LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4873911/3290/20

від 27.04.2021 ·
Резолютивна:1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МДСК» задовольнити. 2.Рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2021 у справі №911/3290/20 скасувати.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" квітня 2021 р. Справа№ 911/3290/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Поляк О.І. суддів: Пономаренка Є.Ю. Дідиченко М.А. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МДСК» на рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2021 у справі №911/3290/20 (суддя - Антонова В.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МДСК» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про стягнення 65649,87 грн ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «МДСК» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про стягнення 65649,87 грн штрафу, нарахованого на підставі п. 11.2.5 договору оренди нежитлових приміщень №1/07-19/19S810-16251-19 від 03.07.2019, за його дострокове припинення орендарем з підстави, не обумовленої даним договором. Рішенням Господарського суду Київської області від 27.01.2021 у справі №911/3290/20 у позові відмовлено повністю. Мотивуючи ухвалене рішення, місцевий господарський суд, оцінивши наявне у матеріалах справи листування сторін, а також посилаючись на акт прийому-передачі приміщення з оренди від 26.12.2019, дійшов висновку про те, що договір оренди було достроково припинено на підставі, обумовленій п. 4.3 останнього, - за згодою сторін, що виключає стягнення з відповідача штрафу, передбаченого п. 11.2.5 договору. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "МДСК" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування поданої скарги апелянт посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та порушення судом норм матеріального права. Так, зі змісту ст. 654 ЦК України слідує, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Додаткова угода про розірвання договору оренди сторонами підписана не була. Водночас наявний у матеріалах справи акт прийому-передачі приміщення з оренди підтверджує лише факт повернення орендованого майна та дату припинення договору оренди, але не підставу його дострокового розірвання. Наведене свідчить про відсутність підстав вважати, що договір оренди було розірвано за взаємної згоди сторін. Натомість, господарський суд першої інстанції, помилково ототожнив вказівку позивача на необхідність дотримання визначеного договором порядку повернення орендованого приміщення незалежно від підстави його розірвання з пропозицією позивача про розірвання договору та звільнення орендованого приміщення, унаслідок чого дійшов хибного висновку про те, що договір оренди було розірвано за погодженням сторін. 15.02.2021 матеріали справи разом з апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "МДСК" на рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2021 у справі №911/3290/20, розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. 10.03.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач зазначає, що листом від 23.10.2019 пропонував позивачу розірвати договір саме за погодженням сторін шляхом підписання відповідної додаткової угоди, тобто на підставі, обумовленій п. 4.3 договору. Наведене виключає застосування до нього штрафу, передбаченого п. 11.2.5 договору, у зв`язку з чим вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. 09.03.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, у яких позивач наполягає на тому, що наведена вище позиція відповідача є хибною. Так, листом від 23.10.2019 відповідач повідомив позивача про намір з 02.11.2019 достроково припинити дію договору оренди у зв`язку з відсутністю потреби в подальшому отриманні послуг від ТОВ "МДСК". З огляду на викладене пропонував позивачу підготувати проект додаткової угоди про дострокове припинення договору оренди. Позивач не погодився з вказаною пропозицією відповідача, відповідної додаткової угоди сторонами підписано не було. Натомість, у листуванні позивач вказував, що відсутність потреби в отриманні послуг умовами п. 4.3 договору не передбачена як підстава його дострокового припинення. Утім, якщо відповідач все ж таки має намір достроково розірвати договір оренди, йому необхідно дотриматися обумовленого договором порядку повернення орендованого приміщення. Однак, місцевий господарський суд помилкового ототожнив послідуючі вказівки позивача на необхідність дотримання визначеного договором порядку повернення орендованого приміщення з його пропозицією про дострокове розірвання договору та звільнення орендованого приміщення, у зв`язку з чим дійшов хибного висновку про те, що договір оренди було розірвано фактично за погодженням сторін, а відтак необґрунтовано відмовив у позові. Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, 03.07.2019 між ТОВ «МДСК» (орендодавець) та АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (орендатор) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 1/07-19/19S810-16251-19, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування (оренду) приміщення ангару площею 500 кв.м, адреса: Київська обл., Васильківський район, смт Глеваха, вул. Вокзальна, 2 (п. 1 договору). Відповідно до п. 2 договору приміщення ангару надається орендарю з метою використання в якості складського в цілях, передбачених його статутом. Передача приміщення в оренду відбувається за актом прийому-передачі, підписання якого сторонами свідчить про фактичний прийом приміщення в оренду (п. 3.1 договору). Як передбачено п. 3.2 договору, приміщення повинно бути передане орендодавцем та прийняте орендарем не пізніше 3 липня 2019 року у стані, що відповідає п. 3.1 цього договору. Сторонами у п. 4.1 договору погоджено, що договір набирає чинності 3 липня 2019 і діє до 3 липня 2020 року включно. Протягом трьох банківських днів з моменту набрання цим договором чинності орендар зобов`язується сплатити орендодавцю гарантійний платіж, що дорівнює орендній платі за один місяць та становить 883 (вісімсот вісімдесят три) дол. США 16 центів (без ПДВ) та вноситься у гривні відповідно до офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Міжбанківським валютним ринком (п. 5.1.1 договору). Не пізніше, як за 1 (один) місяць до закінчення строку договору орендар зобов`язаний письмово проінформувати орендодавця про намір продовжити цей договір або припинити його. Продовження строку дії договору оформляється виключно новим договором (п. 4.2 договору). Згідно з п. 4.4 договору за фактичне використання приміщення і майна після закінчення строку дії договору орендар сплачує платежі у встановленому в цьому договорі порядку та розмірах до дня фактичного звільнення приміщення по акту прийому-передачі. У силу п. 4.3 договору цей договір може бути припинений достроково у випадках: 1) за згодою сторін; 2) у разі не сплати орендної плати та гарантійного платежу протягом трьох днів з дати, передбаченої пп. 5.1.1 та 6.1 цього договору; договір автоматично втрачає свою дію; 3) у разі навмисного або необережного погіршення стану орендованого приміщення або майна з вини орендаря; 4) через дію форс-мажорних обставин (п. 11.6), які перешкоджають виконанню договору за письмовим погодженням сторін. У п. 4.5 договору передбачено, що орендодавець може припинити дію цього договору негайно: у випадку несплати або неповної сплати орендарем орендної плати та плати за послуги, передбачені п. п. 5, 6 цього договору протягом 3 банківських днів з моменту настання строку оплати; у разі виявлення факту використання орендарем приміщення не за цільовим призначенням, усупереч вимогам п. 2 цього договору; якщо приміщення надано орендарем у користування іншим особам без письмової згоди орендодавця. У силу п. 4.6 договору, якщо прострочка передачі приміщення орендодавцем орендарю складає більше 5 днів, орендар має право припинити дію цього договору та вимагати повернення раніше сплачених сум, крім суми гарантійного платежу, умови повернення якого визначено п. 5.1.3 договору. У п. 9.1 договору передбачено, що по закінченні строку договору, передбаченого п. 4.1 цього договору, або моменту дострокового припинення, що настав внаслідок невиконання орендарем своїх обов`язків, орендар зобов`язаний передати орендодавцю орендоване приміщення у тому стані, в якому він його одержав, до фактичного оплаченого строку за актом прийому-передачі, тобто після проведення поточного ремонту. У разі невиконання орендарем поточного ремонту протягом 15 днів після закінчення терміну договору орендодавець виконує ремонтні роботи самостійно, вартість яких повинна бути відшкодована орендарем протягом 10 днів після виконання таких робіт та 5 робочих днів після отримання рахунку-фактури орендарем, у разі, якщо витрати документально підтверджені. Також додатково за період (мається на увазі як час прийняття рішення, так і час виконання ремонтних робіт) орендар сплачує орендну плату згідно умов договору. Пунктом 9.4 договору сторони погодили, якщо по закінченні строку дії цього Договору чи у разі його дострокового припинення орендар у день, наступний за днем припинення чи закінчення дії Договору не звільнить приміщення і не поверне їх по акту прийому - передачі орендодавцеві, останній має право стягнути з орендаря передбачену ст. 6 цього договору орендну плату та плату за послуги в п`ятикратному розмірі за весь, час (за кожен день) до звільнення орендарем орендованих приміщень та підписання вказаного акта приймання -передачі орендованих приміщень. У силу п. 11.2.5 договору за дострокове припинення орендарем цього договору на підставах, не передбачених договором, орендар сплачує протягом місяця з дня повідомлення про таке припинення штраф в розмірі трьохмясячної орендної плати, яка буде діяти на момент припинення дії цього договору. Відповідно до п. 11.3.2 договору за дострокове припинення орендодавцем цього договору на підставах, не передбачених договором, орендодавець сплачує протягом місяця з дня повідомлення про таке припинення штраф в розмірі трьохмясячної орендної плати, яка буде діяти на момент припинення дії цього договору. На виконання умов договору 03.07.2019 орендодавець передав приміщення орендарю, про що сторонами підписано акт прийому-передачі в оренду ангару. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача з листом №8/001-лв-16323-1019 від 23.10.2019, у якому вказав, що у АТ «Київоблгаз» відсутня потреба в отриманні послуг від ТОВ «МДСК», у зв`язку з чим, посилаючись на п. 4.3 догвоору, повідомив про намір припинити достроково дію договору оренди з 02.11.2019. З метою розірвання договору оренди відповідач запропонував позивачу підписати акти звірки на дату останнього дня строку договору оренди та підготувати проект додаткової угоди про дострокове припинення дії договору оренди нежитлових приміщень № 1/07-19/19S810-16251-19 від 03.07.2019. У відповідь позивач листом № 139/10-19 від 25.10.2019 повідомив, що у п. 4.3 договору не передбачено, як підставу дострокового припинення договору, відсутність потреби в отриманні послуг. Водночас позивач наголосив, якщо АТ «Київоблгаз» має намір достроково розірвати договір оренди, то повинне дотриматися обумовленого договором порядку повернення орендованого приміщення, у зв`язку з чим запропонував у строк до 31.10.2019 підготувати приміщення до повернення орендодавцеві по акту прийому-передачі, а вже після цього провести об`єктивну звірку розрахунків. 18.11.2019 позивач звернувся до відповідача з листом № 141/11-19, у якому, посилаючись на лист відповідача №8/001-лв-16323-1019 від 23.10.2019 про відсутність потреби в отриманні послуг від ТОВ «МДСК» та намір достроково з 02.11.2029 припинити дію договору оренди, зазначив, що станом на 18.11.2019 приміщення орендарем не повернуте, гарантійний платіж використанний у повному обсязі. У зв`язку з наведеним позивач вказав, що до 22.11.2019 орендоване приміщення підлягає поверненню орендодавцеві згідно вимог договору оренди по акту прийому-передачі. 23.12.2019 позивач звернувся до відповідача з листом № 143/12-9, у якому зазначив, що 23.12.2019 у присутності представника АТ «Київоболгаз» - Курельчука М.В., на виконання розділу 9 договору проведено огляд ангару, у ході якого встановлено ряд недоліків, які не можуть бути покриті за рахунок гарантійного платежу з огляду на його повне використання. Тому, керуючись п. 9.1 договору, позивач запропонував якнайшвидше усунути вищевказані недоліки та повернути приміщення по акту прийому-передачі орендодавцеві. 27.12.2020 позивачем направлено відповідачу лист № 144/12-19, у якому зазначено про фактичне повернення орендованого приміщення 26.12.2019, у зв`язку з чим відповідачу на затвердження направляються акти прийому-передачі після оренди ангару від 26.12.2019. Крім того, до вказаного листа додані рахунок на оплату орендної плати та компенсацію вартості електроенергії, а також рахунок на оплату робіт по відновленню освітлення № 2/19 від 26.12.2019, зважаючи на те, що гарантійний платіж відповідачем використано в повному обсязі. Листом № 149/02-20 від 03.02.2020 позивач нагадав відповідачу, що станом на 03 лютого 2020 року затверджений примірник акта прийому-передачі приміщення з оренди від 26.12.2019 ТОВ «МДСК» не повернуто, виставлені відповідачу рахунки останнім не оплачені. Листом № 152/0-20 від 17.04.2020 позивач повторно нагадав відповідачу про необхідність повернення ТОВ «МДСК» затвердженого примірника акта прийому-передачі приміщення з оренди від 26.12.2019. Крім цього, вимагав здійснити оплати, обумовлені п. п. 9.4 та 11.2.5 договору. 22.05.