Постанова 4803 № 171/1586/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2520/21 Справа № 171/1586/19 Суддя у 1-й інстанції - Хоруженко Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач: Нікопольська міська прокуратура в інтересах держави, в особі виконавчого комітету Апостолівської міської ради відповідач: ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області на заочне рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2020 року, яке постановлено суддею Хоруженко Н.В. у місті Апостолово Дніпропетровської області,відомостей щодо дати складання повного тексту рішення матеріали справи не містять, - В С Т А Н О В И В: В серпні 2019 року Нікопольська міська прокуратура в інтересах держави, в особі виконавчого комітету Апостолівської міської ради звернулася з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. В обґрунтування позову позивач зазначив, що вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2018 року відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України. Відповідно до вироку Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 03 серпня 2018 року, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на незаконну вирубку лісу, виїхав разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в лісозахисну смугу, розташовану поблизу с. Слов`янка, Апостолівського району, Дніпропетровської області, де за допомогою ланцюгової бензопили, марки «STIHL MS 180», здійснили вирубку дерев в кількості 10 штук, породи «Акація біла», які росли у лісосмузі. Відповідно до проведеного державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області розрахунку розміру матеріальних збитків від 11 вересня 2018 року, розмір матеріальної шкоди внаслідок самовільного спилювання сиро ростучих дерев породи «Акації білої» у кількості 10 штук, в лісосмузі розташованої поблизу с. Слов`янка, Апостолівського району, Дніпропетровської області, складає 53 262 гривні 15 коп., у зв`язку з протиправними діями ОСОБА_1 в лісосмузі, утворилась просіка, чим завдано істотної матеріальної шкоди державним інтересам в сфері охорони природного навколишнього середовища, в особі виконавчого комітету Апостолівської міської ради. Відповідач свою вину у вчинені кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.246 КК України, в судовому засіданні визнав у повному обсязі, підтвердив обставини вчинення ним злочину. Відповідно до листа Апостолівської міської ради №1908 від 16 серпня 2019 року, станом на 15 серпня 2019 року, засудженим ОСОБА_1 завдана майнова шкода у сумі 53 262,15 грн. не відшкодована. Під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст.246 КК України прокурором та потерпілим цивільний позов не пред`являвся. Враховуючи викладене, матеріальна шкода, заподіяна самовільною рубкою лісу, підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на користь держави, в особі виконавчого комітету Апостолівської міської ради Дніпропетровської області збитки, завдані кримінальним правопорушенням в розмірі 53 262,15 грн. Заочним рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави, в особі виконавчого комітету Апостолівської міської ради посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт вказує на те, що висновки суду щодо недоведеності прокурором правового статусу земельної ділянки, на якій здійснено незаконну порубку є необґрунтованим, оскільки предметом спору у даній справі є відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної порубки дерев, а не встановлення прав власності на земельну ділянку. Прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави, в особі виконавчого комітету Апостолівської міської ради вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що матеріалами справи встановлено, що збитки, завдані внаслідок незаконної порубки дерев в адміністративних межах Апостолівської міської об`єднаної територіальної громади підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього середовища Апостолівської сільської ради на розподільчий казначейський рахунок за кодом класифікації доходів бюджету. Також апелянт звертає увагу на те, що пред`явлення позову в інтересах виконкому Апостолівської міської ради пов`язано з тим, що у кримінальному провадженні №12018040410000809 від 04 серпня 2018 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України потерпілою стороною визнано виконком Апостолівської міської ради, який згідно ст.56 КПК України має право на відшкодування завданої кримінальним порушенням шкоди, в порядку, передбаченому законом. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 246 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 гривень. Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком суду законної сили не обирався. Вирішено питання щодо речових доказів. Згідно вироку, ОСОБА_1 03 серпня 2018 року, приблизно о 10:00 годині перебував за адресою: АДРЕСА_1 та в нього виник злочинний умисел на здійснення незаконної порубки лісових насаджень в лісозахисних смугах, розташованих на території Апостолівського району Дніпропетровської області для особистих потреб. Діючи з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_1 03 серпня 2018 року разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , виїхали в лісозахисну смугу, розташовану поблизу с. Слов`янка, Апостолівського району, Дніпропетровської області, де за допомогою ланцюгової бензопили марки «STIHL MS 180», здійснили вирубку дерев в кількості 10 штук породи «Акація біла» (а.с. 14-16). Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2019 року вирок Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2018 року стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України - змінено. На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України конфісковано у власність держави майно, засоби та знаряддя незаконної порубки дерев - бензопилу "Stihl MS 180", 71 колоду дерев (об`ємом приблизно 2 кубометри). В іншій частині вирок суду залишено без змін (а.с. 17-20). Відповідно до проведеного державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області розрахунку розміру матеріальних збитків від 11 вересня 2018 року, розмір матеріальної шкоди внаслідок самовільного спилювання сироростучих дерев породи «Акації білої» у кількості 10 штук, в лісосмузі, розташованих поблизу с. Слов`янка, Апостолівського району, Дніпропетровської області, складає 53 262 гривні 15 коп. (а.с. 22). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що виконавчий комітет Апостолівської міської ради є власником, розпорядником чи користувачем земельної ділянки під лісосмугою поблизу с. Слов`янка, Апостолівського району, Дніпропетровської області, де відповідач вчинив виробку дерев, тому відсутні підстави вважати, що виконавчий комітет Апостолівської міської ради є належним позивачем у даній справі. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з частиною другою статті 24 Лісового кодексу України збитки, завдані внаслідок порушення прав власників лісів, лісокористувачів та громадян, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до закону. Пунктом 1 частини першої статті 105 Лісового кодексу України передбачено, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. Статтею 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Відповідно до ст. 108 Лісового кодексу України, незаконно добута деревина та інші лісові ресурси підлягають вилученню в установленому порядку. В разі неможливості вилучення незаконно добутої деревини та інших лісових ресурсів стягується їх вартість. За змістом статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України). Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти, як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто діє презумпція вини завдавача шкоди. Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, лише в питанні чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Відповідного правового висновку щодо застосування вказаної норми права до аналогічних спірних правовідносин дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі №61-24141 св

18. Відповідно до ст.13 Конституції України, ст.324 ЦК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст.142 Конституції України, ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Згідно ст.15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Статтею 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено утворення місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності згідно з чинним законодавством. Відповідно до п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Пунктом 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків. Таким чином, шкода, заподіяна порушенням природоохоронного законодавства, відшкодовується шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради, на адміністративній території якої скоєно правопорушення, на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вказаному вище співвідношенні. Як вбачається з матеріалів справи, вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2018 року відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України а саме: 03 серпня 2018 року ОСОБА_1 на території в адміністративних межах Апостолівської міської об`єднаної територіальної громади здійснив незаконну порубку дерев, чим завдав державі матеріальну шкоду, йому призначено покарання у виді штрафу у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5 100грн (а.с. 14-16). Згідно з розрахунком, який проведено державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу», розмір шкоди, заподіяної ОСОБА_1 внаслідок незаконної порубки дерев, становить 53 262,15 грн. Отже, з огляду на вищезазначені положення законодавства, а також факт спричинення відповідачем шкоди завданої кримінальним правопорушенням позивачу, колегія суддів вважає, що виконавчий комітет Апостолівськкої міської ради є належним позивачем у даній справі, оскільки незаконну порубку дерев здійснено на її території, розподілення коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів здійснюватиметься згідно вимог статей 29, 69-1 Бюджетного кодексу України, вина ОСОБА_1 у завданні майнової шкоду внаслідок незаконної порубки дерев встановлена вироком суду, який набрав законної сили. Розмір завданої шкоди розраховано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу». У зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу. Оскільки судом першої інстанції при вирішенні спору допущені порушення норм матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення по справі про задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Апостолівської міської ради відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням в розмірі 53 262,15 гривень. З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, згідно п.п. 1,3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення по справі про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 374, п.п. 1,3 ч. 1 ст. 376, 381,382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області - задовольнити. Заочне рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2020 року скасувати та постановити нове рішення. Позовні вимоги Нікопольської міської прокуратура в інтересах держави, в особі виконавчого комітету Апостолівської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити. Стягнути ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету Апостолівської міської ради шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 53 262 (п`ятдесят три тисячі двісті шістдесят дві) гривні 15 (п`ятнадцять) копійок Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 26 квітня 2021 року. Головуючий: Судді: