Постанова 4873 № 910/6127/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" квітня 2021 р. Справа№ 910/6127/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коротун О.М. суддів: Суліма В.В. Майданевича А.Г. за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л., за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 07.04.2021 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 (повний текст складено 15.01.2021) у справі № 910/6127/20 (суддя - Усатенко І.В.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Консалтинг» про визнання недійсним договору, Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд, УСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав. Позовні вимоги про визнання недійсним договору обґрунтовані тим, що відповідач, зловживаючи довірою позивача, заволодів його майном (корпоративними правами), оскільки позивач не підписував спірний договір та не отримував відшкодування за відчужені корпоративні права, що свідчить про те, що договір не був спрямований на настання реальних правових наслідків. А тому наявні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу № 01/2017 від 21.09.2017. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 залучено ТОВ «АК Консалтинг» до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Консалтинг» (далі - ТОВ «АК Консалтинг») № 01/2017 від 21.09.2017 відмовлено повністю. Рішення обґрунтовано тим, що позивачем не надано суду доказів того, що договір підписаний не ним особисто (не надано відповідного експертного висновку) і не надано доказів того, що у нього було відсутнє внутрішнє воловиявлення на укладення договору і що договір був підписаний внаслідок дій третіх осіб. Наявність зареєстрованого кримінального провадження стосовно невстановлених осіб щодо намагання заволодіти значними грошовими коштами громадянина України не є належним, допустимим та вірогідним доказом того, що позивача було введено в оману щодо кількості та обсягу укладених ним 21.09.2017 правочинів і, що йому було підкладено на підпис спірний договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «АК Консалтинг» тобто, що позивач не укладав і не мав наміру укладати даний правочин.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Також заявник просив стягнути з відповідача судові витрати. Крім того, скаржником було подано клопотання про витребування доказів, зокрема, сторона просила витребувати у ОСОБА_2 докази здійснення розрахунків за договором купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «АК Консалтинг» № 01/2017 від 21.09.2017. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 08.02.2021 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2021, розгляд якої призначено на 10.03.2021. Надано учасникам справи час на подачу відзивів, заяв та клопотань. 10.03.2021 у судове засідання з`явився представник відповідача. У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти клопотання про витребування доказів щодо здійснення розрахунків, оскільки такі розрахунки здійснювалися в готівковій формі, відповідно, такі докази відсутні. Розгляд справи було відкладено до 07.04.2021. Відповідна процесуальна дія (подача заяви про відсутність доказів) зафіксовано в судовому засіданні. У судове засідання 07.04.2021, яке за клопотанням представника позивача проводилося в режимі відеоконференції, з`явилися представники сторін - позивача та відповідача. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином в порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України. Поштова кореспонденція надсилалася третій особі на адресу: 04071, місто Київ, вул. Воздвиженська, будинок

56. Указана адреса відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Іншої адреси, ані третьою особою, ані іншими учасниками справи суду не повідомлено. Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПАК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про належне повідомлення третьої особи в розумінні приписів ст. 242 ГПК України, у зв`язку з чим вважав за можливе здійснити розгляд скарги у визначену дату. У задоволенні клопотання скаржника про витребування доказів судом апеляційної інстанції було відмовлено з огляду на заперечення відповідача та його заяву про те, що розрахунок здійснювався в готівковій формі, відповідно, іншого доказу такого розрахунку не існує, тому не можна витребувати. Доказів здійснення розрахунку в безготівковій формі або ж обставин, які б підтверджували будь-яку іншу фіксацію такої обставини, скаржником не надано. Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду - скасувати. Представник відповідача проти доводі апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні. Надав на огляд суду оригінал документів, які були дослідженні судом апеляційної інстанції

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів ОСОБА_1 не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на таке. Скаржник зазначає, що не погоджується з наявністю у оспорюваному договорі свого волевиявлення та те, що договір спрямований на настання реальних наслідків і тому вважає за необхідне застосувати до цього правочину приписи ст. 215 Цивільного кодексу України та визнати договір № 01/2017 купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «АК Консалтинг» недійсним. Також скаржник вказує, що якби дійсно вказаний правочин був укладений ним не внаслідок обману відповідача, то позивач би не звертався до суду. Більш того, на переконання заявника, обов`язком суду першої інстанції було встановлення об`єктивної істини, шляхом аналізу усіх обставин як окремо, так і у сукупності. На переконання скаржника, підтвердженням того, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним є те, що позивач не отримував коштів від відповідача за відчужену частку та не мав наміру її відчужувати, в підтвердження неотримання коштів, позивачем було надано банківську виписку з його рахунку. Крім того, скаржник вказує, що розмір суми, яку начебто сплатив відповідач становить 6 390 000, 00 грн, проте жодного належного та допустимого доказу на підтвердження здійснення розрахунку відповідачем не надано. В даному випадку, користуючись формальною логікою, можна легко відкинути посилання відповідача щодо начебто здійснення оплати за договором відповідно до п. 3.1 цього ж договору. Перше, і на думку позивача, ключове питання, на яке мав би звернути увагу суд першої інстанції - це питання походження коштів у відповідача.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу 24.02.2021 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання іншим учасникам справи та в строк, встановлений судом. Відзив прийнято до розгляду в порядку в порядку ст. 263 ГПК України. Відповідач зазначає, що згідно з п. 3.2 договору № 01/2017 від 21.09.2017 сторони засвідчили, що станом на момент підписання цього договору покупцем здійснено повний розрахунок за договором шляхом сплати продавцю зазначеної в п. 3.1 договору суми. У п. 4.1 договору № 01/2017 від 21.09.2017 зазначено, що за настання обставин, зазначених у п. 2.2 цього договору, мають місце такі юридичні значущі наслідки: усі права та обов`язки продавця як учасника товариства переходять до покупця; продавець втрачає усі права та обов`язки, що були зумовлені його статусом як учасника товариства, а покупець набуває відповідних прав та обов`язків; покупець стає новим учасником товариства і в повному обсязі набуває правосуб`єктності, що випливає із цього. А отже, на переконання відповідача, мотивування позивача, що його було введено в оману та «підкладено» на підпис документ, який він навіть не читав, не може заслуговувати на увагу адже кожна сторінка договору підписана позивачем власноручно. Крім того, відповідач зазначає, що після укладення договору - 21.09.2017 відбулись позачергові загальні збори учасників ТОВ «АК Консалтинг», прийняті рішення на яких оформлені протоколом № 11 від 21.09.2017, підпис ОСОБА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко М.О., зареєстровано в реєстрі за №2241. На вказаних позачергових загальних зборах учасників ТОВ «АК Консалтинг» були присутні учасники товариства, які володіють 100% часток статутного капіталу товариства, а саме - ОСОБА_1 (єдиний учасник, який володіє 100% часток статутного капіталу товариства та 100% голосів). За результатами позачергових загальних зборах учасників ТОВ «АК Консалтинг», які відбулись 21.09.2017, ОСОБА_1 одноособово було вирішено, зокрема: 1) прийняти до складу учасників товариства фізичну особу - ОСОБА_2 у зв`язку з набуття ним права власності на частку у статутному капіталі товариства, що була відчужена; 2) виключити зі складу учасників товариства фізичну особу - ОСОБА_1 на підстав договору № 01/2017 купівлі-продажу; 3) у зв`язку зі зміною складу учасників товариства погодити наступний розподіл часток у статутному капіталі товариства між учасниками: - ОСОБА_2 володіє часткою у розмірі 6 390 000, 00 грн, що складає 100% статутного капіталу товариства; 4) уповноважити ОСОБА_3 , провести державну реєстрацію установчих документів товариства у новій редакції та змін до відомостей про товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі, пов`язаних з зміною керівника, в порядку та строки, визначені чинним законодавством України. Також після зборів, ОСОБА_1 власноручно написав заяву на звільнення його з посади директора ТОВ «АК Консалтинг» від 21.09.2017 за згодою сторін. Крім того, ОСОБА_1 власноручно підписав наказ ТОВ «АК Консалтинг» від 25.09.2017 №06-П «Про звільнення з роботи за сумісництвом», де зазначено, що ОСОБА_1 складає з себе повноваження директора товариства з 25.09.2017.