Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/4747/15(916/1629/20)

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/4747/15(916/1629/20) Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Аленіна О.Ю. суддів: Лавриненко Л.В., Мишкіної М.А. секретар судового засідання Герасименко Ю.С. За участю представників учасників справи: від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - Вакаренко І.В. від ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" - адвокат Нестеренко І.В. від EMPSON LIMITED (Емпсон Лімітед) - адвокат Сільницький І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2020 по справі №916/4747/15(916/1629/20) за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" про стягнення 2 360 203, 76 грн в межах справи №916/4747/15 за заявою публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" до публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ У червні 2020 Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" (далі - ПАТ "ОНЗ") в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з орендної плати у розмірі 1 150 457,76 грн та неустойку у розмірі 1 209 746 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог Департамент посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення в частині своєчасної сплати орендних платежів та прострочення повернення об`єкту оренди. Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.12.2020 у задоволенні позову відмовлено. В мотивах оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зазначив, що на виконання ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.11.2015 у справі №522/23126/15-к, арештоване нерухоме майно та земельні ділянки ПАТ "ОНЗ" були передані на відповідальне зберігання та оперативне управління Державі, в особі Державного підприємства "Укртранснафтопродукт", про що складено відповідний акт приймання - передачі майна від 15.12.2015. Пославшись на приписи ст. 75 ГПК України суд першої інстанції зазначив, що підстави неможливості розпорядження майном ПАТ "ОНЗ" встановлені рішенням Господарського суду Одеської області по справі №916/52/17 від 04.04.2017, які не підлягають доказуванню у цій справі. Із посилання на приписи ч. 6 ст. 762 ЦК України суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність вини ПАТ "ОНЗ" у несплаті заборгованості з орендної плати та неустойки, оскільки з 15.12.2015 усе майно належне відповідачеві передано ДП "Укртранснафтопродукт", через що відповідач позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність, тобто вини в діях ПАТ "ОНЗ" не вбачається, у зв`язку з неможливістю розпорядження майном. Стосовно тверджень позивача про встановлення вини ПАТ "ОНЗ" рішенням Господарського суду Одеської області від 31.10.2014 по справі №916/2771/14 та рішенням Господарського суду Одеської області від 25.07.2018 по справі №916/556/18, суд першої інстанції зазначив, що відповідні висновки не можуть прийматись до уваги судом, як встановлені обставини, оскільки є лише правовою оцінкою іншим судом встановлених обставин справи. В означених рішеннях суду не досліджувалось питання наявності вини ПАТ "ОНЗ". Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся Департамент з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2020 та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним з`ясуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, що пояснюється наступним. Так, на переконання скаржника є помилковим висновок місцевого господарського суду з приводу того, що внаслідок передання усього належного відповідачеві майна, ДП "Укртранснафтопродукт", він позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність, а тому вини в діях відповідача не вбачається у зв`язку з неможливістю розпорядження майном, оскільки відповідач починаючи з 15.12.2015 року не звертався до Департаменту з метою внесення змін до договору, шляхом підписання додаткового договору про розірвання вищезазначеного договору оренди або заміни сторони (орендаря) договору оренди, як то передбачено ст. 654 ЦК України. До того ж, як стверджує апелянт, передані за договором нежилі приміщення, є об`єктами комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, а не майном відповідача, яке передавалось на відповідальне зберігання та оперативне управління та щодо якого накладався арешт в межах кримінального провадження. Враховуючи зазначене, апелянт вважає, що ПАТ "ОНЗ" є стороною у договорі оренди на яку покладений обов`язок щодо повернення об`єкта оренди за актом приймання передачі у зв`язку із розірванням договору оренди, що прямо передбачено умовами договору. На переконання апелянта, вина відповідача вбачається із уникнення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкту оренди по закінчення строку дії договору оренди, адже такий обов`язок виник у відповідача з 20.09.2018 р та припинився за результатами проведення примусового виселення, про що свідчить наявний в матеріалах справи акт державного виконавця. Також, як вважає апелянт, судом першої інстанції не враховано той факт, що відповідач був обізнаний про дострокове розірвання договору оренди та виселення, однак не вжив жодних дій спрямованих на добровільне виконання умов договору оренди в частині повернення орендованого майна, за актом приймання - передачі. Скаржник також наголошує, що відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували факт добросовісності останнього, а саме бажання повернути орендоване майно в порядку чинного законодавства. Адже фактично Департамент не мав доступу до орендованих нежилих приміщень, доки не було здійснено примусове виселення відповідача в рамках виконавчого провадження, а отже Департамент не мав змоги використовувати об`єкт комунального майна як уповноважений орган власника територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради. Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції помилково зробив висновок щодо відсутності у відповідача вини щодо неповернення орендованого майна. З приводу висновків суду першої інстанції про відсутність у рішенні Господарського суду Одеської області від 31.10.2014 по справі №916/2771/14 та у рішенні Господарського суду Одеської області від 25.07.2018 по справі №916/556/18 висновків, що можуть прийматись як встановлені обставини, скаржник наголошує, що в межах розгляду господарської справи №916/556/18, встановлено, що комісійним обстеженням від 18.06.2018 був встановлений факт використання відповідачем орендованим майном, що спростовує твердження про відсутність вини ПАТ "ОНЗ" у зв`язку з неможливістю розпоряджатися своїм майном, отже повторного доведення не потребує. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №916/4747/15(916/1629/20) за апеляційною скаргою Департаменту на рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2020 та призначено справу до розгляду на 07.04.2021. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 відкладено розгляд справи №916/4747/15(916/1629/20) за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2020 на 21.04.2021. 20.04.2021 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від ПАТ "ОНЗ", який судом апеляційної інстанції залишено без розгляду з огляду на таке. Згідно з приписами ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Так, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 встановлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу до 25.03.2021. Проте, відзив на апеляційну скаргу був поданий до суду апеляційної інстанції ПАТ "ОНЗ" 20.04.2021, тобто із пропуском строку встановленого судом. Відповідач просить поновити йому пропущений строк на подання відзиву на апеляційну скаргу у зв`язку із неотриманням копії апеляційної скарги та ознайомленням з матеріалами справи, у яких у тому числі міститься апеляційна скарга 06.04.2021. За наведених обставин відповідач вважає, що з причин які не залежали від нього, строк на подання відзиву на апеляційну скаргу було пропущено, а тому існують підстави для його поновлення. За приписами ч.1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення В свою чергу ч. 2 ст. 119 ГПК України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Відтак, чинне процесуальне законодавство не передбачає поновлення встановленого судом процесуального строку, такий строк може бути лише продовжений та за певних умов, а саме поданням заяви учасником справи поданою до закінчення цього строку. Однак, із заявою про продовження (поновлення) встановленого судом процесуального строку, зокрема на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач до суду не звертався. Колегія суддів за власної ініціативи також не вбачає підстав для продовження встановленого судом процесуального строку, з огляду на відсутність об`єктивних причин, які б свідчили про реальні перешкоди, що заважали відповідачеві подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк. Отже, наданий відповідачем відзив на апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції залишив без розгляду як такий, що подано з порушенням встановленого судом процесуального строку. Під час судового засідання від 20.04.2021 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні. Представники ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" та EMPSON LIMITED (Емпсон Лімітед) надали пояснення у відповідності до яких не погоджуються із доводами апеляційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з наявних матеріалів справи, у відповідності до свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення підвалу, першого та другого поверхів №1 від 20.08.2008, територіальній громаді міста Одеси, в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності належить об`єкт, який розташований за адресою м. Одеса, вул. Шкодова гора,1. Об`єкт в цілому складається з приміщень літ. «А», загальною площею 713,9 кв.м., основною площею 497,7 кв.м., відображених у технічному паспорті від 03.04.2008. 30.07.2012 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та ПАТ "Лукойл-Одеський нафтопереробний завод" (орендар) був укладений договір оренди №9/83 нежитлового приміщення відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого, другого та підвального поверхів, загальною площею 545, 5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора,

