Постанова 4857 № 803/806/15-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 803/806/15-а пров. № А/857/4295/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В., з участю секретаря судового засідання Стельмаха П.П., представника позивача Сафулька С.Ф., представника відповідачів Януль О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року (прийняту у місті Луцьку суддями Димарчук Т.М., Ксензюком А.Я., Андрусенко О.О.; складену у повному обсязі 02 лютого 2021 року) про відмову в роз`ясненні судового рішення в адміністративній справі № 803/806/15-a за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Волинській області, Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В : Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 у цій справі позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 16 березня 2015 р. № 188-о Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області з 17 березня 2015 року. Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 508 735,64 грн. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 2642,34 грн звернуто до негайного виконання. На виконання цього рішення Волинський окружний адміністративний суд 24.12.2020 видав виконавчий лист за № 3300/2020 у справі № 803/806/15-а про стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Волинській області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 2642,23 грн. 20.01.2021 до суду надійшла заява ГУ ДПС у Волинській області боржника у виконавчому провадженні про роз`яснення судового рішення у цій справі - рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020. Заява обгрунтована тим, що під час розгляду справи судом першої інстанції допущено заміну первісного відповідача - Міністерства доходів і зборів України на його правонаступника - Державну фіскальну службу України та Головне управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області на правонаступника - Головне управління ДФС у Волинській області, які є належними відповідачами у справі. Проте, як видно з рішення суду, суд дійшов висновку, що лише Державна податкова служба України наділена повноваженнями на призначення (поновлення) ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області. Відповідно середній заробіток за час вимушеного прогулу необхідно стягнути з ГУ ДПС у Волинській області. Вказане вище суперечить одне одному, а тому, на думку боржника, рішення Волинського окружного адмінстративного суду потребує роз`яснення. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року в задоволенні заяви ГУ ДПС у Волинській області про роз`яснення судового рішення відмовлено. Не погодившись із зазначеною ухвалою, її оскаржило ГУ ДПС у Волинській області, яке вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви. Тому просило скасувати вказану ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою роз`яснити рішення суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції та Восьмого апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 20 січня 2021 року за результатами розгляду апеляційної скарги ГУ ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року суперечать одна одній, що потребує роз`яснення. У судовому засіданні представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин першої - третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яка регулює питання роз`яснення судового рішення, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз`яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше, однак без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Тобто процесуальна процедура роз`яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення. При цьому, роз`яснено може бути лише судове рішення, яке набрало законної сили та не скасоване на момент звернення щодо його роз`яснення. Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить. Водночас, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, а тому роз`ясненню підлягають рішення суду у разі, якщо без такого роз`яснення їх важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Роз`яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб. В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При розгляді заяви про роз`яснення судового рішення, яке набрало законної сили, суд не здійснює нового перегляду справи. Рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно обов`язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності. У мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався, тоді як резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції. У мотивувальній частині рішення суду першої інстанції вказано, що позивач у податкових органах працював саме на цивільних посадах, він не може бути поновлений у структурі ДФС у Волинській області (фактично у податковій міліції). Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що лише Державна податкова служба України наділена повноваженнями на призначення (поновлення) позивача на посаді першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області, оскільки саме вона у повній мірі в даній ситуації функціонально та структурно є правонаступником Міністерства доходів і зборів. Відповідно середній заробіток за час вимушеного прогулу необхідно стягнути з ГУ ДПС у Волинській області, яке функціонально і структурно є правонаступником Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області. Крім того, правову проблему у питанні правонаступництва вирішила Велика Палата Верховного Суду, яка при перегляді справи № 809/1649/15 у постанові від 09.09.2020 замінила відповідача на Державну податкову службу України (правонаступника Міністерства доходів і зборів України). Тобто, ніякої суперечливості обставин одна одній та незрозумілості, на які вказує апелянт, вказане судове рішення не містить. На переконання суду апеляційної інстанції вказане судове рішення є чітким і зрозумілим, в ньому наведено мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог; терміни, вжиті у рішенні суду першої інстанції, відповідають тому змістові, що вони мають згідно з законодавством України; ці терміни чітко співвідносяться із поняттями, які вони означають; текст правової норми, застосованої судом, відтворений без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд надає своє тлумачення її змісту з відповідними висновками в контексті аналізу обставин справи. Резолютивна частина постанови суду відповідає вимогам частини п`ятої статті 246 КАС України, а в мотивувальній частині, з врахуванням доводів позовної заяви та поданих заперечень, чітко зазначено, чому суд прийшов до відповідного висновку та яким законом керувався при винесенні такого. Як правильно зазначив в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції, заява про роз`яснення судового рішення обґрунтована представником відповідача фактично незгодою з рішенням суду у цій справі, що не є предметом роз`яснення а предметом оскарження цього судового рішення. Наведені у заяві обставини жодним чином не обґрунтовують необхідність надання роз`яснення резолютивної частини судового рішення, а свідчать радше про прохання роз`яснити порядок поновлення особи на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що не є роз`ясненням судового рішення у розумінні статті 254 КАС України, в порядку якої звернувся до суду заявник. Водночас, вирішення процесуальних питань, які випливають з судового рішення, чи надання правових порад щодо дій учасників справи після ухвалення судового рішення, не відповідає меті роз`яснення, а отже у межах процедури роз`яснення судового рішення є неможливим. Якщо ж суперечності, про які вказано у заяві про роз`яснення судового рішення та апеляційній скарзі унеможливлюють виконання винесеного рішення, то в силу приписів статті 378 КАС України за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання такого рішення. Законодавцем розмежовано порядок «роз`яснення судового рішення, якщо таке є незрозумілим» (статті 254 КАС України) та «встановлення способу і порядку виконання судового рішення в разі наявності обставин, що ускладнюють його виконання» (стаття 378 КАС України). Також суд апеляційної інстанції наголошує на обов`язковості виконання судових рішень (стаття 14 КАС України), які набрали законної сили, всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваної ухвали додержано норми процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року про відмову в роз`ясненні судового рішення в адміністративній справі № 803/806/15-a без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 23 квітня 2021 року.