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2013 було здійснено державну реєстрацію ТОВ «АК Консалтинг», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивач набув у власність частку в ТОВ «АК Консалтинг» на підставі договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «АК Консалтинг» від 10.04.2017, укладеного між ОСОБА_4 (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем). Обставини щодо проведення розрахунку між сторонами підтверджуються актом проведення розрахунку від 10.04.2017, в якому продавець засвідчив, що він отримав у позику від покупця грошові кошти у сумі 6 390 000, 00 грн 20.10.2016 та зобов`язувався повернути грошові кошти або здійснити відчуження товариства на користь покупця. Сторони дійшли згоди, що повернення боргу продавця відбудеться шляхом передачі частки вартістю 6 390 000, 00 грн у статутному капіталі ТОВ «АК Консалтинг». З урахуванням домовленостей, укладення договору та з моменту підписання даного акту сторони вважаються такими, що виконали обов`язки щодо 6 390 000, 00 грн, а саме: продавець повернув позику, а покупець сплатив ціну за договором купівлі-продажу від 10.04.2017. Тобто ОСОБА_1 набув право власності на частку в товаристві, про що правомірно зроблено висновок суду першої інстанції. 21.09.2017 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір № 01/2017 купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «АК Консалтинг» (далі - договір), відповідно до умов якого продавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується передати у власність покупця корпоративні права у вигляді належної частки (часток) у статутному капіталі товариства у розмірі 6 390 000, 00 грн, що становить 100 % статутного капіталу товариства (корпоративні права), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти ці корпоративні права та їх оплатити. Відповідно до п. 2.1 договору продавець та покупець зобов`язані своєчасно підписати всі документи, необхідні для здійснення державної реєстрації змін до установчих документів товариства. Згідно з п. 1.5 договору продавець стверджує, що продаж належних йому корпоративних прав у вигляді частки в статутному капіталі здійснюється ним без вчинення до нього будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного так і морального і гарантує, що на момент укладення цього договору згадані корпоративні права до цього часу нікому іншому не продані, не подаровані, іншим способом не відчужені, під заставою, забороною (арештом) не перебувають не передані в управління, судового спору щодо них, а також прав у третіх осіб як у межах так і за межами України та будь-яких обтяжень що можуть бути підставою для визнання цього договору недійсним, немає, як внесок до статутного капіталу інших юридичних осіб та як внесок згідно договору про сумісну діяльність не передані. Сторони підтверджують, що цей договір не носить характеру фіктивного чи удаваного правочину. Пунктом 2.2 договору узгоджено, що право власності покупця на корпоративні права товариства виникає з моменту підписання цього договору. Вартість належної частки (часток) у статутному капіталі товариства, що відчужується, становить 6 390 000, 00 грн (п. 3.1 договору). Положенням п. 3.2 договору сторони засвідчили, що станом на момент підписання цього договору покупцем здійснено повний розрахунок за договором шляхом сплати продавцю зазначеної в п. 3.1 договору суми. Відповідно до п. 4.1 договору за настання обставин, зазначених у п. 2.2 цього договору, мають місце такі юридичні значущі наслідки: усі права та обов`язки продавця як учасника товариства переходять до покупця; продавець втрачає усі права та обов`язки, що були зумовлені його статусом як учасника товариства, а покупець набуває відповідних прав та обов`язків; покупець стає новим учасником товариства і в повному обсязі набуває правосуб`єктності, що випливає із цього. Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за ним (п. 6.1 договору). Згідно з п. 7.3 договору останній складено та підписано сторонами при повному розумінні його умов та термінології українською мовою у 4 автентичних примірниках, які мають однакову юридичну чинність, один з яких залишається у товариства, корпоративні права якого відчужуються, другий - у продавця, третій - у покупця, четвертий передається реєстратору, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в порядку вимог чинного законодавства України. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції при огляді його оригіналу, договір містить підписи контрагентів на кожному його аркуші. 21.09.2017 відбулись позачергові загальні збори учасників ТОВ «АК Консалтинг», прийняті рішення на яких оформлені протоколом № 11 від 21.09.2017, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко М.О., зареєстрованим в реєстрі за № 2241. На вказаних позачергових загальних зборах учасників ТОВ «АК Консалтинг» були присутні учасники товариства, які володіють 100 % часток статутного капіталу товариства, а саме - ОСОБА_1 (єдиний учасник, який володіє 100% часток статутного капіталу товариства та 100% голосів). За результатами позачергових загальних зборах учасників ТОВ «АК Консалтинг», які відбулись 21.09.2017, було вирішено, зокрема: 1) прийняти до складу учасників товариства фізичну особу - ОСОБА_3 у зв`язку з набуття ним права власності на частку у статутному капіталі товариства, що була відчужена; 2) виключити зі складу учасників товариства фізичну особу - ОСОБА_1 на підстав договору № 01/2017 купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «АК Консалтинг» від 21.09.2017 та погодити передачу корпоративних прав у вигляді частки (часток) у статутному капіталі товариства наступним чином: ОСОБА_1 передав належну частку (частки) в статутному капіталі товариства у розмірі 6 390 000, 00 грн, що становить 100 % статутного капіталу товариства, на користь ОСОБА_3 ; 3) у зв`язку з зміною складу учасників товариства погодити наступний розподіл часток у статутному капіталі товариства між учасниками: ОСОБА_2 володіє часткою у розмірі 6 390 000, 00 грн, що складає 100 % статутного капіталу товариства; 4) уповноважити ОСОБА_3 провести державну реєстрацію установчих документів товариства у новій редакції та змін до відомостей про товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі, пов`язаних з зміною керівника, в порядку та строки, визначені чинним законодавством України. У матеріалах справи наявний статут ТОВ «АК Консалтинг», затверджений рішенням позачерговий загальних зборів учасників товариства 21.09.2017 (протокол №11). Докази реєстрації вказаного статуту відсутні. Відповідно до п. 1.6 статуту ТОВ «АК Консалтинг» учасником товариства є ОСОБА_2 . Згідно з п. 6.1 статуту ТОВ «АК Консалтинг» статутний капітал товариства становить 6 390 000 грн, 100 % якого належать єдиному учаснику товариства ОСОБА_2 , який володіє часткою у розмірі 6 390 000, 00 грн, що відповідає 100 % статутного капіталу товариства. Інших статутів ТОВ «АК Консалтинг», матеріали справи не містять, скаржником не надано. Також у матеріалах справи наявна копія заяви директора ТОВ «АК Консалтинг» ОСОБА_1 від 21.09.2017 (оригінал якої оглянуто судом апеляційної інстанції) про звільнення його з посади директора товариства за згодою сторін. Крім того, у справі наявна копію наказу ТОВ «АК Консалтинг» від 25.09.2017 №06-П «Про звільнення з роботи за сумісництвом», де зазначено, що ОСОБА_1 складає з себе повноваження директора товариства з 25.09.2017 згідно зі ст. 36 Кодексу законів про працю України. Згідно з наказом від 25.09.2017 № 05-П ОСОБА_5 прийнято на посаду директора ТОВ «АК Консалтинг» з 26.09.2017. Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.09.2017 державним реєстратором Київської філії Комунального підприємства «Новозаводське» Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Примаком Дмитром Федоровичем внесено запис №10741050012058555 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» - зміна складу або інформації про засновників. Також, 26.09.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором Київської філії Комунального підприємства «Новозаводське» Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Примаком Дмитром Федоровичем внесено запис №10741070013058555 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах» - зміна керівника юридичної особи. В подальшому вищезазначені реєстраційні дії були скасовані Міністерством Юстиції України. Таким чином, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним учасником ТОВ «АК Консалтинг» є ОСОБА_1 . Звертаючись до суду з позовом, заявник вказував, що договір купівлі-продажу має бути визнаний недійсним, оскільки, позивач не впевнений, чи підпис на договорі його, та, оскільки, він не отримував коштів від відповідача за відчужену частку та не мав наміру її відчужувати, а отже правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. На підтвердження факту не отримання коштів, позивачем надано банківську виписку з його рахунку. ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Між сторонами склалися правовідносини щодо купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства. Спір у справі стосується наявності підстав для визнання такого правочину недійсним, у зв`язку з тим, що заявник не впевнений, чи підпис на договорі його. Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну. Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ. Предметом договору купівлі-продажу згідно з ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України можуть бути майнові права. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (ст. 167 Господарського кодексу України). Корпоративні права за своєю правовою природою є сукупністю майнових та особистих немайнових прав, які згідно ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України можуть виступати предметом договору купівлі-продажу, до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав. Згідно з ч. 1 ст. 147 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції чинній на момент укладення договору) учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов`язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства. Права власності на частку в статутному капіталі господарського товариства є сукупністю майнових та особистих немайнових прав, які згідно ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України можуть виступати предметом договору купівлі-продажу, до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції чинній на момент укладення договору) та ст. 140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Норма ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції чинній на момент укладення договору) визначає перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, то продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України). Отже, несплата відповідачем вартості частки у статутному капіталі товариства може бути підставою для звернення з вимогою про сплату (стягнення) коштів, проте не є підставою для визнання правочину недійсним. У вказаній частині частково приймаються доводи відзиву та відхиляються посилання скаржника на таку обставину, як на підставу для визнання договору недійним у зв`язку з необґрунтованістю. До того ж, скаржником, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не спростовано обставин, вказаних у договорі, що відповідачем у повному обсязі здійснено розрахунок за частку. При цьому сторонами не було обумовлено, в який саме спосіб проводиться розрахунок і що він має здійснюватись шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок продавця. А тому відповідні посилання та клопотання скаржника відхиляються як безпідставні. Доказів домовленості про здійснення безготівкового розрахунку між сторонами правочину скаржником не надано. Натомість, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що такий розрахунок здійснювався в готівковій формі. А тому посилання скаржника на виписку з власного рахунку (де відсутній рух коштів щодо оплати за договором) відхиляються як необґрунтовані (в розумінні підстави заявленого позову). За приписами ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб, встановлений законом або договором. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України). За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Відповідно до ст. 215, 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідний принцип також відображено в процесуальному законодавстві, зокрема, нормі ст. 13 ГПК України. А тому посилання скаржника на обов`язок суду встановити об`єктивної істини відхиляється судом як необґрунтоване з огляду на те, що нормою ст. 74 ГПК України обов`язок щодо доведення тієї чи іншої обставини, на яку посилається сторона, покладається на відповідно сторону, що повністю відповідає принципам рівності, змагальності та диспозитивності, передбаченим ст. 2, 7, 13, 14 ГПК України. Водночас, на підтвердження обставин недійсності спірного правочини скаржник вказує, що можливо він не підписував договір або підписав його помилково, оскільки, в той день у нотаріуса відбувалось відчуження частки іншої юридичної особи (позивач діяв як продавець за довіреністю від власника частки). Так, позивач надав заяву про вчинення злочину та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (№ провадження 12018000000000065 від 07.02.2018 щодо вчинення невідомими особами шахрайських дій відносно громадянина України з метою заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах). У заяві про вчинення злочину ОСОБА_1 вказує, що 21.09.2017 у нотаріуса ОСОБА_6 він виключав зі складу учасників ТОВ «Глобал Екс Форсес» дружину ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . В той момент ОСОБА_9 , скориставшись їхніми дружніми відносинами, зловживавши його довірою, та за попередьою змовою зі своїм адвокатом ОСОБА_2 , підклав документи по продажу ТОВ «АК Консалтинг», оскільки, реєстрація проведена в той самий день і в того ж нотаріуса. Вищезазначені обставини також викладені у протоколі допиту потерпілого від 17.02.2018 ОСОБА_1 та у поданих в рамках даної справи поясненнях від 14.12.2020. Однак, спірний договір не посвідчувався нотаріально. Натомість нотаріально посвідчений протокол позачергових загальних зборів учасників ТОВ «АК Консалтинг» № 11 від 21.09.2017. При цьому жодних належних доказів на підтвердження факту не підписання такого правочину заявником не надано. Єдиним належним доказом у даному випадку є висновок експерта, який стороною не надано. Посилання на те, що скаржник міг бути введений в оману відповідачем щодо кількості та змісту правочинів, які укладались 21.09.2017, з огляду на велику кількість документів, які підписувались в той день в процесі відчуження частки ОСОБА_8 у статутному капіталі ТОВ «Глобал Екс Форсес»; договір № 01/2017 купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «АК Консалтинг» містить підпис, який розташований в графі підпису позивача та зовні схожий на підпис позивача, однак позивач не підписував взагалі такий договір, а якщо підписував, то поза своєю волею; позивач не отримував від відповідача кошти за відчужену частку, без належних доказів, не можуть підтверджувати такі обставини, а тому відхидляютсья судом. Крім того, скаржник вказував, що договір, якщо і був підписаний особисто ним, то це було здійснено без відповідного внутрішнього волевиявлення, а в наслідок дій третіх осіб, які могли серед інших документів, підкласти йому на підпис і спірний правочин, відповідно, позивач не усвідомлював, що саме він підписав. Наведені обставини спростовують доводи самого скаржника щодо непідписання оскаржуваного правочину. Доказів відсутності внутрішнього волевиявлення (примус, обман, тощо) стороною не надано. При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, клопотання про призначення експертизи у справі скаржником не подано, що в чергове спростовує його доводи. За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що скаржником не надано суду доказів того, що договір підписаний не ним особисто (не надано відповідного експертного висновку) і не надано доказів того, що у нього було відсутнє внутрішнє волевиявлення на укладення договору, як і не надано доказів того, що договір був підписаний внаслідок дій третіх осіб. Наявність зареєстрованого кримінального провадження стосовно не встановлених осіб щодо намагання заволодіти значними грошовими коштами громадянина України не є належним та допустимим доказом того, що позивача було введено в оману щодо кількості та обсягу укладених ним 21.09.2017 правочинів і, що йому було підкладено на підпис спірний договір купівлі-продажу частики у статутному капіталі ТОВ «АК Консалтинг», і, що скаржник не укладав і не мав наміру укладати такий правочин. Також суд апеляційної інстанції враховує постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 у справі № 910/9026/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України визнання права власності, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії. У вказаному судовому рішенні також оцінювався оскаржуваний правочин. Підстав для визнання його недійсним не встановлено. Крім того, судом апеляційної інстанції враховано подальшу поведінку скаржника після укладення оскаржуваного договору, а саме: участь в зборах товариства, написання заяви на звільнення, наказу про складання повноважень, що у своїй сукупності свідчить про вірогідність наявності волі скаржника на укладення такого правочину. Доказів зворотного скаржником не надано. Отже, скаржником не доведено наявності обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України). Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, у звязку з недоведеністю. Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України. Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 у справі № 910/6127/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 у справі №910/6127/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 26.04.2021, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Суліма В.В. в період з 12.04.2021 до 23.04.2021. Головуючий суддя О.М. Коротун Судді В.В. Сулім А.Г. Майданевич