Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/19813/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19813/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Земляної Г.В., Костюк Л.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудмеханізація» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудмеханізація» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Промбудмеханізація» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22 травня 2020 року № 0540460405. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові накладні, за несвоєчасне подання яких до позивача застосовано штрафні санкції, подані до реєстрації 31 грудня 2019 року, тобто без порушення граничних строків. Тому спірне податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, а податкові накладні підлягають реєстрації датою їх подання. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ «Промбудмеханізація» подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 22.05.2020 року №0540460405. Також апелянт просить вирішити питання щодо відшкодування судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції допущено порушення вимог матеріального права, не враховано судової практики із аналогічних спорів, не взято до уваги тих положень законодавства, які вказують на те, що перенесення операційного дня з 31 грудня 2019 року на 28 грудня 2019 року вчинено з урахуванням підзаконного нормативно-правового акту, що має рекомендаційний характер, з порушенням імперативної норми, зазначеної у пункті 3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246, яка, за будь-яких обставин забороняє перенесення операційних днів, на які припадають граничні строки реєстрації податкових накладних на інші дні, якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день і такий день, за будь-яких обставин вважається операційним днем. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі №640/19813/20, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 09 квітня 2021 року. Від ГУ ДПС у м. Києві відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду справи на підставі наявних у ній матеріалів в порядку письмового провадження. Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати, з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами камеральної перевірки контролюючим органом складено Акт від 17 квітня 2020 року № 7353/26-15-04-05-16/37702089, яким встановлено порушення з боку ТОВ «Промбудмеханізація» граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, зокрема: податкової накладної № 4 від 29 липня 2019 року - дата реєстрації 16 серпня 2019 року, кількість днів прострочення - 1 день; податкової накладної № 3 від 09 грудня 2019 року - дата реєстрації 03 січня 2020 року, кількість днів прострочення - 3 дні; податкової накладної № 4 від 10 грудня 2019 року - дата реєстрації 03 січня 2020 року, кількість днів прострочення - 3 дні. Згідно з податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПЧС у місті Києві від 22 травня 2020 року №0540460405 до ТОВ «Промбудмеханізація» застосовано штраф у розмірі 50 480,29 грн. Податкові накладні №3 від 09 грудня 2019 року та №4 від 10 грудня 2019 року відправлені на реєстрацію 31 грудня 2019 року о 19:41 год. та, як зазначає позивач, у день подання накладних не отримано жодних квитанцій, а тому, на думку останнього, податкові накладні вважаються зареєстрованими в день відправлення до єдиного реєстру податкових накладних. Суд першої інстанції зазначив, що позивачем податкові накладні подані на реєстрацію 31 грудня 2019 року. Разом з тим ДПС України опубліковано наступну інформацію: 26 грудня 2019 року майже 6 млн. електронних документів, надісланих до ДПС, прийняті, оброблені з урахуванням алгоритмів обробки для кожного типу документу. Наразі в штатному режимі здійснюється обробка отриманих 27 грудня 2019 року електронних документів. Також відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 10 січня 2019 року № 7-р «Про перенесення робочих днів у 2019 році» та від 23 жовтня 2019 року № 995-р «Про перенесення робочих днів у 2020 році», з урахуванням повідомлення Національного банку України від 6 грудня 2019 року щодо регламенту роботи системи електронних платежів Національного банку та порядку роботи банківської системи України в період завершення звітного року, робочий день з вівторка 31 грудня 2019 року перенесено на суботу 28 грудня 2019 року. Враховуючи зазначене, 28 грудня 2019 року є останнім робочим днем, протягом якого інформаційно-телекомунікаційні системи та електронні сервіси ДПС працюватимуть у штатному режимі та протягом якого прийматимуть до обробки звітність, а також податкові накладні та розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Акцизні накладні та розрахунки коригування до них в Єдиному реєстрі акцизних накладних будуть реєструватися безперервно у святкові дні з 28.12.2019 по 01.01.2020". Отже, суд першої інстанції виходив з того, що 28 грудня 2019 року є останнім робочим днем, протягом якого інформаційно-телекомунікаційні системи та електронні сервіси ДПС працювали у штатному режимі, при цьому позивачем не зареєстровано податкові накладні № 3 від 09 грудня 2019 року та № 4 від 10 грудня 2019 року до 28 грудня 2019 року включно, а відправлено на реєстрацію лише 31 грудня 2019 року о 19-41 год. (вихідний). Відтак позивачем допущено порушення граничного терміну реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. З такими висновками суду першої інстанції не погоджується судова колегія апеляційного суду та у свою чергу зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з частинами першою та другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами. Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно із пунктом 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 за № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних. Як передбачено пунктами 13-15 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС. У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття. Відповідно до абз. 13 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені (абз.14 п.201.10 ст.201 ПК України). У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів. Відповідно до пункту 2 Порядку № 1246 операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації. Згідно з пунктом 3 Порядку № 1246, операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем. Отже, граничним терміном реєстрації податкових накладних №3 та №4, складених позивачем 09 та 10 грудня 2019 року, з урахуванням приписів абз. 14 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, є останній день (включно) календарного місяця, в якому вони складені, тобто 31.12.2019 року. Як вбачається із матеріалів справи, зазначені податкові накладні направлені на реєстрацію в ЄРПН 31.12.2019 о 19.41. Протоколи руху документа/звіту та пов`язаних з них повідомлень/квитанцій до податкових накладних за грудень 2019 року свідчать про їх направлення позивачем, водночас, доказів на спростування того, що зазначені накладні не були направлені позивачем на реєстрацію, матеріали справи не містять. Відповідачем не надано доказів надіслання позивачу квитанції про прийняття або неприйняття зазначених вище податкових накладних протягом операційного дня 31.12.2019 року (з 8-00 години до 20-00 години). Як вже зазначалося колегією суддів вище, Державною податковою службою України 28 грудня 2019 року визначено останній робочий день, протягом якого інформаційно - телекомунікаційні системи та електронні сервіси ДПС працюватимуть у штатному режимі, та протягом якого прийматиметься до обробки звітність, а також податкові накладні та розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2019 року «Про перенесення робочих днів у 2020 році» робочий день з вівторка 31 грудня 2019 року перенесено на суботу 28 грудня 2019 року, а 2 січня 2020 року в ІТС ДПС проводитимуться регламентні та технічні роботи. Отже перенесення операційного дня з 31 грудня 2019 року на 28 грудня 2019 року було вчинено з урахуванням підзаконного нормативно - правового акту, що має рекомендаційний характер, з порушенням імперативної норми зазначеної в п. 3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, яка, за будь яких обставин забороняє перенесення операційних днів на які припадають граничні строки реєстрації податкових накладних на інші дні, якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день і такий день, за будь яких обставин, вважається операційним днем. Окрім іншого за інформацією, розміщеною на офіційному вес-сайті ДПС України, у повідомленні про перенесення робочого дня з 31 грудня 2019 року на суботу 28 грудня 2019 року не містилося застереження щодо операційного дня. Отже, з урахуванням зазначених вище положень законодавства, податкові накладні, складені позивачем 09 та 10 грудня 2019 року та нпаравлені на реєстрацію 31.12.2019 року, вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних у день їх фактичного отримання контролюючим органом, тобто протягом операційного дня 31.122019 року, коли їх було надіслано платником податків на адресу контролюючого органу. Виходячи з такого, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних та щодо наявності підстав для застосування штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням від 22 травня 2020 року №0540460405 є невірними. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 22.05.2020 за №0540460405, яким до ТОВ «Промбудмеханізація» застосовано штраф у сумі 50 480,29 грн за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, є протиправним та таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99). Окрім того, колегія суддів зазначає, що Європейська конвенція про обчислення строків (ETS № 76) від 16.05.1972, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у статті 5 вказує, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо diesadquem (для цілей цієї Конвенції термін «diesadquem» означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них. Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Ураховуючи, що доводи апелянта стосовно неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Промбудмеханізація». Вирішуючи питання щодо відшкодування судових витрат, колегія суддів виходить з положень частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Звертаючись до суду з адміністративним позовом ТОВ «Промбудмеханізація» сплачено 2 102,00 грн. судового збору згідно з платіжним дорученням №852 від 21.08.2020 року (а.с.29), та звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою товариством сплачено 3 153,00 грн (а.с.99), які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві. Окрім того апелянт зазначає, що ним понесені витрати на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції на суму 6 000,00 грн., яку він також просить стягнути з відповідача. На підтвердження понесений витрат на професійну правничу допомогу апелянтом надано: договір про надання юридичних послуг (адвокатської допомоги) від 04.02.2019 року, укладений між ТОВ «Промбудмеханізація» та АО «Максименко і Партнери», додатки до Договору: розрахунок вартості правової допомоги, Акт прийму-передачі наданих послуг від 04.02.2020 року, звіт по виконаних роботах, розрахунок вартості правової допомоги за період з 23.12.2020 року по 29.12.2020 року, платіжне доручення №899 від 30.12.2020 року на суму 6 000,00 грн. за юридичні послуги. Зазначені документи вказують на те, що професійна правнича допомога надавалася у межах апеляційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року у справі №640/19813/20. Відповідно до приписів частин першої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Так, частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Отже, з аналізу наведених правових норм, вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. На підтвердження цих обставин колегії суддів надано достатній обсяг матеріалів, які свідчать про оплату обґрунтованого гонорару, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення відповідної заяви апелянта. Керуючись статтями 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудмеханізація» задовольнити.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року у справі №640/19813/20 скасувати.

3. Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудмеханізація» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 22 травня 2020 року №0540460405.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, 04116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудмеханізація» (код ЄДРПОУ 37702089, м. Київ, Залізничне шосе,47, 01103) сплачений судовий збір за подачу адміністративного позову до суду першої інстанції та за подачу апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції у розмірі 5 255,00 грн (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять грн. 00 коп), а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. (шість тисяч грн. 00 коп.). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина Судді Г.В. Земляна Л.О. Костюк