Ухвала КЦС ВС № 183/6084/17

У Х В А Л А 26 квітня 2021 року м. Київ справа № 183/6084/17 провадження № 61-4722ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану через адвоката Трикозу Тетяну Вікторівну, на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної реєстрації бізнесу та речових прав на нерухоме майно Новомосковської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Піщанська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності, визнання протиправним та скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зміни адреси земельної ділянки, скасування державної реєстрації щодо зміни відомостей про зміну адреси земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на житловий будинок, скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, та державної реєстрації права власності на житловий будинок, витребування з чужого незаконного володіння житлового будинку, В С Т А Н О В И В : У березні 2021 року ОСОБА_1 через адвоката Трикозу Т. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року з пропуском строку на касаційне оскарження. Згідно із частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Дніпровський апеляційний суд ухвалив постанову 04 лютого 2021 року, останній день строку на касаційне оскарження припадав на 09 березня 2021 року, а заявник звернувся до суду із касаційною скаргою 19 березня 2021 року. Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Заявник просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що його представник отримав рішення суду апеляційної інстанції 22 лютого 2021 року, що свідчить про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження. З огляду на вищезазначене учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Враховуючи те, що заявник не надав суду докази отримання оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, доводи заявника щодо поновлення строку на касаційне оскарження не заслуговують на увагу. Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Отже, заявнику необхідно надати належні та допустимі докази на підтвердження дати отримання представником заявника оскаржуваного судового рішення або зазначити інші поважні та обґрунтовані підстави пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази на їх підтвердження, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, а отже, питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішене, оскільки у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявником не зазначено підстав, виключних випадків неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Згідно з частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Касаційна скарга заявника не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Також, заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави для скасування рішення суду відповідно до статті 411 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Враховуючи наведене, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги, у якій зазначити підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до вимог цивільного процесуального закону, а також надіслати суду копії уточненої редакції касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників. У касаційній скарзі заявник просить відстрочити йому сплату судового збору, оскільки він є великим у порівнянні з його доходами, питання сплати судового збору вимагає певного строку. Згідно із частиною першою статті 136 ЦПК України, суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Верховний Суд зазначає, що ОСОБА_1 клопотання про відстрочення сплати судового збору не обгрунтував належним чином та надав доказів на підтвердження неможливості його сплати. З огляду на викладене відсутні підстави для задоволення клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, а отже, питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішене, оскільки заявник не виконав вимоги пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, а саме: не додав документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону за подання та розгляд касаційної скарги. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час звернення позивача до суду) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час звернення позивача до суду) за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1 600,00грн. З позовом ОСОБА_2 звернулась у 2017 році. Рішеннями судів попередніх інстанцій задоволено позов частково. Судовий збір за вимоги немайнового характеру становить 4 480,00 грн (640,00 грн?7). Розмір судового збору за подання позовної заяви майнового характеру визначається зазначенням ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки відповідно до пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України такий обов`язок покладається на позивача. Зі змісту поданої касаційної скарги та копій судових рішень неможливо встановити ціну позову в частині майнових вимог щодо витребування житлового будинку та визнання права власності на земельну ділянку станом на день його подання, заявник касаційної скарги зобов`язаний самостійно визначити й відповідним чином обґрунтувати розмір судового збору, надати оригінал квитанції про його оплату, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Оскільки рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються в повному обсязі, заявнику необхідно сплатити судовий збір за вимоги майнового та немайнового характеру. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393, 394 ЦПК України У Х В А Л И В : Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану через адвоката Трикозу Тетяну Вікторівну, залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 26 травня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя А. С. Олійник