Постанова 4851 № 520/3618/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2021 р.Справа № 520/3618/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С позивача ОСОБА_1 представника відповідача Виноградова В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2021, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 10.02.21 по справі № 520/3618/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Головного управління ДПС у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 за нововиявленими обставинами у справі, в якій просив суд: - скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 по справі №520/3618/19; - ухвалити нове рішення та задовольнити вимоги в повному обсязі по позовній заяві від 10 квітня 2019 року, якою позивач звернувся до Харківського адміністративного суду із адміністративним позовом про визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Харківській області та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що в позовних вимогах 10 квітня 2019 року, та у повторній заяві від 25.01.2021 року заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по справі 520\3618\19 не ставилося питання про не законне звільнення. В позовних вимогах позивач просив: стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заробітну плату (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу, компенсації за не використану відпустку в порядку ст. 117 КЗпП України за весь проміжок часу затримки на день фактичного розрахунку з урахуванням індексації та несвоєчасної виплати (в частині компенсації за не використану відпустку з 1998 по 2003 рік); стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 різницю в заробітній платі (грошового забезпечення) за час його роботи за період з 18.06.2003 по 10.02.2005 рік на нижчій посаді; стягнути з відповідача нанесену його неправомірними діями, які мають всі ознаки кримінальних правопорушень моральну шкоду, розмір якої буде визначено у ході судового розгляду, з урахуванням суми заборгованості ГУ ДФС (ДПС) у Харківській області перед позивачем. Позивач вважає, що судом першої інстанції в ухвалі від 01.02.2021 року, та від 10.02.2021 року не вірно прийнято до уваги вимоги , які не стосуються звільнення позивача. Такі позовні вимоги взагалі не спрямовувалися позивачем до суду, ці факти були роз`яснені позивачем суду в виправлені недоліків від 08.02.2021 року, не зважаючи на це суд в своїй ухвалі від 10.02.2021 року знову посилається на ці невірні позовні вимоги. Позивач вважає безпідставним твердження суду першої інстанції, що підставою для перегляду рішення за ново виявленими обставинами, є переоцінка доказів, оцінених судом в процесі розгляду справи, а також доказів щодо вже встановлених обставин, які судом не оцінювались, що не є ново виявленими обставинами у розумінні ст.361 КАС України. Позивач вважає невірними висновки суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції були оцінені наступні докази які вплинули на призначення позивача надані відповідачем: заява ОСОБА_1 від 02.06.2003 року; наказ № 338 - 0 від 18.06.2003 року. Проте, після ухвалення рішення суду від 17.09.2019 р. по справі № 520\3618\19, позивач звернувся з письмовим зверненням про надання особистої інформації до керівництва ГУ ДПС у Харківській області. Згідно відповіді з ГУ ДПС у Харківській області №10735\Г\20-40-10-27 від 09.12 2020 р. вказані документи які перераховані в наказі № 338-0 від 18.06.2003 року як підстава для призначення, не надходили до ГУ ДПС у Харківській області, не проходили реєстрацію як вхідні документи. Відповідач, не скористався своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу позивача. В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, стоірн по справі, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала відповідно до положень ст.320 КАС України скасуванню, з наступних підстав. Судом встановлено, що позивач, звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2021, посилається як на нововиявлену обставину на те, що судом під час розгляду справи були враховані документи у виді доказів, які вплинули на законність звільнення позивача. У зв`язку з чим позивач не згоден з висновками суду. Також позивач зазначав, що вважаючи зазначену представником відповідача у відзиві на позовну заяву інформацію не правдивою, він звернувся до в.о. начальника ГУ ДПС у Харківській області Єфремова А.В. із зверненням, в якому просив надати йому завірену копію зареєстрованого в ГУ ДПС у Харківській області рішення Дзержинского районного суду м. Харкова від 20.05.2003 №2-1687 та заяву від 28.05.2003, які він надав разом з зверненням, а також надати відповіді, чому рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.03.2003 №2-1687 не виконано. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків заяви - десять днів з моменту отримання копії ухвали. Для усунення вказаних недоліків заяви позивачу необхідно було: вказати нововиявлені обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення; посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин; надати до суду докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин. На виконання вказаної ухвали позивачем надано до суду 08.02.2021 заяву, аналогічну за змістом заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами від 25.01.2021. Суд зазначає, що заявником не вказано ані у заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, ані у заяві від 08.02.2021, нововиявлені обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення в межах позовних вимог, щодо яких постановлено рішення у справі, дата їх відкриття або встановлення; посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин, а також не додано до заяви доказів, що підтверджують наявність нововиявлених обставин у межах спору, щодо якого постановлено рішення у цій справі. Як зазначав суд в ухвалі від 01.02.2021, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Зазначені позивачем у заяві від 25.01.2021 та у заяві від 08.02.2021 підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, фактично стосуються переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, а також доказів щодо вже встановлених обставин, які судом не оцінювались, що не є нововиявленою обставиною у розумінні приписів ст. 361 КАС України. Приймаючи ухвалу про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виконав вимоги ухвали про залишення заяви без руху від 01.02.2021 року, а саме не надав до суду доказів, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення в межах позовних вимог, щодо яких постановлено рішення у справі, дата їх відкриття або встановлення, посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин, а також не надав до заяви доказів, що підтверджують наявність нововиявлених обставин у межах спору, щодо якого постановлено рішення у цій справі. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, яка гарантує право на судовий захист, зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Слід відмітити, що статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті). Аналогічні положення викладено у частині першій статті 45 КАС України, за змістом якої учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Наведеними правовими нормами КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Отже, особа, зацікавлена у перегляді остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для своєчасної реалізації такого права, використовувати у повному обсязі усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. При цьому, слід застосовувати принцип res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру. У той же час, процедура ж скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя. Відповідно до ч.1 ст.361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами визначені у ч.2 ст. 361 КАС України, відповідно до якої до таких підстав належать: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду. З аналізу наведеної норми вбачається, що під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі та суду. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - це факультативна стадія адміністративного процесу, під час якої суд, який ухвалив судове рішення, після набрання ним законної сили, переглядає його з ініціативи осіб, які брали участь у справі у зв`язку із виявленням істотних обставин, що існували, але не були і не могли бути їм відомі на час вирішення справи. Таким чином, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється для надання можливості виправити судові рішення, неправосудність яких, зазвичай, обумовлена обставинами, незалежними від суду. Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. «Істотність» обставини означає те, що якби суд її міг урахувати при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат вирішення. Ознаку «не були і не могли бути відомі особи» потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня. Таким чином, при розгляді заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд повинен встановити: - наявність відповідних виняткових обставин для перегляду судового рішення, які за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку повинні спростовувати факти, які було покладено в основу судового рішення; - чи не ґрунтується заявлена нововиявлена обставина на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи; - чи заявлена обставина не являє собою новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення, а отже, не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду. Нововиявленими обставинами позивач визначає те, що судом під час розгляду справи були враховані документи у виді доказів, надані відповідачем, які на думку позивача є незаконними та як наслідок вплинули на законність звільнення позивача. Також позивач вважає, що судом не враховані обставини і докази по справі, які з вини відповідача були приховані під час розгляду справи та не відповідають дійсності. Колегія суддів звертає увагу, що положеннями ч.3 ст.366 КАС України передбачено, що до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 364 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Пунктом 1 ч.4 наведеної статті встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Отже, у випадку недотримання особою вимог процесуального законодавства при оформленні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, така заява підлягає залишенню без руху та її може бути повернуто за ч.3 ст.366 КАС України виключно у разі неусунення її недоліків у встановлений судом строк. Проте, з матеріалів справи вбачається, що на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 року про залишення без руху, позивачем надано заяву про виправлення недоліків, в якій зазначено, що позивач надав запит до керівника ГУ ДПС у Харківській області від 07.12.2020 року, в якому просив надати відповідь та завірені документи які були предметом розгляду по справі і які не були відомі суду та позивачу і вплинули на рішення суду. 09.12.2020 року позивач отримав відповідь за №10735\П20 -40-10-27, в якій позивачу було відмовлено в надані пояснень і документів перерахованих у запиті від 07.12.2020 р., що свідчить про їх відсутність, а саме звернення було розглянуте відповідно до ст. 7 ЗУ "Про звернення громадян". 18.12.2020 року на підставі відповіді ГУ ДПС у Харківській області від 09.12.2020 року позивач звернувся з запитом на особисту інформацію до ГУ ДФС у Харківській області, в якій виклав всі порушення пов`язані з невиконанням рішення Дзержинського районного суду від 20.05.2003р № 2-1887 в тих питаннях які були предметом розгляду позовних вимог по справі № 520/3116/19. Позивач у заяві про усунення недоліків наголошує, що 18.01.2021 року є датою коли йому стало відомо що копії заяви від 28.05.2003 року, та рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.05.2003 р. у справі № 2-1687 зареєстровані в ГУ ДФС у Харківській області 18.12.2020 року вх. від 18.12.2020 № Г/346/ЗВГ. Наведене, на думку позивача свідчить, що вказані документи були відсутні у ГУ ДПС у Харківській області, що не уможливлює їх розгляд і виконання при кадрових призначеннях 17.06.2003 року і внесення в наказ з кадрових питань № 338-о від 17.06.2003 року в який незаконно внесені як підстава вказані документи. Отже, колегія суддів вважає, що питання чи є обставини наведені у заяві ОСОБА_1 , підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у відповідності до ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає з`ясуванню у судовому засіданні. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення від 01 березня 2002 року в справі «Kutic v. Croatia» («Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99). Також ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення від 04 грудня 1995 року в справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції», заява № 23805/94), а суворе трактування національним законодавством процесуальних правил (надмірний формалізм) може позбавити заявників цього права (рішення від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», заява № 28090/95). Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 826/5500/18. Європейським судом з прав людини також вказується про те, що при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France», від 8 грудня 2016 року «ТОВ «Фріда» проти України»). Зокрема, у рішенні по справі «Miragall Eckolano v.» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Perez de Rada Cavanilles v.» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 36 рішення «Беллет проти Франції» (Bellet v. France № 23805/94) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. В рішеннях у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це слід вважати як порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що постановивши ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції фактично позбавив позивача права доступу до суду, що свідчить про порушення її права звернення до адміністративного суду, гарантованого ст.5 КАС України. У відповідності до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на викладене, враховуючи приписи п.4 ч.1 ст.320 КАС України, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного повернення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 по справі № 520/3618/19 скасувати. Адміністративну справу № 520/3618/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Головного управління ДПС у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 26.04.2021 року