Постанова 4813 № 495/1237/19

Номер провадження: 22-ц/813/1476/21 Номер справи місцевого суду: 495/1237/19 Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.04.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря Сіваченко Д.Р., розглянувши у відкритому судовому за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2020 року у цивільній справі за позовом Дачного кооперативу «Комунстрой-1», Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист порушеного права та відновлення становища, яке існувало до порушеного права, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог та позиція відповідачів. Позивачі - представник Дачного кооперативу «Комунстрой-1», Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради та ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист порушеного права, відновлення становища, яке існувало до порушеного права. Відповідно до уточненої позовної заяви позивачі просять відновити становище, яке існувало до порушення прав Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , та ДК «Комунстрой 1», шляхом: внесення змін державним реєстратором до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно інформації про об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 56058251103, зазначивши площу земельної ділянки АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:001:0104, цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва - 0,0405 (нуль цілих чотириста п`ять десятитисячних га); Відновити становище яке існувало до порушення прав Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , та ДК «Комунстрой - 1», шляхом: внесення змін державним кадастровим реєстратором до Державного земельного кадастру стосовно інформації про земельну ділянку, кадастровий № 5110300000:02:001:0104, зазначивши площу 0,0405 га, як було визначено у державному акті серії ЯГ № 914161 від 05.09.2006 року, зареєстрованому в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.06.506.00433 від 05.09.2006 року. В обґрунтування уточнених позовних вимог позивачами вказано, що рішенням Затоківської Селищної ради № 1923 від 22.03.2006р., було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 3,2161 га, розташованої у АДРЕСА_2 , в тому числі: громадянам-членам ДК «Комунстрой-1» для індивідуального дачного будівництва, у власність - 2,4903 га. Згідно п. 6 додатку до вказаного рішення, гр. ОСОБА_4 , було передано у власність земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0405 га (а.с. 177-180). На підставі вказаного рішення, 05.09.2006р. ОСОБА_4 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку на території Затоківської селищної ради м. Білгород-Дністровський Одеської області ДК «Комунстрой-1» ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0405 га. (а.с. 181) Таким чином, отриманням Державного акта на право власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_4 реалізувала дію рішення Затоківської селищної ради №1323 від 22.03.2006р., яке носить індивідуальний характер, і припиняє свою дію його виконанням. Далі, 27.12.2012р., гр. ОСОБА_4 укладає з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким право власності на вказану ділянку переходить до ОСОБА_3 . При цьому, предметом даного договору виступає саме земельна ділянка за кадастровим номером 5110300000:02:0010104, площею 0,0405 га (а.с. 182). Таким чином, правовстановлюючим документом щодо виникнення права власності у ОСОБА_5 виступив договір купівлі-продажу земельної ділянки з площею саме 0,0405 га, а рішення селищної ради №1923 від 22.03.2006 втратило свою чинність його реалізацією ОСОБА_4 , і не несло ніяких юридичних наслідків для ОСОБА_3 та не впливало на обсяг її прав. Далі, як вказують позивачі, на території земельних ділянок, наданих у власність громадянам-членам ДК «Комунстрой-1» та переданих в довгострокову оренду самому ДК «Комунстрой-1», у зв`язку із відступленням вод прилеглої водойми та намиву грунтів утворились вільні земельні ділянки, які нерозривно межували із зазначеними земельними ділянками, у тому числі зі спірною земельною ділянкою. У зв`язку з даною обставиною, у березні 2009 року ОСОБА_1 було прийнято у члени ДК «Комунстрой-1» та надано йому у користування земельну ділянку АДРЕСА_3 (а.с. 137-139) та роз`яснено необхідність звернутись до Затоківської селищної ради для подальшого оформлення своїх прав. Так, ОСОБА_1 звернувся до Затоківської селищної ради із відповідною заявою щодо надання дозволу на розроблення технічної документації для надання йому безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за адресою: ділянка АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,078 га, оскільки він є членом кооперативу та справно вносить всі членські внески. За наслідками розгляду даної заяви, рішенням Затоківської селищної ради ОСОБА_1 було надано відповідний дозвіл. За таких обставин, ОСОБА_1 користувався земельною ділянкою АДРЕСА_4 , утримував її в належному стані, зводив тимчасові забудови для розміщення працівників та робочого інвентарю та замовив розроблення технічної документації. Однак, приблизно на початку 2017 року, ОСОБА_1 з`явившись на територію ділянки № НОМЕР_2 виявив, що його тимчасові споруди демонтовано, а на території ділянки ведуться будівельні роботи невідомими особами. Як було встановлено в подальшому позивачами, власником більшої частини земельної ділянки під № НОМЕР_2 стала ОСОБА_3 на підставі заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, винесеного по справі №495/9079/14-ц 19.02.2015р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , третя особа - Затоківська селищна рада, про заміну реєстрації права власності. Даним рішенням, позов ОСОБА_3 було задоволено та визнано помилкою розмір ділянки №6, який був зазначений в акті на право власності ОСОБА_4 на цю ділянку, та запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Визнано за ОСОБА_3 право власності на ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий №5110300000:02:0010104, але вже з площею 0,0780 га, та зобов`язано реєстраційну службу внести зміни до реєстру речових прав, зазначивши площу земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий № 5110300000:02:0010104 - 0,0780 га. Таким чином, даним рішенням суду, фактично відбулось збільшення належної ОСОБА_3 земельної ділянки № НОМЕР_1 з 0,0405 га - на 0,078 га, і при розробленні нової технічної документації таке збільшення відбулось за рахунок земельної ділянки АДРЕСА_4 , якою користувався і на яку претендує ОСОБА_1 . За наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на вказане заочне рішення, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18.10.2017 року по справі № 495/9079/14-ц (провадження № 22-ц/785/6610/17) було скасовано заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 лютого 2015 року та закрито провадження у справі у зв`язку із відмовою позивача від позову. Однак, як вказують позивачі, як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 28.12.2017 року (через два місяці після скасування рішення суду про збільшення площі земельної ділянки), дану земельну ділянку, було відчужено ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 . При цьому, в інформаційній довідці від 26.03.2018р. підставою переходу права власності на вказану ділянку зазначено договір купівлі-продажу, серія на номер: 2667, виданий 28.12.2017 року, а в інформаційній довідці від 13.08.2019 року, підставою переходу права власності на спірну ділянку зазначено вже договір дарування, з тотожним номером та датою видачі. Одночасно, інформація про об`єкт нерухомого майна в даному розділі визначено, як земельна ділянка, кадастровий номер 5110300000:02:001:0104, опис об`єкта: площа (га): 0,078. Таким чином, як зазначають позивачі, не дивлячись на скасоване заочне рішення, станом на теперішній час діями відповідачів порушуються права позивачів, а саме: ОСОБА_1 не має можливості реалізувати оформлення своїх прав на дану земельну ділянку АДРЕСА_4 та набути її у власність, оскільки відбулось привласнення (шляхом збільшення площі) земель, належних територіальній громаді смт Затока, і Затоківська селищна рада не має можливості вільно розпоряджатись цією ж земельною ділянкою, в інтересах громади. ДК «Комунстрой-1», на території якого дана ділянка знаходиться, не має можливості утримувати її в належному стані, а також недоотримує членські внески, які міг би отримувати при наданні даної ділянки новим членам кооперативу, зокрема і ОСОБА_1 . Як вказують позивачі, дані факти спричинені тією обставиною, що у Земельний кадастр та Державний реєстр прав власності на нерухоме майно (реєстр речових прав), за заявою та внаслідок дій відповідачів, було внесено зміни, якими було збільшено площу ділянки № НОМЕР_1 з первісної 0,0405 га до 0,0780 га, і таке збільшення відбулось за рахунок земельної ділянки № НОМЕР_2 , яка є власністю Затоківської селищної ради, нерозривно знаходиться на території ДК «Комунстрой-1», і яку ОСОБА_1 , як член кооперативу та на підставі рішення Затоківської селищної ради прагне отримати у власність (має усі передбачені документи). Як зазначають позивачі, факт правомірності володіння та користування майном є достатньою підставою для відповідної особи для звернення за захистом цього права. Крім того, позивачем за цим позовом може бути і неволодіючий власник, а особа, законний інтерес або право якої порушено (п. 61 рішення Великої палати Верховного суду по справі №923/466/17 від 30 травня 2018 року). Отже, на думку позивачів, на момент звернення до суду з цим позовом порушується охоронюваний законом інтерес позивача - Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, як власника та розпорядника земель; позивача - ДК «Комунстрой-1» щодо права користування земельною ділянкою та отримання членських внесків від нових учасників і сусіднього землекористувача; та позивача ОСОБА_1 , щодо відведення земельної ділянки йому у власність, як члену кооперативу та на підставі рішення Затоківської селищної ради. Позивач ОСОБА_1 стверджує, що має законний юридичний інтерес охоронюваний законом стосовно спірної земельної ділянки (простий юридичний дозвіл, що закріплений в об`єктивному праві або випливає з його змісту та виражається в можливостях суб`єкта права користуватися конкретним соціальним благом, а у ряді випадків звертатися за захистом до компетентних державних органів або громадських організації), оскільки через дії відповідачів не має можливості реалізувати свої права (він є членом кооперативу; щодо ділянки НОМЕР_2 було розроблено графічні матеріали, однак розробити технічну документацію та здійснити реєстрацію як самої ділянки так і своїх прав на неї не має можливості саме через неправомірні дії відповідачів) і відповідно, прагне відновити юридичне становище, яке існувало до вчинення неправомірних дій відповідачами, оскільки дана обставина унеможливлює релізацію його безззаперечних прав. Також позивачі наголошують, що на підставі технічного звіту, який виконав ФОП ОСОБА_8 , кваліфікаційний сертифікат №010165 по кадастровій зйомці було встановлено, що межі зельної ділянки № НОМЕР_1 , розташованої за адресою: Одеська область, м. Білгород- Дністровський, смт. Затока. «Комунстрой-1» дачний кооператив (район «Лиманський»), згідно Державного земельного кадастру (кадастровий номер 5110300000:02:001:0104, власник - ОСОБА_3 ) накладаються на земельну № НОМЕР_2 , яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 на площі 0,0528 га. (а.с. 10-28). Такий самий висновок зробив судовий експерт ОСОБА_9 , висновок №25/08 від 20.09.2017 року. (а.с. 129-144). Таким чином, не оскаржуючи правомірності набуття права власності на спірну ділянку та його реєстрацію ОСОБА_3 , а також подальший перехід права власності від останньої до ОСОБА_2 , і оспорюючи лише розмір даної ділянки, позивачі вважають за необхідне обрати спосіб захисту своїх порушених прав у вигляді відновлення становища, що існувало до такого порушення, шляхом внесення змін до розділу щодо відомостей про об`єкт нерухомого майна. Представник Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області за довіреністю Мінчев В.О. уточнені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі. Адвокат Ступаков Олександр Анатолійович, який діє в інтересах відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні уточненої позовної заяви у повному обсязі, оскільки вважає їх недоведеними та необґрунтованими. У судовому засіданні адвокат в інтересах відповідачів ОСОБА_10 з вимогами уточнених позовів не погодився, та пояснив, що згідно з уточненими позовними вимогами позивачів не міститься жодних вимог щодо необхідності вчинення будь-яких дій відповідачами у випадку задоволення позову та не пред`явлено жодних позовних вимог до відповідачів, а лише вимоги щодо внесення змін державним реєстратором до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно інформації про об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 56058251103, зазначивши площу земельної ділянки АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:001:0104, цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва - 0,0405 (нуль цілих чотириста п`ять десятитисячних га). Відновити становище яке існувало до порушення прав Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , та ДК «Комунстрой -1», шляхом: внесення змін державним кадастровим реєстратором до Державного земельного кадастру стосовно інформації про земельну ділянку, кадастровий № 5110300000:02:001:0104, зазначивши площу 0,0405 га, як було визначено у державному акті серії ЯГ № 914161 від 05.09.2006 року, зареєстрованому в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01.06.506.00433 від 05.09.2006 року. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2020 року у задоволенні уточнених позовних вимог Дачного кооперативу «Комунстрой-1», Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист порушеного права, та відновлення становища, яке існувало до порушеного права відмовлено у повному обсязі. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що залучати відповідного реєстратора до участі у справі позивачі не вважали доцільним, оскільки законодавство у сфері державної реєстрації є динамічним, і дані органи (у тому числі і ДЗК) постійно реорганізовуються, ліквідуються, створюються нові; судом першої інстанції взято лише певні висновки та обставини іншого судового рішення, а не все воно в цілому. Сповіщення сторін та заяви у справі. У судове засідання, призначене на 14 квітня 2021 року, сторони у справі не з`явились, були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи. 13 квітня 2021 року від адвоката Стрезєва А.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшло клопотання про відкладення судового засідання, яке вмотивовано тим, що з 12 березня в Україні запроваджено карантин через спалах у світі короновірусу, який повсякчас продовжується. На додаток, розпорядженням в.о. голови Одеського апеляційного суду про визначення безпечної роботи в умовах карантину в Одеському апеляційному суді, на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 01 квітня 2021 року №763/0/15-21 «Про надання уніфікованих рекомендацій для суддів усіх інстанції та юрисдикцій щодо безпечної роботи в умовах карантину», з метою забезпечення умов праці та запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію тимчасово, з 12.04.2021р. і на період встановлення «червоного» рівня епідемічної небезпеки поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 на території Одеської області вирішено зменшити кількість судових засідань у справах, що проводяться у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу шляхом: -проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів або в приміщенні відповідного суду за заявою учасника справи у порядку, передбаченому відповідними процесуальними кодексами; -розгляд справ у порядку письмового провадження без учасників справи та осіб, які не залучались до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце судового засідання, за відсутності заяв про проведення судового засідання в режимі відеоконференція. -за наявності заяви учасника судового провадження про розгляд справи в його присутності, забезпечення такого розгляду здійснюється, виходячи з терміновості справи, із дотриманням балансу між правом осіб на безпечне життя і здоров`я довкілля та правом доступу до правосуддя. Представник скаржника зазначає, що вказане розпорядження було оприлюднено лише 12 квітня 2021 року о 16:25 год. та вони як сторона у справі не мали можливості своєчасно заявити клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції власними технічними засобами у строки, передбаченні чинним ЦПК України; при цьому мають намір та бажання приймати участь у справі особисто: давати пояснення та заперечення тощо. Додатково представник скаржника зазначає, що він є інвалідом ІІ-ї групи легенево-судинного захворювання та перебуває у групі ризику розвитку ускладнень від COVID-19, а його клієнт є юридично необізнаним та не матиме можливості досконало захищати свої права та інтереси. Розглянувши клопотання адвоката Стрезєва А.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , судова колегія дійшла до висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18. Поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявники реалізували своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін у справі. Крім того, судом апеляційної інстанції у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то підстав для розгляду справи з обов`язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить. Судова колегія відхиляє доводи клопотання про неможливість своєчасно подати клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду у зв`язку із опублікуванням розпорядження в.о. голови Одеського апеляційного суду лише 12 квітня 2021 року, оскільки «червоний» рівень епідемічної небезпеки поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 на території Одеської області було встановлено з 23 березня 2021 року, в той час як карантинні заходи діють з 12 березня 2020 року. Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що 30 березня 2020 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)». Цим законом внесені зміни до ЦПК України, зокрема частиною четвертою статті 212 ЦПК України у цій редакції передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» або Державною судовою адміністрацією України». Отже, скаржник та його представник не були позбавлені можливості вжити заходів для забезпечення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням власних технічних засобів до опублікування розпорядження в.о. голови Одеського апеляційного суду, оскільки попереднє судове засідання було призначене на 20 січня 2021 року, а про судове засідання на 14 квітня 2021 року адвокат Стрезєв А.І. був повідомлений 24 березня 2021 року. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлено 26 квітня 2021 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 грудня 2018 року, ухваленого за наслідками розгляду позовних вимог Дачного кооперативу «Комунстрой - 1», ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи - Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, міськрайонне управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, відділ державної реєстрації Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання вчинити дії, були встановлені наступні обставини, які, у відповідності до ч. 4 статті 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню. Рішенням №923 від 22.03.2006 року Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області передала у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва земельної ділянки площею 2,49603 га; ОСОБА_4 первісно відводилася земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0780 га. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_4 отримала у власність земельну ділянку № НОМЕР_1 яка розташована за адресою Одеська область, місто Білгород-Дністровський смт. Затока, Дачний кооператив «Комунстрой-1» Лиманський район площею 0,0405 га. На підставі договору купівлі-продажу, укладеного 27.12.2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Холудєєвою С.М., зареєстрованого в реєстрі за № 3549, відповідач ОСОБА_11 набула право власності на земельну ділянку площею 0,0405 га, розташовану на території Затоківської селищної ради м. Білгород-Дністровського Одеської області ДК «Комунстрой-1». На підставі заяви гр. ОСОБА_11 №ЗВ-5102795562015 від 04.12.2015 року про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру Державним кадастровим реєстратором було внесено зміни у відомості про площу земельної ділянки. Підставою для внесення змін до відомостей про земельну ділянку № НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Дачний кооператив «Комунстрой-1», Лиманський район стала заява гр. ОСОБА_11 та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Вказане вище підтверджується також Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-5102488562015, сформованого 04.12.2015 року, а також рішенням Затоківської селищної ради № 2212 від 22.09.2014 року «Про затвердження гр. ОСОБА_11 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, площею 0,0780 га, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ». У грудні 2017 року ОСОБА_2 за цивільно-правовою угодою, укладеною з ОСОБА_11 , набула право власності на зазначену вище земельну ділянку. У відповідності до ч. 12 ст. 79-1 ЗК України межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Згідно п. 116 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 року № 1051, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку, зазначених у пункті 24 цього Порядку, здійснюється шляхом внесення таких відомостей до відповідної Поземельної книги. У відповідності до п. 118 цього ж Порядку, внесення до Поземельної книги відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку (крім випадків, зазначених у пункті 119 цього Порядку) здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних відомостей (змін до них) (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання). Порушень в процедурі реєстрації внесених змін по збільшенню площі земельної ділянки, що належала відповідачу ОСОБА_11 сторонами не надано, і відповідно, судом не встановлено. Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що відповідач ОСОБА_11 , неправомірно, на підставі скасованого рішення суду, набула право власності на збільшену частину земельної ділянки, а саме на земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 5110300000:02:001:0104, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0780 га спростовується матеріалами справи, що були досліджені в судовому засіданні, та відповідно, судом першої інстанції не встановлено порушень у процедурі реєстрації внесених змін по збільшенню площі земельної ділянки, що належала відповідачу ОСОБА_11 . В рішенні Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року №923/466/17 зазначено, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог. Позивачі обґрунтовували наявність порушення їх прав внесенням змін державним реєстратором 05.09.2006 року до Державного земельного кадастру інформації про земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 5110300000:02:001:0104, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Дачний кооператив «Комунстрой -1»: - порушенням прав користувачів суміжної земельної ділянки АДРЕСА_1 , - проведення реєстрації на підставі скасованого рішення суду, - надання на підставі рішення Затоківської селищної ради № 932 від 22 грудня 2018 року ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 , проте зазначенні посилання не є підставою для задоволення заявлених позивачами позовних вимог. Позивачами не надано будь-яких доказів того, що зміни державним реєстратором 05.09.2006 року до Державного земельного кадастру інформації про земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 5110300000:02:001:0104, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Дачний кооператив «Комунстрой-1» були проведені саме на підставі скасованого рішення суду. Навпаки, як зазначалося, наведеним вище рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 грудня 2018 року та наявними у справі матеріалами встановлено, що підставою для внесення змін до відомостей про земельну ділянку № НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Дачний кооператив «Комунстрой-1», Лиманський район стала заява гр. ОСОБА_11 та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-5102488562015, сформованого 04.12.2015 року, а також рішенням Затоківської селищної ради № 2212 від 22.09.2014 року «Про затвердження гр. ОСОБА_11 технічної документації із землеустрою щодо вставлення меж земельної ділянки, площею 0,0780 га, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ». Суд першої інстанції вірно прийняв до уваги той факт, що позивачами не надано будь-яких доказів існування земельної ділянки АДРЕСА_1 як об`єкта нерухомого майна, в зв`язку з чим відсутні підстави для визнання порушення прав позивачів як користувачів неіснуючого об`єкта нерухомості. Отримання позивачем ОСОБА_1 рішення Затоківської селищної ради № 932 від 22 грудня 2018 року «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 » за будь якої умови не може свідчити про порушення прав позивачів проведенням державним реєстратором реєстраційних дій 05.09.2016 року про внесенню змін до Державного земельного кадастру інформації про земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 5110300000:02:001:0104, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Дачний кооператив «Комунстрой-1», оскільки реєстраційні дії були проведені більш ніж за два роки до прийняття рішення Затоківської селищної ради № 932 від 22 грудня 2018 року. Позивачі в позові посилаються на постанову Верховного Суду України №6-265 цс16, в правовому висновку якої зазначається, що витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Разом з тим, позивачі не заявили до ОСОБА_2 та ОСОБА_11 будь яких віндикаційних вимог. Позивачі заявляють вимоги про внесення змін державним реєстратором до Державного земельного кадастру, а саме проведення реєстраційних дій, проте не залучили до участі у справі відповідного державного реєстратора. Згідно ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Згідно ст. 39 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року виконавці робіт із землеустрою та землеоціночних робіт, посадові особи, які здійснюють формування та/або внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру, державні кадастрові реєстратори за порушення законодавства у сфері Державного земельного кадастру несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК). Статтею 55 Конституції України гарантовано право людини і громадянина на судовий захист. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Статтею 77 ЦПК України, зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. 2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року, принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін. Додатково суд першої інстанції зазначив, що особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Оскільки відсутні переконливі докази того, що відповідачі порушили права позивачів стосовно меж земельної ділянки, то законних підстав для задоволення позовних вимог у суду не має. Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених уточнених позовних вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про необґрунтованість та неправомірність уточнених позовних Дачного кооперативу «Комунстрой-1», Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист порушеного права, та відновлення становища, яке існувало до порушеного права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Щодо доводів апеляційної скарги, то судова колегія зазначає, що незалучення відповідачем суб`єктів державної реєстрації є порушенням норм цивільного процесуального законодавства щодо визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Вказане було вірно відображено у оскаржуваному рішення. Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав. Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 січня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 26 квітня 2021 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк