Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 522/3881/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 522/3881/21 Головуючий в 1 інстанції: Федчишена Т.Ю. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В. Кравченка К.В., при секретарі судового засідання Болтушенка А.О., за участю апелянта ОСОБА_1 , його представника адвоката Врадій Л.М., за участю представника позивача Діордіцу В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу громадянина Йорданії ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2021 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Йорданії ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України, В С Т А Н О В И Л А : 04 березня 2020 року ГУ ДМС України в Одеській області звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою, в якій просило примусово видворити з України громадянина Йорданії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначено, що по відношенню до відповідача 16.11.2020 прийнято рішення про примусове повернення, яке останнім у визначений строк не виконано та в судовому порядку не оскаржено. Із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту відповідач до органів ДМС не звертався, жертвою торгівлі людьми себе не вважає. З моменту прибуття на територію України жодних спроб щодо легалізації свого становища ним не вчинено. Враховуючи наведене, вбачаються всі правові підстави для примусового видворення громадянина Йорданії ОСОБА_1 за межі території України. Представник відповідача заперечувала проти позову, зазначаючи про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем належним чином не доведено той факт, що відповідач перешкоджатиме проведенню процедури видворення або існує ризик його втечі. У відзиві зазначаються певні життєві обставини відповідача, які на думку його представника дають підстав для висновку про ненавмисне порушення ОСОБА_1 законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, що виключає наявність правових підстав для його примусового видворення. Крім того, у відповідача є друзі на території України, зокрема, ОСОБА_2 , який зобов`язується матеріально його утримувати та надати допомогу в оформленні документів. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2021 року позовну заяву Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області задоволено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог ГУ ДМС України в Одеській області відмовити. Зокрема, апелянт зазначає, що при вирішенні справи судом першої інстанції не надано оцінки сукупності обставин та підстав, за яких може бути задоволений позов про примусове видворення. Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне. 16 листопада 2020 року співробітниками ГУ ДМС України в Одеській області за адресою: вул. Пастера, 52 в м. Одесі виявлено громадянина Йорданії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході перевірки законності перебування на території України громадянина Йорданії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що він прибув в Україну 07 липня 2018 року на підставі паспортного документа громадянина Йорданії для виїзду за кордон серії № НОМЕР_1 , який на момент перевірки у нього відсутній. Постановою ГУ ДМС України в Одеській області від 16 листопада 2020 року ПН МОД № 004065 ОСОБА_1 на підставі протоколу про адміністративне правопорушення ПР МОД № 004025 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн (а.с. 9,11-12). Враховуючи, що відповідач своїми діями порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, на підставі ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», 16 листопада 2020 року ГУ ДМС України в Одеській області прийнято рішення № 273 про примусове повернення ОСОБА_1 в країну походження та зобов`язано його залишити територію України у термін до 14 грудня 2020 року (а.с. 13-16). Наявною в матеріалах справи розпискою підтверджується факт отримання вищевказаного рішення відповідачем 16.11.2020 в присутності перекладача (а.с. 17). У визначений термін ОСОБА_1 самостійно територію України не залишив. 04 березня 2021 року ОСОБА_1 повторно виявлено співробітниками Приморського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області за адресою: вул. Градоначальницька, 33, м. Одеса та доставлено до ГУ ДМС України в Одеській області, установлено, що у нього відсутній паспортний документ. Згідно з довідкою про особу, виданою ГУ ДМС України в Одеській області 04.03.2021, ОСОБА_1 , громадянина Йорданії, ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , документ, що посвідчує особу відсутній, інформація про особу за обліками ДМС відсутня (а.с. 10). Постановою Приморського районного відділу у місті Одесі Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області від 04 березня 2021 року ПН МОД № 004529 ОСОБА_1 на підставі протоколу про адміністративне правопорушення ПР МОД № 004484 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. 04 березня 2021 року об 11 год. 08 хв. ОСОБА_1 затримано, про що свідчить протокол № 000063 про адміністративне затримання. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про примусове повернення відповідачем не виконано, не оскаржувалось та не скасовано, у останнього відсутні документи на право перебування на території України. ОСОБА_1 не належить до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту. Підстав вважати, що відповідач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» також немає, а тому вбачається наявність правових підстав для його примусового видворення за межі території України. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України від 22.09.2011 №3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI). Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. Матеріали справи підтверджують наявність прийнятого по відношенні до відповідача рішення про примусове повернення від 16.11.2020, яке він отримав того ж дня, проте у встановлений до 14.12.2020 строк не виконав та в судовому порядку не оскаржував, що свідчить про чинність останнього. Апелянт посилається на те, що неумисно не виконав рішення про примусове повернення, оскільки йому не розтлумачили наслідки його невиконання та не надали допомоги у вирішенні даного питання. На думку колегії суддів, дані доводи не свідчать про наявність поважних причин невиконання рішення про примусове повернення, оскільки він його отримав у присутності перекладача (підтверджується відповідною розпискою а.с. 17), а отже цілком і повністю розумів його зміст та строки виконання. При цьому, ОСОБА_1 безумовно усвідомлював, що допустив порушення міграційного законодавства України (підтверджується погодженням з постановою про накладення адміністративного стягнення від 16.11.2020 (а.с. 11), яку він не оскаржував), а тому застосування заходів відповідальності у вигляді зобов`язання покинути територію України у строк до 14.12.2020 визначало чіткі дії, які ним мали бути виконані, без додаткових роз`яснень наслідків їх невиконання. При цьому жодних доказів, що ОСОБА_1 потребував допомоги у вирішенні даного питання апелянтом не надано. Положенням абзацу першого частини першої статті 30 Закону № 3773-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Правовий аналіз вищевказаної норми свідчить, що процедурі видворення іноземця або особи без громадянства передує прийняття компетентним органом рішення про його примусове повернення, яке може бути оскаржено до суду, а також ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Слід зазначити, що прийняття рішення про примусове повернення та факт його невиконання є достатньою підставою для видворення відповідача на підставі винесеної за позовом органу ДМС постанови адміністративного суду. Посилання апелянта на недоведеність факту перешкоджання відповідачем проведенню процедури видворення або існування ризику його втечі вищевказані висновки не спростовують, оскільки не стосуються предмету даного позову, який стосується примусового видворення іноземця, а не його затримання. Відповідно до статті 31 Закону № 3773-VI: іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства. Вірними є висновки суду першої інстанції, що матеріали даної справи не підтверджують наявність обставин, передбачених ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відомості щодо звернення останнього із заявою про добровільне повернення або про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні до ГУ ДМС України в Одеській області відсутні як і відомості про те, що останній вважає себе жертвою торгівлі людьми. Посилання апелянта на складні життєві обставини не звільняє його від необхідності дотримання міграційного законодавства України. Готовність третьої особи ОСОБА_3 матеріально утримувати відповідача та надати йому допомогу в оформленні документів (відповідне зобов`язання наявне в матеріалах справи а.с. 81) не є законодавчо передбаченою підставою для виключення можливості реалізації процедури примусового видворення щодо ОСОБА_1 та не спростовує допущені останнім порушення міграційного законодавства України. Повідомлення Миколаївським ПТПІ суд апеляційної інстанції, що 26.04.2021 ОСОБА_1 звернувся із заявою про надання йому заяви-анкети на отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, не підтверджує факт належного звернення відповідача до міграційної служби із заявою про надання статусу біженця, а отже на нього не розповсюджується дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту". На підставі вищенаведеного висновки суду першої інстанції про наявність підстав для примусового видворення громадянина Йорданії ОСОБА_1 за межі території України є обґрунтованими. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують. Враховуючи, що дана справа за змістом пункту 11 частини шостої статті 12 КАС України відноситься до категорії незначної складності, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст.ст.288, 308, 310, 315, 316, 321,322, 325, 328 КАС України, судова колегія, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу громадянина Йорданії ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В. Джабурія Суддя: К.В. Кравченко