Постанова 4855 № 580/4487/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4487/20 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. за участю секретаря Островської О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту - 24.12.2020) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Уманське лісове господарство» до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправними і скасування рішень,- В С Т А Н О В И Л А : Державне підприємство «Уманське лісове господарство» звернулося з позовом до суду, в якому просить: - визнання протиправним і скасування припису відповідача від 23.09.2020 №ЧК 582/362/АВ-П; - визнання протиправним і скасування акту відповідача від 23.09.2020 №582/362/АВ. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач прийняв спірні рішення з порушенням вимог законодавства без належного з`ясування фактичних обставин справи. Строк для усунення виявлених порушень до 07.10.2020, зазначений у спірному приписі, врученому позивачу 30.09.2020, обмежує право позивача на підготовку до належного та якісного захисту, оскільки законом установлений 10-денний строк його оскарження. Ухвалою суду першої інстанції від 15.10.2020 вирішено відмовити у відкритті провадження щодо позовної вимоги про визнання протиправним і скасування акту №582/362/АВ, відкрито провадження щодо іншої частини позовних вимог. Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, зазначив, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням вимог закону для усунення виявлених інспекційною перевіркою порушень. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин у справі. Апелянт зазначає, що на відносини щодо здійснення інспекційного відвідування ДП «Уманське лісове господарство» норми Порядку №823 не поширюються. Вказує, що висновок суду першої інстанції про те, що акт відповідача не має вичерпного переліку осіб, щодо яких виявлені порушення вимог ч.5 ст.80 КЗпП України, не відповідає дійсності та спростовується матеріалами інспекційного відвідування. Наголошує, що прийнявши рішення про призупинення нарахування надбавок та доплат працівникам підприємства, у тому числі надбавки за складність, напруженість в роботі ОСОБА_1 , позивач порушив вимоги ч.4 ст.97 КЗпП України, якою роботодавцю забороняється в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановленні законодавством, угодами, колективними договорами. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з актом від 23.09.2020 №ЧК582/362/АВ посадові особи відповідача провели інспекційне відвідування щодо додержання позивачем законодавства про працю, передумовою якого стали скарги лісничого Потаського лісництва ДП «Уманське лісове господарство» Крилова І.Б. від 03.09.2020, начальника відділу використання лісосировинних ресурсів та реалізації продукції ОСОБА_1 від 09.09.2020. В Акті інспекційного відвідування зазначено про виявлені порушення: - ч.5 ст.80 Кодексу законів про працю України - встановлені випадки ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох і більше років підряд, так, ОСОБА_1 не надана відпустка повної тривалості з 24.04.2017 до 24.04.2020; - ч.4 ст.97 КЗпП - встановлений факт прийняття керівником в односторонньому порядку рішення з питання оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективним договором, наказом від 23.03.2020 №11 «Про внесення змін до наказу №1 від 02.01.2020 про встановлення надбавок і доплат до тарифних ставок та посадових окладів», відмінено дію попереднього наказу та встановлені нові розміри надбавок і доплат в сторону їх зменшення, а частині працівників взагалі відмінено; - ст.103 КЗпП - про нові або зміну умов оплати праці у бік погіршення працівники не попереджені не пізніш, як за два місяці до їх запровадження або зміни. Вказаний Акт позивач підписав із запереченнями. Письмове заперечення вих. №861 від 25.09.2020 надав відповідачу (вх.від 28.09.2020), що підтверджується відбитком його вхідного штемпеля, які залишено без задоволення листом від 15.10.2020 №7467/01/7726. 23.09.2020 відповідач видав позивачу припис про усунення виявлених порушень №ЧК582/362/АВ-П, якими зобов`язав позивача усунути вказані вище порушення у строк до 07.10.2020. Зазначений припис вручений позивачу 30.09.2020, що підтверджується підписом керівника позивача Вовченка М.В. Позивач вважаючи вищевказаний припис протиправним, винесеним з порушенням норм чинного законодавства та таким, що порушує його законні права та інтереси, звернувся з даним адміністративним позовом до суду Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів сукупністю належних і допустимих доказів вчинення позивачем конкретних порушень та правомірності підстав для зобов`язання їх виконати. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно зі статтею 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Зокрема, згідно з ч. 5 ст. 2 Закону № 877-V, органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу. Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. п. 1, 7 «Положення про Державну службу України з питань праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Відповідно до частини першої статті 8 Закону №877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків. За змістом частини восьмої статті 7 Закону №877-V припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) врегульовані «Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (надалі - Порядок № 823). Відповідно до п. 2 Порядку № 823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю відповідно до підп.1 п.5 Порядку є підставою для здійснення інспекційних відвідувань. Згідно з п.10 Порядку інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування. Відповідно до п.12 Порядку інспекторам праці забороняється: 1) виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду індивідуальних або колективних трудових спорів; 2) підміняти працівників об`єкта відвідування під час проведення розрахунків або перерахунків розмірів належних працівникам коштів, готувати висновки про відповідність або невідповідність нормативних актів об`єкта відвідування вимогам нормативно-правових актів з метою їх подальшої передачі працівникам (у тому числі звільненим), іншим особам чи органам; 3) проводити інспекційні відвідування з метою отримання від об`єкта відвідування будь-яких документів або їх копій для подальшої передачі іншим особам; 4) розглядати та перевіряти питання, яке є предметом розгляду в суді або щодо якого набрало законної сили рішення суду, перевіряти своєчасність, правильність і повноту виконання рішень суду; 5) розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію чи інформацію про виробничі процеси, з якими вони могли ознайомитися під час виконання своїх посадових обов`язків, крім випадків, передбачених законом, у тому числі протягом трьох років після звільнення з посади; 6) розголошувати джерело будь-якої скарги, доведеної до їх відома, на недоліки або порушення і повідомляти об`єкту відвідування або його представнику про те, що відвідування було проведено у зв`язку з отриманням такої скарги; 7) вилучати в об`єктів відвідування оригінали їх фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, а також комп`ютери та їх частини; 8) проводити інспекційне відвідування понад строки, визначені пунктом 9 цього Порядку. Згідно з п.16 Порядку за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування (п.20 Порядку). Згідно з п.21 він вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. Складається у двох примірниках, що підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування. Строк, який має бути наданий для усунення виявлених порушень законодавство не встановлює. Однак при його визначенні та встановленні посадова особа органу державної влади з метою дотримання принципу верховенства права та визначених ст.3 ЗУ №877-V принципів державного нагляду має врахувати зміст виявленого порушення задля надання об`єкту відвідування реальної можливості виконати припис. Відповідно до п.22 Порядку стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного в ньому строку виконання. Якщо об`єкт відвідування не надав відповіді або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту виконання припису, проводиться інспекційне відвідування з підстави, наведеної у підпункті 11 пункту 5 цього Порядку. Відповідно до ст.74 КЗпП громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Порядок і умови надання щорічних відпусток визначені в ст.79 КЗпП. Зокрема, щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості. Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року. Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. Поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. Згідно зі ст.80 КЗпП щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі: 1) порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (частина п`ята статті 79 цього Кодексу); 2) несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (частина третя статті 115 цього Кодексу). Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі: 1) тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку; 2) виконання працівником державних або громадських обов`язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати; 3) настання строку відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами; 4) збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв`язку з навчанням. Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році. У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону України «Про відпустки». Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці. Як вбачається з акту відповідача, останній не має вичерпного переліку осіб, щодо яких виявлені порушення. Матеріали інспекційного відвідування не містять доказів з`ясування наявності або відсутності обставин, передбачених в ст.ст.79-80 КЗпП, причин, з яких не надані у вказаному періоді відпустки повної тривалості. Жодних належних доказів (наказів, графіків відпусток, які не враховують вказані вимоги КЗпП) щодо підтвердження вчинення позивачем вказаного виду порушення суду не надано. Зафіксоване в Акті порушення щодо працівника позивача - ОСОБА_1 (не надана відпустка повної тривалості з 24.04.2017 до 24.04.2020), усунення чого спірним рішенням зазначено до 07.10.2020, не обґрунтоване з огляду на таке. Вказана особа прийнята на роботу до позивача згідно з наказом від 24.04.2007 №40-к. Аналізу фактично відпрацьованого часу з цієї дати, періоди перебування у тимчасовій непрацездатності, набутого та фактично реалізованого права на відпустку матеріали інспекційного відвідування не містять. Наказом позивача від 02.09.2020 №395/к/тм підтверджується надання ОСОБА_1 відпустки за період роботи з 24.04.2018 до 23.04.2019 - 20 календарних днів, 24.04.2019 до 23.04.2020 - 13 календарних днів. Обґрунтувань неврахування вказаного наказу Акт не містить. Колегія суддів звертає увагу, що інспектор провів перевірку за період з 24.04.2017 по 24.04.2020, проте заявник скаржився про ненадання йому відпустки у період липень-серпень 2020 року. Крім того, відповідно до наказів керівника ОСОБА_2 №230-к/тм від 01.06.2020 заявнику надано щорічну відпустку з 09.06.2020 по 30.06.2020 включно, тобто 21 день, наказом №320-к/тм від 24.07.2020 надано щорічну чергову відпустку з 28.07.2020 по 30.08.2020 включно, що всього склало 33 календарних дні, наказом №395-к/тм від 02.09.2020 з 07.09.2020 по 09.10.2020 включно, надано щорічну чергову відпустку 33 календарних дні. Тобто, заявник звертаючись зі скаргою про ненадання йому відпустки у період липень-серпень 2020 року, перебував у відпустці в даний час, що спростовує вину позивача в цій частині. Відповідно до ст.97 КЗпП оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Суд першої інстанції вірно вказав, що зазначаючи про факт прийняття керівником позивача в односторонньому порядку рішення з питання оплати праці наказу від 23.03.2020 №11 «Про внесення змін до наказу №1 від 02.01.2020 про встановлення надбавок і доплат до тарифних ставок та посадових окладів», яким відмінено дію попереднього наказу та встановлені нові розміри надбавок і доплат в сторону їх зменшення, а частині працівників відмінено, як такий, що погіршує умови, встановлені законодавством, угодами, колективним договором, відповідач не обґрунтовано не з`ясував фактичні розміри заробітної плати, отримані працівниками з урахуванням реалізації такого наказу. Під час інспекційного відвідування не з`ясувалися підстави прийнятого рішення та зміст зміни складових оплати праці позивача, не враховано специфіку та сезонність господарської діяльності позивача. Також відповідач не здійснив аналізу наслідків реалізації вказаного наказу - вплив на розмір заробітної плати для відповідних категорій працівників. Отже, висновок про погіршення умов є передчасним і необгрунтованим. Крім того, види надбавок і доплат, відмінених наказом позивача, не є обов`язковими складовими для виплати згідно з Положенням про оплату праці, що є невід`ємним додатком №4 до Колективного договору позивача. Також, матеріали інспекційного відвідування не містять обґрунтування висновку про погіршення умов працівників вказаним вище наказом позивача. Відміна окремих надбавок і доплат, виплата яких не є обов`язковою відповідно до умов колективного договору, не свідчить про зниження доходу особи працівника, а отже, не є достатнім для висновку про погіршення умов оплати праці, позаяк мають бути досліджений розмір інших складових та загальний розмір виплаченого доходу для відповідних категорій працівників позивача. Надбавки та доплати є структурними елементами організації матеріального стимулювання працівників підприємств. Надбавки пов`язані основним чином із стимулюючою, а доплати з компенсуючою функціями заробітної плати. Колегія суддів вказує, що позивач самостійно визначає відповідно до галузевої угоди та колективного договору перелік і порядок нарахування надбавок та доплат, які виплачуватимуться працівникам і вони не належать до обов`язкових, а тому можуть зменшуватися чи скасовуватися, і це не буде зміною в бік погіршення умов оплати праці працівника та зміною істотних умов праці. Таким чином позивач здійснюючи оплату праці повинен був діяти відповідно до приписів законодавства, що ним і було зроблено, натомість відповідачем не доведено наявність порушень з боку підприємства в цій частині. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів сукупністю належних і допустимих доказів вчинення позивачем конкретних порушень та правомірності підстав для зобов`язання їх виконати, тому припис відповідача від 23.09.2020 №ЧК 582/362/АВ-П є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 26.04.2021. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна