Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 743/379/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 743/379/21 Суддя (судді) першої інстанції: Сташків В.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Файдюка В.В., Суддів Земляної Г.В., Мєзєнцева Є.І., При секретарі Марчук О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України до громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 про продовження строку затримання, - В С Т А Н О В И В : Луганський прикордонний загон імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України звернувсь до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з позовом до громадянина громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 про продовження строку затримання відповідача в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на шість місяців. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що рішенням Лисичанського міського суду від 07 жовтня 2020 року було затримано громадянку Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та поміщено її до ПТПІ з метою ідентифікації та до завершення процедури прийняття рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, на строк до 6 місяців. Вказано, що згідно Повідомлення про звернення за захистом від 06 жовтня 2020 року № 21/11354, яке було адресовано до ГУДМС України в Харківській області, останнє було проінформовано про звернення вказаної громадянки 06 жовтня 2020 року із заявою про захист в Україні. На даний час остаточного рішення за заявою громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не прийнято. Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2021 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено. В обґрунтування своїє позиції суд зазначив, що продовження строку затримання відповідача, без належних та вичерпних на те підстав, не відповідає статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що до матеріалів справи додано лист Посольства Ісламської Республіки Афганістан в Україні, яким підтверджено особу громадянки цієї Держави ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно національного паспорта № НОМЕР_1 , тобто вона ідентифікована, а також враховуючи те, що відсутні дані про те, що відповідач перебуває у процедурі визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що будь яких документів, які б могли підтвердити особу та документа, що дає право на виїзд з України громадянки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на адресу Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса не надходило. Враховуючи, що у відповідача коштів для виїзду з України немає, документи, що посвідчують особу та дають право для перетинання державного кордону відсутні, українською мовою не володіє на достатньому рівні, родичів на території України, які б могли надати допомогу у поверненні до країни походження немає, вона порушила вимоги законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, та з прикордонних питань, то є всі підстави вважати, що відповідач за будь-якої можливості буде ухилятися від виїзду за межі України. Оскільки сторони до суду не з`явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Лисичанського міського суду від 07 жовтня 2020 року, яке було залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року, було затримано громадянку Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та поміщено її до ПТПІ з метою ідентифікації та до завершення процедури прийняття рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, на строк до 6 місяців. Вказаними судовими рішеннями встановлено, що згідно протоколу про адміністративне затримання від 03 жовтня 2020 року, складеного помічником начальника відділу з АЮД ВПС «Троїцьке», підполковником Івановим С.О. громадянка Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_3 затримана о 15.30 годині 03 жовтня 2020 року на термін до трьох діб, з метою з`ясування обставин правопорушення та встановлення особи Згідно заяви-анкети від 06 жовтня 2020 року громадянка Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_3 просить визнати її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Позивачем було адресовано до ГУ ДМС України в Харківській області повідомлення про звернення за захистом від 06 жовтня 2020 року № 21/11354, яким останнє було проінформовано про звернення відповідача за захистом в Україні. Листом Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України №21/11288 від 05 жовтня 2020 року керівнику консульського відділу Посольства Ісламської Республіки Афганістан в Україні надіслано прохання сприяти у наданні інформації щодо факту оформлення паспорту громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У відповідь на вказаний запит довідкою Посольства Ісламської Республіки Афганістан в Україні підтверджено особу громадянки цієї Держави ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно національного паспорта № НОМЕР_1 . В ході розгляду справи в суді першої інстанції представником Луганського прикордонного загону було зазначено, що позивачу невідома доля заяви відповідача щодо визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, ГУДМС України в Харківській області відповідної інформації не повідомляв. В свою чергу, представник відповідача наголошувала, що матеріали справи не містять доказів, передбачених чинним законодавством, про те, що громадянка Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_3 перебуває у процедурі визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Відтак, оскільки листом Посольства Ісламської Республіки Афганістан в Україні підтверджено особу громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто вона ідентифікована; а доказів про те, що відповідач перебуває у процедурі визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні у справі немає, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Відповідно до п.7 ч.1 статті 1 Закону іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні. Стаття 9 цього Закону визначає, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України. Відповідно до ч. 