Постанова 4872 № 916/1513/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1513/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Лавриненко Л.В.; суддів Аленіна О.Ю., Мишкіної М.А. секретар судового засідання Мамчич Р.В. розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2021 р. по справі № 916/1513/20 за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ до Комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго», м. Білгород-Дністровський, Одеська область про стягнення заборгованості у сумі 699 425,83 грн. суддя суду першої інстанції: Бездоля Д.О. час та місце ухвалення рішення: 08.02.2021 р., м. Одеса, пр. т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області, Представники сторін в судове засідання не з`явились. Ухвалою Південно західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2021 р. по справі № 916/1513/20 та призначено її до розгляду. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ розглянута в межах процесуального строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. В травні 2020 р. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго», м. Білгород-Дністровський про стягнення 699 425, 83 грн., з яких: - 461 431,21 грн. пеня; - 111 563,88 грн. 3 % річних; - 126 430,74 грн. інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Комунальним підприємством «Білгород-Дністровськтеплоенерго», м. Білгород-Дністровський зобов`язань за договором постачання природного газу від 01.11.2018 р. № 7014/18-ТЕ-23 щодо своєчасної оплати поставленого газу. 11.01.2021 р. Комунальне підприємство «Білгород-Дністровськтеплоенерго», м. Білгород-Дністровський, Одеська область звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про зменшення розміру пені, у зв`язку з тяжким фінансовим становищем. Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.02.2021 р. позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго», м. Білгород-Дністровський, Одеська область на користь позивача: - 230 715,61 грн. пені; - 111 563,88 грн. 3 % річних; - 126 430,74 грн. інфляційні втрати; - 10 491,39 грн. судового збору. Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив про те, що Комунальне підприємство «Білгород-Дністровськтеплоенерго», м. Білгород-Дністровський, Одеська область знаходиться у скрутному фінансовому стані, а стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору. В свою чергу стягнення з Комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго», м. Білгород-Дністровський пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Не погодившись з рішенням Господарського суду Одеської області від 08.02.2021 р. в частині зменшення пені до 230 715,61 грн., Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ оскаржило його в цій частині до Південно - західного апеляційного господарського суду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим суд дійшов помилкового висновку щодо зменшення розміру пені. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ зазначає, що відсутність у відповідача коштів та його скрутний фінансовий стан не є підставою для зменшення розміру пені. Комунальне підприємство «Білгород-Дністровськтеплоенерго», м. Білгород-Дністровський, Одеська область в поданому відзиві проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує та просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення залишити без змін. Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2018 р. між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ (постачальник) та Комунальним підприємством «Білгород-Дністровськтеплоенерго», м. Білгород-Дністровський, Одеська область (споживач) укладено договір постачання природного газу № 7014/18-ТЕ-23. Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах договору. Згідно з п. 5.2 наведеного договору ціна за 1000 куб.м. газу за договором становить 6 235,51 грн., ПДВ - 20%. разом 7 482,61 грн. За приписами п. 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Відповідно до п. 10.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років. Згідно з п. 12.1. договору( з урахуванням додаткової угоди від 03.12.2018 р. № 1), він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу по 30.04.2019 р. (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. На виконання умов договору, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ поставило Комунальному підприємству «Білгород-Дністровськтеплоенерго», м. Білгород-Дністровський природний газ на суму 38 019 727,73 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу. Проте, оплату за поставлений природний газ відповідачем здійснено з порушенням вимог п. 6.1 договору, у зв`язку з чим позивачем нараховано Комунальному підприємству «Білгород-Дністровськтеплоенерго», м. Білгород-Дністровський пеню в сумі 461 431,21 грн., 3 % річних в сумі 111 563,88 грн. та інфляційні втрати в сумі 126 430,74 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За приписами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. В силу вимог ст. 610, ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. За приписами ч. 5 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до п. 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Як свідчать матеріали справи, відповідачем порушувались строки оплати за придбаний газ, що підтверджується виписками з рахунків позивача. За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Частиною 3 статті 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем обґрунтовано здійснено нарахування Комунальному підприємству «Білгород-Дністровськтеплоенерго», м. Білгород-Дністровський, Одеська область пені, 3% річних та інфляційних втрат. Правильність здійсненого Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ розрахунку сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат не заперечується відповідачем. Поряд з цим, суд першої інстанції оскаржуваним рішенням зменшив заявлену до стягнення суму пені до 230 715,61 грн. (50 % від заявленої суми), посилаючись на наступні обставини. Основною метою діяльності Комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго», м. Білгород-Дністровський, Одеська область є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Білгород-Дністровський. Комунальне підприємство «Білгород-Дністровськтеплоенерго», м. Білгород-Дністровський, Одеська область є стратегічно важливим та соціально значимим теплопостачальним підприємством міста Білгород-Дністровський, оскільки забезпечує теплом споживачів, серед яких житлові будинки та квартири, школи, дошкільні заклади, лікарні, установи і організації, що фінансуються з державного бюджету, а також інші об`єкти. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Звіт про фінансові результати за 2019 р. свідчить про те, що підприємство має чистий збиток в розмірі 4 130 тис. грн. у відповідному періоді. На момент подання позовної заяви, у відповідача заборгованість перед Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ за договором від 01.11.2018 №7014/18-ТЕ-23 відсутня. Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: - ступінь виконання зобов`язання боржником; - майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; - не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ, оскарживши рішення місцевого господарського суду в частині зменшення пені, стверджує, що несвоєчасні розрахунки за поставлений природний газ призводять до спричинення йому значних збитків та впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. В порушення приписів наведеної норми, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ жодних доказів на підтвердження понесення збитків до справи не надало. Отже, Господарський суд Одеської області, враховуючи необхідність дотримання збалансованості інтересів обох сторін та приймаючи до уваги специфіку господарської діяльності відповідача, правомірно скористався наданим йому чинним законодавством правом щодо зменшення пені, яка підлягає стягненню за порушення зобов`язання до 230 715,61 грн. Доводи, викладені Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 283 ГПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2021 р. по справі № 916/1513/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, в порядку та випадках, передбачених ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 27.04.2021 р. Головуючий суддя Л.В. Лавриненко Судді О.Ю. Аленін М.А. Мишкіна