1. Згідно з п. 2.1. договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про орендну державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 з наступними змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006р. №1846. За умовами п. 2.2. договору за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць, 34 635, 58 грн та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розмірі орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Відповідно до п. 2.4. договору орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. Пунктами 3.2., 3.3. договору визначено, що орендодавець має право контролювати стан, напрямки та ефективність використання приміщень, переданих в оренду. Орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі. Згідно з 3.4. договору орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду нежилого приміщення згідно з п.1.1. цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами. За умовами п. 4.7. договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 5-денний термін передати орендавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодовувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану чи втрати (повної чи часткової) об`єкта оренди. Відповідно до п. 5.3. договору у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди. У відповідності до п.п. 7.6., 7.11. договору він може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішення господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди. Дія договору оренди припиняється достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду. 07.05.2013 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" був укладений додатковий договір №1 про внесення змін до договору оренди нежитлового №9/83 від 30.07.2012 щодо зміни орендаря з ПАТ "Лукойл-Одеський нафтопереробний завод" на ПАТ "Одеський нафтопереробний завод". 25.06.2015 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" був укладений додатковий договір №2 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення, викладеного у новій редакції 30.07.2012 №9/83 щодо предмету договору, а саме: орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 237,0 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1; методики розрахунку орендної плати, розміру орендної плати, а також щодо прав і обов`язків орендаря. За змістом рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2014 по справі №916/2771/14 Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду із позовом до ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 404490,22 грн нарахованої за період з лютого 2014 по жовтень 2014 та пеню у розмірі 31169,09 грн за період з 16.11.2013 по 09.10.2014 у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення №9/83 від 30.07.2012 в частині своєчасної сплати орендних платежів. Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.10.2014 по справі №916/2771/14 позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заборгованість з орендної плати у розмірі 404490,22 грн за період з лютого 2014 по жовтень 2014 та пеню у розмірі 31169,09 грн за період з 16.11.2013 по 09.10.2014. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2016 по справі №916/4747/15 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Одеський нафтопереробний завод". Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.08.2016 по справі №916/4747/15 затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів до боржника ПАТ "Одеський нафтопереробний завод", визнано грошові вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на загальну суму 1312813 грн 64 коп, у тому числі, за розрахунком позивача, заборгованість за спірним договором оренди за період з 01.11.2014 по 11.01.2016. В подальшому, як вбачається зі змісту рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2018 по справі №916/556/18, у березні 2018 Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до місцевого господарського суду із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" про розірвання договору оренди №9/83 від 30.07.2012 та виселення відповідача з нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 237,0 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора,

1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.07.2018 по справі №916/556/18 позов задоволено, розірвано договір оренди №9/83 нежитлового приміщення від 30.07.2012, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та ПАТ "Одеський нафтопереробний завод", зобов`язано ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" звільнити нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 237, 0 кв.м., що розташовані за адресою м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1. 28.11.2019 державним виконавцем Другого Суворовського відділу служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виселено ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" з нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 237,0 кв.м., що розташовані за адресою м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом державного виконавця. Звертаючись до суду першої інстанції із даним позовом Департамент комунальної власності Одеської міської ради зазначив, що відповідач не сплачував орендну плату за користування об`єктом оренди, у зв`язку з чим виникла заборгованість з орендної плати за період з 12.01.2016 по 19.09.2018 у розмірі 1 150 457 грн 76 коп. Також із посиланням на приписи ч.2 ст. 785 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача неустойку за прострочення виконання зобов`язання з повернення об`єкта оренду у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 20.09.2018 по 28.11.2019 складає 1 209 746 грн. Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні заявлених позовних вимог з огляду на відсутність вини відповідача у несплаті заборгованості з орендної плати, оскільки з усе майно належне відповідачеві передано ДП "Укртранснафтопродукт", через що відповідач був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність та розпоряджатися майном. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке. В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 759 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 283 ГК України, визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст.762 ЦК України). За змістом статей 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній станом на час укладення договору оренди) орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі. Так, за умовами п.п. 2.1., 2.2., 2.4. укладеного між сторонами договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про орендну державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 з наступними змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006р. №1846. За орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць, 34 635, 58 грн та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розмірі орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. Відтак, укладаючи договір оренди нежитлового приміщення відповідач взяв на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної орендних платежів. Однак, як свідчать наявні матеріали справи та не спростовано відповідачем, свої зобов`язань за договором ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" не виконало, що призвело до утворення заборгованості з орендної плати за користування орендованим майном. Заборгованість відповідача з орендної плати перед позивачем за період з 12.01.2016 по 19.09.2018 складає 1 150 457 грн 76 грн. Період заборгованості розраховано із врахуванням визнання позивача кредитором у справі про банкрутство ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" на загальну суму 1 312 813 грн 34 грн, з яких основний борг з орендної плати заявлено за період з 01.11.2014 по 11.01.2016 та набранням 19.09.2018 законної сили рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2018 по справі №916/556/18 про виселення відповідача з орендованого приміщення. З огляду на відсутність доказів погашення відповідачем існуючої заборгованості з орендної плати, колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу з орендної плати у розмірі 1 150 457 грн 76 грн з відповідача на користь позивача. З приводу заявленої позивачем до стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язання з повернення об`єкта оренди колегія суддів зазначає таке. Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч. 2 ст. 795 ЦК України). Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 759 та ч. 1 ст. 785 ЦК України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 ЦК України. Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17. Зі змісту статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України. Законодавцем у частині першій статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові 02.09.2014 у справі №3-85гс14, а також Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові 11.04.2018 у справі №914/4238/15, постанові 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та у постанові 09.09.2019 у справі №910/16362/18. До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна. Як вбачається з наявних матеріалів справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 25.07.2018 по справі №916/556/18 розірвано укладений між сторонами договір оренди №9/83 нежитлового приміщення від 30.07.2012 та зобов`язано ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" звільнити нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 237,0 кв.м., що розташовані за адресою м. Одеса, вул. Шкодова гора,

1. Однак, відповідач добровільно вказане рішення суду не виконав. 28.11.2019 державним виконавцем Другого Суворовського відділу служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виселено ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" з нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 237,0 кв.м., що розташовані за адресою м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом державного виконавця. З урахуванням наведених законодавчих приписів, враховуючи бездіяльність відповідача щодо добровільного повернення орендованого майна, колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 1 209 746 грн за період з 20.09.2018 (дата після набрання законної сили рішення про зобов`язання відповідача звільнити орендовані приміщення) по 28.11.2019 (дата виселення відповідача з орендованих приміщень державним виконавцем). Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження відповідача та висновки місцевого господарського суду з приводу відсутності вини відповідача у несплаті заборгованості з орендної плати та неустойки, оскільки з 15.12.2015 усе майно належне ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" передано ДП „Укртранснафтопродукт", через що ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність, з огляду на таке. Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.11.2015 по справі №522/23126/15-к задоволено клопотання прокурора про передачу речових доказів на відповідальне зберігання, в рамках кримінального провадження та надано дозвіл на передачу всього нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці нафтопереробного заводу, який розташований у м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1 та належить ПАТ "Одеський нафтопереробний завод", на який накладений арешт ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.04.2014, шляхом заборони розпорядження, продажу та передачі майнових прав щодо всього нерухомого майна та земельної ділянки нафтопереробного заводу, який розташований за зазначеною адресою, на відповідальне зберігання та оперативне управління у відповідності до чинного законодавства України - Державі, в особі Державного підприємства "Укртранснафтопродукт", що належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Зобов`язано службових осіб ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" передати вищевказане нерухоме майно т земельну ділянку нафтопереробного заводу, який розташований за адресою м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1, а Державному підприємству "Укртранснафтопродукт" прийняти його зі складанням відповідних актів прийому-передачі (т.1, а.с. 51-55). У відповідності до акту прийому-передачі на відповідальне зберігання та оперативне управління від 15.12.2015 ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" передало, а ДП "Укртранснафтопродукт" прийняло на відповідальне зберігання та оперативне управління все нерухоме майно та земельну ділянку на якій воно розташоване за адресою м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1. Майно, що передається на підставі цього акту знаходиться на земельній ділянці нафтопереробного заводу, який розташований за адресою м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1 та належить ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" (т.1, а.с. 56-57). Отже, зі змісту наведеної ухвали так акту прийому-передачі вбачається, що на відповідальне зберігання та оперативне управління ДП "Укртранснафтопродукт" було передано майно за адресою м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1 та належить ПАТ "Одеський нафтопереробний завод". Однак, предметом оренди за укладеним між сторонами договором є об`єкт, який розташований за адресою м. Одеса, вул. Шкодова гора,1, тобто за адресою відмінною від тієї за якою майно було передано ДП "Укртранснафтопродукт". До того ж, ДП "Укртранснафтопродукт" було передано майно, яке належить ПАТ "Одеський нафтопереробний завод", втім, орендоване майно не належало та не належить відповідачеві. Так, у відповідності до свідоцтва про право власності на від 20.08.2008 передані відповідачеві за договором оренди нежитлові приміщенні належать територіальній громаді міста Одеси, в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності. В подальшому, ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 19.01.2016 по справі №522/23126/15-к задоволено клопотання прокурора про арешт майна, по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014160020000076 від 24.02.2014 та накладено арешт на рухоме майно ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» шляхом заборони розпорядження, продажу та передачі майнових прав. Вироком Суворовського районного суду міста Одеси від 19.06.2017 по справі №523/8045/17, серед іншого, на підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України, ч.9 ст.100 КПК України застосовано спеціальну конфіскацію шляхом звернення всього рухомого та нерухомого майна, земельної ділянки, належних ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Енергія і газ Україна» у дохід держави в особі Кабінету Міністрів України. Розпорядження Кабміну від 13.09.2017 №632-р «Про віднесення майнових комплексів публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" і товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і газ Україна" до сфери управління Фонду державного майна» віднесено майнові комплекси (рухоме та нерухоме майно, земельна ділянка), конфісковані у публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" і товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія і газ Україна" до сфери управління Фонду державного майна. Згідно з актом №84 приймання-передачі від 11.06.2018 Фонд державного майна України, ДП "Укртранснафтопродукт", якому передано на відповідальне зберігання та в оперативне управління конфісковане майно ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" та ТОВ "Енергія і газ Україна", що розташоване за адресою м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1 та 1/1 та ДП "Одеський нафтопереробний завод" на підставі вироку Суворовського районного суду міста Одеси від 19.06.2017 у справі №523/8045/17 та вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 №632-р уклали цей акт про наступне: 1) ДП "Укртранснафтопродукт" передає, а Фонд державного майна України приймає майно зазначене в інвентаризаційному описі необорних активів від 30.03.2018, що був складаний станом на 30.03.2018, та який додається до цього акту та є його невід`ємною частиною; 2) Фонд державного майна України передає на відповідальне зберігання, а ДП "Одеський нафтопереробний завод" приймає на відповідальне зберігання майно зазначене в інвентаризаційному описі необоротних активів від 30.03.2018, що був складаний станом на 30.03.2018. 11.06.2018 між Фондом державного майна України (орган управління) та ДП "Одеський нафтопереробний завод" (зберігач) укладено договір №155/1 про відповідальне зберігання майна у відповідності до п.1.1. якого зберігач приймає на себе зобов`язання щодо відповідального зберігання майна згідно з актом приймання-передачі від 11.06.2018, що передано йому органом управління. Склад, комплектація та стан майна визначається в акті. Судова колегія зазначає, що наявні матеріали справи не містять, а учасниками справи не надано жодних актів на підтвердження того, що майно, яке було предметом оренди за укладеним між сторонами договором та є власністю територіальної громади м. Одеси, також увійшло до складу майна переданого на відповідальне зберігання та в оперативне управління Фонду державного майна України. Щодо твердження суду першої інстанції про те, що обставини неможливості розпорядження майном ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" встановлені рішенням Господарського суду Одеської області по справі №916/52/17 від 04.04.2017 колегія суддів зазначає таке. Так, предметом первісного позову по справі №916/52/17 було стягнення з ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" на користь ПАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" заборгованості за спожиту електричну енергію. У названому рішенні суд першої інстанції зазначив, що на виконання ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.11.2015 у справі №522/23126/15-к, арештоване нерухоме майно та земельні ділянки ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" були передані на відповідальне зберігання та оперативне управління державі, в особі ДП "Укртранснафтопродукт", про що складено відповідний акт приймання передачі майна від 15.12.2015. З огляду на те, що саме ДП "Укртранснафтопродукт" було споживачем електричної енергії у спірний період, у зв`язку з користуванням, розпорядженням та володінням останнього майном ПАТ "Одеський нафтопереробний завод", що знаходиться за адресою м.Одеса, вул.Шкодова гора, 1/1, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову. Отже, у рішенні Господарського суду Одеської області по справі №916/52/17 від 04.04.2017 міститься посилання не неможливість користування ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" саме власним нерухомим майном, яке розташовано за адресою м.Одеса, вул.Шкодова гора, 1/1, в той же час дане рішення не містить жодних висновків з приводу неможливості користування ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" майном, яке належить територіальній громаді, передано товариству за договором оренди та знаходиться за іншою адресою. Слід також відзначити, що Господарським судом Одеської області у межах справи №916/556/18 було розглянуто скаргу ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" на неправомірні дії заступника начальника Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельничука Р.В. та за результатами такого розгляду прийнято ухвалу від 12.04.2019. У названій ухвалі суд першої інстанції, серед іншого, щодо наданих додаткових доказів ПАТ "Одеський нафтопереробний завод", зокрема стосовно передання на відповідальне зберігання та оперативне управління нерухомого майна товариства ДП "Укртранснафтопродукт", а в подальшому Фонду державного майна України та ДП "Одеський нафтопереробний завод", зазначив, що відповідні дії вчинялись стосовно майна ПАТ "Одеський нафтопереробний завод", яке знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1, тоді як орендоване майно є власністю територіальної громади м. Одеси, розташовано за адресою м. Одеса, вул. Шкодова гора

1. З приводу наявного у матеріалах справи листа від 16.12.2015 №9.1-1291 колегія суддів зазначає, що з його змісту вбачається, що ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" було повідомлено певних осіб про передачу належного товариству майна на відповідальне зберігання та в оперативне управління ДП "Укртранснафтопродукт", з огляду на що попередило про зняття з себе відповідальності з 15.12.2015 стосовно будь-яких наслідків неналежного використання обладнання, резервуарів та трубопроводів ПАТ "Одеський нафтопереробний завод", а також наслідків невиконання своїх договірних зобов`язань. Отже названий лист містить посилання на передання на відповідальне зберігання та оперативне управління ДП "Укртранснафтопродукт" майна, яке належить ПАТ "Одеський нафтопереробний завод", а не щодо майна яке перебуває в оренді. Жодного посилання на неможливість користування орендованим майном вказаний лист не містить. З урахуванням наведених обставин та наявних у матеріалах справи доказів колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено відсутність вини у несплаті орендних платежів за укладеним з позивачем договором, зокрема й через неможливість користування орендованим майном. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, які зумовлюють прийняття рішення про задоволення позову, решта доводів сторін, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, судом залишаються поза увагою. Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову. З огляду на прийняття судом апеляційної інстанції рішення про задоволення позовних вимог, та з урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2020 по справі №916/4747/15(916/1629/20) скасувати. Позов задовольнити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 1 150 457 грн 76 коп заборгованості з орендної плати та 1 209 746 грн неустойки. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 35 403 грн 06 коп судового збору за подання позовної заяви. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Одеський нафтопереробний завод" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 53 104 грн 58 коп судового збору за подання апеляційної скарги. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів. Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено та підписано 26.04.2021. Головуючий суддя Аленін О.Ю. Суддя Лавриненко Л.В. Суддя Мишкіна М.А.