Постанова 4873 № 910/13158/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" березня 2021 р. Справа№ 910/13158/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко А.І. суддів: Михальської Ю.Б. Іоннікової І.А. секретар судового засіданні: Бендюг І.В., за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 01.03.2021, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" Національної академії наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 (повний текст складено 18.12.2020) у справі № 910/13158/20 (суддя Плотницька Н.Б.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світодар" до Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" Національної академії наук України про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст первісних та зустрічних позовних вимог У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Світодар" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" Національної академії наук України про зобов`язання вчинити дії, а саме зобов`язати відповідача здійснити перерахунок розміру орендної плати за укладеним сторонами договором оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" Національної академії наук України від 04.11.2019, з 17.03.2020 до 20.05.2020, та встановити її на рівні фактичних витрат на утримання майна. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світодар" від 11.03.2020 № 11/20, у зв`язку із розповсюдженням на території України коронавірусу COVID-19, з метою запобігання його поширення, припинено господарську діяльність з надання медичних послуг та здійснення медичної практики у зв`язку з неможливістю забезпечення всіх протиепідеміологічних заходів Товариства з обмеженою відповідальністю "Світодар" на період з 11.03.2020 до закінчення карантину на території України, спричиненого коронавірусом COVID-19; визнано, що діяльність зупинено з незалежних від Товариства з обмеженою відповідальністю "Світодар" причин; на період припинення господарської діяльності товариства, вважати таким, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Світодар" перебуває у прострої. Вказані обставини обумовлені прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Разом з тим, 07.07.2020 позивач отримав від відповідача претензію № 2.1-08/285 про наявність заборгованості з орендної плати за укладеним сторонами договором від 04.11.2019, у відповідь на яку позивач звернувся з листом про зменшення розміру орендної плати, посилаючись на обставини, незалежні від орендаря. Листом від 04.08.2020 № 2.1-08/312 відповідач зазначив про відсутність підстав для зменшення розміру орендної плати. З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до суду з даним позовом про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок розміру орендної плати за укладеним сторонами договором оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" Національної академії наук України від 04.11.2019, з 17.03.2020 до 20.05.2020, та встановити її на рівні фактичних витрат на утримання майна. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 910/13158/20 позов задоволено повністю. Зобов`язано Державну установу "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" Національної академії наук України провести перерахунок розміру орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 04.11.2019, що знаходиться на балансі ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" НАМН України за період з 17.03.2020 до 20.05.2020 та встановити її на рівні фактичних витрат на утримання майна. За рішенням суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з встановлених обставин справи стосовно того, що позивач починаючи з 11.03.2020 не здійснював підприємницьку діяльність з використання орендованих приміщень за договором від 04.11.2019, у зв`язку з запровадженням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 на території України карантину та неможливістю забезпечення всіх протиепідеміологічних заходів, відтак орендна плата за використання нежитлових приміщень за договором від 04.11.2019 згідно положень п. 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України підлягає зменшенню до фактичних витрат на утримання вказаного майна (плата за землю, комунальні послуги) за період з 17.03.2020 по 20.05.2020. Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна установа "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" Національної академії наук України звернулась до суду з апеляційною скаргою, просить суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що позивач починаючи з 11.03.2020 не міг припинити господарську діяльність з надання медичних послуг та здійснення медичної практики у зв`язку з неможливістю забезпечення усіх проти епідеміологічних заходів, адже він її просто не розпочинав з моменту оренди приміщень, а лише здійснював і закінчує здійснювати ремонт та не має відповідної ліцензії. Скаржник також зазначає, що постановою Кабінету міністрів України від 15.07.2020 №611 чітко встановлено період, який вона охоплює (з якого вона починається) і вважає, що посилання суду на те, що спірні правовідносини нею не охоплюють період з 17.03.2020 по 20.05.2020 є безпідставними. Апелянт зауважує, що починаючи з 11.03.2020 і аж до 27.07.2020 позивач не звертався до відповідача з проханням звільнити чи зменшити орендну плату та не надав копію наказу від 11.03.2020 №11/22 про припинення господарської діяльності у зв`язку із карантинними заходами. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. ТОВ «Світодар» зазначає, що умовами договору оренди (п.п. 1.1., 1.2.) орендоване майно передається для здійснення медичної практики. Тобто договором встановлене цільове призначення використання орендованих приміщень. Позиції учасників справи В судовому засіданні 16.02.2021 представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без мін. Представник відповідача в судовому засіданні 16.02.2021 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати. Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджено матеріалами справи, 04.11.2019 між Державною установою "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" Національної академії наук України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світодар" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" НАМН України, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леончук І.А та зареєстрованого в реєстрі за № 1442, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування 22/100 частин нежитлової будівлі, позначеної в технічній документації під літерою В, державного коремого індивідуально визначеного майна, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 693,4 кв. м, що розташовані в нежитловій будівлі лі. В - "Віварій" (частина І-го поверху будівлі, загальною площею 416,4 кв. м та частина ІІ-го поверху будівлі, загальною площею 277,0 кв. м), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, будинок 5 (надалі - майно), що передане в оперативне управління орендодавцю на підставі Постанови Президії Національної Академії медичних наук України № ѕ від 17.05.2018 та знаходиться на балансі орендодавця. Відповідно до пункту 1.2. договору майно передається в оренду з метою здійснення та розміщення (згідно додатків № 4 та № 5 пункту ІІ договору оренди): - медичної практики (центр цереброваскулярних хвороб) - 106, 4 кв. м.; - офісних приміщень (кабінети директора, бухгалтерії тощо) - 342,7 кв. м.; - іншого використання (коридори, туалети, душові, складські тощо) - 244,3 кв.м. Згідно з пунктом 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати нотаріального посвідчення договору, підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Пунктом 3.1. договору визначено, що орендна плата за користування майном визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (вересень 2019 року) - 100 143,20 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством. Відповідно до пункту 3.3. договору експлуатаційні витрати, відшкодування за спожиті комунальні послуги та податку на землю сплачуються орендарем додатково відповідно до окремо укладеного між сторонами договору. Усі витрати за користування телефонами, послугами інтернет сплачуються орендарем самостійно. Цей договір укладений строком на десять років та діє з 04.11.2019 по 03.11.2029 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору оренди після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, цей договір вважається подовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, але за умови отримання письмового дозволу НАМН України. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору (пункту 10.1. договору). 04.11.2019 між Державною установою "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" Національної академії наук України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світодар" (орендар) складено та підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 693,4 кв. м., які розташовані в нежитловій будівлі літ. В - "Віварій" (а саме: частина І-го поверху будівлі, загальною площею 416,4 кв. м. та частина ІІ-го поверху будівлі, загальною площею 277,0 кв. м. (інвентарний номер згідно витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності 02011893.1.АААДЕА247) за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, будинок

5. Листом від 07.07.2020 № 2.1-08/285 Державна установа "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" Національної академії наук України звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світодар", в якому повідомив, що за позивачем рахується дебіторська заборгованість в сумі 1 651 710,94 грн, яка виникла по несплаті рахунків за оренду приміщення та плати за користування землею . Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою було запроваджено карантин на усій території України, позивачем з метою дотримання протиепідеміологічних норм, встановлених вказаною постановою, було припинено свою підприємницьку діяльність з використання нежитлових приміщень, які були предметом договору оренди від 04.11.2019, у зв`язку з неможливістю забезпечення всіх протиепідеміологічних заходів, про що позивачем видано наказ № 11/20 від 11.03.2020 про припинення господарської діяльності з надання медичних послуг та здійснення медичної практики за період з 11.03.2020 до закінчення карантину на території України. Так, листом від 27.07.2020 № 27/07 позивач звертався до відповідача, в якому з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та приписів пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України просив відповідача зменшити розмір орендної плати за договором від 04.11.2019 до розміру фактичних витрат орендодавця на утримання об`єкту оренди. Листом від 04.08.2018 № 2.1-08/312 відповідачем було відмовлено у зменшенні позивачу розміру орендної плати (ставки) до розміру фактичних витрат на утримання об`єкту оренди за договором від 04.11.2019 на період дії карантину, у зв`язку з тим, що діяльність позивача не входить до переліку діяльності, яка визначена постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №

611. Обставини відмови у перерахунку (зменшенні) орендної плати за договором від 04.11.2019 до розміру фактичних витрат орендодавця на утримання об`єкту оренди і стали підставою для звернення з позовом до суду. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з таких підстав. Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди. Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2020 № 377) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 установлено з 12 березня до 22 травня 2020 на усій території України карантин. Вказаною постановою, зокрема, заборонено до 22.05.2020 роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, крім: торговельного (у тому числі в магазинах, що розташовані у торговельно-розважальних центрах) і побутового обслуговування населення за умови забезпечення персоналу (зокрема захист обличчя, очей, рук) та відвідувачів засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, перебування у приміщенні не більше одного відвідувача на 10 кв. метрів торговельної площі, а також дотримання інших санітарних та протиепідемічних заходів; провадження діяльності з надання фінансових послуг, діяльності фінансових установ і діяльності з інкасації та перевезення валютних цінностей, а також медичної практики, діяльності з виготовлення технічних та інших засобів реабілітації, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів, діяльності з продажу, надання в оренду, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, періодичних випробувань автотранспортних засобів на предмет дорожньої безпеки, сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання, технічного обслуговування реєстраторів розрахункових операцій, діяльності з підключення споживачів до Інтернету, поповнення рахунків мобільного зв`язку, сплати комунальних послуг та послуг доступу до Інтернету, ремонту офісної та комп`ютерної техніки, устаткування, приладдя, побутових виробів і предметів особистого вжитку, надання послуг хімчистки, поштової та кур`єрської діяльності, будівельних робіт, робіт із збирання і заготівлі відходів, діяльності кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг за умови забезпечення персоналу (зокрема захист обличчя, очей, рук) та відвідувачів засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів. З матеріалів справи вбачається, що 11.03.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Світодар" було видано наказ № 11/20 "Про припинення господарської діяльності", відповідно до якого припинено господарську діяльність з надання медичних послуг та здійснення медичної практики у зв`язку з неможливістю забезпечення всіх протиепідеміологічних заходів Товариством з обмеженою відповідальністю "Світодар" на період з 11.03.2020 до закінчення карантину на території України спричиненого коронавірусом COVID-19. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14 такого змісту: "14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу". Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв`язку з дією обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19" від 16 червня 2020 року № 692-IX, який набрав чинності 16.07.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: "14. Установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони. У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг. Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково. Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді". Згідно до частин 4, 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Згідно інформації, яка міститься у ЄДРПОУ, основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Світодар" вказано «Діяльність лікарняних закладів», код КВЕД-86.10. Як зазначалось вище, у відповідності до умов договору оренди п.1.1. та п.1.2. є то, що відповідач, як орендодавець, передає позивачу, як орендарю, визначені договором нежитлові приміщення в строкове, платне користування для здійснення медичної практики. Тобто договором встановлене цільове призначення використання орендованих приміщень. Так, позивачем починаючи з 11.03.2020 було припинено господарську діяльність з надання медичних послуг та здійснення медичної практики у зв`язку з неможливістю забезпечення всіх протиепідеміологічних заходів. Листом від 27.07.2020 № 27/07 позивач звернувся до відповідача, в якому з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та приписів пункту 14 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України просив відповідача зменшити розмір орендної плати за договором від 04.11.2019 до розміру фактичних витрат орендодавця на утримання об`єкту оренди. Проте, листом від 04.08.2018 № 2.1-08/312 відповідачем було відмовлено у зменшені позивачу розміру орендної плати (ставки) до розміру фактичних витрат на утримання об`єкту оренди за договором від 04.11.2019 на період дії карантину, у зв`язку з тим, що діяльність позивача не входить до переліку діяльності, яка визначена постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №

611. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на листи Фонду державного майна України № 10-16-8306 від 30.04.2020 та № 10-16-15429 від 04.08.2020 щодо порядку звільнення орендарів від орендної плати. Однак, вказаними листами було надано роз`яснення відповідачу, тобто останні носять рекомендаційний характер та суду не надано доказів, що вони були доведені до відома орендарів. Крім того, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" є безпідставним, оскільки остання набрала чинності 17.07.2020, в той час як спірні правовідносини охоплюються періодом з 17.03.2020 по 20.05.2020. Заперечуючи проти позову, у відзиві, відповідач зазначав також про те, що позивач, заявляючи вимогу про встановлення розміру орендної плати на рівні фактичних витрат на утримання майна не зазначив, на рівні яких саме фактичних витрат необхідно встановити витрати. Проте, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з такими твердженнями оскільки відповідно до змісту позовної заяви, позивачем згідно п. 14 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було зазначено про зменшення орендної плати за використання нежитлових приміщень, які є предметом договору до фактичних витрат на утримання вказаного майна, а саме: плата за землю, комунальні послуги. Таким чином, з урахуванням викладеного вище, враховуючи, що позивач починаючи з 11.03.2020 не здійснював підприємницьку діяльність з використання орендованих приміщень за договором від 04.11.2019, у зв`язку з запровадженням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 на території України карантину та неможливістю забезпечення всіх протиепідеміологічних заходів, відтак орендна плата за використання нежитлових приміщень за договором від 04.11.2019 згідно положень п. 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України підлягає зменшенню до фактичних витрат на утримання вказаного майна (плата за землю, комунальні послуги) за період з 17.03.2020 по 20.05.2020. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявності підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Світодар" до Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" Національної академії наук України про зобов`язання вчинити дії. Посилання апелянта на здійснення позивачем ремонтних робіт у орендованому приміщенні не спростовує факту неможливості використання орендованого майна у період 17.03.2020 по 20.05.2020 за його цільовим призначенням, а саме для здійснення медичної практики у зв`язку з запровадженням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 на території України карантину та неможливістю забезпечення всіх протиепідеміологічних заходів. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 910/13158/20 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Враховуючи ви ще викладене та керуючись статтями керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" Національної академії наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 910/13158/20 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 910/13158/20 залишити без змін. Матеріали справи №910/13158/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено: 27.04.2021. Головуючий суддя А.І. Тищенко Судді Ю.Б. Михальська І.А. Іоннікова