Постанова 4857 № 140/2007/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/2007/19 пров. № А/857/11200/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Шевчук С.М., Обрізка І.М. з участю секретаря судового засідання: Смолинця А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргуОфісу великих платників податків Державної податкової служби та Державного підприємства «Луцький ремонтний завод «Мотор» на додаткове рішенняВолинського окружного адміністративного судувід 05 серпня 2020 року (ухвалене головуючою-суддею Смокович В.І. у м.Луцьку, дата складення повного тексту судового рішення 07 серпня 2020 року)у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Луцький ремонтний завод «Мотор» до Офісу великих платників податків Державної податкової службипро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в с т а н о в и в : У червні 2019 року Державне підприємство «Луцький ремонтний завод «Мотор» (далі ДП «ЛРЗ «Мотор») звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.03.2019 за №0001424813, №0001454813 та №0001484813. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2020, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021, позов було задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано оспорювані рішення. 31.07.2020 представник позивача подав до суду заяву про стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, а саме : 390 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 90 000 грн витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.Заява мотивована тим, що акт прийому-передачі послуг з надання правової допомоги підписаний сторонами договору 31.07.2020, витрати понесені позивачем на оплату таких послуг підтверджуються платіжними дорученнями. У судових засіданнях та у додаткових поясненнях від 21.04.2020 представники відповідача просили зменшити суму витрат на оплату правничої допомоги, з огляду на те, що такі є завищеними, враховуючи складність справи, пропорційність витрат до предмету спору, необґрунтованість затраченого адвокатом часу на підготовку до справи та участі у судовому засіданні. Проти стягнення витрат на проведення експертизи представник відповідача заперечив з тих підстав, що така експертиза проведена з ініціативи самого позивача та не мала обов`язкового характеру. Додатковим рішеннямВолинського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 заяву про ухвалення додаткового судового рішення було задоволено частково. Стягнуто на користь ДП «ЛРЗ «Мотор» за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.У задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, сторони подали апеляційні скарги. В апеляційній скарзі ДП «ЛРЗ «Мотор», через неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати додаткове рішення та прийняти постанову, якою задовольнити заяву повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Ціна позову становила 42 885 422, 94 грн. Наполягає, що подані документи достатньою мірою обґрунтовують обсяг затраченого адвокатами часу відповідно до виконаного об`єму робіт. Апеляційна скарга Офісу великих платників податків ДПСобґрунтована тим, щосуд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.Тому просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні зави повністю. Заслухавши суддю-доповідача,представника відповідача Іванського В.І., який підтримав апеляційну скаргу Офісу ВПП та заперечував проти задоволення апеляційної скарги ДП «ЛРЗ«Мотор», представників позивача Сафулько С.Ф. та Красуна В.В., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги Офісу ВПП та просили задовольнити апеляційну скаргу підприємства, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційних скарг в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу позивача задовольнити частково,оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою частково задовольнити заяву підприємства, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано наступні документи: - копію договору про надання правової допомоги №2/30/417 від 06.06.2019, укладеного між позивачем та адвокатами Сафульком С.Ф., Красуном В.В. та Бурдою Д.П., вартість послуг за яким становить 195 000 грн, платіжного доручення №3329 від 14.06.2019, акта прийому-передачі послуг з надання правової допомоги з детальним описом наданих послуг; - копію договору про надання правової допомоги №2/31/487 від 01.07.2019, укладеного між позивачем та адвокатами Сафульком С.Ф., Красуном В.В. та Бурдою Д.П., вартість послуг за яким становить 195 000 грн, платіжного доручення №3915 від 25.07.2019, додаткової угоди від 13.09.2019 до договору про надання правової допомоги №2/31/487 від 01.07.2019, акта прийому передачі послуг з надання правової допомоги від 31.07.2020 з детальним описом наданих послуг; - копію угоди про проведення експертизи, вартість якої становить 90 000 грн, платіжного доручення №31 від 16.09.2019; - акт наданих послуг від 27.06.2019 на загальну суму 195 000 грн; - копія платіжного доручення № 3329 від 14.06.2019 на суму 195 000 грн; - акт прийому передачі наданих послуг від 31.07.2020 на загальну суму 195 000 грн; - копія платіжного доручення № 3915 від 25.07.2019 у сумі 195 000 грн; - копія договору №09/13 від 13.09.2019 між адвокатом ОСОБА_1 та ТзОВ «Магна Груп»; - висновок експерта №7-1 від 15.12.2019; - копію платіжного доручення № 4629 від 13.09.2019 ; - копію платіжного доручення № 31 від 16.09.2019, на підставі якого адвокат ОСОБА_1 оплатив вартість експертизи (отримувач коштів ТзОВ «Магма Груп»). За висновками суду першої інстанції, контролюючий орган, який прийняв оспорювані рішення, не ставив під сумнів правильність оформлення та заповнення первинних документів, а тому враховуючи той факт, що у висновку експерта №7-1 від 15.12.2019, за результатами проведення експертизи ДП «ЛРЗ «Мотор» не вказано, що такий був підготовлений для подання суду, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для включення до складу судових витрат, що підлягають розподілу, витрат, пов`язаних з проведенням експертизи. Задовольняючи частково заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. При цьому, суд першої інстанції оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд вважав, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 390 000 грн є надмірною та не співмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, а тому дійшов висновку, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору. Проте, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, до яких він прийшов з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного. Частина перша статті 16 КАС України гарантує учасникам справи право користуватися правничою допомогою. Відповідно до ч.2 ст.16 КАС України, представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частиною першою статті 139 цього Кодексу передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються, у тому числі із витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких частина третя цієї статті відносить витратина професійну правничу допомогу, витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду, витрати, із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз, з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, а також вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Частиною першою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України). Частиною третьої цієї статті передбачено, що для цілей розподілу судових витратрозмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги(ч.2 ст.134 КАС України). За змістом ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним ізскладністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.5, 6 ст.137 КАС України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). Частиною першою статті 138 КАС України передбачено встановлення судом розміру витрат, пов`язаних, зокрема, з підготовкою справи до розгляду, на підставі договорів, рахунків та інших доказів. За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Так, за змістом ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз наведених вищепроцесуальних норм дає підстави дійти висновку, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, проведення експертизи, підготовки справи до розгляду, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги та витрат на підготовку експертного висновку, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), на проведення судових експертиз, експертних досліджень та надання інших послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, проведенням експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Вказані витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо з урахуванням принципів справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта. Пунктом 1.1 договору №2/30/417 від 06.06.2019 його сторони погодили, що адвокати надають клієнту правову допомогу щодо досудової підготовки позовної заяви ДП «Луцький ремонтний завод «Мотор» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Волинського окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення від 11.03.2019 за №№0001424813, 0001454813, 0001484813, прийнятих на підставі акту перевірки від 06.02.2019 № 28/28-10-48-13/08029701, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за надання адвокатами правової допомоги і фактичні витрати адвокатів, понесені ними у зв`язку з виконанням цього договору. Крім того, такі послуги як вивчення та аналіз документів, аналіз судової практики, формування правової позиції та погодження її з клієнтом охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду. Гіпотетичним результатом, якого бажає досягнути клієнт є підготовка, пред`явлення до суду позовної заяви та відкриття провадження у справі (п.3 Договору). Як визначено п.п.7.1, 7.2 Договору, за надану адвокатами правову допомогу клієнт сплачує гонорар в розмірі 195 000 грн у строк до 10.06.2019 в безготівковій формі шляхом перерахування на банківський рахунок адвоката Сафулька С.Ф. У випадку, якщо клієнт зацікавлений у наданні адвокатами правової допомоги по справі щодо представництва інтересів клієнта в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції, розмір гонорару визначатиметься окремим договором. До такої правової допомоги і її оплати даний договір не має відношення. Згідно з актом наданих послуг від 27.06.2019 (далі - акт), виконавцем визначено перелік наданих послуг правничої допомоги на загальну суму 195 000 грн, а саме: зустріч з представниками клієнта, погодження умов і підготовка договору про надання правової допомоги, надання усних консультацій (4 год), зустріч з представниками клієнта, підписання договору про надання правової допомоги, визначення попереднього переліку документів, необхідних для досудової підготовки позовної заяви, отримання документів від клієнта (4 год), вивчення і аналіз документів (30 год), зустріч з представниками клієнта, отримання додаткових документів, необхідних для досудової підготовки позовної заяви (6 год), вивчення і аналіз додаткових документів, аналіз судової практики, формування правової позиції і її погодження з клієнтом, підготовка позовної заяви на 125 аркушах з додатками на 2997 аркушах, виготовлення копій документів суду і відповідачу в двох примірниках (45 год), подання позовної заяви до суду (1 год). Отримані послуги позивач оплатив 14.06.2019 у сумі 195 000 грн, що стверджується копією платіжного доручення №3329. Відповідно до п.1.1 договору №2/31/487 від 01.07.2019, адвокати надають клієнту правову допомогу в суді першої інстанції при розгляді справи (справ) за позовом (позовами) ДП «Луцький ремонтний завод «Мотор» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення від 11.03.2019 за №№ 0001424813, 0001454813, 0001484813, прийнятих на підставі акту перевірки від 06.02.2019 № 28/28-10-48-13/08029701, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за надання адвокатами правової допомоги і фактичні витрати адвокатів, понесені ними у зв`язку з виконанням цього договору. Відповідно до п.7.1 Договору, за надану адвокатами правову допомогу клієнт сплачує гонорар в розмірі 195 000 грн до 01.07.2019 в безготівковій формі шляхом перерахування на банківський рахунок адвоката Сафулька С.Ф. Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 31.07.2020 (далі - акт), виконавцем визначено перелік наданих послуг правничої допомоги на загальну суму 195 000 грн, а саме: вивчення відзиву відповідача на позовну заяву, підготовка та подання до суду відповіді на відзив (4 год), підготовка та подання до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про приєднання до матеріалів справи копій судових рішень (2 год), участь a судовому засіданні (1 год), укладення договору на проведення експертизи (1 год), підготовка та подання до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи копій документів та клопотання про зупинення провадження у справі (1 год), участь у судовому засіданні (1 год), підготовка та подання до суду клопотанняпро приєднання до матеріалів справи доказів (висновок експерта, копії первинних документів) та клопотання про зупинення провадження (1 год), підготовка та подання до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, клопотання про заміну відповідача правонаступником, участь з судовому засіданні (2 год), участь в судовому засіданні (2 год). Вартість наданих адвокатами послуг у сумі 195 000 грн позивач оплатив 25.07.2019, що стверджується копією платіжного доручення №3915. Оцінивши докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції вказав, що обсяг, види та вартість правничої допомоги є неспівмірними з урахуванням складності справи та часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягу, що слугувало підставою для висновку про достатність присудження на користь підприємства вартості такої допомоги у розмірі 20000 грн. Надаючи оцінку вказаним висновкам, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному додатковому рішенні, перелічивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, не надав оцінки документам на предмет їх належності, допустимості, достатності та достовірності підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, обмежившись формальними висновками щодо неспівмірності зі складністю даної справи без наведення обґрунтування цього висновку. При цьому, суд першої інстанції не досліджував обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зазначений, в тому числі, в акті приймання-передачі послуг, складність та якість складених документів, співмірність розміру витрат витраченому адвокатом часу, ціні позову. Відповідач надав заперечення щодо заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, проте, суд першої інстанції не дослідив цей документ на предмет наявності/відсутності обґрунтованих доводів щодо неспівмірності витрат, зробивши висновки без врахування його позиції та оцінки доводів. Слід зазначити, що суд першої інстанції правильно керувався принципом співмірності та розумності розподілу витрат на правничу допомогу, однак не навів обґрунтування та мотивів покладених в основу висновків щодо співмірності присудження на користь позивача саме 20000 грн, що складають компенсацію визначеної сторонами вартості участі адвоката у судових засіданнях. При цьому, слушними є зауваження відповідача, що визначення таких витрат безвідносно до тривалості окремого судового засідання, тобто із застосуванням фіксованого розміру, для вирішення питання розподілу таких витрат за критерієм співмірності вимагає обґрунтування. Отже, зменшивши розмір витрат на правничу допомогу з 390 000 грн до 20000 грн, суд першої інстанції не навів мотивів свого рішення та обґрунтування саме такого розміру витрат. Зокрема, відмова суду першої інстанції у відшкодуванні решти витрат позивача на правову допомогу (первинна консультація з вивченням документів, підготовка документів для складання позовної заяви та проведення експертизи, вивчення судової практики, складання позовної заяви, складання процесуальних документів до позову (клопотань), подання документів в суд) не ґрунтується на дослідженні акта приймання-передачі наданих послуг на предмет виду та обсягу правової допомоги, витраченого виконавцем часу, чи то на спростуванні вартості однієї години послуги, встановленої актом приймання-передачі тощо. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 16.06.2020 по справі №640/22250/19, від 03.11.2020 по справі №1.380.2019.002189. За змістом оскарженого рішення, підставою для зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу не була відсутність доказів обґрунтування часу, витраченого адвокатом (адвокатами), натомість у даній справі апеляційний суд дійшов висновку про неспівмірність понесених витрат на правничу допомогу зі складністю справи та заявленим позивачем часом на її підготовку адвокатом до ведення у суді без обґрунтування такого висновку. Отже, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, а також результат вирішення даної справи, на думку колегії суддів, доцільним буде відшкодування позивачусуму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн. Вирішуючи питання розподілу витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи та участі судового експерта в судовому засіданні судпершої інстанції вказав, що ініціатором проведення такої експертизи є представник позивача. Клопотання про призначення судової економічної експертизи у даній справі сторонамине заявлялось. Разом з тим, суд вважає, що вирішення спірних правовідносин не потребувало спеціальних знань та було здійснено судом шляхом дослідження доказів, які надані сторонами у справі. Надаючи оцінку наведеним висновкам суду першої інстанції,колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на положення ч.7 ст.139 КАС України, відповідно до якої розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Отже, враховуючи положення цієї процесуальної норми, витрати на залучення експерта та проведення експертизи у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. На підтвердження та обґрунтування витрат на проведення експертизи представники позивача надали копію договору №09/13 від 13.09.2019 між адвокатом ОСОБА_1 та ТзОВ «Магна Груп», висновок експерта №7-1 від 15.12.2019, копію платіжного доручення №4629 від 13.09.2019, на підставі якого ДП «ЛРЗ «Мотор» перерахувало адвокату ОСОБА_1 90 000 грн на витрати, пов`язані із проведенням експертизи, копію платіжного доручення №31 від 16.09.2019, на підставі якого адвокат ОСОБА_1 оплатив вартість експертизи (отримувач коштів ТзОВ «Магма Груп»). Відтак, судом установлено, що ініціатором проведення експертизи є не позивач, а представник позивача. При цьому, ч.6 ст.104 КАС України визначено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Разом з тим, судом встановлено, що висновок експерта №7-1 від 15.12.2019, за результатами проведення експертизи ДП «ЛРЗ «Мотор» не містить вказівки про те, що такий висновок підготовлено для подання до суду. Значна частина висновку експерта №7-1 від 15.12.2019 базується на обставинах господарських взаємовідносин ДП «ЛРЗ «Мотор» із ТзОВ «Авіа-Комплект», ТзОВ «Промелектроніка», ТзОВ «Геосат Плюс», ТзОВ «Компанія «Промехмаркет», ПНВП «Юпітер», ПП «Антей», ТзОВ «Імпера Груп», ТзОВ «НТЦ «Варіатор», ТзОВ «ДЗСО», ТзОВ «Інтер Авіа Інвест», ТзОВ «НВК «Система» ТзОВ «Юкас Україна», ТзОВ «НВП «Форсаж Плюс», ТзОВ «ВО «Укрспецкомплект», ТзОВ «ТД «Підшипникцентр», ТзОВ «Компанія інженерної взаємодії в авіації», ТзОВ «Рейлсервіс», ТзОВ «Укрпостач», які і так уже були встановлені рішеннями судів в інших адміністративних справах, зокрема, №140/2249/18, №140/2401/18, №140/2565/18, №140/2776/18, №140/1296/19, №140/228/19, №0340/1470/18, №803/872/18, №140/893/19, які набрали законної сили. Натомість, висновки контролюючого органу стосовно невідображення у звітах про контрольовані операції за 2015, 2016 та 2017 роки з нерезидентами ArcontecAG (Швейцарія), SkyWalkersEnterprisesLtd (Кіпр), «N.P.ONavigationSystemsLtd», на підставі яких було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001484813від 11.03.2019, взагалі не перевірялися експертом. Слід зазначити, що на сторінці 4 висновку експерта вказано про дослідження, які він проводив, зокрема,дослідження проведено методами документальної перевірки, зіставлення та економічного аналізу, перевірялись повнота та правильність заповнення реквізитів документів, встановлювалась відповідність записів в документах вимогам нормативних актів, співставлялись дані взаємопов`язаних документів. Документальна перевірка включала в себе: -перевірку наданих на дослідження документів за формою і змістом, у відповідності вимогам, які передбачені до складання документів (відсутність, або наявність підчисток, необумовлених виправлень), правильність заповнення реквізитів документів. -арефметичну перевірку, що полягала у встановленні правильності арефметичних підрахунків, виведених підсумків." На думку суду, контролюючий орган, який прийняв оспорювані рішення, не ставив під сумнів правильність оформлення та заповнення первинних документів, а тому, враховуючи той факт, що у висновку експерта, за результатами проведення експертизи ДП «ЛРЗ «Мотор» не зазначено, що такий висновок був підготовлено для подання до суду, суд вважає, що відсутні підстави для включення до складу судових витрат, що підлягають розподілу, вказаних витрат, пов`язаних з проведенням експертизи. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено необхідності (об`єктивної невідворотності) несення таких витрат у зв`язку з розглядом даної справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Таким чином, колегія суддів, оцінивши доводи та заперечення сторін щодо розподілу судових витрат, проаналізувавши надані суду докази в їх сукупності, дійшла висновку, що суд першої інстанції, визначаючи розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, дійшов помилкового висновку, визначаючи їх на рівні 20000 грн, не взявши до уваги складність справи та обсяг виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), час, витрачений на їх виконання та ціну позову, а також значення справи для позивача, беручи до уваги сферу його діяльності. Згідно п.3, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення єневідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Луцький ремонтний завод «Мотор» задовольнити частково. Додаткове рішення Волинського окружного адміністративного судувід 05 серпня 2020 рокупо справі №140/2007/19 скасувати та прийняти постанову, якою заяву Державного підприємства «Луцький ремонтний завод «Мотор`задовольнити частково. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, 11-Г, ідентифікаційний код юридичної особи 43141471)на користь Державного підприємства «Луцький ремонтний завод «Мотор»(43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ківерцівська, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 08029701) 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. М. Шевчук І. М. Обрізко Повне судове рішення складено 26.04.2021.