Постанова Волинський апеляційний суд № 159/1800/20

Справа № 159/1800/20 Головуючий у 1 інстанції: Лесик В. О. Провадження № 22-ц/802/344/21 Категорія: 70 Доповідач: Бовчалюк З. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 квітня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бовчалюк З.А., суддів - Здрилюк О.І., Данилюк В.А., з участю секретаря судового засідання Концевич Я.О., позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення на утримання неповнолітньої дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2020 року, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 . В обґрунтування заявленого позову зазначила, що відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду від 06.06.2017 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1 000 гривень щомісячно. З моменту ухвалення рішення матеріальне становище відповідача значно покращилось, він працює персональним фітнес-тренером, дієтологом, актором, ведучим, проводить онлайн тренування, купує одяг в брендових магазинах, відпочиває за кордоном. Зазначені обставини стверджуються інформацією, постами за 2018-2019 роки розміщених на особистій сторінці відповідача в соціальних мережах. З даної інформації вбачається, що ОСОБА_4 має регулярний дохід, його матеріальне становище значно покращилось, а тому просить збільшити розмір аліментів шляхом зміни способу їх стягнення. В ході розгляду справи ОСОБА_1 уточнила заявлені позовні вимоги та просила ухвалити рішення у відповідності з яким стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. 21 квітня 2020 року ОСОБА_4 звернувся до суду також з позовом до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів на неповнолітню дитину та стягнення з останньої на його користь на утримання неповнолітнього сина аліменти в твердій грошовій сумі, що становить 5 000 гривень щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття . В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_4 зазначив, що в лютому 2003 року між ними було укладено шлюб. Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_6 . Рішенням Ковельського міськрайонного суду 27 квітня 2011 року шлюб між ними було розірвано. Іншим рішенням Луцького міськрайонного суду від 02.03.2011 року стягнуто з нього аліменти в твердій грошовій сумі -350.00 гривень щомісячно, а в подальшому іншим рішенням цього суду від 06.06.2017 року збільшено розмір аліментів до 1000 гривень щомісячно. Службою у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради Київської області за його заявою було складено висновок щодо місця проживання сина з врахуванням думки дитини. На підставі цього висновку 17 вересня 2019 року виконавчим комітетом Бучанської міської ради визначено місце проживання дитини разом з ним, а саме за адресою : АДРЕСА_1 де він постійно проживає. Отже на даний час їх неповнолітній син проживає з ним і відповідно обов`язки по його утриманню повністю забезпечує він. ОСОБА_1 в свою чергу будь-яких витрат на утримання дитини не несе і більше того з нього продовжують стягувати аліменти, хоча фактично дитина знаходиться повністю на його утриманні. З наведених підстав просить суд ухвалити рішенням про звільнення його від сплати аліментів, які стягуються на підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 06.06.2017 року, а також стягнути з ОСОБА_1 аліменти на його користь на утримання неповнолітнього сина в твердій грошовій сумі, що становить 5000 гривень, оскільки на даний час він витрачає на його утримання щомісячно орієнтовно 10 000 гривень (придбання одягу, харчування, ліки, витрати пов`язані з навчанням, тощо). Ухвалою суду від 21 травня 2020 року вказані позови об`єднані в одне провадження та визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2020 року в задоволені первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Ухвалено звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від сплати аліментів стягнутих за рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 червня 2017 року у справі №161/6489/17 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з дня звернення з позовом до суду, тобто з 21 квітня 2020 року. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти в користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 1300 грн. на дитину щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 21 квітня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. В решті позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в задоволені зустрічного позову відмовити. Заслухавши позивача та представника позивача, представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково. Вимоги про збільшення розміру аліментів та зміну способу стягнення аліментів ОСОБА_1 обґрунтувала положеннями статті 192 Сімейного Кодексу України (далі - СК України), та ч. 2 ст. 182 СК України. Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджено свідоцтвом про його народження від 04.09.2003 року НОМЕР_1 . Луцьким міськрайонним судом Волинської області 06.06.2017 року видано виконавчий лист на підставі рішення цього суду від 06.06.2017 року про збільшення розміру аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_4 в сумі 1000 гривень щомісячно на утримання сина ОСОБА_7 до досягнення ним повноліття. З матеріалів справи вбачається, що неповнолітній син сторін ОСОБА_5 є учнем Київського спортивного ліцею-інтернату, проживає в гуртожитку. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитини до досягнення нею повноліття. Згідно з частиною першою статті 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України). Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до положень ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тобто, нормами цієї статті чітко визначені підстави, за наявності яких виникає право на зміну розміру аліментів. Всупереч наведеним нормам закону позивачем ОСОБА_1 не надано доказів, які б свідчили, що після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, відбулося таке покращення матеріального або зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них, які дають підстави для збільшення розміру аліментів. Позивачем не надано підтвердження того, що майновий стан відповідача змінився та покращився, що він працює та отримує заробітну плату та в змозі платити аліменти в збільшеному розмірі, крім того позивачем не надано доказів того, що її матеріальне становище змінилось та вона потребує матеріальної підтримки на утримання спільного сина у більшому розмірі ніж передбачено рішенням суду . Доводи, як позовної заяви так і апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 працює проводить онлайн-тренінги, працює дієтологом, актором, фітнес-тренером, відпочиває за кордоном та може сплачувати аліменти в розмірі 3000 гривень є голослівними та не підтвердженні належними та допустимими доказами. Крім того, як стверджує сама позивач у відповідача існує заборгованість по аліментах, яка ним не сплачена, що також може свідчити про майновий стан боржника Самі по собі скріншоти фото відповідача з соціальних мереж, які надано позивачем на обґрунтування позову, не можуть свідчити про майновий стан відповідача, який би міг слугувати підставою для збільшення розміру стягуваних аліментів. Позивачем не надано жодного доказу, який би обґрунтував та підтвердив, які щомісячні витрати нею несуть на утримання неповнолітнього сина. . При вирішення первісного позову судом взято до уваги, що неповнолітній син сторін навчається у спортивному ліцеї та знаходиться на неповному державному забезпечені. З врахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені первісного позову відповідає вимогам закону. Однак ухвалюючи рішення та часткового задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що неповнолітній син сторін, починаючи з кінця літа 2017 року по даний час перебуває фактично на утриманні батька, тобто ОСОБА_4 .. Тому, враховуючи вік дитини, стан його здоров`я, матеріальне становище, реалії сьогодення, вартість продуктів харчування, послуг, ліків, одягу, суд вважає необхідним та достатнім визначити до стягнення аліменти в розмірі 1300 гривень на дитину щомісячно, враховуючи обов`язок і батька утримувати дитину. Однак такі висновки зроблені судом без повного з`ясування усіх обставин справи. Звертаючи до суду з зустрічним позовом про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів з ОСОБА_1 на свою користь, ОСОБА_4 стверджує, що з 2017 року неповнолітній син проживає разом з ним та знаходиться на його утриманні. Положеннями СК України закріплено рівність прав та обов`язків матері та батька щодо їхньої спільної дитини. Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відтак, з урахуванням предмета спору, однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником. Відповідно до положень ст. 3 Конвенції ООН «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою ВР №789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи. В силу положень ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для виконання. Не виконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Разом з тим, положення ч. 4 ст. 273 ЦПК України передбачають, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. ОСОБА_4 , як на доказ проживання неповнолітнього сина разом з ним посилається на висновок Служби у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради щодо визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_5 . З висновку служби вбачається, що він був складений за заявою саме ОСОБА_4 , думку іншої сторони у даному висновку не висвітлено, тобто він складений лише на підставі пояснень саме ОСОБА_4 щодо проживання неповнолітнього ОСОБА_7 за його адресою. В даному випадку існує спір про визначення місця проживання неповнолітнього сина, який повинен вирішуватись в судовому порядку, а не службою. В матеріалах справи відсутні належні докази про визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_7 зокрема: про обізнаність матері, яка має рівні права з батьком дитини, щодо вирішення питання про визначення місця проживання дитини Бучанською міською радою. Як з`ясовано судом та не заперечувалось ОСОБА_4 , ОСОБА_7 навчається у Київському спортивному ліцеї-інтернаті, проживає в гуртожитку перебуває на державному утриманні, що підтверджується довідкою ліцею ( а.с. 65). Оскільки даний навчальний заклад знаходиться саме в місті Києві, який наближений до міста Буча, то логічно що дитина відвідує квартиру батька та в ній можуть знаходитись відповідні речі ОСОБА_7 , однак це жодним чином не підтверджує той факт, що постійне місце проживання ОСОБА_7 є місце проживання його батька. Крім того, слід зазначити, що в силу ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України. Відповідно до ч.1 ст. 193 СК України влаштування дитини до закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу не припиняє стягнення аліментів на користь того з батьків, з ким до цього проживала дитина, якщо вони витрачаються за цільовим призначенням. Згідно з ч. 3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З матеріалів справи вбачається, що батько проживає за адресою: АДРЕСА_1 з. Доказів про те, що неповнолітній син проживає разом з ним, ОСОБА_4 не подав. Також ОСОБА_4 не довів належними і допустимими доказами тієї обставини, що неповнолітнього сина утримує він, а стягнуті судовим рішенням аліменти на користь матері не використовуються на утримання дитини. Суд критично відноситься до пояснень неповнолітнього ОСОБА_7 , які надані ним суду, зважаючи на особливості віку дитини та бажання не конфліктувати з батьками, які є його найближчими людьми. Так в судовому засіданні представник відповідача вказав, що ОСОБА_7 бажає спілкуватись з батьками в рівній мірі та просив їх врегулювати майнові питання без суду. З пояснень представника відповідача вбачається, що пред`явлення зустрічного позову в першу чергу переслідувало мету спонукати ОСОБА_1 переглянути питання існуючої заборгованості по аліментах та наявності кримінального провадження у зв`язку з цим, спонукати позивача до компромісу у вирішенні питання майнового утримання сина. Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини та дійшов передчасного висновку про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів з матері на користь батька. Крім того встановлено, що зміна місця проживання неповнолітнього сина пов`язання із вступом на навчання до закладу, який находиться у місті Києві, що відповідно до приписів частини 1 ст. 193 СК України, не може слугувати підставою для звільнення батька від сплати аліментів. Відповідно до положень частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права. У зв`язку з тим, що при вирішенні даного спору суд неповно з`ясував обставини справи та дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову підлягає до скасування з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволені позову. Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2020 року в частині вирішення зустрічного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовити. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду