Постанова Волинський апеляційний суд № 165/3069/20

Справа № 165/3069/20 Головуючий у 1 інстанції: Василюк А. В. Провадження № 22-ц/802/400/21 Категорія: 44 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 квітня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Шевчук Л.Я., Осіпука В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення моральної шкоди та страхового відшкодування за апеляційною скаргою відповідача Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 11 січня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», обґрунтовуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 17 год. 40 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Опель Віваро», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Т-0309, на повороті з с. Сомин на с. Новосілки Турійського району, з`їхав у кювет та допустив перекидання автомобіля. В результаті ДТП пасажир ОСОБА_3 - її син, загинув на місці пригоди. Вказувала, що відповідальність водія транспортного засобу застрахована у ПрАТ «УПСК» , а тому 06 серпня 2019 року вона як мати загиблого звернулася до страховика з вимогою виплатити їй страхове відшкодування в сумі 63 585 грн. До заяви долучила копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019030000000507 за ч.2 ст.286 КК України. Листом від 11 грудня 2019 року ПрАТ «УПСК» повідомило про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування через відсутність рішення у справі за фактом зазначеної ДТП. Вважає рішення страховика необґрунтованим, оскільки цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу, відповідно до вимог ст.1187 ЦК України, наступає незалежно від вини, а обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у випадку, коли вона була наслідком дії джерела підвищеної небезпеки. З огляду на те, що минуло 90 днів і вона, як потерпіла, страхового відшкодування не отримала, а тому, з урахуванням уточнення позовних вимог, оскільки потерпілими, які мають право на одержання страхового відшкодування є дружина померлого та двоє його дітей, просила ухвалити рішення, яким стягнути з ПрАТ «УПСК» на її користь 12519 грн моральної шкоди (1/4 частину від загальної суми відшкодування), 13 509 витрат на поховання, 375,49 грн пені, 94,13 грн - 3% річних та 338,36 грн інфляційних втрат, а також 9000 грн витрат, понесених на правничу допомогу адвоката. Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 11 січня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежна-страхова компанія» в користь ОСОБА_1 12 519 грн моральної шкоди, 375,49 грн пені, 94,13 грн - три проценти річних, 338,36 грн інфляційних витрат, а всього 807,98 грн, а також 1000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В решті вимог відмовлено. Стягнуто в дохід держави 908 судового збору. Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, відповідач ПрАТ «Українська пожежна-страхова компанія» в особі представника адвоката Овчаренка Р.В. подало апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що відповідач вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Просив скасувати рішення та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі зазначено, що обов`язок щодо прийняття рішення стосовно виплати страхового відшкодування виникає у ПрАТ «УПСК» лише після надання визначених у законі заяви та документів. Вважає, що до вирішення у суді питання наявності вини застрахованої особи у страхової компанії були відсутні підстави для здійснення страхових виплат. У даному випадку строк розгляду справи про виплати страхового відшкодування зупиняється до часу закінчення розгляду справи судом. Вказує, що оскільки копію відповідного рішення суду позивач не надала, то строк на прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування не настав, а тому немає правових підстав для задоволення позову та нарахування штрафних санкцій. У відзиві на апеляційну скаргу, поданому представником позивача, вказано, що позивач вважає рішення законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, а тому просить в її задоволенні відмовити, а рішення залишити без змін. Вказує, що відповідно до закону рішення страховиком має бути прийняте або у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника (добровільно) або ж на підставі рішення суду, якщо спір про виплати розглядався судом. Однак, законом визначено строк для вирішення цього питання, а обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у заподіювача, чия відповідальність застрахована, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини, а тому позов вважає підставним та рішення суду - правильним. Справа розглядається в порядку спрощеного позовного письмового провадження без повідомлення учасників справи як малозначна з огляду на ціну позову, яка є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає нормам ч.1 ст. 369 ЦПК України. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав. Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт заподіяння шкоди у зв`язку із настанням страхового випадку - смерті сина внаслідок ДТП, а тому стягнув зі страхової компанії страхове відшкодування в розмірі 1/4 частини виплати, передбаченої ч.3 ст.27 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі. Крім того, суд взяв до уваги, що потерпіла звернулась до відповідача 06.08.2019 року і впродовж 90 днів не одержала належних виплат, а тому стягнув пеню, 3% річних та інфляційні втрати на вказану суму в загальному розмірі 807,98 грн. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду є правильним, а рішення суду таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права з огляду на наступне. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 17 год. 40 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Опель Віваро», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Т-0309, на повороті з с. Сомин на с. Новосілки Турійського району, з`їхав у кювет та допустив перекидання автомобіля. Внаслідок вищевказаної ДТП настала смерть пасажира транспортного засобу ОСОБА_3 (а.с.8). Позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження (а.с.11). 22 червня 2019 року за вказаним фактом до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення за №12019030000000507 (а.с.9). Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки «Опель Віваро», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована у ПрАТ «УПСК» згідно з полісом №АМ5158152 (а.с.10). У судовому засіданні встановлено, що з дня ДТП до подачі позову за результатами розгляду кримінального провадження №12019030000000507 рішення не прийнято. 06.08.2019 року ОСОБА_1 з метою досудового врегулювання спору звернулась із заявою про виплату страхового відшкодування - витрат на поховання в сумі 13509 грн та моральної шкоди - 50076 грн до ПрАТ «УПСК» (а.с.7). 11 грудня 2019 року ПрАТ « УПСК» надіслало лист з вимогою надати у справі рішення суду або постанову про закриття кримінального провадження (а.с.23). 18 липня 2020 року відповідачу було надіслано повторно лист з вимогою виплатити страхове відшкодування позивачці, однак виплати страховою компанією не було здійснено (а.с.24-25). Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ст.3 Закону визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Враховуючи наведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу. Відповідно до ст.6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Статті 9, 22-31, 35, 36 вказаного Закону визначають, що настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Відповідно до статті 35 Закону до заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності). Особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов`язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов`язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди. Як передбачено ст.36.2. Закону страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено та не спростовується відповідачем, що позивач звернулася до ПАТ «УПСК» із заявою про виплату страхового відшкодування 06 серпня 2019 року та надала відповідні документи. Разом з тим, суд дійшов правильного висновку, що стаття 35 Закону не містить вимог щодо подання разом із заявою про виплату страхового відшкодування доказів на підтвердження вини страхувальника у вчиненні ДТП. Верховний Суд України у постанові від 03.12.2014 року у справі №6-183цс висловив правовий висновок, відповідно до якого законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. Оскільки рішення за результатами розгляду кримінального провадження ЄРДР №12019030000000507 прийнято не було, то позивач і не мала можливості надати страховій компанії відповідне рішення суду в межах кримінального провадження. В силу норм ч.2 статті 1167, ч.5 ст.1187 ЦК України обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2019 року у справі № 352/342/17. Отже, враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вина водія у вчиненому кримінальному правопорушенні не має правового значення для вирішення справи щодо виплати страхового відшкодування, а тому доводи відповідача про те, що позивач не надав копію рішення суду (постанови про закриття кримінального провадження) і відповідно до положень п.36.2 ст.36 Закону у ПАТ «УПСК» не настав строк на прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування, суд не приймає до уваги. Згідно з ч.3 ст.27 Закону страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Отже, загальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 50076 грн (12 x 4 173), з чим погоджуються обидві сторони у справі. Враховуючи кількість осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування, суд вірно встановив, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 страховик ПрАТ «УПСК» зобов`язаний відшкодувати його матері позивачці ОСОБА_1 12 519 грн моральної шкоди (із розрахунку - 50 076:4 (кількість потерпілих осіб). Колегія суддів вважає, що оскільки позивачем доведено факт заподіяння шкоди у зв`язку із настанням страхового випадку, то суд першої інстанції обґрунтовано стягнув зі страхової компанії в користь позивача ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 12 519 грн. Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Судом першої інстанції вірно наведено розрахунок штрафних санкцій, виходячи із суми 12 519 грн за період з 05 листопада 2019 року по 22 жовтня 2020 року та стягнув на користь позивачки ОСОБА_1 375,49 грн пені, 94,13 грн - 3 відсотки річних та 338,36 грн інфляційних втрат у межах її позовних вимог. Разом з тим, щодо неправильності наведеного розрахунку та розміру стягнутих сум відповідачем заперечень в апеляційній скарзі не подано. Таким чином, оскільки апеляційна скарга відповідача не містить доводів, які би спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права в оскаржуваній частині рішення, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування чи зміни судового рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" залишити без задоволення. Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 11 січня 2021 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 28 квітня 2021 року. Головуючий Судді: