Постанова 4805 № 295/11632/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/11632/20 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М. Категорія 70 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І., за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/11632/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Богунський відділ державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрально Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про стягнення заборгованості та пені по виплаті аліментів, зміну способу їх стягнення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26 січня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Чішман Л.М. в м. Житомирі, в с т а н о в и в : У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по виплаті аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 14559,25 грн; стягнути пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 у розмірі 14559, 25 грн та змінити спосіб стягнення присуджених аліментів, встановлених рішенням Балтського районного суду Одеської області від 21.01.2015 року у справі № 493/2721/14-ц шляхом стягнення з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 у розмірі 3000,00 грн на місяць до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позову зазначає, що рішенням Балтського районного суду Одеської області від 21.01.2015 року задоволено її позов про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання їх спільної доньки ОСОБА_3 у розмірі ј частини усіх видів заробітку та доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.12.2014 і до досягнення дитиною повноліття. Вказує, що відповідач тривалий час не сплачував аліментів на утримання спільної доньки та відповідно до розрахунку старшого державного виконавця Богунського ВДВС у м. Житомирі Юхимчук О.І. станом на 09.09.2020, за період з серпня 2019 року по 01.09.2020 року допустив заборгованість по аліментам в розмірі 14 559,25 грн. Вважає, що у зв`язку з умисною несплатою відповідачем аліментів на утримання доньки, відповідач зобов`язаний сплатити пеню (неустойку) за несвоєчасну плату аліментів у період з серпня 2019 року по 01.09.2020 року в розмірі 14559, 25 грн. Окрім цього, вказує, що розмір аліментів, які відповідно до рішення суду має сплачувати відповідач є мізерним та недостатнім, оскільки, у зв`язку із стрімким підвищенням цін та рівнем інфляції, на утримання дитини необхідно більше матеріального забезпечення, так як багато витрат йде на харчування, одяг, літературу, медичне обслуговування. Тому просить змінити розмір аліментів, а саме просить стягнути у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 гривень щомісячно до повноліття доньки та спосіб їх стягнення. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14559,25 грн пені за прострочення сплати аліментів за період з серпня 2019 року по 01.09.2020 року. Змінено спосіб стягнення аліментів встановлений рішенням Балтського районного суду Одеської області від 21.01.2015 року у справі № 493/2721/14ц та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 2500,00 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення по суті заявлених позовних вимог. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що ним здійснювалися перерахування коштів по сплаті аліментів на утримання доньки, що підтверджується оригіналами квитанцій, які знаходяться в Богунському відділі державної виконавчої служби м. Житомира. Зазначає, що заборгованість за період з серпня 2019 року по 01.09.2020 року складає 3257 грн 66 коп., а не жодним чином 14 559 грн 25 коп. Щодо сплати аліментів в твердій грошовій сумі у розмірі 2500 гривень на місяць заперечує, посилаючись на те, що у зв`язку з карантинними заходами він не має постійної роботи, вказує, що 18.07.2020 року одружився і його дружина перебуває на 7 місяці вагітності, крім того зазначає, що у них є син ОСОБА_4 , який хворіє і постійно потребує коштів на лікування. Окрім того, зазначає, що з 04.11.2020 року винаймає житло, а тому не має змоги сплачувати більшу суму аліментів на утримання доньки. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18.03.2011 року. Відповідно до рішення Балтського районного суду Одеської області від 21.01.2015 року № 493/2721/14ц ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх доходів відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно розрахунку №123978 від 09.09.2020 року наданого Богунським відділом державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів за виконавчим листом Балтського районного суду Одеської області №493/2721/14-ц становить 14 559,25 грн за період з серпня 2019 року по 01.09.2020 року. Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно вважав, що з відповідача слід стягнути пеню за прострочення сплати аліментів. При цьому судом враховано, що підставою для звернення позивача з даним позовом до суду стала несплата аліментів на дитину. У ч.1 ст.51 Конституції України та ст.180 СК України закріплено обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття. Частиною 1 ст.196 СК України передбачено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Отже, згідно з нормами ч.1 ст.196 СК України при виникненні заборгованості за аліментам, що стягуються за рішенням суду з вини платника, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. При цьому, форма вини (умисел або необережність) платника аліментів за загальним правилом значення не має. У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Указаний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року по справі №333/6020/16. Визначаючи розмір пені за прострочення сплати аліментів, суд першої інстанції керувався розрахунком заборгованості по аліментах наданим старшим державним виконавцем Богунського ВДВС у м. Житомирі Юхимчук О.І. (а.с.15-16). З матеріалів справи вбачається, що згідно розрахунку, заборгованість по аліментам виникла, починаючи з серпня 2019 року та станом на 23 липня 2019 року становить 14 559 грн 25 коп. Апеляційний суд з наведеним розрахунком заборгованості не погоджується з огляду на наступне. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 у період з серпня 2019 року по березень 2020 року був офіційно працевлаштований. З квітня по вересень 2020 року не працював. Відповідно до ст. 