Постанова 4857 № 260/3946/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/3946/20 пров. № А/857/4361/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року, ухвалене суддею Рейті С.І. у м. Ужгороді за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі № 260/3946/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 10.11.2020 року № 5410-сг щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Туричківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, орієнтовною площею 2,000 га; - зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Туричківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, орієнтовною площею 2,000 га. У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає те, що 10.11.2020 року відповідач прийняв наказ про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Наказ мотивований тим, що розташування земельної ділянки, зазначеної на графічних матеріалах суперечить принципу забезпечення раціонального використання та охорони земель. Позивач вважає протиправним оскаржений наказ, оскільки відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з підстав, які не передбачені у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпний. Позивач вважає, що відповідач порушив його право на отримання земельної ділянки у власність, захист якого можливий, шляхом визнання протиправним і скасування наказу та зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 5410-СГ від 10 листопада 2020 року. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 09 жовтня 2020 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. Не погодившись із цим рішенням суду його оскаржив відповідач, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконного рішення. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що місце розташування земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства, суперечить принципу забезпечення раціонального використання та охорони земель. Більше того, вимога щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що позивач 09.10.2020 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га на території Туричківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області. До вказаного клопотання позивач додав, крім іншого, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. 10.11.2020 року Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області розглянуло клопотання позивача та прийняло наказ, на підставі якого відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, зважаючи на те, що розташування земельної ділянки, зазначеної на графічних матеріалах, суперечить принципу забезпечення раціонального використання та охорони земель Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, серед яких немає такої підстави, як те, що розташування земельної ділянки, суперечить принципу забезпечення раціонального використання та охорони земель. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову. Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини. Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Отже, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Апеляційний суд звертає увагу на те, що підстава з якої відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не передбачена частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України. При цьому, відповідач не обґрунтував яким чином розташування земельної ділянки, яку бажає отримати позивач, порушує принцип забезпечення раціонального використання та охорони земель. Апеляційний суд додатково зазначає, що положеннями частини 6 статті 118 ЗК України прямо заборонено відповідачу вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею як і не надано відповідачу повноважень встановлювати додаткові вимоги до клопотання. За наведених міркувань, апеляційний суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, діяв необґрунтовано та без установлених на те законом підстав, а тому дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити. При цьому, зобов`язуючи відповідача повторно розглянути клопотання позивача, суд першої інстанції не втрутився у дискреційні повноваження відповідача, оскільки не зобов`язав відповідача прийняти певне рішення, а поставив вирішення цього питання на розсуд відповідача, з одною лише умовою - врахування висновків суду зроблених у рішенні. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року в справі № 260/3946/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Повний текст постанови складений 27.04.2021 року