Постанова 4809 № 394/679/19

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА Іменем України 22 квітня 2021 року м. Кропивницький справа № 394/679/19 провадження № 22-ц/4809/95/21 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Письменного О.А., суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М., розглянувши питання про розподіл судових витрат у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «ЦЕНТР-АГРО» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа - Фермерське господарство «Кам`янече» про визнання недійсними договорів оренди землі, за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства «ЦЕНТР-АГРО» на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17 червня 2020 року, - встановив: Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 17 червня 2020 року у задоволені позову Приватного сільськогосподарського підприємства «ЦЕНТР-АГРО» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа - Фермерське господарство «Кам`янече» про визнання недійсними договорів оренди землі відмовлено. Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства «ЦЕНТР-АГРО» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 11 000 грн. Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства «ЦЕНТР-АГРО» на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 11 000 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, подало апеляційну скаргу. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 квітня 2012 року апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «ЦЕНТР-АГРО» задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні даного позову з інших підстав. Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Питання розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення апеляційним судом вирішено не було. Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. 05 травня 2020 року представник відповідачів ОСОБА_3 подала до суду першої інстанції заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомоги. Згідно ст.ст. 15, 133 ЦПК України учасники справи мають право на правничу допомогу. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно з ч.1-2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником відповідачів надано суду договори №19 про надання правової допомоги від 23.09.2019 року, укладені з адвокатом Федіченко О.П. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та додаткову угоду до договору №19, квитанції до прибуткового касового ордера, заява-розрахунок по ОСОБА_1 , акт наданих послуг вартість складання відзиву на позовну заяву - 2000 грн., участь у трох засіданнях по 3000 грн., на суму 9000 грн., а всього, на загальну суму 11000 грн., заява-розрахунок по ОСОБА_4 , акт наданих послуг вартість складання відзиву на позовну заяву - 2000 грн., участь у трох засіданнях по 3000 грн., на суму 9000 грн., а всього, на загальну суму 11000 грн. З врахуванням наведеного, а також, що представником відповідачів було надано детальний опис наданих послуг, який відповідає та є співмірним із характером правовідносин, які склалися між сторонами, та складністю справи, колегія суддів вважає обґрунтованою зазначену в акті наданих послуг суму компенсації правничої допомоги. Що стосується заперечень представника позивача щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №154/1435/18-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. При цьому неспівмірність витрат на правничу допомогу й передбачених законом критеріїв є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Враховуючи те, що представником позивача заяв про зменшення понесених витрат на правничу допомогу з підстав їх не співмірності до суду першої інстанції подано не було, тому апеляційний суд приходить до висновку про стягнення з позивача на користь відповідачів суму понесених ними витрат на правничу допомогу, у зв`язку з розглядом справи. Керуючись ст.ст. 137, 141, 270,382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд - постановив: Доповнити постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 квітня 2021 року абзацом наступного змісту: Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «ЦЕНТР-АГРО» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 11 000 грн. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «ЦЕНТР-АГРО» на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 11 000 грн. Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Судді: О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М.Дьомич