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Частиною 4 статті 30 закріплено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. Приписи ч. 11 статті 289 КАС України визначають, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавцем передбачено можливість затримання іноземця або особи без громадянства та продовження строку такого затримання за наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Тобто, існування принаймні однієї з передбачених у ч. 11 статті 289 КАС України умов з урахуванням обставин справи є достатнього підставою для затримання іноземця або продовження строку такого затримання. Крім того, згідно положень п. п. 1-2 розділу ІV Інструкції про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб, затвердженої наказом МВС України від 16 лютого 2015 року №158 (далі - Інструкція №158), у разі затримання уповноваженими органами на території України іноземців або осіб без громадянства, які порушують законодавство України щодо порядку прибуття на територію України чи перебування або проживання на її території, зазначені особи до вирішення питання щодо їх реадмісії підлягають тимчасовому розміщенню в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - ПТПІ), у встановленому законодавством порядку. Частиною 13 статті 289 КАС України передбачено, що умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи. Згідно вимог пункту 9 Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої наказом МВС від 29 лютого 2016 року № 141 з метою ідентифікації та оформлення проїзних документів ПТПІ може звертатися в установленому законодавством порядку до дипломатичних представництв чи консульських установ держав походження іноземців або осіб без громадянства, а також до органів державної влади, у разі необхідності ідентифікації надсилати анкети встановленого зразка, фотокартки та дактилокарти іноземців та осіб без громадянства із забезпеченням належного захисту їх персональних даних. Як зазначалося вище, з метою ідентифікації відповідача позивачем 05 жовтня 2020 року листом №21/11288 направлявся запит керівнику консульського відділу Посольства Ісламської Республіки Афганістан в Україні про надання інформації щодо факту оформлення паспорту громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У відповідь на вказаний запит довідкою Посольства Ісламської Республіки Афганістан в Україні підтверджено особу громадянки цієї Держави ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно національного паспорта № НОМЕР_1 . З наведеного вбачається, що позивачем наразі встановлено особу відповідача, однак з моменту затримання іноземця на підставі рішення суду від 07 лютого 2020 року до тепер Луганським прикордонним загоном імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України не вживалося жодних заходів відносно громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, щодо її примусово видворення за межі України. До матеріалів справи також не додано жодного доказу на підтвердження факту звернення до Посольства громадянської належності відповідача чи Департаменту консульської служби України МЗС щодо сприяння у поверненні громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до країни походження після встановлення її особи. Відтак, твердження апелянта про те, що будь яких документів, які б могли підтвердити особу та документа, що дає право на виїзд з України громадянки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на адресу Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса не надходило, є безпідставним, позаяк ним не вчинялося жодних дій для досягнення відповідного результату. Відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" іноземний громадянин або особа без громадянства звертається з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до територіального органу Державної міграційної служби України. Така заява подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником особисто за місцем тимчасового перебування заявника. Орган міграційної служби, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Статтями 8-10 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"регламентують порядок попереднього розгляду заяв, порядок розгляду заяви після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, питання прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Однак, до матеріалів справи додано лише повідомлення позивача про звернення за захистом відповідача від 06 жовтня 2020 року № 21/11354, яке було адресовано до ГУ ДМС України в Харківській області, проте не додано доказів, що вказаний орган міграційної служби прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, наразі у суду відсутні дані про те, що відповідач перебуває у процедурі визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Наведене свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову та для продовження затримання громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . З огляду на викладене, зважаючи на те, що Луганський прикордонний загон імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України не довів вчинення передбачених Інструкцією всіх необхідних дій, спрямованих на забезпечення видворення іноземця з території України, колегія суддів вважає доведеними висновки суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог. Відповідно до пп. «f» п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законного арешту або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість твердження Ріпкинського районного суду Чернігівської області про відсутність правових підстав для продовження строку затримання громадянки Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з огляду на невстановлення передбачених ч. 13 статті 289 КАС України умов, з якими процесуальний закон пов`язує можливість продовження строку затримання іноземця. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України - залишити без задоволення. Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у випадках, передбачених пп.2 ч.5 статті 328 КАС України безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 27 квітня 2021 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Г.В. Земляна Є.І. Мєзєнцев