Постанова 4856 № 560/3558/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3558/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 26 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Іваненко Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з наступними позовними вимогами: - визнати неправомірними дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 28 лютого 2020 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії як державному службовцю; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області переглянути матеріали та призначити ОСОБА_1 пенсію як державному службовцю з дня виникнення такого права. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року позов задоволено частково, а саме: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.01.2020 за №968010123979; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби період роботи ОСОБА_1 в органах податкової служби з 04.05.1992 по 31.05.2000; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ з 29.01.2020 в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної у довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №23-Ф, №27-Ф та №28-Ф від 27.01.2020. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач зазначив, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Страховий стаж позивача становить 36 років 3 місяці 21 день, з яких 15 років 3 місяці 14 днів стажу роботи на державній службі (при необхідному - 20 років). Станом на 29.01.2020 позивач не досягнула пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Крім цього, постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 року № 1-3 не передбачено форми довідки для призначення пенсії державного службовця по інвалідності. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 27.06.2018 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 27.06.2018 позивачу призначено ІІ групу інвалідності довічно. 29.01.2020 позивач звернулась до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності як інваліда другої групи, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року (далі - Закон № 3723-ХІІ). До заяви було додано, зокрема, довідку Головного управління ПФУ у Хмельницькій області «Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років)» від 27.01.2020 №23-Ф, довідку «Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією» від 27.01.2020 №27-Ф та довідку «Про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби» від 27.01.2020 №28-Ф. Згідно трудової книжки позивача вона працювала, зокрема, в органах податкової служби з 04.05.1992 по 31.05.2000. Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.01.2020 №968010123979 відмовлено у переведені на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу". Підставою цього зазначено те, що нормами Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 не передбачено призначення даного виду пенсії. Листом головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 2200-0301-8/7007 від 28.02.2020 позивача повідомлено, що згідно частини 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622, право на пенсію згідно ст.37 Закону №3723 та з урахуванням вимог, визначених п.10 і 12 Прикінцевих положень Закону №889, мають особи при досягненні пенсійного віку жінками - згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та наявності страхового стажу 30 років, чоловіками - 62 років та наявності страхового стажу 35 років. Зазначено, що до стажу державної служби для визначення права на пенсію відповідно до Закону №889 не зараховано періоди роботи з 04.05.1992 по 31.05.2000, оскільки 01.07.1993 присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби III рангу» в Державній податковій інспекції в Білогірському районі, що не дає підстав для віднесення посади до відповідних категорій посад державної служби. В трудовій книжці відсутні записи про присвоєння рангу державного службовця. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов висновку про часткове задоволення позову. Зокрема, на переконання суду, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію. Отже, період роботи позивача в органах державної податкової служби з 04.05.1992 по 31.05.2000 зараховується до стажу державної служби. Враховуючи період служби в органах державної податкової служби, який зараховується до стажу державної служби, у позивача був наявний станом на 1 травня 2016 стаж державної служби більше, ніж 20 років. Такий стаж становить зараховані відповідачем 15 років 3 місяці 14 днів, а також період роботи в органах державної податкової служби з 04.05.1992 по 31.05.2000. Таким чином, суд вважає, що оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 10 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, вона має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної йому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII. При цьому, оскільки позивач звернулась до пенсійного органу 29.01.2020, нарахування та виплата такої пенсії повинно проводитись саме з дня звернення із відповідною заявою, тобто з 29.01.2020. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Згідно ст.46 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у частині 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання. Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII. Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Таким чином, в даному випадку слід керуватись Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року №

283. Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби. Відповідно до ст. 344 Податкового Кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Згідно ст.343 Податкового кодексу України посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання: інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію. Отже, період роботи позивача в органах державної податкової служби з 04.05.1992 по 31.05.2000 повинен зараховуватись до стажу державної служби. Відповідно до частин 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. До 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Після 1 травня 2016 року, відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому законодавством визначено певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ. Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ вік і страховий стаж. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 676/4235/17, у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 607/2474/17. Відповідно до ч.9 ст.37 Закону №3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Згідно зі ст.32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією - для осіб з інвалідністю II та III груп від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років. Судом встановлено, що згідно трудової книжки позивача, 01.04.2016 вона призначена на посаду головного спеціаліста персоналу за переведенням у Білогірському об`єднаному управлінню ПФУ у Хмельницькій області. 01.05.2016 присвоєно 9 ранг державного службовця. 28.02.2018 звільнена з посади, та в подальшому не працевлаштовувалась. Тобто, позивач безпосередньо перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, яка відноситься до посади державної служби. Враховуючи наведене вище, оскільки період служби в органах державної податкової служби, який зараховується до стажу державної служби, у позивача був наявний станом на 1 травня 2016 стаж державної служби більше, ніж 20 років. Такий стаж становить зараховані відповідачем 15 років 3 місяці 14 днів, а також період роботи в органах державної податкової служби з 04.05.1992 по 31.05.2000. Таким чином, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 10 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вона має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII. Позивач має право на переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 березня 2019 року по справі №507/926/17, від 03 квітня 2019 року по справі №398/3484/16-а та від 14 листопада 2019 року по справі №348/2369/16-а. Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, і норми, передбачені частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік 62 роки, стаж державного службовця і страховий стаж. Апеляційний суд також наголошує, що Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган пенсійного фонду, як суб`єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для пенсіонера тлумаченню законодавства України. Апеляційний суд наголошує на відсутності законодавчих передумов щодо досягнення певного віку при призначенні пенсії по інвалідності за Законом №3723-ХІІ. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.04.2019 справа №687/545/17. Відповідно до ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Отже, враховуючи, що позивач звернулась до пенсійного органу 29.01.2020, нарахування та виплата такої пенсії повинно проводитись саме з дня звернення із відповідною заявою, тобто з 29.01.2020. Також суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що за змістом рішення Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18 належним способом захисту прав позивача в таких типових справах є зобов`язання пенсійного органу призначити та здійснити нарахування і виплату позивачу пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у відповідній довідці. А відтак, пенсійний орган необхідно зобов`язати призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 29.01.2020 пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №23-Ф, №27-Ф та №28-Ф від 27.01.2020. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Іваненко Т.В.