Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/28304/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/28304/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2020 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані», звернувся до суду першої інстанції з позовом, у якому просив:: - визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 13.11.2018 № 987732/34202711, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 27711 від 13.11.2017, оформленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» на суму податку на додану вартість в розмірі 70 637,23 грн.; - зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 27711 від 13.11.2017, оформлену Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» на суму податку на додану вартість в розмірі 70 637,23 грн. та вважати вказану податкову накладну прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані», а саме: 30.11.2017 року. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року у позовну заяву повернуто. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми процесуального права. Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на приписи Порядку № 566 та вказує, що Головне управління ДПС у Київській області не приймало участі у винесенні спірного рішення, отже не входило до переліку відповідачів у справі. Також, апелянт вказує, що через специфічність змін, що були викликані зміною підходу Верховного Суду до тлумачення правової норми, позивач не вважався таким, що пропустив строк звернення до суду увесь період до ухвалення відповідної постанови Верховним Судом, якою було змінено правову позицію. Таким чином, апелянт вважає, що обставини пропуску позивачем строку на подання позовної заяви, викладені в заяві на поновлення, є поважними, адже зумовлені причинами, про які позивач не знав та не міг знати. У тексті апеляційної скарги позивач просить здійснювати розгляд справи за участі його представника. Щодо заявленого позивачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» було залишено без руху та вказано, що недоліки позовної заяви повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду із посиланням на реквізити даної ухвали: - заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку; - позовної заяви із визначенням належних відповідачів та уточненими позовними вимогами, а також її примірники з додатками відповідно до кількості учасників справи. 07 грудня 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва позивачем було подано заяву про усунення недолків позовної заяви, в якій вказано, що Головне управління ДПС у Київській області не приймало участі у винесенні спірного рішення, отже не входило до переліку відповідачів у справі, а також надано заяву про поновлення строку на подання адміністративного позову. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року позовну заяву повернуто. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, що оскаржуване рішення від 13.11.2018 №987732/34202711 прийнято комісією регіонального рівня та матеріали позовної заяви не містять доказів прийняття комісією центрального рівня власного рішення щодо реєстрації або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Отже, з викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не усунуто недоліки в частині визначення належних відповідачів у справі та уточнення позовних вимог. Стосовно пропуску Позивачем строку звернення до суду, суд першої інстанції вказав, що ТОВ «Альфа-Метал-Компані» не повідомлено про наявність обставин, які перешкоджали зверненню до суду у встановлений законодавством строк. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Так, як вбачається з матеріалів справи, 13 листопада 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії (а.с. 1). Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року позовну заяву залишено без руху (а.с. 8) та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: - заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку; - позовної заяви із визначенням належних відповідачів та уточненими позовними вимогами, а також її примірники з додатками відповідно до кількості учасників справи. Згідно з частиною третьої статті 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Відповідно до пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Так, згідно з приписами частин першої, другої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Згідно з приписами частин п`ятої, шостої статті 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії повернуто. Підставами для повернення судом першої інстанції позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» стало не усунення позивачем недоліків в частині визначення належних відповідачів у справі та уточнення позовних вимог, а також визнання неповажними причин пропуску звернення до суду з адміністративним позовом у цій справі. Щодо наявності підстав для визначення належних відповідачів у справі та відповідно уточнення позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне. Так, при зверненні з даним адміністративними позовом, позивач просив, зокрема, визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 13.11.2018 № 987732/34202711, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 27711 від 13.11.2017, оформленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» на суму податку на додану вартість в розмірі 70 637,23 грн. В апеляційній скарзі позивач наполягає, що оскаржуване рішення прийнято саме комісією при Державній фіскальній службі України, в обґрунтування чого посилається на положення Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №

566. Однак, колегія суддів наголошує, що як вірно було визначено судом першої інстанції, Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних станом на момент виникнення спірних правовідносин, було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №

117. Відповідно до п.п.18-19 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (Порядок зупинення №117) письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Пунктами 23, 24 Порядку зупинення №117 передбачено, що комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку: щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу; щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, більше 30 млн. гривень включно, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня. Комісія центрального рівня протягом семи робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів відповідно до пункту 15 цього Порядку, але не раніше отриманого рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі комісії регіонального рівня, може прийняти інше рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Прийняте комісією центрального рівня рішення реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу, а рішення Комісії регіонального рівня скасовується. Отже, саме комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної і лише після отримання такого рішення, комісія центрального рівня набуває повноважень щодо прийняття зі свого боку іншого рішення. З наведеного вбачається, що рішення від 13.11.2018 № 987732/34202711 про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН було прийнято не комісією Державної фіскальної служби України, яка являється комісією центрального рівня, а комісією регіонального рівня, а саме Комісією ГУ ДФС у Київській області. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» реорганізовано ГУ ДФС у Київській області шляхом його приєднання до ГУ ДПС у Київській області. Отже, Державна фіскальна служба України не є належним відповідачем в рамках даної справи в частині визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 13.11.2018 № 987732/34202711 про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Натомість належним відповідачем в цій частині позовних вимог є саме ГУ ДПС у Київській області, як правонаступник ГУ ДФС у Київській області, комісією якого було прийнято оскаржуване рішення. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не усунуто недоліки в частині визначення належних відповідачів у справі та уточнення позовних вимог. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до ч.ч.3-7 ст.48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Державна фіскальна служба України не є належним відповідачем в частині оскарження рішення від 13.11.2018 № 987732/34202711, однак вважає за необхідне зазначити, що заміну відповідача або залучення другого відповідача могло бути здійснено судом першої інстанції і після відкриття провадження у справі до ухвалення рішення. Щодо наявності поважних причин для поновлення пропущеного позивачем строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, до суду першої інстанції з позовом про визнання протиправним та скасування рішення від 13.11.2018 № 987732/34202711, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 27711 від 13.11.2017, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» звернулось 13 листопада 2020 року, тобто, через два роки після ухвалення оскаржуваного рішення. При цьому, ТОВ «Альфа-Метал-Компані» було оскаржено в адміністративному порядку рішення від 13.11.2018 №987732/34202711 та рішенням комісії з питань розгляду скарг від 03.12.2018 №48069/34202711/2 у задоволенні скарги відмовлено. Відповідно до частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною четвертою цієї статті встановлено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. За змістом частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України. Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 цієї статті рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 цієї статті визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду. Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, з огляду на наступне. Безпідставними є доводи позивача, викладені в позовній заяві, щодо необхідності застосування строку 1095 днів до заявлених позовних вимог про скасування рішення від 13.11.2018 № 987732/34202711, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 27711 від 13.11.2017, оформленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані». Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 жовтня 2019 року по справі № 640/20468/18 здійснив правовий висновок, за яким рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки: а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу; б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у межах спірних правовідносин відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду становить три місяці, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини другої статті 123 КАС України, оскільки позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду і поважних причин такого пропуску, на пропозицію суду першої інстанції, не повідомив. Не наведено таких підстав і в апеляційній скарзі. При цьому, доводи позивача про те, що до моменту ухвалення постанови Верховного Суду від 11.10.2019 №640/20468/18 діяла інша судова практика, яка передбачала строк звернення до суду протягом 1095 днів, апеляційний суд не бере до уваги та відхиляє як необґрунтовані, оскільки вони не змінюють наведеного правового регулювання спірного в цій справі питання. До того ж, як вірно вказав суд першої інстанції, позивачем подано позовну заяву до суду лише 13 листопада 2020 року, тобто більше ніж через рік навіть після висловлення Верховним Судом правової позиції щодо строків звернення до суду у спорах щодо оскарження рішень податкових органів, не пов`язаних із визначенням грошового зобов`язання. Суд апеляційної інстанції зауважує, що поважність причин пропуску строку підлягає оцінці у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Сторона, яка зацікавлена в ході судового розгляду справи, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Апелянтом не зазначено жодних обставин, які є об`єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»). Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. З викладеного вбачається, що об`єктивні та поважні причини пропуску зазначеного строку відсутні, а тому підстав до поновлення пропущеного позивачем строку суд не вбачає. Відтак, з огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини другої статті 123 КАС України. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Метал-Компані» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 27 квітня 2021 року. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, Н.В. Безименна