Постанова КЦС ВС № 320/4243/16-ц

Постанова Іменем України 22 квітня 2020 року м. Київ справа № 302/4243/16-ц провадження № 61-5631св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», відповідач ­­- ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 березня 2019 року у складі судді Бахаєва І. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2020 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Подліянової Г. С., Кримської О. М., ВСТАНОВИВ: Історія справи Короткий зміст позовних вимог У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк», Банк) звернулось до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ), про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позов мотивований тим, що 28 травня 2012 року між ФОП ОСОБА_3 (далі - Позичальник) та ПАТ «Універсал Банк», яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк» було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № ВL 13756 (далі - Договір). Згідно із Договором Банк надає Позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних в цьому договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 890 000,00 грн у порядку і на умовах, зазначених у ньому договорі. 28 травня 2012 року між ФОП ОСОБА_3 та Банком була укладена Додаткова угода № ВL 13756/К-1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL 13756 від 28 травня 2012 року (Індивідуальна угода - кредит, «класика», «змінювана процентна ставка» на базі Базової ставки НБУ за депозитами) (далі - Індивідуальна угода 1), відповідно до якої Банк надав Позичальнику кредитні кошти (кредит) в сумі 650 000,00 грн строком до 01 травня 2017 року. 28 травня 2012 року між ФОП ОСОБА_3 та Банком була укладена Додаткова угода № ВL 13999/К-2 до Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL 13756 від 28.05.2012 року (Індивідуальна угода - кредит, «класика», «змінювана процентна ставка» на базі Базової ставки НБУ за депозитами) (далі - Індивідуальна угода 2), відповідно до якої Банк надав Позичальнику кредитні кошти (кредит) в сумі 240 000,00 грн строком до 01 травня 2015 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № ВL 13756-П1 від 28 травня 2012 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором між Банком та ОСОБА_5 було укладено Договір поруки № ВL 13756-П2 від 28 травня 2012 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором між Банком та ПП «ФЕНИКС-ПЛЮС» було укладено Договір поруки № ВL 13756-ПЗ від 28 травня 2012 року. 28 травня 2012 року в забезпечення виконання Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL 13756 від 28 травня 2012 року між Банком та ОСОБА_2 (далі - Відповідач/Іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, (далі - Договір іпотеки), відповідно до якого Іпотекодавець передає Банку в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме, нежитлове приміщення, загальною площею 124,3 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та яке належить на праві власності ОСОБА_2 (далі - Предмет іпотеки). Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Чудською О.О. та накладено заборону на відчуження зазначеної в договорі нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 до припинення чи розірвання договору. Відповідно то інформаційної довідки від 05 квітня 2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майно ПАТ «Універсал Банк» стало відомо, що власником вищезазначеного майна, яке передано Банку в іпотеку, став ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 18 лютого 2016 року (серія та номер: 106), посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Алейніковим В. Г. На яких підставах приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Алейніковим В. Г. посвідчений договір купівлі-продажу від 18 лютого 2016 року, а також яким чином було знято заборону відчуження зазначеного нерухомого майна ПАТ «Універсал Банк» невідомо, у зв`язку з чим Банк звертався до нотаріуса Алейнікова В.Г., проте, будь-якої відповіді від нотаріуса отримано не було. Відповідно до висновку від 03 червня 2016 року вартість майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 складає 1 179 900,00 грн. Банк свої обов`язки за Кредитним договором виконав належним чином. Починаючи з 01 серпня 2012 року Позичальник не в повному обсязі сплачував тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами. Станом на 17 травня 2016 року заборгованість Позичальника за Додатковою угодою № ВL 13756/К-1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL 13756 від 28 травня 2012 року відповідно до наданого розрахунку заборгованості становить 1 825 677,18 грн, а саме: заборгованість по сумі кредиту - 627 514,91 грн; в т.ч. прострочена заборгованість по сумі кредиту - 495 311,57 грн; заборгованість по відсотках - 599 125,72 грн; пеня - 599 036,55 грн. Станом на 16 травня 2016 року заборгованість Позичальника за Додатковою угодою № ВL 13999/К-2 до Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL 13756 від 28 травня 2012 року відповідно до наданого розрахунку становить 698 874,31 грн, а саме: заборгованість по сумі кредиту - 219 428,57 грн; в т.ч. прострочена заборгованість по сумі кредиту - 219 428,57 грн; заборгованість по відсотках - 203 286,67 грн; пеня - 276 159,07 грн. 23 січня 2013 року на адресу ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 направлено досудову вимогу, про усунення порушень Договору та сплату простроченої заборгованості. ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 порушення Кредитного договору усунуто не було, внаслідок чого відповідно до умов Договору, статті 1050 Цивільного кодексу України Банк набув право вимагати дострокового повернення всієї заборгованості за Договором. Актуальна заборгованість за Додатковою угодою № ВL 13756/К-1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL 13756 від 28 травня 2012 року та Додатковою угодою № ВL 13999/К-2 до Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL 13756 від 28 травня 2012 року складає 2 371 355,61грн (1 825 677,18 грн + 698 874,31 грн - 20 793,11 грн - 132 402,77 грн). Позивач просив: звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 124,3 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження передбачено ЗУ «Про виконавче провадження» із початковою ціною предмета іпотеки у розмірі 1 179 900,00 грн згідно висновку про вартість майна від 03 червня 2016 року та за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна; за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна у встановленому законом порядку задовольнити в повному обсязі вимоги Банку в сумі 2 371 355,61 грн, про що видати рішення; кошти від реалізації заставного майна перераховувати за вказаними реквізитами: Одержувач: ПАТ «Універсал Банк» Рахунок одержувача: НОМЕР_1 Банк одержувача: ПАТ «Універсал Банк» МФО банку одержувача: 322001 Код ЄДРПОУ: 21 133352; стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 березня 2019 року позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 124,3 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження передбачено Закону України «Про виконавче провадження» із початковою ціною предмета іпотеки у розмірі 1 179 900,00 грн згідно висновку про вартість майна від 03 червня 2016 року та за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. За рахунок коштів отриманих від реалізації заставного майна у встановленому законом порядку задовольнити в повному обсязі вимоги ПАТ «Універсал Банк» в сумі 2 371 355,61 грн. Вирішено кошти від реалізації заставного майна перераховувати за вказаними реквізитами: Одержувач: ПАТ «Універсал Банк» Рахунок одержувача: НОМЕР_1 Банк одержувача: ПАТ «Універсал Банк» МФО банку одержувача: 322001 Код ЄДРПОУ: 21133352. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 338,50 грн, з яких: 1 378,00 грн - судовий збір за подання позову; 960,50 грн - судовий збір за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитними договорами, у позивача виникло право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 липня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 березня 2019 року по цивільній справі № 320/4243/16-ц за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки , залишено без задоволення. Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_4 , залишено без задоволення, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 березня 2019 року залишено без змін. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції. Зазначив, що доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача та його представника у цій справі. Правом Банку є обирати спосіб захисту свого порушеного права: звертатись з позовом до позичальника чи будь-якого із поручителів, у тому числі майнового (іпотечного). Оскільки, в силу вимог статті 20 частини 1 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Відповідач ОСОБА_1 у суді першої інстанції чи в апеляційному суді не заявляв про застосування строку позовної давності до будь-якої заборгованості, нарахованої Банком, у тому числі у вигляді пені, у суду відсутні підстави для вирішення цього питання за власною ініціативою в силу вимог статті 267 частин 3, 4 ЦК України. Крім того, розмір пені не перевищує розміру основного боргу (тіло кредиту + відсотки), а тому у суду у цій справі відсутні підстави для зменшення останньої на підставі статті 551 частини 3 ЦК України. Формулювання у позові Банку та у рішенні суду першої інстанції у цій справі щодо способу звернення стягнення: «…шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження передбачено Закону України «Про виконавче провадження…», є правильним та не містить у собі обов`язку, щоб будь-яке виконавче провадження вже мало місце на час ухвалення цього рішення судом першої інстанції у цій справі. Раніше Банк звертався до суду з позовом до позичальника та інших поручителів про стягнення поточної заборгованості, а не всієї заборгованості достроково, тому відсутні підстави для зміни строку виконання основного зобов`язання за вищезазначеними додатковими угодами у цій справі. Відповідач ОСОБА_1 та його представник розмір заборгованості, нарахованої Банком за вищезазначеним договором, у цій справі не спростували належними, допустимими доказами. Встановлено, що заборгованість Банком у цій справі заявлена станом на травень 2016 року, але фактично остання розрахована саме в межах строку дії договору та додаткових угод. У матеріалах справи відсутні належні, допустимі докази того, що позичальник чи будь-які інші поручителі у будь-який спосіб вже погасили вищезазначену заборгованість за договором перед Банком станом на час розгляду цієї справи судом першої інстанції (28 березня 2019 року). Майно, на яке звернуто стягнення, станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції, належить та зареєстровано саме за відповідачем ОСОБА_1 . Банк не надавав згоди іпотечному поручителю ОСОБА_2 на відчуження вищезазначеного іпотечного майна на користь ОСОБА_1 . Обтяження щодо предмета іпотеки було зареєстровано Банком свого часу у встановленому законом порядку. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні. Короткий зміст вимог касаційної скарги У березні ОСОБА_1 подав касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_4 , у якій просить скасувати заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 березня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Універсал Банк». Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (не застосовано абз. 6,7 статті 3 ЗУ «Про іпотеку» та абз. 11 роз`яснення Міністерства юстиції України від 13 грудня 2011 року «Особливості посвідчення договору іпотеки»). Позивач не має переважного права на задоволення своїх вимог перед зареєстрованим правом власності ОСОБА_1 на спірну будівлю, оскільки відсутня Державна реєстрація іпотеки (відсутні відомості в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про іпотеку). Натомість судом апеляційної інстанції в постанові зазначено, що обтяження щодо предмета іпотеки було зареєстровано банком свого часу у встановленому законом порядку. На думку відповідача, суди до спірних правовідносин не повинні були застосовувати статтю 39 Закону України «Про іпотеку», оскільки для її застосування необхідна така складова, як загальний розмір вимог. Судом першої інстанції не враховані правові позиції Верховного суду України, викладені у постановах від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2467цс13 та від 25 травня 2016 року у справі № 6-2858цс15 стосовно того, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. Позивач повинен був заявити вимогу про поновлення дії іпотеки. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 320/4243/16-ц, витребувано справу з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання заочного рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 березня 2019 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2020 року. У жовтні 2020 року матеріали цивільної справи № 320/4243/16-ц надійшли до Верховного Суду. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). В ухвалі Верховного Суду від 16 червня 2020 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України: від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2467цс15; від 25 травня 2016 року у справі № 6-2858цс15, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України). Фактичні обставини Суди встановили, що 28 травня 2012 року між ФОП ОСОБА_3 та ПАТ «Універсал Банк», яке є правонаступником ВАТ «Універсал Банк» укладений Генеральний договір про надання кредитних послуг № ВL 13756. Згідно із умовами вищезазначеного договору Банк надав позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних в цьому договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 890 000,00 грн у порядку і на умовах, зазначених у ньому договорі. 28 травня 2012 року між ФОП ОСОБА_3 та Банком укладена додаткова угода № ВL 13756/К-1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL 13756 від 28 травня 2012 року (Індивідуальна угода - кредит, «класика», «змінювана процентна ставка» на базі Базової ставки НБУ за депозитами), відповідно до якої Банк надав Позичальнику кредитні кошти (кредит) в сумі 650 000,00 грн строком до 01 травня 2017 року. 28 травня 2012 року між ФОП ОСОБА_3 та Банком укладена додаткова угода № ВL 13999/К-2 до Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL 13756 від 28 травня 2012 року (Індивідуальна угода - кредит, «класика», «змінювана процентна ставка» на базі Базової ставки НБУ за депозитами), відповідно до якої Банк надав Позичальнику кредитні кошти (кредит) в сумі 240 000,00 грн строком до 01 травня 2015 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором між Банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № ВL 13756-П1 від 28 травня 2012 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором між Банком та ОСОБА_5 укладений договір поруки № ВL 13756-П2 від 28 травня 2012 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором між Банком та ПП «ФЕНИКС-ПЛЮС» укладений договір поруки № ВL 13756-ПЗ від 28 травня 2012 року. 28 травня 2012 року в забезпечення виконання Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL 13756 від 28 травня 2012 року між Банком та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, посвідчений Чудською О. О., приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області, зареєстрований в реєстрі за № 1922, відповідно до якого Іпотекодавець передає Банку в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме, нежитлове приміщення, загальною площею 124,3 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_2 . Договір іпотеки було посвідчено приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Чудською О.О. та накладено заборону на відчуження зазначеної в договорі нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 . За змістом інформаційної довідки від 05 квітня 2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майно ПАТ «Універсал Банк» стало відомо, що власником вищезазначеного майна, яке передане банку в іпотеку, став ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 18 лютого 2016 року (серія та номер: 106), посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Алейніковим В. Г. Відповідно до висновку від 03 червня 2016 року вартість майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 складає 1 179900,00 грн. Банк свої обов`язки за кредитним договором виконав належним чином. Починаючи з 01 серпня 2012 року, позичальник не в повному обсязі сплачував тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами. Станом на 17 травня 2016 року заборгованість позичальника за додатковою угодою № ВL 13756/К-1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL 13756 від 28 травня 2012 року відповідно до наданого розрахунку заборгованості становить 1 825 677,18 грн, а саме: заборгованість по сумі кредиту - 627 514,91 грн; в т.ч. прострочена заборгованість по сумі кредиту - 495 311,57 грн; заборгованість по відсотках - 599 125,72 грн; пеня - 599 036,55 грн. Станом на 16 травня 2016 року заборгованість Позичальника за Додатковою угодою № ВL 13999/К-2 до Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL 13756 від 28 травня 2012 року відповідно до наданого розрахунку становить 698874,31 грн, а саме: заборгованість по сумі кредиту - 219 428,57 грн; в т.ч. прострочена заборгованість по сумі кредиту - 219 428,57 грн; заборгованість по відсотках - 203 286,67 грн.; пеня - 276 159,07 грн. 23 січня 2013 року на адресу ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 направлено досудову вимогу про усунення порушень договору та сплату простроченої заборгованості. ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 порушення Кредитного договору усунуто не було, внаслідок чого відповідно до умов Договору, статті 1050 ЦК України Банк набув право вимагати дострокового повернення всієї заборгованості за Договором. ПАТ «Універсал Банк» звернулосься до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із позовною заявою до ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства «ФЕНИКС-ПЛЮС» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою ВССУ від 25 листопада 2015 року касаційну скаргу ПАТ «Універсал Банк» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області було задоволено та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Також ПАТ «Універсал Банк» вже звертався до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із позовом до ОСОБА_3 про стягнення донарахованих відсотків за додатковою угодою № BL 13756/К-1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL 13756 від 28 травня 2012 року (за період з 29 листопада 2013 року по 19 січня 2015 року) та заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 квітня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» було задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість по донарахованих відсотках в сумі 132 402,77 грн. Рішення набрало законної сили та на його виконання було видано виконавчі листи На час розгляду справ в апеляційному суді рішення від 28 квітня 2015 року не виконано. Також ПАТ «Універсал Банк» звертався до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із позовом до ОСОБА_3 про стягнення донарахованих відсотків за Додатковою угодою № BL 13999/К-2 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 13756 від 28 травня 2012 року (за період з 29 листопада 2013 року по 29 січня 2015 року) та заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» було задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість по донарахованих відсотках в сумі 20 793,11 грн. Рішення набрало законної сили та на його виконання було видано виконавчі листи. На час розгляду справи в апеляційному суді рішення від 12 травня 2015 року не виконано. Актуальна заборгованість за додатковою угодою № ВL 13756/К-1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL 13756 від 28 травня 2012 року та додатковою угодою № ВL 13999/К-2 до Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL 13756 від 28 травня 2012 року складає 2 371 355,61 грн (1 825 677,18 грн + 698 874,31 грн - 20 793,11 грн - 132 402,77 грн). Встановлено, що заборгованість Банком у цій справі заявлена станом на травень 2016 року, але фактично остання розрахована саме в межах строку дії договору та додаткових угод. Майно, на яке звернуто стягнення у цій справі судом першої інстанції станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції у цій справі, належить та зареєстровано саме за відповідачем ОСОБА_1 . Банк не надавав згоди іпотечному поручителю ОСОБА_2 на відчуження вищезазначеного іпотечного майна на користь ОСОБА_1 . Обтяження щодо предмета іпотеки було зареєстровано Банком свого часу у встановленому законом порядку.

Позиція Верховного Суду Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з таких підстав. Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації. Таким чином, за своєю правовою природою права іпотекодержателя на предмет іпотеки є речово-правовими, оскільки надають йому можливість задовольнити свої вимоги до боржника за основним зобов`язанням безпосередньо за рахунок такого предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами. Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України від 1 липня 2004 року N 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Відповідно до частини третьої статті 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації. Аналогічні положення містяться й у частині другій статті 3 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої взаємні права й обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Крім того, порядок державної реєстрації іпотек на час укладення договору іпотеки регулювався Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року N 410 (втратив чинність 31 січня 2013 року). 28 травня 2012 року приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Чудською О. О. було посвідчено договір іпотеки, укладений між ПАТ «Універсал банк» та накладено заборону на відчуження зазначеної в договорі нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 . Обтяження щодо предмета іпотеки було зареєстровано ПАТ «Універсал Банк» 28 травня 2019 року у встановленому законом порядку. Таким чином доводи касаційної скарги щодо відсутності державної реєстрації іпотеки є безпідставними. Враховуючи відсутність судового рішення про визнання договору іпотеки недійсним, він є обов`язковим для виконання та породжує передбачені у ньому права і обов`язки. Згідно з частиною першою статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Відповідно до частини третьої статті 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації. В постанові від 13 квітня 2016 року у справі №6-2467цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що відповідно до частини третьої статті 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації. Аналогічні положення містяться й у частині другій статті 3 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої взаємні права й обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Крім того, порядок державної реєстрації іпотек у спірний період регулювався Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року N 410 (втратив чинність 31 січня 2013 року) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року N

868. Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону N 1952-IV записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Пунктами 74, 75 Порядку держаної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року N 868, передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, що набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно. Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 25 травня 2016 року у справі №6-2858цс15. При розгляді даної справи суди встановили, що обтяження щодо предмета іпотеки було зареєстровано Банком свого часу у встановленому законом порядку. Отже, висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України: від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2467цс15; від 25 травня 2016 року у справі № 6-2858цс15, на які послався відповідач у касаційній скарзі. Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Колегія суддів вважає доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування статті 39 Закону України «Про іпотеку» через відсутність загального розміру вимог безпідставними, оскільки в рішенні суду першої інстанції зазначена сума заборгованості, яка стягується цим рішення, а саме - 2 371 355,61 грн. Установивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, суди дійшли обґрунтованого висновку, що невиконання грошового зобов`язання призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню на користь банку, та дає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження. Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Висновки Верховного Суду Відповідно до частин першої та другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу. Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення. Заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 березня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2020 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. Ю. Тітов