Постанова 4857 № 569/12610/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 569/12610/20 пров. № А/857/5298/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Ніколіна В. В., з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 09 лютого 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 569/12610/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради про оскарження дії суб"єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності,- суддя в 1-й інстанції - Харечко С. П., час ухвалення рішення - 09.02.2021 року, місце ухвалення рішення - м. Рівне, дата складання повного тексту рішення - 10.02.2021 року, в с т а н о в и в: Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача- Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради, в якому просила скасувати постанову відповідача №445 від 24 квітня 2017 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.175-1 КУпАП та накладення на неї штрафу у розмірі 51 грн. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 10 серпня 2020 року відкрито провадження у цій справі. 23 листопада 2020 року відповідачем подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, покликаючись на те, що відповідачем не було надано суду належних доказів, які б підтверджували факт направлення позивачу оскаржуваної постанови та факт її отримання. Просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідач скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що в апеляційній скарзі не міститься обгрунтованих доводів, які б спростували правильність висновків місцевого суду, покладених в основу оскаржуваної ухвали. Вважає, що позивачем не доведено обставини, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. Таким чином, просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач- ОСОБА_1 та представник позивача- Якубець М. К. в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважають висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просять скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, явка у судове засідання обов`язковою не визнавалась, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача і пояснення позивача та її представника, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу - скасувати з таких підстав. Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, дійшов висновку про те, що позивачем подано до суду позовну заяву із пропуском встановленого десятиденного строку звернення до суду та наведені позивачем причини його пропуску не є поважними. Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Частиною третьою наведеної правової норми передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України. Так, відповідно до частини першої вказаної правової норми позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів із дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Строки на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності також визначені статтею 289 КУпАП. Відповідно до положень цієї правової норми скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів із дня винесення постанови, а щодо постанов у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів із дня набрання постановою законної сили. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Згідно з частиною 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Визнаючи неповажними причини пропуску позивачем строку звернення з адміністративним позовом, суд першої інстанції зазначив, що позивач ще 22 травня 2020 року знала про оскаржувану постанову, з моменту звернення адвоката позивача із відповідним запитом до відповідача, однак звернулася з позовом лише у липні 2020 року, тобто із значним пропуском встановленого КУпАП десятиденного строку звернення до суду. Разом з тим, при вирішенні питання пропуску строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції не з`ясував питання щодо часу отримання позивачем цієї постанови, щоб мати можливість таку оскаржити, у випадку незгоди з такою, тобто, коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Так, позивач зазначає, що 20 травня 2020 року дізналася про те, що вона є Боржником, а Стягувачем є Адміністративна комісія при виконкомі Луцької міської ради у виконавчому провадженні щодо стягнення з неї штрафу згідно з оскаржуваної постанови. У зв`язку з можливістю оскаржити постанову Адміністративної комісії при виконкомі Луцької міської ради, 22 травня 2020 року адвокат позивача звернувся до відповідача із запитом про надіслати копії протоколу №491-17 від 06 квітня 2017 року та копії постанови №445 від 24 квітня 2017 року. Не отримавши відповідь на вказаний запит, 24 червня 2020 року адвокатом повторно направлено запит про отримання копій вказаних документів. У відповідь на вказаний запит відповідачем згідно зі штемпелем поштового відправлення 11 липня 2020 року надіслано копію протоколу №491-17 від 06 квітня 2017 року та копію постанови №445 від 24 квітня 2017 року, які отримано позивачем 29 липня 2020 року. При цьому, належних доказів щодо отримання позивачем раніше оскаржуваної постанови відповідач суду не надав, і такі в матеріалах справи відсутні. Покликання відповідача на те, що позивачу було направлено на адресу копію оскаржуваної постанови після її прийняття, колегія суддів не вважає обгрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази, які стверджують факт отримання такої позивачем чи членами її сім`ї, враховуючи ту обставину, що оскаржувану постанову прийнято без участі позивача. Також не можуть братися до уваги покликання відповідача на те, що позивач станом на 22 травня 2020 року знала про існування такої постанови, а тому пропустила строк звернення до суду не з поважних причин, оскільки відсутні належні докази того, що позивач таку постанову отримувала. Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернулася з цим позовом до суду 05 серпня 2020 року після отримання такої 29 липня 2020 року, тобто в межах десятиденного строку звернення до суду. Суд першої інстанції не звернув на вказані обставини уваги, не надав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню. Також не може залишитися поза увагою суду також і та обставина, що в частині звернення до суду необхідно враховувати, що згідно з Розділом VI Прикінцеві положення КАС України (яка діяла на час звернення з позовом у суд) під час дії карантину, встановленого Кабміном України з метою запобігання короновірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, ст.122 КАС України, строки звернення до адміністративного суду продовжуються на строк дії такого карантину. Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права. Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.1997 №4 75/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду. Доводи апелянта колегія суддів вважає підставними і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів. Згідно з ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З врахуванням наведених вище правових норм та встановлених фактичних обставин справи у їх сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення позову без розгляду, тому оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. 242, 243, 246, 250, 310, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 09 лютого 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 569/12610/20 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 26 квітня 2021 року.