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією № 153/05-20, у якій вимагав повернути затверджений примірник акта прийому-передачі приміщення з оренди від 26.12.2019 та сплатити штраф, передбачений п. 11.2.5 договору, у розмірі 65649,84 грн і неустойку згідно з п. 9.4 договору в розмірі 182924,01 грн. Як вбачається з матеріалів справи, 21.07.2020 відповідач зернувся до позивача з листом № 81001-Сл-6935-0720, у якому зазначив, що АТ «Київоблгаз» фактично перестало користуватися ангаром 26.12.2019, у зв`язку з чим пропонував розірвати договір оренди з вказаної дати, про що підписати додаткову угоду. Листом № 810-Сл-7067-0720 від 23.07.2020 у відповідь на претензію позивача відповідач заперечив наявність підстав для нарахування штрафних санкцій у порядку п. 11.2.5 договору. Також повідомив, що примірник акта прийому-передачі, підписаний працівником АТ «Київоблгаз», був втрачений, у зв`язку з чим відповідач направив разом з листом підписані примірники акта, один з яких просив після підписання повернути. 17.09.2020 відповідач звернувся до позивача з листом № 810-лв-9730-0920, у якому з метою врегулювання відносин просив позивача підписати акт прийому-передачі від 26.12.2019 та додаткову угоду про розірвання договору оренди. Листом № 158/09-20 від 24.09.2020 позивач повідомив відповідача, що 22.09.2020 для відновлення первинних документів, які не були затверджені відповідачем та ним втрачені, ТОВ «МДСК» направило дублікати належним чином оформлених актів для підпису та затвердження. Щодо підписання додаткової угоди про розірвання договору, то позивач у котре відмітив, що договором оренди не передбачено, як підставу дострокового припинення договору, відсутність потреби в отриманні послуг. Предметом спору у даній справі є вимога ТОВ «МДСК» про стягнення з АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» 65649,87 грн штрафу, нарахованого на підставі п. 11.2.5 договору оренди нежитлових приміщень №1/07-19/19S810-16251-19 від 03.07.2019, за його дострокове припинення орендарем з підстави, не обумовленої даним договором. Надавши власну оцінку наявному в матеріалах справи листуванню сторін, місцевий господарський суд вказав, що позивач не погодився на пропозицію відповідача про розірвання договору оренди, викладену у листі №8/001-лв-16323-1019 від 23.10.2019, адже відповідна додаткова угода до договору сторонами підписана не була. Утім, у подальшому сам позивач звернувся до відповідача з листом № 141/11-19 від 18.11.2019, у якому вимагав звільнити та повернути орендоване приміщення. Відповідач фактично перестав використовувати приміщення та звільнив його 26.12.2019, про що сторонами було підписано відповідний акт прийому-передачі ангару з оренди. Наведена обставина дає підстави вважати, що договір оренди було достроково припинено на підставі, обумовленій п. 4.3 договору, тобто за згодою сторін, що виключає можливість стягнення штрафу, передбаченого п. 11.2.5 договору, у зв`язку з чим суд у позові відмовив. Колегія судді не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, виходячи з такого. Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 188 ГК, зміна та розірвання господарських договорів у односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Частиною 1 ст. 651 ЦК України закріплено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (ч. 3 ст. 653 названого Кодексу). Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України). Як правильно зазначено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак підпадає під правове регулювання, зокрема, глави 58 «Найм (оренда)» ЦК України та пар. 5 «Оренда майна та лізинг» глави 30 ГК України. Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 наведеної норми). Так, ч. 1 ст. 759 ЦК України закріплено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України). У силу ч. 1 ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Частиною 3 ст. 291 ГК України закріплено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Таким чином, у силу імперативних приписів ч. 1 ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. При цьому наведена норма не містить вказівки на можливість погодження сторонами в умовах самого договору оренди права однієї з них на таку односторонню відмову. Водночас частина 3 наведеної норми не містить жодних обмежень щодо розірвання договору оренди за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін. При цьому законодавцем визначений перелік підстав, за наявності яких як наймодавець, так і наймач вправі вимагати його дострокового розірвання. Так, у силу ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача. Відповідно до ст. 784 ЦК України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов`язку щодо проведення капітального ремонту речі. Порядок розірвання господарського договору визначений частинами 2 - 5 ст. 188 ГК України. Так, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. ГК України не встановлює правових наслідків припинення договору оренди, а відтак, керуючись положеннями ст. 785 ЦК, у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний негайно повернути орендодавцеві річ у стані, у якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, котрий було обумовлено у договорі. Як уже зазначалося, у п. 4.3 договору сторони погодили, що останній може бути припинений достроково у випадках: 1) за згодою сторін; 2) у разі не сплати орендної плати та гарантійного платежу протягом трьох днів з дати, передбаченої пп. 5.1.1 та 6.1 цього договору, договір автоматично втрачає свою дію; 3) у разі навмисного або необережного погіршення стану орендованого приміщення або майна з вини орендаря; 4) через дію форс-мажорних обставин (п. 11.6), які перешкоджають виконанню договору за письмовим погодженням сторін. Крім того, у п. 4.5 договору передбачено, що орендодавець може припинити дію цього договору негайно: у випадку несплати або неповної сплати орендарем орендної плати та плати за послуги, передбачені п. п. 5, 6 цього договору протягом 3 банківських днів з моменту настання строку оплати; у разі виявлення факту використання орендарем приміщення не за цільовим призначенням, усупереч вимогам п. 2 цього договору; якщо приміщення надано орендарем у користування іншим особам без письмової згоди орендодавця. У силу п. 4.6 договору, якщо прострочка передачі приміщення орендодавцем орендарю складає більше 5 днів, орендар має право припинити дію цього договору та вимагати повернення раніше сплачених сум, крім суми гарантійного платежу, умови повернення якого визначено п. 5.1.3 договору. Аналізуючи наведені умови договору з урахуванням імперативних приписів ч. 1 ст. 291 ГК України щодо заборони односторонньої відмови від нього та у сукупності з положеннями ст.ст. 783, 784 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку, що сторони передбачили можливість розірвання договору оренди за їх взаємною згодою, а також визначили вичерпний перелік підстав, за наявності яких наймодавець та наймач, відповідно, вправі ініціювати таке розірвання. У п. 11.2.5 договору сторони погодили, що за дострокове припинення орендарем цього договору на підставах, не передбачених договором, орендар сплачує протягом місяця з дня повідомлення про таке припинення штраф в розмірі трьохмісячної орендної плати, яка буде діяти на момент припинення дії цього договору. Відповідно до п. 11.3.2 договору за дострокове припинення орендодавцем цього договору на підставах, не передбачених договором, орендодавець сплачує протягом місяця з дня повідомлення про таке припинення штраф в розмірі трьохмісячної орендної плати, яка буде діяти на момент припинення дії цього договору. Отже, беручи до уваги категоричну заборону законодавця односторонньої відмови від договору оренди, з наведених пунктів слідує, що сторони дійшли згоди про сплату штрафу в розмірі трьохмісячної орендної плати як наймодавцем, так і наймачем саме у разі ініціювання будь-ким з них дострокового розірвання договору оренди з інших, ніж наведені у п. п. 4.3, 4.5, 4.6, підстав. Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, ініціатором розірвання договору оренди був відповідач, направивши відповідну пропозицію позивачу у листі №8/001-лв-16323-1019 від 23.10.2019. Зі змісту вказаного листа слідує, що намір розірвати договір оренди відповідач обґрунтовує тим, що у нього відпала потреба в отриманні послуг від ТОВ «МДСК». Тобто саме відсутність потреби в орендованому приміщенні і стала підставою, яка зумовила звернення до позивача за погодженням на розірвання договору оренди шляхом підписання відповідної додаткової угоди до нього. З листа позивача № 139/10-19 від 25.10.2019, надісланого у відповідь на пропозицію відповідача, вбачається, що вказана підстава, як і сам факт розірвання договору оренди позивачем погоджені не були. Додаткова угода до договору оренди про його розірвання за згодою сторін останнім не підписувалася. Утім, наявним у матеріалах справи актом прийому-передачі ангару після оренди, датованим вже 26.12.2019, підтверджується, що орендоване приміщення було повернуте наймачем наймодавцю. Наведена обставина дозволяє дійти висновку, що відповідач з позивачем все ж досягнув домовленості про дострокове розірвання договору та припинення взятих на себе зобов`язань за ним, факт чого сторонами не заперечується. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що сам по собі факт погодження позивача, як наймодавця, на пропозицію відповідача, як наймача, про дострокове розірвання договору оренди не може нівелювати та підміняти собою підстави, з якої таке ініціювання розірвання договору відбулося, оскільки за своїм змістом поняття порядку і підстави розірвання договору не є тотожними, у зв`язку з чим урегульовуються та визначаються законодавцем у різних нормах матеріального права, зокрема, у ст. 188 ГК України та ст. ст. 783, 784 ЦК України відповідно. Так, як уже зазначалося, зі змісту листа №8/001-лв-16323-1019 від 23.10.2019 вбачається, що підставою ініціювання відповідачем розірвання договору оренди стала саме відсутність потреби в отриманні послуг від ТОВ «МДСК». Однак, ні умовами п. 4.3, ні умовами п. 4.6 договору право орендаря ініціювати розірвання договору з такої підстави, як відсутність подальшої необхідності в орендованому приміщенні, не передбачене, що у розумінні п. 11.2.5 договору має своїм наслідком сплату останнім на користь орендодавця штрафу у розмірі трьохмісячної орендної плати, яка діяла на момент припинення дії цього договору, у сумі 65 649,87 грн. Протилежний висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу, нарахованого позивачем згідно з п. 11.2.5 договору, ґрунтується винятково на оцінці листа позивача № 141/11-19 від 18.11.2019, як пропозиції про дострокове розірвання договору, що не відповідає фактичним обставинам справи. Так, зі змісту листа № 141/11-19 від 18.11.2019 слідує, що його надсилання відповідачу було зумовлене повідомленням останнього про відсутність потреби в орендованому приміщенні та намір у зв`язку з цим з 02.11.2019 достроково припинити договір оренди. Разом з тим, станом на 18.11.2019 орендоване приміщення відповідачем повернуте не було, проте суму гарантійного платежу було використано у повному обсязі. Таким чином, з метою досягнення визначеності у правовідносинах сторін, посилаючись на вищевикладені обставини справи, позивач звернувся до відповідача з вказаним листом, яким нагадав про необхідність негайного повернення приміщення у разі припинення договору оренди. Отже, обґрунтування, яке навів позивач у змісті вказаного листа, зазначаючи про необхідність до 22.11.2019 повернути орендоване приміщення, виключає можливість оцінки його як пропозиції про дострокове розірвання договору, чим спростовує висновок суду першої інстанції. Водночас, заперечуючи проти позову, відповідач оперує виключно тим, що листом №8/001-лв-16323-1019 від 23.10.2019 пропонував розірвати договір за погодженням сторін шляхом підписання відповідної додаткової угоди, у зв`язку з чим, на його переконання, санкції, передбачені п. 11.2.5 договору, не можуть бути застосовані. Проте, акцентуючи увагу на запропонованому порядку (способі) дострокового розірвання договору, відповідач залишив поза увагою, що він не може підміняти собою підстави, з якої таке ініціювання розірвання договору відбулося, інакше б мало місце повне нівелювання відповідальності, передбаченої сторонами як у п. 11.2.5, так і у п. 11.3.2 договору, у зв`язку з чим наведені відповідачем доводи не можуть мати своїм наслідком відмову у позові. У силу ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до ст. 277 названого Кодексу підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки ухвалене судом першої інстанції рішення про відмову у позові обґрунтоване висновками, які не відповідають дійсним обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «МДСК» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2021 у справі №911/3290/20 - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову та апеляційної скарги покладається на відповідача. Керуючись ст.ст. 267-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МДСК» задовольнити. 2.Рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2021 у справі №911/3290/20 скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі №911/3290/20, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МДСК» до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» задовольнити повністю.

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Шевченка, 178, код ЄРПОУ 20578072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МДСК» (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 22, код ЄДРПОУ 30963726) 65 649,87 грн (шістдесят п`ять тисяч шістсот сорок дев`ять грн 87 коп) штрафу, 2102,00 грн (дві тисячі сто дві грн. 00 коп) судового збору за розгляд позовної заяви, 3153,00 грн (три тисячі сто п`ятдесят три грн. 00 коп) судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

6. Справу повернути до Господарського суду Київської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.І. Поляк Судді Є.Ю. Пономаренко М.А. Дідиченко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»