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Відповідно до п. 13 Постанови КМУ «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» від 26.02.1993 року утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Відповідно до даних за результатами державного статистичного спостереження «Обстеження підприємств із питань статистики праці» середня заробітна плата штатних працівників по Житомирській області за місяць у 2020 році становить: квітень 8604 грн.; травень 8910 грн.; червень 10084 грн.; липень 9884 грн.; серпень 9480 грн.; вересень 9979 грн. Враховуючи наведені норми закону та надані сторонами докази, судом здійснено власний розрахунок заборгованості по аліментам. Відповідно до відомостей Пенсійного Фонду України за звітний період 2019 заробітна плата ОСОБА_2 становить 4250, 00 грн на місяць. Відтак, аліменти у період серпень листопад становлять 1059 грн на місяць, грудень 2019 1109 грн ( ј частки доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку). Згідно відомостей Пенсійного Фонду України за звітний період 2020 заробітна плата ОСОБА_2 за січень лютий складає 5000,00 грн на місяць, березень 3700, 00 грн., тому розмір аліментів складає 1109, 00 грн на місяць (50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку). Оскільки, ОСОБА_2 у період квітень вересень 2020 року не працював, до розрахунку беруться відомості про середню заробітку плату штатного працівника по Житомирській області за 2020 рік, тому розмір аліментів після утримання з середньої заробітної плати штатного працівника податків становить: квітень 1731,55 грн.; травень 1793,14 грн.; червень 2029,40 грн.; липень 1989,15 грн.; серпень 1907,85 грн; вересень 2008,27 грн (1/4 від заробітної плати, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку). Відповідно до наданих відповідачем дублікатів квитанцій у період з 2019 року по 2020 рік та довідки - розрахунок державного виконавця № 34587 від 12.03.2021, ним сплачено в рахунок погашення заборгованості по аліментам 11 232 грн 59 коп., а саме: 11.11.2019 року сплачено 1931 грн 00 коп.; 11.12.2019 року сплачено 1995 грн 00 коп.; 21.01.2020 року відповідач сплатив 1995 грн. 00 коп.; 17.02.2020 року сплачено 1995 грн 00 коп.; 30.04.2020 року відповідач сплатив - 2211 грн 06 коп та 27.08.2020 року сплачено 1105 грн 00 коп. Відтак, за період серпень 2019 року по вересень 2020 року нараховано аліменти у сумі 20 131,36 грн., відповідачем сплачено 11 232,59 грн. Таким чином, вбачається, що заборгованість по аліментам за період з серпня 2019 по вересень 2020 року складає 8898, 77 грн. Здійснюючи розрахунок пені, апеляційний суд враховує положення ч. 1 ст. 196 СК України в тій частині, що розмір пені обмежений розміром заборгованості, на який нараховується пеня. Враховуючи викладені вимоги закону та досліджені письмові докази суд дійшов висновку, що внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної сплати аліментів на дитину, пеня за прострочення сплати аліментів в загальному розмірі складає 8 898,77 грн. На виконання приписів ст.196 СК України відповідачем не доведено наявність об`єктивних та незалежних від нього обставин, через які він не мав можливості в повній мірі сплачувати аліменти. Відсутність же у нього матеріальної спроможності здійснювати означені виплати положеннями ч.1 ст.196 СК України не віднесена до переліку кваліфікуючих чинників, які мають враховуватись судом при вирішенні питання про право одержувача аліментів на стягнення неустойки, тому заперечення відповідача в цій частині є безпідставними. За наведених обставин та відповідно до положень п.1 ч.1 ст.376 ЦПК оскаржуване рішення підлягає зміні шляхом зменшення розміру пені з 14 559 грн 25 коп. до 8 898 грн 77 коп. Разом з тим, апеляційний суд погоджується із судовим рішенням в частині часткового задоволення позову про зміну способу стягнення присуджених аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Відповідно до частин першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст статей 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Сімейний кодекс Українипередбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Частиною 1 ст. 184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Обґрунтовуючи необхідність зміни способу присуджених аліментів, ОСОБА_1 послалася на те, що з часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів у розмірі ј частки усіх доходів відповідача щомісячно, відбулося значне підвищення цін, а тому на утримання дитини необхідно більше матеріального забезпечення, так як багато витрат йде на харчування, одяг, літературу, медичне обслуговування. У підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 надала ксерокопію консультативного висновку спеціалістів кардіоревматолога від 14.08.2020 року, отоларинголога від 31.08.2020 року, гінеколога від 07.09.2020 року, відповідно до яких ОСОБА_3 за станом здоров`я потребує лікування. Згідно з копією свідоцтва про шлюб від 18 липня 2020 року серії НОМЕР_2 між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 18 липня 2020 року зареєстрований шлюб. Обмінною картою медичної установи КНП ЦПЛ КПП «Станишівське» підтверджується те, що дружина відповідача перебуває на 8 місяці вагітності. Отже, матеріалами справи доводиться, що з часу ухвалення судом рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі ј частки усіх доходів відповідача матеріальний стан обох сторін змінився. При вирішенні питання щодо зміни способу стягнення присуджених аліментів суд врахував, що відповідач на теперішній час офіційно не працює, він є особою працездатного віку, доказів, які б свідчили про непрацездатність останнього, відповідач не надавав. Крім того, змінилася економічна ситуація в країні, значно зросли ціни на продукти харчування, одяг, взуття, ліки, житлово-комунальні послуги, разом із тим потреби дітей із віком змінилися та збільшилися в силу їх росту та розвитку, змінився прожитковий мінімум для дітей. Ці обставини є загальновідомими. Разом із тим, обов`язок по утриманню дитини не може бути покладений виключно на матір. За наведених обставин суд обгрунтовано змінив спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, визначивши їх у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку. Рішення суду в цій частині відповідає вимогам закону. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26 січня 2021 року в частині стягнення пені за прострочення сплати змінити, зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені за прострочення сплати аліментів за період з серпня 2019 року по 01.09.2020 року з 14559, 25 грн до 8 898, 77 грн. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Дата складення повного судового рішення 28 квітня 2021 року. Головуючий Судді