Постанова 4818 № 635/547/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «22» квітня 2021 року м. Харків справа № 635/547/21 провадження № 22ц/818/2821/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б., учасники справи: позивачка - ОСОБА_1 , відповідачі - Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», Акціонерне товариство «Харківобленерго», третя особа - Інспекція з питань захисту прав споживачів у Харківській області розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Харківського районного суду Харківської області від 12 лютого 2021 року в складі судді Лук`яненко С.А. в с т а н о в и в: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», Акціонерного товариства «Харківобленерго», третя особа: Інспекція з питань захисту прав споживачів у Харківській області про захист прав споживача, який в подальшому уточнила та просила визнати дії Акціонерного товариства «Харківобленерго» та Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» з відключення її як споживача послуг з електропостачання будинку від електричної мережі за адресою: АДРЕСА_1 незаконними; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на її користь 53 856,00 грн; стягнути з Акціонерного товариства «Харківобленерго» на її користь 13 309,87 грн; стягнути з Акціонерного товариства «Харківобленерго» та Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» розмір двократної вартості недовідпущеної електричної енергії за період з 14 листопада 2019 року по 19 листопада 2019 року - 2414,56 грн; стягнути солідарно з Акціонерного товариства «Харківобленерго» та Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн. Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 12 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачці разом з доданими до неї документами; роз`яснено позивачці, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. Не погоджуючись з ухвалою судді ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку уточнила та просила ухвалу судді скасувати, а матеріали справи направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що подавши уточнену позовну заяву, вона усунула недоліки, що зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху. Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, ухвалу судді - скасувати. Ухвала судді суду першої інстанції мотивована тим, що недоліки, вказані в ухвалі судді Харківського районного суду Харківської області від 27 січня 2021 року, заявницею не усунуто, у зв`язку з чим на підставі статті 185 ЦПК України заява вважається неподаною і повертається заявниці. Проте, судова колегія з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції». Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 10 ЦПК України). Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175, 177 ЦПК України. Згідно частини 1 статті 187 ЦПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження, суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею185 ЦПК України. Частинами 1, 2, 3 статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Як вбачається з матеріалів справи в провадженні суду першої інстанції перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», Акціонерного товариства «Харківобленерго», третя особа: Інспекція з питань захисту прав споживачів у Харківській області про захист прав споживача, який в подальшому уточнила та просила визнати дії Акціонерного товариства «Харківобленерго» та Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» з відключення її як споживача послуг з електропостачання будинку від електричної мережі за адресою: АДРЕСА_1 незаконними; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на її користь 53 856,00 грн; стягнути з Акціонерного товариства «Харківобленерго» на її користь 13 309,87 грн; стягнути з Акціонерного товариства «Харківобленерго» та Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» розмір двократної вартості недовідпущеної електричної енергії за період з 14 листопада 2019 року по 19 листопада 2019 року - 2414,56 грн; стягнути солідарно з Акціонерного товариства «Харківобленерго» та Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн. Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 27 січня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки позивачкою не зазначено спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; позивачка зобов`язана викласти зміст позовних вимог та обставини, якими вона обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а також спосіб захисту порушеного права, натомість позивачка тільки просить стягнути матеріальну і моральну шкоду; копії чеків, які надані позивачем на підтвердження позовних вимог не можливо прочитати, а отже неможливо встановити ким, коли, кому, за які послуги і в якій сумі провадилась їх сплата; необхідно сплатити судовий збір за вимогою щодо стягнення моральної шкоди, яка становить 908,00 грн; код ЄДРПОУ третьої особи не вказаний, назва і адреса місцезнаходження вказана невірно, необхідність залучення даного органу у якості третьої особи не зазначена (яким чином рішення суду може вплинути на права і обов`язки даного органу); в позовній заяві відсутні відомості щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися. У зв`язку з чим заявниці запропоновано усунути недоліки заяви. На виконання ухвали судді 05 лютого 2021 року ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд» до суду першої інстанції подала уточнену позовну заяву, в якій зазначила зміст позовних вимог та виклала обставини, які обґрунтовують свої вимоги. Також, надала читабельні копії чеків, уточнила позовні вимоги, в яких відсутня вимога щодо стягнення моральної шкоди, вказала іншу третю особу з відповідним кодом ЄДРПОУ та вказала про те, що вживала заходи досудового врегулювання спору. Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 12 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачці разом з доданими до неї документами; роз`яснено позивачці, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. Висновок суду першої інстанції щодо того, що позивачкою не зазначено зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивачка просить суд визначити у рішенні, а також не зазначено виклад обставин, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги, колегія суддів вважає передчасними, виходячи з наступного. Процесуальні вимоги до змісту позовної заяви визначені статтею 175 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для залишення позову без руху, визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачу. З аналізу наведених норм процесуального права колегія суддів зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Отже, визначення предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 на виконання ухвали судді від 27 січня 2021 року про залишення позову без руху, виконала вимоги пункту 2 частини 3 статті 175 ЦПК України. На свій розсуд вказала зміст позовних вимог, виклала обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, зазначила докази та інше як в позовній заяві від 21 січня 2021 року, так і в уточненій позовній заяві від 05 лютого 2021 року, тому підстав повертати з цього приводу позов у суду не було. Як вбачається з матеріалів справи спір між сторонами виник щодо захисту прав споживачів. Пунктами 13, 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3). Тобто, правовідносини, що виникли між сторонами на підставі надання позивачу послуг з користування електричною енергією, регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушеннями їх прав, тому висновок суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви позивачеві з підстав несплати судового збору також є помилковим. Таким чином, позивачкою виконано ухвалу суду першої інстанції без руху, тому безпідставне повернення позову позивачці позбавляє її права на звернення в судовому порядку за захистом порушених прав, свобод та інтересів, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції). Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»). Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253-В). Аналізуючи наведене колегія суддів вважає, що ухвала про повернення позовної заяви є передчасною, постановлена суддею з порушенням норм процесуального права. За таких обставин відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, п.4 ч.1 ст.379, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу судді Харківського районного суду Харківської області від 12 лютого 2021 року - скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 22 квітня 2021 року.