LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4805276/1172/15-ц

від 21.04.2021 ·

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №276/1172/15-ц Головуючий у 1-й інст. Бруховський Є. Б. Категорія 84 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Галацевич О.М., суддів: Борисюка Р.М., Григорусь Н.Й., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області, ухвалене 28 грудня 2020 року суддею Бруховським Є.Б. у смт. Черняхові, у справі № 276/1172/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Хорошівська селищна рада, про стягнення матеріальної шкоди, в с т а н о в и в : У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що вона на законних підставах користується земельною ділянкою площею 0,55 га біля будинку АДРЕСА_1 й на цій земельній ділянці вона з сім`єю протягом 1995 2000 років посадила плодові дерева. 06 квітня 2015 року ОСОБА_2 зрізав на її земельній ділянці НОМЕР_1 плодових дерев: сливи та вишні, після чого викорчував пеньки та захватив земельну ділянку, внаслідок чого завдав їй майнової шкоди. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь 6750,50 грн на відшкодування майнової шкоди, з яких 3653 грн реальної шкоди та 3097,5 грн упущеної вигоди. Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 16 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 3100грн. Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 21 березня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу змінено, зменшено їх розмір до 2000 грн. У решті рішення суду залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2016 року вищевказані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. 09 листопада 2016 року ОСОБА_1 подала до суду додаткову позовну заяву, у якій просила стягнути з відповідача на її користь 6750,50 грн на відшкодування майнової шкоди та судові витрати, посилаючись на висновки суду касаційної інстанції (т.2 а.с. 14-15). Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 03 жовтня 2016 року справу передано до Черняхівського районного суду Житомирської області, оскільки Автоматизованою системою документообігу справу між суддями не розподілено (т. 2 а.с.5). Ухвалами Черняхівського районного суду Житомирської області від 19 жовтня 2016 року та від 14 червня 2017 року справу прийнято до провадження та до участі у справі, в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача залучено Хорошівську селищну раду Житомирської області (т.2 а.с.11, 53). У подальшому, 08 жовтня 2019 року ОСОБА_1 збільшила суму матеріальної шкоди та просила стягнути з ОСОБА_2 19140,5 грн (т.2 а.с. 107-108). Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 28 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 28 грудня 2020 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, вирішити питання розподілу судових витрат. На її думку, суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні її позову, оскільки надані нею докази, яким суд не надав належної оцінки, підтверджують, що порубку дерев на її земельній ділянці вчинив ОСОБА_2 , чим спричинив їй матеріальну шкоду в сумі 3653 грн. Зокрема, судом не враховані наявні в матеріалах справи довідки Рижанської сільської ради від 19.12.2015 та від 04.10.2016 про наявність на межі її земельної ділянки фруктових дерев, а також висновок Володарсько-Волинського РВ УМВС в Житомирській області від 28.04.2015, відповідно до якого 06.04.2015 ОСОБА_2 , нікого не повідомивши, самостійно пошкодив плодові дерева вишні та сливи, які належать ОСОБА_3 , та довідку Державної екологічної інспекції про розмір завданої шкоди. Вважає, що суд при вирішенні спору безпідставно взяв до уваги покази свідків, які заінтересовані у вирішенні справи на користь відповідача, з якими вона довгий час знаходиться у неприязних відносинах та покази яких суперечать матеріалам справи. Також, вважає необґрунтованими посилання суду на те, що земельні ділянки сторін у справі є суміжними, оскільки між ними розташована під`їзна дорога шириною 6 м та вказала на неправильне застосування судом до спірних правовідносин ст. 109 ЗК України та ст. 373 ЦК України. Окрім того, вказала на неврахування судових рішень у справі за її позовом до ОСОБА_2 про відновлення стану земельної ділянки та знесення самочинного будівництва, якими встановлено, що вона та відповідач користуються земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , і останній самочинно захопив земельну ділянку шириною 6 м та довжиною 100 м, яку 22.01.2015 рішенням сільської ради виділено для під`їзної дороги. Ордер на вирубку дерев ОСОБА_2 не отримував, а тому посилання суду на те, що сільською радою прийнято рішення щодо видалення дерев та кущів на під`їзній дорозі є безпідставним. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що сторони у справі є землекористувачами земельних ділянок розташованих по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Рішенням 34 сесії 5 скликання від 04.03.2010 Рижанської сільської ради Артемчук Л.В. надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою, що посвідчують право власності на землю, якою користується з 1998 року загальною площею 0,80 га (т.1 а.с. 29). Рішенням 42 сесії 6 скликання від 07.04.2015 Рижанської сільської ради Корзуну Л.М. надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,51 га. Крім того, рішенням 41 сесії 6 скликання Рижанської сільської ради від 22.01.2015 дозволено провести під`їзну дорогу між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шириною 6 метрів, довжиною 100 метрів до земельних ділянок землекористувачів. Рішенням 42 сесії 6 скликання Рижанської сільської ради від 07.04.2015 вирішено громадянці ОСОБА_1 провести зачищення території під`їзної дороги зі сторони належної їй земельної ділянки (вирубка дерев вишень, кущів, прибирання соломи) (т.1 а.с. 54). Висновком перевірки, проведеної Володарсько-Волинським районним відділом управління Міністерства внутрішніх справ України Житомирської області від 28 квітня 2015 року, встановлено, що у житлових будинках по АДРЕСА_2 , біля яких є земельні ділянки, мешкають ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зі своїми родинами. 06 квітня 2015 року на межі, яка розділяє їхні земельні ділянки, ОСОБА_2 , нікого не повідомивши, самостійно пошкодив шляхом зрізання плодові дерева: вишні та сливи, що належать ОСОБА_3 . Перевірку за повідомленням пошкодження фруктових дерев належних ОСОБА_3 закінчено за відсутністю ознак кримінального правопорушення, передбаченого КК України. У довідці Рижанської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області від 09 грудня 2015 року, зазначено, що згідно з технічною документацією із землеустрою щодо проведення робіт з інвентаризації земель у межах населених пунктів Рижанської сільської ради у землекористувача ОСОБА_1 на межі земельної ділянки зі сторони під`їзної дороги з АДРЕСА_3 ростуть фруктові дерева (вишні) (т.1 а.с. 67). За довідкою Рижанської сільської ради Хорошівського району Житомирської області №1995 від 04.10.2016 у с. Рижани в землекористувача гр. ОСОБА_1 на межі її земельної ділянки зі сторони під`їзної частини дороги з АДРЕСА_4 ростуть фруктові дерева (вишні, сливи), що належать ОСОБА_1 (т.2 а.с. 16). Згідно листа № 1283/04-16 від 04.06.2015 Державної екологічної інспекції в Житомирській області за зверненням ОСОБА_3 розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок порубки 13 плодових дерев становить 3653 грн. Також, матеріали справи містять судові рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 16 грудня 2015 року та апеляційного суду Житомирської області від 2 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення стану земельної ділянки та знесення самочинного будівництва, якими встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є землекористувачами земельних ділянок, що розташовані по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , й останній самочинно захопив земельну ділянку шириною 6 м та довжиною 100 м, яку рішенням Рижанської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області від 22 січня 2015 року виділено для прокладання під`їзної дороги. Судом першої інстанції за клопотанням відповідача були допитані свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які пояснили, що на межі земельних ділянок користувачами яких є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ріс самосій плодових дерев, які було зрізано для облаштування під`їзної дороги. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт порушення її прав та як наслідок завдання матеріальної шкоди. Такий висновок суду є правильним, відповідає встановленим судом обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вважає безпідставними з огляду на наступне. Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного прав, має прав на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушенного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі винною особою, яка її завдала. Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи шкода, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Тобто, у правовідносинах із відшкодування шкоди діє презумпція завдавача шкоди, яку має спростувати відповідач, а позивач не повинен доводити його вину. У даному випадку обов`язок доказування розподіляється таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач, у свою чергу, відсутність його вини в заподіянні шкоди. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Разом з тим, ОСОБА_1 належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів належності їй зрізаних фруктових дерев у певній кількості, розташування їх на земельній ділянці, яка перебувала у її користуванні, не надала. Отже, остання не виконала обов`язку доказування наявності шкоди та її розміру, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Посилання ОСОБА_1 на довідки Рижанської сільської ради від 19.12.2015 та від 04.10.2016 про наявність на межі її земельної ділянки фруктових дерев, не підтверджують обставин, що саме ці дерева були зрізані 06.04.2015 ОСОБА_2 та їх кількість. Також, довідки сільської ради не можуть бути належними доказами того, що зрізані відповідачем дерева знаходились на земельній ділянці, яка перебувала у володінні позивачки. Висновок Володарсько-Волинського РВ УМВС в Житомирській області від 28.04.2015, на який посилається позивачка, складений за зверненням ОСОБА_3 , ґрунтується на поясненнях сторін, та також не може бути належним доказом завдання шкоди позивачці. Зокрема, опитаний під час перевірки ОСОБА_3 , зазначав, що ОСОБА_2 захватив земельну ділянку загального користування та 06.04.2015 знищив 14 фруктових дерев, які належать йому ( ОСОБА_3 ). Опитаний ОСОБА_2 пояснив, що зрізав одне дерево (сливу-дичку), але не на земельній ділянці ОСОБА_1 , раніше він зрізав ще декілька дерев на своїй земельній ділянці. Натомість, протокол огляду місця події від 17.04.2015, який знаходиться в матеріалах перевірки правоохоронних органів, та який досліджений судом першої інстанції, свідчить, що між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_5 знаходиться межа довжиною 100м та шириною 8 м, на якій виявлено пошкодження шляхом зрізання фруктових дерев вишні та сливи, стовбури яких складено на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_3 ; на межі, яка проходить біля дерев`яного тину виявлено два пні від зрізаних дерев, які знаходяться на відставні 60 см від тину. З огляду на недоведеність факту належності фруктових дерев позивачці, не може бути належним доказом у даній справі довідка Державної екологічної інспекції про розмір завданої шкоди. Посилання ОСОБА_1 на неврахування судових рішень у справі за її позовом до ОСОБА_2 про відновлення стану земельної ділянки та знесення самочинного будівництва, якими встановлено, що вона та відповідач користуються земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , і останній самочинно захопив земельну ділянку шириною 6 м та довжиною 100 м, яку 22.01.2015 рішенням сільської ради виділено для під`їзної дороги, також є безпідставним, оскільки вказане рішення не може підтверджувати обставини даної справи щодо завдання шкоди позивачці знищенням плодових дерев. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду про відсутність підстав для задоволення позову не спростовують. Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 28 грудня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 23 квітня 2021 року.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»