Постанова 4851 № 520/10043/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2021 р.Справа № 520/10043/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Макаренко Я.М. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2019, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 26.12.19 року по справі № 520/10043/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод МАЯК" до Головного управління ДПС у Харківській області як територіального органу утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Завод Маяк" (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач), в якому просив визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 13.09.2019 р. №00000140501, від 27.06.2019 р. №00015541307. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасоано податкове повідомлення - рішення від 13.09.2019 р. №00000140501 з податку на прибуток приватних підприємств в частині суми основного платежу 91150,24 грн., суми штрафних санкцій 22788 грн. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 27.06.2019 р. №00015541307. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 43143704) на користь Приватного акціонерного товариства "Завод МАЯК" (63401, Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. Залізнична, 120, код ЄДРПОУ 21189935) суму сплаченого судового збору у розмірі 1500,0 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень). Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2020 року у справі №520/10043/19 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає про невірне застосування судом першої інстанції приписів пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.198.1, ст. 198, пп. 168.1.5 п.168.1 ст.168, пп. 176.1 ст.176 ПКУ. Так, відповідач вказує, що суд першої інстанції неправильно вирішив питання щодо порушення, зазначеного на стор. 13-18 акта перевірки. На виконання пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 ПКУ, мінімально допустимим строком амортизації вказаних основних засобів є 20 років або 240 місяців, а не 15 років або 180 місяців, як обліковується на підприємстві ПрАТ «Маяк». Відповідач зазначає, що представником позивача визнано, що зазначені об`єкти нерухомості мають ознаки будівель і саме як будівлі мають відповідну технічну документацію. Тому порушення п. 29 П(С)БО 7, пп. 134.1.1 ПКУ та, як наслідок, заниження фінансового результату до оподаткування, визначений у фінансовій звітності, вказано в акті перевірки правильно, внаслідок невірного нарахування зносу (амортизації) занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності в розмірі 90 432 грн, в т.ч. за І квартал 2016 в сумі 7 536 грн, II квартал 2016 в сумі 7 536 грн, III квартал 2016 в сумі 7 536 грн, IV квартал 2016 в сумі 7 536 грн, за І квартал 2017 в сумі 7 536 грн, II квартал 2017 в сумі 7 536 грн, III квартал 2017 в сумі 7 536 грн, IV квартал 2017 в сумі 7 536 грн, за І квартал 2018 в сумі 7 536 грн, II квартал 2018 в сумі 7 536 грн, III квартал 2018 в сумі 7 536 грн, IV квартал 2018 в сумі 7 536 гривень. Крім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що на підставі аналізу розшифровок нарахування та виплати відпускних та грошової компенсації за невикористані відпустки за період з 02.04.2003 по 01.04.2012 року генеральному директору ПрАТ «Маяк» Муштаю І.С., які були задекларовані по рядках 4.2.11 та 4.2.12 «Витрати на оплату відпусток працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, які відшкодовані після 01 січня 2015 року за рахунок резервів та забезпечень, сформованих до 01 січня 2015 року» в періоді з 01.01.2016 по 31.12.2018, в порушення ст. 79 Кодексу законів про працю України, ст. 2, 10, 24 Закону України "Про відпустки, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 24 підрозділу 4 розділу XX Податкового Кодексу України, занижено об`єкт оподаткування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 в сумі 415 967,69 грн, в т. ч по періодах: за II квартал 2016 в сумі 139 039 грн, за IV квартал 2016 в сумі 98 458 грн, за III квартал 2017 в сумі 70 849 грн, за IV квартал 2017 в сумі 107 621 грн. Крім того, відповідач зазначає, що під час перевірки повноти та своєчасності перерахування до бюджету військового збору згідно інтегрованої картки платника податків за Ф.15 встановлено в порушення пп. 168.1.5, п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176, пп. «ґ» п. 176.2 ст. 176, п. 16 1 підрозділ 10 розділ XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями, а саме: несвоєчасне перерахування утриманого військового збору 13.04.2017 в сумі 393, 00 грн по терміну сплати - 13.04.2017, 28.11.2017 в сумі 3 228,18 грн по терміну сплати 28.11.2017. Відповідно до вимог ст. 129 Податкового кодексу України підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету пеня по військовому збору. Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги відповідача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Маяк" зареєстровано як юридична особа, перебуває на податковому обліку в ГУ ДФС у Харківській області як платник податків. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до видів господарської діяльності ПАТ "Маяк" віднесено: код КВЕД 27.51 Виробництво електричних побутових приладів; код КВЕД 24.33 Холодне штампування та гнуття; код КВЕД 25.21 Виробництво радіаторів і котлів центрального опалення (основний); код КВЕД 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали; код КВЕД 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; код КВЕД 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н. в. і. у.; код КВЕД 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; код КВЕД 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; код КВЕД 33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель. На підставі направлень від 22.03.2019 р. №2782, №2783, №2784, №2785, №2786 та наказу №1456, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ "Завод Маяк". За результатами перевірки складено акт перевірки від 15.05.2019 р. №1640/20-40-14-01-08/21189935, яким встановлено наступні порушення: ст. 79 Кодексу законів про працю України, ст. 2, 10, 24 3акону України "Про відпустки», пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 24 підрозділу 4 розділу п. 138.1. 138.2, пп.138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Податкового Кодексу України, в редакції, яка діяла на дату вчинення порушення, ПСБУ16 «Витрати» в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 266685 грн., у тому числі за 2 квартал 2016 року в сумі 57196 грн., за 3 квартал 2016 року в сумі 11869 грн., за 4 квартал 2016 року в сумі 36370 грн., за 2 квартал 2017 року в сумі 52012 грн., за 4 квартал 2017 року в сумі 42936 грн., за 1 квартал 2018 року на суму 14433 грн., за 2 квартал 2018 року в сумі 5435 грн., за 3 квартал 2018 року в сумі 18246 грн., за 4 квартал 2018 року в сумі 28188 грн.; п. 198.1, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-91 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 153 628 грн., в т.ч. за вересень 2016 в сумі 16565 грн., за жовтень 2016 в сумі 14248 грн., за листопад 2016 в сумі 3457 грн., за серпень 2017 в сумі 33259 грн., за вересень 2017 в сумі 1319 грн., за жовтень 2017 в сумі 12081 грн., за листопад 2017 в сумі 3280 грн., за грудень 2017 в сумі 7807 грн., за серпень 2018 у сумі 24489 грн., за вересень 2018 в сумі 8818 грн., за жовтень 2018 в сумі 14857 грн., за листопад 2018 в сумі 9787 грн., за грудень 2018 в сумі 3661 грн.; пп. 168.1.5, п. 168.1 ст.168, пп. «а» п. 176.2 ст.176, пп. «ґ» п. 176.2 ст. 176, п. 176.1 підрозділ 10 розділ XX Податкового кодексу України від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями, а саме: несвоєчасне перерахування утриманого військового збору 13.04.2017р. в сумі 393,0 грн. по терміну сплати - 13.04.2017р., 28.11.2017р. в сумі 3228,18 грн., по терміну сплати 28.11.2017р. На підставі встановлених порушень вимог законодавства контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення. Рішенням від 09.09.2019 р., керуючись главою 4 розділуПодаткового кодексу України, ДПС України скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 27.06.2019 №00002231401, №00002241401 в частині встановлених перевіркою порушень по взаємовідносинах з ТОВ «Епіцентр К» та у відповідній частині застосовані штрафні санкції, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 27.06.2019 №00015541307 залишено без змін, а скаргу - частково задоволено. Предметом спору у цій є податкові повідомлення - рішення від 13.09.2019 р. №00000140501, яким ПАТ "Завод МАЯК" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 134285,0 грн.; від 27.06.2019 р. №00015541307, яким ПАТ "Завод МАЯК" збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на 2550,95 грн. Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду. Задовольнивши частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що ПрАТ «Завод Маяк» правомірно використав резерв відпусток для віднесення до складу податкових різниць по рядках 4.2.11 та 4.2.12 Витрати на оплату відпусток працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, які відшкодовані після 01.01.2015 року за рахунок резервів та забезпечень, сформованих до 01.01.2015 року у загальній сумі 705289 грн., в т.ч. генеральному директору ПрАТ «Завод Маяк» Муштаю І.С. в сумі 527375,29 грн. Разом з тим, суд першої інстанції вказує на обґрунтованість податкового повідомлення - рішення від 13.09.2019 р. №00000140501 з податку на прибуток приватних підприємств в частині суми основного платежу 16277,76 грн., суми штрафних санкцій 4069,0 грн. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання незаконним і скасування податкового повідомлення-рішення від 27.06.2019 року № 00015541307. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції частково, виходячи з наступного. Щодо податкового повідомлення-рішення № 00000140501 від 13.09.2019 року, яким ПАТ "Завод МАЯК" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 134285,0 грн., колегія суддів зазначає наступне. У відповідності до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Пунктом 24 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що до складу витрат включаються витрати на оплату відпусток працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, які відшкодовані після 1 січня 2015 року за рахунок резервів та забезпечень, сформованих до 1 січня 2015 року відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у випадку, якщо такі витрати не були враховані при визначенні об`єкта оподаткування до 1 січня 2015 року. Згідно з пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» , витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Згідно з п.п. 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Згідно зі ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи АІ групи. У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості. У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. Як встановлено матеріалами справи, на виконання вимог п. 24 підр. 4 р. XX Податкового кодексу України, позивачем проведено інвентаризацію резерву відпусток станом на 01.01.2015 р., зафіксовані актом №1 інвентаризації забезпечення майбутніх витрат і платежів станом на 01.01.2015 р., затвердженого 30.12.2014 року. Відповідно до вказаного акту забезпечення майбутніх витрат і платежів визначено в розмірі 864217,38 грн. Вказана інформація відображена також і у балансі (звіті про фінансовий стан) станом на 31.12.2014 року. В рамках вказаного резерву забезпечення майбутніх витрат і платежів (резерву відпусток) у сумі 864217,38 грн. виплачено та віднесено до складу податкових різниць по рядках 4.2.11 та 4.2.12 Витрати на оплату відпусток працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, які відшкодовані після 01.01.2015 року за рахунок резервів та забезпечень, сформованих до 01.01.2015 року у загальній сумі 705289 грн., зокрема 468621 грн. у 2016 року та 236668 грн. у 2017 році, в т.ч. генеральному директору ПрАТ «Завод Маяк» Муштаю І.С. в сумі 527375,29 грн. (290708 грн. за 2016 рік та 236668 грн. за 2017 рік). Стосовно доводів апеляційної скарги щодо перевірки правомірності врахування при визначенні об`єкту оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, виплачених генеральному директору Муштаю І.С. , відпускних та грошової компенсації за невикористані відпустки в сумі 527 375 грн, колегія суддів зазначає наступне. Позивачем було правомірно використано резерв відпусток для віднесення до складу податкових різниць по рядках 4.2.11 та 4.2.12 «Витрати на оплату відпусток працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, які відшкодовані після 01.01.2015 року за рахунок резервів та забезпечень, сформованих до 01.01.2015 року» у д загальній сумі 705289 грн., в т.ч. генеральному директору ПрАТ «Завод «Маяк» Муштаю І.С. в сумі 527375,29 грн. Крім того, відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. N96, державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, здійснює Державна служба України з питань праці (далі - Держпраці). Таким чином, у відповідача відсутні повноваження щодо перевірки питань дотримання трудового законодавства. Висновок контролюючого органу щодо податкового порушення позивача ґрунтується на тому, що підприємством порушено Закон України «Про відпустки» та приписи Кодексу законів про працю України. Разом з тим, Головним управлінням Держпраці у Харківській області питання дотримання ПрАТ «Завод «Маяк» порядку та умов надання щорічних відпусток, зокрема, ст. 79 Кодексу законів про працю України та ст. 10 Закону України «Про відпустки» було досліджено при проведенні планової перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за наслідками якого складено Акт перевірки № 20-01-4401/1779 від 13.10.2016 року, відповідно до якого, порушень порядку та умов надання щорічних відпусток, зокрема, ст. 79 Кодексу законів про працю України та ст.10 Закону України «Про відпустки» не виявлено. Стосовно порушеннь позивача в частині неправомірного нарахування амортизації, внаслідок чого занижено фінансового результату у розмірі 90 432 грн., то колегія суддів зазначає, що судове рішенння в частині відмови у скасуванні податкового повідомлення - рішення від 13.09.2019 р. №00000140501 з податку на прибуток приватних підприємств в частині суми основного платежу 16277,76 грн., суми штрафних санкцій 4069,0 грн. відповідачем не оскаржуавалось. Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно помилкових висновків суду першої інстанції про визнання законним та обгрунтованим лише 50% нарахування по зазначеному податковому рішені, оскільки порушення є суцільним і визнати його правомірним лише в частині у відповідності до чинного законодавства та наданої позивачем документації неможливо, колегія суддів вважає необґрунтованим, з огляду на наступне. Згідно з п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України, ставка податку на прибуток становиіь 18 відсотків. Таким чином, 90 432 х 18% = 16 277, 76 грн. (з яких, 90 432 - сума заниження фінансового результату, 18% - ставка податку), отже сума заниженого податкового зобов`язання з податку на прибуток в частині амортизації складає 16 277,6 грн. Таким чином, 107 428 - 16277,76 = 91150,24 грн. (з яких, 107 428 - загальна сума заниженого оподаткового зобов`язання згідно Податкового повідомлення-рішення від 13.09.2019 № 00000140501, 16277, 76 грн. - сума заниженого податкового зобов`язання внаслідок неправомірного нарахування амортизації. Отже, 91150, 24 грн. - це нарахована контролюючим органом сума податкових зобов`язань за результатом включення платником податків до складу витрат, витрати на оплату відпусток працівникам, які відшкодовані після 01.01.2015 року за рахунок резервів та забезпечень, сформованих о 1.01.2015. (22 788 грн. - сума штрафних санкцій у розмірі 25 відсотків згідно сг. 123 Податкового кодексу України). Щодо податкового повідомлення-рішення від 27.06.2019 р. №00015541307, яким ПАТ "Завод МАЯК" збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на 2550,95 грн. У відповідності до пп.1.1 п.16-1 підрозд.10 розд. ХХ Податкового кодексу України, платниками військового збору є особи, визначені п.162.1 ПК України, тобто платники ПДФО, в т.ч. податкові агенти, до яких, згідно з пп.14.1.180 Податкового кодексу України відносяться й юридичні, що виплачують доходи фізичним особам. При цьому, згідно до пп.1.5 п.161 підрозд.10 розд. ХХ і ст.171 Податкового кодексу України, особою відповідальною за нарахування, утримання і сплату (перерахування) військового збору до бюджету, є роботодавець фізичної особи при виплаті їй доходу у вигляді заробітної плати. Відповідно до пп. 1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, об`єктом обкладення військовим збором є доходи, визначені в ст.163 ПК України. Так, для фізичної особи - резидента це, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Перелік доходів, які в нього включаються, встановлено п. 164.2 ПК України. Згідно до пп.168.1.1 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Згідно до пп.168.1.5 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. Як встановлено матеріалами справи, відповідно до п. 3.5.5.2.3 Акту докуметальної планової виїзної перевірки ПАТ «Маяк» від 15.05.2019 року №1640/20-40-14-01-08/21189935, стосовно нарахування, утримання та сплати до бюджету військового збору, контролюючим органом встановлено: в порушення пп.168.1.5, п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст.176, пп. «ґ» п. 176.2 ст. 176, п. 16.1 підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, а саме несвоєчасне перерахування утриманого військового збору 13.04.2017 року в сумі 393 грн. по терміну сплати - 13.04.2017 року, 28.11.2017 року в сумі 3228,18 грн. по терміну сплати 28.11.2017 року (т. 1 а.с. 37 зворотній бік). Однак, опис обставин щодо несвоєчасного перерахування утриманого військового збору, з зазначенням розмірів, про які, крім того, зазначено в апеляційній скарзі, не обґрунтовує застосування штрафних санкцій та пені, які відповідач нараховує у податковому повідомленні-рішенні від 27.06.2019 р. №00015541307, що дає підстави для висновку про необґрунтованість такого розрахунку, оскільки не дозволяє встановити несвоєчасність сплати. Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять та податковим органом не надано документи щодо несвоєчасності перерахування сум утриманого військового збору. Отже, підстави для нарахування штрафу у сумі 1712,34 грн. та пені у сумі 838,61 грн., які визначені у податковому повідомленні - рішенні № 00015541307 від 27.06.2019 року - відсутні. З огляду на викладене, судом не встановлено, а відповідачем не доведено порушення ПАТ «Завод Маяк» вимог п.п. 1.2, п.п. 1.3, п.п. 1.4 п. 16 підрозділу 10 розділу ХХ, пп.168.1.5, п.168.1, ст.168, пп.176.2 «а» п.176.2 ст.176, пп. 176.2 «ґ» ст. 176, п. 16 1 підрозділ 10 розділ XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI. Доводи апеляційної скарги стосовно обґрунтованості податкового повідомлення-рішення від 27.06.2019 р. №00015541307, вказаних висновків суду не спростовують. Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, відповідачем прийняті рішення не на підставах, та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 по справі № 520/10043/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 26.04.2021 року