Постанова 4852 № 160/2359/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 160/2359/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Тесленко Сергія Сергійовича на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року (головуючий суддя Боженко Н.В.) про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом представника ОСОБА_1 - Тесленко Сергія Сергійовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Представник ОСОБА_1 (далі - Позивач) - ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (далі Відповідач), в якому просив суд: - визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправною, яка полягає у відмові в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії, а саме призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, ОСОБА_1 з 02.04.2020 року виходячи з вислуги років - 20 років 8 місяців 27 днів. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у відкритті провадження по справі №160/2359/21 за позовом представника ОСОБА_1 - Тесленко Сергія Сергійовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено (а.с. 10-12). Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскаржувані дії Відповідача, які вчинені останнім на виконання судового рішення по справі №160/6234/20 можуть бути оскаржені відповідно до статті 383 КАС України, а обраний Позивачем спосіб захисту у даному випадку не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права. Представник Позивача, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, оскаржив її в апеляційному порядку (а.с. 17-20). В апеляційній скарзі представник Позивача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне встановлення фактичних обставин справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам Позивача про те, що Відповідач фактично виконав постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 року у справі №160/6234/20 та розглянув повторно подання Південно-Східного Міжрегіонального управління з питання виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції та прийняв рішення від 14.01.2021 року, яким відмовив у призначенні пенсії, що, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для звернення до суду в порядку ст. 383 КАС України. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, в якому просив: визнати бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України у Дніпропетровській області протиправною, яка полягає у відмові в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Дніпропетровській області вчинити певні дії, а саме призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, ОСОБА_1 з 02.04.2020 року виходячи з вислуги років - 20 років 8 місяців 27 днів. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 року в адміністративній справі №160/6234/20 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 року в адміністративній справі №160/6234/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії було задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 року в адміністративній справі №160/6234/20 скасовано. Ухвалено в справі №160/6234/20 нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду подання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №947 від 02.04.2020. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути подання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №947 від 02.04.2020 про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року та прийняти рішення відповідно до вимог законодавства та порядку №3-1, з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено. На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 року Відповідачем 14.01.2021 року повторно було розглянуто подання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №9471 від 02.04.2020 року та повідомлено, що: ОСОБА_1 звільнений зі служби 31.05.2012. За даними подання про призначення пенсії за вислугу років №9471 від 02.04.2020 року на ім`я ОСОБА_1 пільгова вислуга років складає 230 років 08 місяців 27 днів, з них у календарному обчисленні 15 років 11 місяців 12 день, враховуючи положення пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», правові підстави для призначення пенсії за вислугу років позивачу відсутні. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, повторно розглянувши подання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №947 від 02.04.2020 року, фактично виконало постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 року, що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції у даній справі щодо наявності підстав для звернення Позивача до суду на підставі ст. 383 КАС України. Поряд із зазначеним, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в позовних вимогах у даній справі Позивач не зазначив яку саме відмову у призначенні пенсії він оскаржує, проте зі змісту позовної заяви випливає те, що підставою для звернення ОСОБА_1 17 лютого 2021 року до суду і позовом у даній справі слугувала нова відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні пенсії Позивачу за вислугу років, оформлена листом від 02.02.2021 року №3089-915/Р-01/8-0400/21. З огляду на вказане суд першої інстанції мав можливість залишити таку позовну заяву без руху та зобов`язати Позивача уточнити зміст позовних вимог з урахуванням обставин, викладених у такій позовній заяві. Із зазначеного слідує те, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України у даній справі є передчасним, оскільки підстава позову у даній справі та у справі №160/6234/20 є різними. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. За даних обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що, у свою чергу, свідчить про наявність підстав для скасування ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Тесленко Сергія Сергійовича задовольнити. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року по справі №160/2359/21 скасувати. Адміністративну справу №160/2359/21 за позовом представника ОСОБА_1 - Тесленко Сергія Сергійовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова