Постанова Одеський апеляційний суд № 501/514/20

Номер провадження: 22-ц/813/2173/21 Номер справи місцевого суду: 501/514/20 Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В. Доповідач Дришлюк А. І. Категорія: 48 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ ­­«26» квітня 2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 05 листопада 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, ВСТАНОВИВ: 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала до Іллічівського міського суду Одеської області позовну заяву до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину (згодом позивач залишила без розгляду вимогу про розірвання шлюбу). В позовній заяві просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь на утримання сина ОСОБА_3 , у твердій грошовій сумі - 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок), щомісяця, починаючи з дня подання позову та до досягнення дитиною повноліття (а.с.1-4). 05 листопада 2020 року рішенням Іллічівського міського суду Одеської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подання позову 17.02.2020 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір на користь ОСОБА_1 у сумі 840,80 гри, (вісімсот сорок гривень 80 копійок) (а.с.93). 04 грудня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила до Іллічівського міського суду Одеської області апеляційну скаргу на рішення від 05 листопада 2020 року. Апелянт вважає дане рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Апелянт наголошує на тому, що ОСОБА_2 визнав частково позов та не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання сина в розмірі 3000 грн, та на думку апелянта, суд не прийняв цей факт до уваги. Апелянт мотивує свою скаргу тим, що син хворіє рядом хронічних хвороб та потребує додаткових коштів на лікування (ліки та аналізи). На думку апелянта, суддею допущені грубі процесуальні порушення під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки після надходження справи та відкриття провадження по справі, через тривалий час, понад 4 місяці, було залишено позовну заяву без руху. З урахуванням зазначених обставин апелянт просить суд скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 05 листопада 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 да ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та ухвалити нове рішення яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі (а.с.95-99). Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 05 листопада 2020 року було відкрито в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. 22 лютого 2021 року до Одеського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вказує, що він не працює дальнобійником. Щодо розрахунку витрат на дитину, відповідач зазначає, що витрати на дитину у вигляді оплати за школу іноземних мов, медикаменти та медичні обстеження є додатковими витратами на дитину, а не аліментами. Крім того, апелянт наголошує, що згоден сплачувати аліменти на дитину у розмірі 3000 грн в місяць та окремо вказує, що його дружина, ОСОБА_1 , також повинна працювати та забезпечувати їхнього сина (а.с. 104-106). З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем визнано позов. А тому наявні достатні підстави для задоволення позову, при цьому визнання позову є безумовним і не суперечить закону й не порушує права свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача). Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд першої інстанції відповідно до ст. 182 СК України враховував: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; відсутність в матеріалах справи доказів про наявність у платника аліментів інших дітей та непрацездатних утриманців, доказів про наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, про витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Також, суд першої інстанції на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 182 СК України дійшов до висновку, що стягненню з відповідача на утримання дитини підлягають аліменти в розмірі прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з 17.02.2020 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 92-93). Апеляційний суд частково задовольняючи апеляційну скаргу вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи, з 20 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про шлюб (а.с. 5). На теперішній час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають окремо, що не заперечується сторонами справи. В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 (а.с. 6). 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала до Іллічівського міського суду Одеської області позовну заяву до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину (згодом позивач залишила без розгляду вимогу про розірвання шлюбу). В позовній заяві просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь на утримання сина ОСОБА_3 , у твердій грошовій сумі - 10 000,00 грн.(десять тисяч гривень 00 копійок), щомісяця, починаючи з дня подання позову та до досягнення дитиною повноліття (а.с.1-4). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 відвідує Школу іноземних мов «Поліглот», навчання в якій коштує 550 грн в місяць, що підтверджується наданими позивачем копіями накладних від 30.09.2019 року, 30.10.2019 року, 11.12.2019 року, 13.01.2020 року (а.с. 22-25). Позивач також зазначає, що її сина, ОСОБА_3 , правобічний гоніт запалення колінного суглобу, а також він хворіє на хронічний алергічний рініт та реактивні артралії, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією медичної картки, консультативним висновком спеціаліста (а.с. 7-18). Відповідно до наданої позивачем копії договору оренди житла позивач ОСОБА_1 винаймає житло в АДРЕСА_1 , вартість оренди якої становить 7000 грн в місяць (а.с. 26, 89-90). Позивач також надала розрахунок витрат на дитину, які складаються з: школи іноземних мов, медикаменти та медичні обстеження, харчування, оренда квартири та комунальні послуги, інтернет та мобільний зв`язок, одяг та взуття, фонд школи та канцтовари, стрижка та засоби побутової гігієни, розваги та відпочинок, що загалом складають 15350 грн в місяць (а.с. 3, 97). Відповідач не погоджується з наданим позивачем розрахунком витрат на дитину, зазначаючи як і у відзиві на позов, так і у відзиві на апеляційну скаргу, що такі витрати не підтверджені достатніми доказами, які б обґрунтовували необхідність щомісячних витрат на медикаменти та медичні обстеження, одяг та взуття, фонд школи, канцтовари, стрижка та засоби побутової гігієни, розваги та відпочинок. Крім того, апелянт наголошує, що згоден сплачувати аліменти на дитину у розмірі 3000 грн в місяць та окремо вказує, що його дружина, ОСОБА_1 , також повинна працювати та забезпечувати їхнього сина (а.с. 104-106). Апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази стосовно доходів як позивача, так і відповідача, не надано інформацію про заробітну плату та наявність або відсутність нерухомого або рухомого майна, грошових коштів, про витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів. Також апеляційний суд враховує, що відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу було подано копії чеків про виплату аліментів на дитину, ОСОБА_3 , з яких вбачається, що відповідач сплачував аліменти за лютий, березень, квітень 2020 року у загальному розмірі 3327 грн, за травень, червень 2020 року у загальному розмірі 2218 грн, за липень, серпень, вересень 2020 року в загальному розмірі 3477 грн, за жовтень, листопад, грудень 2020 року у загальному розмірі 3516 грн (а.с. 107-108). Тобто, з розрахунку на місяць аліменти становили меншу суму, ніж було вказано у рішенні суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Частина перша статті 27 Конвенції про права дитини, ратифікована 27.02.1991 року, теж визначає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. За ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. А відповідно до ч. 3 вказаної статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Частина друга зазначеної статті встановлює, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Згідно з ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. З огляду на вищезазначені положення, а також, враховуючи, що відповідач згоден сплачувати аліменти в розмірі 3000 грн, а також відсутність в матеріалах справи відомостей про доходи відповідача, апеляційний суд доходить висновку, що суму виплати аліментів необхідно встановити у розмірі 3000 грн щомісячно, але не менше, ніж розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Також апеляційний суд вважає за потрібне роз`яснити позивачу його право на звернення до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину, з огляду на наявні в матеріалах справи відомості про стан здоров`я дитини та потребу у розвитку його здібностей. Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. В постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у цивільній справі №320/383/19 Верховний Суд зазначив, що дане положення статті 185 СК України стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними факторами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути, наприклад, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір таких також має бути документально підтверджений. Отже, враховуючи вище наведене, у зв`язку з тим, що суд першої інстанції, зробивши правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню, не врахував усіх обставин, передбачених статтями 182, СК України, які мають значення для справи, рішення суду необхідно змінити в частині розміру стягнутих аліментів. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 05 листопада 2020 року в частині розміру стягнутих аліментів змінити. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 ) аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 ) на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 3000 грн щомісяця, але не менше одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький 26.04.2021 року м. Одеса