Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/5271/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/5271/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лобан Д.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року (повний текст складено 11 січня 2021 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- в с т а н о в и л а: Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ГУПФ України в Чернігівській області, в якому просив: - визнати протиправними дії Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (правонаступником якого є ГУ ПФ України в Чернігівській області) та ГУПФ України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті з 01.01.2018 пенсії за віком у розмірі 11274,04 грн, в якому було призначено пенсію у травні 2016 року, з урахуванням збільшення з 01.01.2018 максимального обмеження розміру пенсії за віком; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 , пенсію за віком у розмірі 11274,04 грн починаючи з 01.01.2018 та виплатити різницю недоотриманої пенсії в результаті проведеного перерахунку; - зобов`язати відповідача виконати перерахунок пенсії ОСОБА_1 при проведенні її індексації з березня по травень 2019 року та з травня 2020 року, з урахуванням її розміру - 11274,04 грн з 01.01.2018. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що дії відповідача по виплаті позивачу пенсії в розмірі 10740,00 грн, а не 11274,04 грн є правомірними. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що під час призначення пенсії її розмір становив 11274,04 грн, однак, внаслідок застосування обмежень максимальним розміром, вона виплачувалась у розмірі 10740,00 грн, однак такі обмеження були тимчасовими та не підлягали застосуванню після 31 грудня 2017 року. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на пенсійному обліку в ГУПФ України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсія за віком була призначена позивачу у розмірі 11274,04 грн, що підтверджується протоколом №4399 Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 31.05.2016 (а.с.10). На виконання вимог ч.3 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» тимчасово до 31.12.2017 виплата пенсії позивачу була обмежена розміром 10740,00 грн. Незважаючи на збільшення з 01.01.2018 максимального обмеження пенсії за віком до 13730,00 грн, пенсія позивачу виплачувалась з урахуванням попереднього обмеження - 10740,00 грн, що стало підставою для звернень позивача до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, Пенсійного фонду України, Голови Пенсійного фонду України ОСОБА_2 , Міністерства соціальної політики України на які позивач отримував відмови у перерахунку пенсії (а.с.6-42). Відмови ґрунтувалися на здійсненні перерахунку його пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148- VIII від 03.10.2017, внаслідок чого загальний розмір пенсії позивача було визначено на рівні 9642,88 грн. Вважаючи протиправною не виплату пенсії у первинно-призначеному розмірі, з огляду на збільшення обмеження максимального розміру пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що з 01.01.2018 пенсія в розмірі 11274,04 грн мала виплачуватися позивачу в повному обсязі. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Частинами 1, 3 ст.27 наведеного Закону передбачено, що Розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. З матеріалів справи вбачається, що пенсія позивачу призначена у відповідності до вказаних положень та розрахована у розмірі 11274,04 грн, однак у період до 31.12.2017 до неї підлягало застосування обмеження максимальним розміром 10740,00 грн. Отже, з 01.01.2018 обмеження пенсії розміром 10740,00 грн не підлягало застосуванню. Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні. Тобто, з 01.01.2018 максимальний розмір пенсії обмежено 13730,00 грн (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Апелянт посилається на те, що внаслідок перерахунку пенсії позивача на підставі змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» №2148-VIII від 03.10.2017 до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія позивача зменшилась та її розмір становить 9642,88 грн та оскільки її розмір є меншим - пенсія виплачувалась у попередньому розмірі 10740,00 грн. Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.2 р.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» №2148-VIII від 03.10.2017 у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. При цьому, попередньо пенсію позивачу встановлено у розмірі саме 11274,04 грн, і саме виплата її проводилась із застосуванням обмежень 10740,00 грн. Таким чином, наведені норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини передбачаються виплату пенсії саме у раніше встановленому розмірі, а не раніше виплачуваному розмірі, а тому дії відповідача щодо не виплати позивачу з 01.01.2018 пенсії у раніше встановленому розмірі 11274,04 грн є неправомірними. Посилання апелянта на пропуск позивачем строку на звернення до суду з цим позовом є неприйнятним, оскільки не існує строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, тому шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України, у цьому випадку не застосовується. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2020 у справі №813/687/18, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин. З огляду на викладені обставини колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності дії Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (правонаступником якого є ГУ ПФ України в Чернігівській області) та ГУПФ України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті з 01.01.2018 пенсії за віком у розмірі 11274,04 грн та зобов`язання відповідача нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 , пенсію за віком у розмірі 11274,04 грн починаючи з 01.01.2018 із виплатою відповідної різниці. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що апеляційна скарга не містить жодних обґрунтувань та рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині задоволення позовних вимог щодо здійснення перерахунку пенсії позивача із застосуванням індексації з березня по травень 2019 року та з травня 2020 року, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Текст постанови виготовлено 26 квітня 2021 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма