Постанова 4857 № 380/7631/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/7631/20 пров. № А/857/1309/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Кухтея Р.В., Обрізка І.М., секретаря судового засідання Максим Х.Б., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя - Кухар Н.А.), ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження в м.Львові 20 листопада 2020 року, повне судове рішення складено 20 листопада 2020 року, у справі №380/7631/20 за позовом ОСОБА_1 до Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання недійсним і скасування рішення, В С Т А Н О В И В: 18.09.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про визнання недійсним і скасування рішення Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області №1153 від 23.09.2019 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 с.Керниця». Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що погодження меж земельної ділянки із суміжними власники (користувачами) є обов`язковим при виділенні земельної ділянки у власність. Суд першої інстанції вказав, позивачем не доведено, яким чином оспорюване рішення Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області № 1153 від 23.09.2019 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 с. Керниця» порушує його права як суміжного власника (користувача) земельної ділянки та дійшов висновку про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що розмір земельної ділянки ОСОБА_2 , що перебуває у її користуванні, не відповідає розміру, який вказаний у рішенні та на який надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою. Скаржник вважає, що для виготовлення документів по земельній ділянці ОСОБА_2 відбиратиметься частина земельної ділянки, яка перебуває у користуванні скаржника. Скаржник вказує, що ним, також, подавалась заява про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі орієнтовною площею 0,19 га, проте це питання не вирішено. Скаржник зазначає, що третя особа самовільно захопила землі, які їй не належать. Скаржник вказує, що ним, також, було подано заяву у Керницьку сільську раду про вирішення питання щодо земельної ділянки розміром 0,04 га, яка була самовільно захоплена сусіднім землекористувачам, однак така заява теж не вирішена. Вважає, що вказані обставини судом першої інстанції не взяті до уваги. В судове засідання 15.04.2021 сторони не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи. Від третьої особи ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого, з огляду на необхідність дотримання строків розгляду справи, судом апеляційної інстанції відмовлено. Відповідно до положень статті 229 та 230 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що рішенням 33 сесії 7 скликання Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області №1153 від 23.09.2019 надано ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,23 га, в т.ч. для ОЖБ площею га, яка згідно свідоцтва про спадщину та договору купівлі-продажу по 1/2 частки перебуває в користуванні і розташована в АДРЕСА_1 , на території Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області. ОСОБА_2 доручено звернутись до суб`єкта господарювання, що є виконавцем робіт із землеустрою згідно з законом для виготовлення технічної документації. ОСОБА_2 доручено погоджену технічну документацію із землеустрою у порядку, встановленому чинним законодавством України, подати до Керницької сільської ради для затвердження. Вважаючи, що вказане рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, таке є необґрунтованим, підлягає скасуванню, ОСОБА_3 , будучи власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо якої надано, звернувся із позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) встановлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Зазначені питання вирішуються на пленарних засіданнях ради. Пунктом «б» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст. Відповідно до положень статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Згідно з статтею 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Згідно з статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян. Відповідно до статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Згідно із частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Водночас, статтею 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, вказує на те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що технічна документація щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - це один з видів землевпорядної документації, отримання дозволу на виготовлення якої є етап процедури відведення безоплатно у приватну власність громадян земельних ділянок. У земельному законодавстві поняття «проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок» та «технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» не є тотожними, однаковими за своїм змістом та відповідно за процедурою виконання цієї документації. Законодавець відносить проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до різних за своєю суттю документів із землеустрою. Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV, в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення (далі - Закон №858-IV) технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування. Статтею 25 Закону №858-IV встановлено, що документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відповідно до положень статті 55 Закону №858-IV у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом). Згідно з статтею 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками. Пунктом 2 розділу 7 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом. Отже, право отримати згоду на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі має лише її користувач. Відповідно до статті 144 Конституції України, з якою узгоджуються положення стаття 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду. З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як сусідніми землекористувачами багато років триває спір з приводу землекористування, спори передані в суди на розгляд, розглядаються судові справи з питання щодо правомірності користування ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 0,23 га. Як це встановлено судом апеляційної інстанції з матеріалів справи, відповідно до листа Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області від 19.04.2019 ОСОБА_2 для надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для ОЖБ в АДРЕСА_1 із заявою не зверталась. Відповідно до листа Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області від 05.08.2019 №190 земельна ділянка, кадастровий номер 4620983900:25:005:0077, щодо якої скасовано рішенням суду право власності ОСОБА_2 , станом на серпень 2019 у власність сільською радою не передавалась, заяв не подавалось, відповіде рішення сільською радою не приймалось. Як зазначено позивачем, 22.08.2019 ним подана заява до Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області щодо повернення у власність спадкових земель розміром 0,04 га, які є частиною ділянки, на яку згідно з оскаржуваного рішення №1153 від 23.09.2019, надано дозвіл на виготовлення технічної документації ОСОБА_2 . Розгляд заяви призначено на 03.09.2019, однак перенесено на наступне засідання сесії сільської ради, станом на березень 2021 року заява не розглянута. Відповідно до листа Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області від 05.09.2019 заява ОСОБА_3 від 29.08.2019 №33 була розглянута на засіданні узгоджувальної комісії і, як зазначено в листі, буде подана на розгляд чергової сесії с/р, про що буде повідомлено додатково. Так, відповідно до протоколу засідання узгоджувальної комісії від 03.09.2019 вирішено заяву ОСОБА_1 щодо надання земельної ділянки шляхом долучення до його земельної ділянки площею 0,04 га с.Керниця подати на чергову сесію с/р. Слід зауважити, що Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №441/1868/17 встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0.19 га. За наслідками розгляду вказаної заяви Керницькою сільською радою Городоцького району Львівської області рішенням №513 від 29.09.2017 надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0.12 га для обслуговування житлового будинку. Відносно решти запитуваної позивачем земельної ділянки (яка знаходиться поблизу будинків №277 та АДРЕСА_1 у розмірі 0,07 га, про яку йшлося в заяві позивача, адресованій Керницькій сільській раді Городоцького району Львівської області від 23.08.2017, то у вказаній частині заява позивача залишилась не розглянутою відповідачем. Вказаним рішенням суду апеляційної інстанції зобов`язано Керницьку сільську раду Городоцького району Львівської області невідкладно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.08.2017 про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 , площею 0.07 га та прийняти відповідне рішення за результатами її розгляду про що повідомити ОСОБА_1 . На переконання суду апеляційної інстанції, відповідачем не обґрунтовано законних підстав щодо надання переваг при розгляді заяви ОСОБА_2 , копію якої суду не надано як доказ у справі та підставу прийняття спірного рішення від 23.09.2019, на противагу не розгляду заяви позивача від 22.08.2019, зміст якої, також, стосувався, в тому числі, надання дозволу на одну і ту ж частину земельної ділянки. Згідно зі статтею статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Враховуючи, що подана позивачем заява від серпня 2019 року до Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області щодо земельної ділянки, яка є частиною ділянки, на яку згідно з оскаржуваного рішення №1153 від 23.09.2019 надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації, залишилась відповідачем не вирішеною, виходячи із змісту поняття «технічна документація щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, прийняте ним рішення не відповідає закріпленим статтею 2 КАС України критеріям безсторонньості (неупередженості), добросовісності, розсудливості, прийнято з порушенням принципу рівності перед законом, а тому таке підлягає скасуванню. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при винесені рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що має наслідком скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового, яким позов слід задовольнити. Щодо судового збору, то відповідно до статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області на користь ОСОБА_1 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, та 1261,20 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. Керуючись статтями 230, 241, 243, 308, 310, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року у справі №380/7631/20 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання недійсним і скасування рішення задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області № 1153 від 23.09.2019 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 с.Керниця». Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області (місце знаходження: вул.Шевченко, 112-а, с.Керниця, Городоцький район, Львівська область, 81550, ЄДРПОУ 04372968) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви відповідно до квитанції №ПН4101 від 09.09.2020, та 1261,20 грн. (тисячу двісті шістдесят одну гривню двадцять копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги відповідно до квитанції №ПН1683 від 17.12.2020. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Р. В. Кухтей І. М. Обрізко Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 26.04.2021 згідно з ч.3 ст.321 КАС України