Ухвала КЦС ВС № 522/20291/17

Ухвала 22 квітня 2021 року м. Київ справа № 522/20291/17 провадження № 61-1425ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Пачева Ірина Іванівна, приватний нотаріус Іванівського районного нотаріального округу Одеської області Дучко Вероніка Миколаївна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Пепеляшкова Анастасія Олексіївна, про визнання недійсними договорів дарування, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Пачева І. І., приватний нотаріус Іванівського районного нотаріального округу Одеської області Дучко В. М., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Пепеляшкова А. О., про визнання недійсними договорів дарування. Позов обґрунтовано тим, що рішенням апеляційного суду Одеській області від 19 лютого 2015 року у справі № 522/29633/13-ц стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1 920 612,87 грн, що еквівалентно 71 691,41 дол. США по курсу Національного банку України (далі - НБУ) станом на 19 лютого 2015 року, яке дотепер боржником не виконано та який здійснює усі можливі свідомі дії, спрямовані на ухилення від його виконання. Зокрема, вже 21 лютого та 16 березня 2015 року ОСОБА_3 подарував своїй матері ОСОБА_1 відповідно квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 . В подальшому, 19 березня 2016 року, ОСОБА_1 подарувала своїй доньці ОСОБА_4 (рідній сестрі ОСОБА_3 ) квартиру АДРЕСА_1 та одразу звернулась до суду з позовом до обдарованої дочки про стягнення боргу в розмірі 2 240 000,00 грн, який задоволено рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 травня 2016 року у повному обсязі, яке відповідачкою ОСОБА_4 не оскаржено (справа № 523/4412/16). Вказувала, що ОСОБА_1 із виконавчим документом про стягнення боргу зі ОСОБА_4 до органу примусового виконання не зверталася. Зазначала, що сукупність вищезазначених дій цивільно-правового характеру родичів: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , вчинені безпосередньо після того, як останньому стало відомо про набрання чинності рішення суду про стягнення з нього на її користь грошових коштів, вказують на вчинення їх не з метою настання відповідних правових наслідків, а лише для унеможливлення виконання рішення суду про стягнення боргу з ОСОБА_3 , про яке його мати ОСОБА_1 та рідна сестра ОСОБА_4 були обізнані та могли передбачити негативні наслідки для ОСОБА_3 у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на нерухоме майно. Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила визнати недійсними наведені вище фіктивні договори дарування на підставі статті 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження умов фіктивності оспорюваних правочинів, не надано доказів, підтверджуючих порушення її прав та законних інтересів у зв`язку з укладеними договорами, в яких позивачка не є стороною договору. Постановою Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2019 року скасовано. Позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсними наступні договори: договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 21 лютого 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І. І. та зареєстрований в реєстрі за № 403; договір дарування 3/10 частки квартири АДРЕСА_2 , укладений 16 березня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Іванівського районного нотаріального округу Дучко В. М. та зареєстрований в реєстрі за № 207; договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 19 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального Пепеляшковою А. О. та зареєстрований в реєстрі за №

609. Суд апеляційної інстанції керувався тим, що спірні правочини були укладені з порушенням положень статті 203 ЦК України та не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, а з метою ухилення ОСОБА_3 від виконання рішення суду від 19 лютого 2015 року про стягнення з нього на користь позивачки боргу у зв`язку з розподілом майна подружжя. Боржник (дарувальник), проти якого розпочате виконавче провадження про стягнення боргу, та його родичі: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (обдаровуванні), які уклали договір дарування, діяли очевидно недобросовісно та зловживали правами стосовно позивача, оскільки укладені договори дарування порушують майнові інтереси позивача і направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника. 10 лютого 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, з пропуском встановленого статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) строку на касаційне оскарження. Разом із касаційною скаргою заявник подала клопотання про зменшення судового збору, в прохальній частині якого просила звільнити її від сплати судового збору. Клопотання обґрунтовувала тим, що розмір її пенсії за рік становить 30 408,00 грн, що є підставою для звільнення її від сплати судового збору у відповідності до статті 8 Закону України «Про судовий збір». Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2021 року в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, вищевказану касаційну скаргу залишено без руху. Встановлено строк для усунення недоліків до 01 квітня 2021 року, але не більше десяти днів з дня вручення ухвали, зокрема запропоновано заявнику подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази поважності причин пропуску такого строку, сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 840,00 грн. У березні 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, зокрема: заява про поновлення строку на касаційне оскарження, заява про зменшення розміру судового збору та квитанція про сплату судового збору у розмірі 702,00 грн. Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2021 року поновлено строк на касаційне оскарження ОСОБА_1 , в задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору відмовлено, продовжено строк на усунення недоліків касаційної скарги. У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, зокрема квитанція від 07 квітня 2021 року № СВ04789345/1 у розмірі 3 138,00 грн. Отже, недоліки касаційної скарги усунуто. Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 909/330/16; від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18436/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , належним чином не повідомленої про розгляд справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). За змістом частини сьомої статті 394 ЦПК України та відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій вирішує питання про витребування матеріалів справи. Враховуючи, що судом не встановлено підстав для залишення касаційної скарги без руху, відмови у відкритті касаційного провадження чи повернення касаційної скарги, зважаючи на те, що доводи касаційної скарги містять посилання на передбачені законом підстави касаційного оскарження судових рішень, отже наявні підстави для відкриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Пачева Ірина Іванівна, приватний нотаріус Іванівського районного нотаріального округу Одеської області Дучко Вероніка Миколаївна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Пепеляшкова Анастасія Олексіївна, про визнання недійсними договорів дарування, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик