Ухвала КГС ВС № 916/261/20

УХВАЛА 27 квітня 2021 року м. Київ Справа № 916/261/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Стратієнко Л.В. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Кондратова І.Д., розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна", на ухвалу Південно - західного апеляційного господарського суду (головуючий - Таран С.В., судді - Будішевська Л.О., Поліщук Л.В.) від 18.11.2020, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроу Сідс", до Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" про стягнення 2 352 893,44 грн, ВСТАНОВИВ: 13.04.2021 Приватне сільськогосподарське підприємство "Україна" повторно звернулося з касаційною скаргою на ухвалу Південно - західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 у справі №916/261/20 до суду касаційної інстанції. 22.04.2021 до Верховного Суду від ФОП Григор`єва Миколи Віталійовича надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі №916/261/20. Розглянувши матеріали касаційної скарги та вказаних заперечень, Верховний суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" без руху з огляду на таке. Частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена 18.11.2020, отже останнім днем касаційного оскарження вказаної ухвали було 08.12.2020. Проте, касаційна скарга подана скаржником 13.04.2021, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження. Частиною 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його роголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днівз дня вручення йому такого судового рішення. Приватне сільськогосподарське підприємство "Україна" подало клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Південно - західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 у справі №916/261/20. У клопотанні скаржник посилається на частину другу статті 288 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що оскаржувану ухвалу останній не отримував та взагалі не знав, що його представник відмовився від апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2020 у справі №916/261/20. Про існування вказаної ухвали директор ПСП «Україна» дізнався лише 19.02.2021, коли представник ПСП «Україна» ознайомився в Господарському суді Одеської області із матеріалами справи. Скаржник зазначає, що вперше з касаційною скаргою на вказану ухвалу до суду касаційної інстанції останній звернувся 28.02.2021, тобто протягом 9 днів з моменту ознайомлення з матеріалами справи, що на думку скаржника було підставою для поновлення строку, проте в ордері серії ОД №624630 було помилково зазначено дату ордеру 29.02.2021, що стало підставою для повернення касаційної скарги без розгляду. При цьому, помилкову дату « 29.02.2021» було зазначено також і в касаційній скарзі та поштовій кореспонденції. Усунувши вказані недоліки, ПСП «Україна» просить поновити строк касаційного оскарження. Розглянувши клопотання ПСП «Україна» про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, колегія суддів зазначає таке. Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню. Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Проте у клопотанні скаржник не наводить обґрунтування причин, які дійсно б перешкоджали звернутися в передбачений законом строк з касаційною скаргою. До касаційної скарги не додано доказів того, що копія оскаржуваної ухвали дійсно не була отримана скаржником та не додано до матеріалів касаційної скарги доказів ознайомлення з матеріалами справи 19.02.2021. При цьому, ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.12.2020 у справі №916/3754/20 прийнято до розгляду заяву ФОП Григор`єва Миколи Віталійовича про визнання банкрутом ПСП «Україна», однією з підстав якої, як вказує сам скаржник, є заборгованість, яка виникла внаслідок ухвалення рішення у справі №916/261/20. Скаржник зазначає, що ознайомився з матеріалами справи №916/3754/20 лише 19.02.2021, проте ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2020 відкладено розгляд справи №916/3754/20 на підставі клопотання ПСП «Україна» (вх. №653/21), що свідчить про те, що відповідач був обізнаний про результат розгляду справи №916/261/20 ще на початку січня 2021 року, що спростовує вищевикладені доводи скаржника. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). З огляду на наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не є поважними та не можуть бути взяті до уваги для поновлення відповідного строку, оскільки скаржник не навів будьяких обґрунтованих доводів або об`єктивних причин, які б спричинили пропуск строку на касаційне оскарження (об`єктивну неможливість своєчасно звернутись до Суду з касаційною скаргою). Відповідно до частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ПСП «Україна» на ухвалу Південно - західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 у справі №916/261/20 без руху з наданням заявнику строку для підтвердження належними доказами своїх доводів щодо необхідності поновлення строку на касаційне оскарження або для наведення інших підстав поважності пропуску, встановленого процесуального строку на касаційне оскарження Касаційна скарга відповідача не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав. Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні касаційної скарги на ухвалу господарського суду становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір"). Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року в розмірі 2 270,00 грн. Зважаючи на те, що касаційну скаргу на вказане судове рішення подано 13.04.2021, то скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 270,00 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Проте, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі. Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, то у зв`язку з несплатою судового збору, заявнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2 270,00 грн. Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частин 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" на ухвалу Південно - західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 у справі №916/261/20 залишити без руху.

2. Надати Приватному сільськогосподарському підприємству "Україна" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Приватному сільськогосподарському підприємству "Україна", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуючий Л. Стратієнко Судді О. Кібенко І. Кондратова