Постанова 4805 № 295/6989/17

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/6989/17 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М. Категорія 16 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б., суддів: Галацевич О.М., Борисюка Р.М., за участю секретаря Пеклін Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/6989/17 за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 5 січня 2021 року, постановлену під головуванням судді Полонця С.М.,- В С Т А Н О В И В : Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 30 січня 2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 12 липня 2018 року рішення суду першої інстанції залишене без змін. У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив переглянути за нововиявленими обставинами рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 січня 2018 року, скасувати його та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути із ОСОБА_3 на свою користь 75 грн. в рахунок відшкодування спричиненої йому матеріальної шкоди та 120000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Як на нововиявлену обставину заявник посилається на те, що на час вирішення даного спору судом та ухвалення судового рішення тривало досудове розслідування по кримінальному провадженню №12016060020007855 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 3 березня 2020 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 125 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито. ОСОБА_1 вказує, що вина ОСОБА_3 у спричиненні йому легких тілесних ушкоджень доведена у встановленому законом порядку. Внаслідок зазначених неправомірних дій йому була завдана матеріальна та моральна шкода, відтак є підстави для застосування положень п.1 ч.2 ст. 423 ЦПК України. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 5 січня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та задовольнити його заяву про перегляд рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 січня 3018 року за нововиявленими обставинами. Зокрема, зазначає, що при вирішенні даного спору суд як доказ взяв до уваги постанову про закриття кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.1 ст. 125 КК України. Проте, у подальшому, вказана постанова була скасована та кримінальне провадження тривало, був затверджений обвинувальний акт та вина ОСОБА_3 у спричиненні йому легких тілесних ушкоджень була доведена, а кримінальне провадження закрито з нереабілітуючих підстав. Отже, вказана обставина є нововиявленою у розумінні положень п.1 ч.2 ст. 423 ЦПК України. Під час розгляду його заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами суд не застосував правила ст. 82 ЦПК України та прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні його заяви. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі. Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що обставини, на які посилається заявник, а саме спричинення йому 28 грудня 2016 року ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, що встановлено ухвалою суду про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, не є нововиявленими, оскільки були встановлені під час розгляду цивільної справи, зокрема, щодо питання про те, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони ОСОБА_3 , а правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Колегія суддів погоджується з таким висновком. Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначив, що внаслідок неправомірних дій відповідачів, які спричинили йому тілесні ушкодження, йому завдано матеріальної та моральної шкоди. При вирішенні спору суд виходив з того, що відповідно до висновку експерта №4017 від 27 грудня 2017 року відсутні підстави стверджувати про причинно-наслідковий зв`язок між спричиненими ОСОБА_1 тілесними ушкодженнями у вигляді синців на обличчі та крововиливу на слизовій верхньої губи справа, з погіршенням стану його здоров`я. Суд також взяв до уваги висновок експерта №2668 від 12 грудня 2017 року, відповідно до якого на підставі даних судово-медичного обстеження ОСОБА_1 локалізація та кількість тілесних ушкоджень, виявлених у останнього, не відповідають даним протоколів проведених слідчих експериментів за участю ОСОБА_1 та за участю ОСОБА_3 . Окрім того, судом зазначено, що вина відповідачів у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, на день розгляду справи не доведена. Отже, під час розгляду позовних вимог ОСОБА_1 суд, взявши до уваги експертні висновки, відмовив у задоволенні позову з підстав недоведеності причинного зв`язку між діями ОСОБА_3 та погіршенням стану здоров`я позивача і спричиненням йому матеріальних збитків. В свою чергу, характерною ознакою нововиявлених обставин є те, що вони мають підтверджуватися фактичними даними ( доказами), що у встановленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку фактів, здійснену судом у рішенні, що переглядається. Тобто, нововиявленими є ті обставини, які могли б вплинути на висновки суду таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Відповідно до положень ч.1 ст.423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Згідно з п.1 ч.1 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Отже, необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п.2 ч.1 ст. 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обгрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги. Судом необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. На час розгляду позовних вимог ОСОБА_1 кримінальне провадження №12016060020007855 тривало й зазначена обставина була врахована судом апеляційної інстанції, а підставою для відмови у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_3 та погіршенням стану здоров`я позивача і спричиненням йому матеріальної шкоди. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обгунтованого висновку про те, що наведені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні ст. 423 ЦПК України. Враховуючи вищезазначене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст. ст. 259, 268,367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 5 січня 2021 року,- без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: