Постанова Житомирський апеляційний суд № 283/2595/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №283/2595/20 Головуючий у 1-й інст. Хомич В. М. Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Трояновської Г.С. суддів Миніч Т.І., Павицької Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Житомирі цивільну справу № 283/2595/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 02 березня 2021року, ухваленого під головуванням судді Хомич В.М. у м. Малині, в с т а н о в и в : У листопаді 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та остаточно просив стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.08.2007 у розмірі 35 997, 55 грн та судові витрати. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулася в банк, у зв`язку із чим підписала заяву № б/н від 20.08.2007, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який з урахуванням подальшого збільшення становив 15 000 грн, чим підтвердила свою згоду на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Позивач зазначив, що вказаними Умовами та Правилами передбачено повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, пені та штрафів. Відповідач зобов`язання належним чином не виконувала, а тому станом на 05.10.2020 утворилась заборгованість за договором в розмірі 94 506, 63 грн, з яких: заборгованість за поточним тілом кредиту 0, 00 грн; заборгованість за простроченим тілом кредиту 26335, 39 грн; заборгованість за відсотками 0, 00 грн; заборгованість за простроченими відсотками 0 грн, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України 9662, 16 грн, нарахована пеня 58 509, 08 грн. Під час розгляду справи, посилаючись на положення ч. 3 ст. 13 ЦПК України, банк зменшив позовні вимоги та просив стягнути із відповідача суму заборгованості по кредиту у розмірі 35 997, 55 грн, яка включає: заборгованість за простроченим тілом кредиту 26335, 39 грн; заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України 9662, 16 грн. Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 02 березня 2021року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не враховано, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між Банком та ОСОБА_1 договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві. Вказує, що після отримання картки відповідач здійснила її активацію та в подальшому користувалася кредитними коштами, що свідчить про укладення кредитного договору. Зазначає, що до суду першої інстанції надавалась виписка по руху коштів, де чітко прослідковується, що відповідач користувалася наданими кредитними коштами, проте сплата боргу здійснювалася нерегулярно та не в повному обсязі. Стосовно заборгованості за тілом кредиту банк зазначив, що відповідач скористалася послугою Банку «Страхування кредитного ліміту» та уклала страховий договір. Вказує, що оформлення кредиту за зазначеним сервісом підтверджує збільшення ліміту кредитування та пояснює розмір заборгованості за тілом кредиту. Банк умови договору кредиту виконав, гроші надав, проте відповідач умови щодо повернення кредитної заборгованості не виконує. Зазначає, що розмір заборгованості підтверджено наданим детальним розрахунком, із якого вбачається часткова сплата боргу, що призвело до виникнення простроченої заборгованості. Наголошує на тому, що порядок нарахування відсотків сторони погодили в Заяві, Тарифах та Умовах та Правилха надання банківських послуг, в які 01.03.2019 Банком внесено зміни щодо відсоткової ставки у разі стягнення сум згідно ст. 625 ЦК України. Розмір відсотків від суми неповернутого в строк кредиту зазначений в розрахунку заборгованості і становить 9 662, 16 грн. Вважає, що висновок суду про недоведеність боргу за тілом кредиту та безпідставність нарахування відсотків спростовується матеріалами справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у відповідача перед банком заборгованості по тілу кредиту, а оскільки нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, здійснюються на основну суму боргу, то суд вважав вимогу про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України, безпідставною. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із такого. Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Стаття 527 ЦК України визначає, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до положень ст. 13 та ст. 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що 20.08.2007 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, в якій визначено кредитний ліміт у розмірі 5000 грн та базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору 3 % (а.с. 42). У Анкеті - заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця Анкета - заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. При цьому зазначалось, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті Приватбанку, і позичальник зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку. Разом з тим, надані позивачем Умови та правила банківських послуг ОСОБА_1 не підписані, а відтак, згідно роз`яснень, що викладені у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі Умови та Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін. 10.10.2007 ОСОБА_1 підписала Довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду де зазначено наступне: пільговий період встановлено до 30 днів по кожній витраті, базова % ставка в місяць - 3%, розмір щомісячних платежів 7% від заборгованості, але не менше 50,00 грн та не більше залишку заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітнім, а також комісії (а.с. 43). Відповідно до довідки про видачу кредитних карток, ОСОБА_1 17.08.2007 був відкритий картковий рахунок (термін дії картки 08/15), 24.09.2015 (термін дії картки 03/18), 15.11.2018 (термін дії картки 08/22)(а.с.41). Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки відповідачу 17.08.2007 року було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 , встановлено кредитний ліміт 5000, який станом на 09.03.2011 збільшено до 15000, а 14.12.2016 відбулося зменшення кредитного ліміту 0,00 (а.с.40). Згідно з розрахунком позивача, заборгованість відповідача станом на 05.10.2020 становить 94506,63 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 26335,39 грн; заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 - 9662,16 грн; нарахована пеня - 58509,08 (а.с.6-26). В ході розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги та у наведеному розрахунку зазначив, що заборгованість відповідача станом на 17.01.2021 становить 35 997,55 грн, а саме: 26 335,39 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 9662,16 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 (а.с.135-146). Вирішуючи питання про стягнення тіла по кредиту, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні цієї вимоги. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Судом встановлено, що рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 11.12.2019 по справі № 283/2512/18 у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 20.08.2007 станом на 18.10.2018 відмовлено за безпідставністю (а.с. 123-125). Вказане рішення суду набрало законної сили. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що предметом цього позову є стягнення заборгованості по кредитному договору № б/н від 20.08.2007 (що і у цій справі) та встановлено згідно матеріалів справи, що відповідач станом на 11.12.2019 не має заборгованості перед позивачем по сплаті основної суми кредиту, у зв`язку із чим відмовлено і у задоволенні решти вимог (а.с. 123-125). Суд першої інстанції, дослідивши поданий розрахунок заборгованості та виписку по картковому рахунку у цій справі правильно встановив, що відповідач востаннє використовувала кредитні кошти 30.12.2015, заборгованість по тілу кредиту станом на 18.10.2018 відсутня, подальшого зняття коштів не відбувалося, а відтак нарахування Банком суми заборгованості за простроченим тілом кредиту за період із 18.10.2018 по 17.01.2021 у сумі 26335,39 грн не підтверджено належними доказами. Посилання в апеляційній скарзі, що відповідач скористалася послугою Банку «Страхування кредитного ліміту» та уклала страховий договір, у зв`язку із чим відбулося збільшення ліміту кредитування та розміру заборгованості за тілом кредиту шляхом списання страхових внесків, не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами договору страхування і погодження умов сплати страхових внесків за рахунок кредитного ліміту по кредитному договору №б/н від 20.08.2007. Щодо доводів про стягнення заборгованості за відсотками згідно ст. 625 ЦК України, колегія суддів зазначає. Згідно положень ч. 2 ст. 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Обгрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, Банк також посилався на п. 2.1.1.2.12 Умов та Правил, що почали діяти з 01.03.2019 згідно яких Сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181 -го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна»; 84,0% - для картки «Універсальна Голд». Проте встановлено, що зазначені Умови та Правила не підписані відповідачем, а тому згідно роз`яснень Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17 не можуть бути враховані. Виходячи із наведеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав щодо стягнення і заборгованості за відсотками згідно ст. 625 ЦК України, оскільки згідно наявного розрахунку позивача станом 17.01.2021 відповідач не має невиконаних зобов`язань по кредитному договору №б/н від 20.08.2007, оскільки заборгованість по тілу кредиту відсутня. Апеляційна скарга містить детальний опис порядку отримання кредиту та його погашення з посиланням на вимоги чинного законодавства та обгрунтування того, що основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів. Таким чином позивач намагається довести наявність заборгованості відповідача перед ним за тілом (простроченим тілом) кредиту. Однак, апеляційна скарга не містить спростувань висновків суду першої інстанції про те, що рішенням суду від 11.12.2019, яке набрало законної сили, встановлено відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за спірним кредитним договором, а доказів того, що відповідач після ухвалення зазначеного рішення користувався кредитними коштами матеріали справи не містять. Посилання Банку на умови внесення змін від 01.03.2019 до Умов та Правил надання банківських послуг щодо застосування ч.2 ст. 625 ЦК України не можуть бути враховані, оскільки позивачем не доведено, що зміст саме цих Умов та Правил було доведено до відповідача при укладенні кредитного договору 10.10.2007. Наявна в матеріалах справи довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» не містить посилань на положення Умов та Правил надання банківських послуг, доданих до матеріалів справи позивачем. До того ж за встановленої відсутності заборгованості за тілом кредиту відсутні підстави для нарахування процентів відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України. За наведеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для його скасування. Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення залишити без змін Малинського районного суду Житомирської області від 02 березня 2021року. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий Судді