Постанова 4856 № 240/18457/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/18457/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 22 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. , за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляк Ю.В., позивача: ОСОБА_1 , представника позивача: Якухно О.М., представників відповідача: Клименка Д.С., Слівінського О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ 1. 23 жовтня 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому просила: 1.1. визнати протиправною бездіяльність Житомирської обласної прокуратури (прокуратури Житомирської області) щодо не нарахування їй з 27.03.2020 заробітної плати виходячи з розміру посадового окладу начальника відділу (керівника підрозділу) обласної (регіональної) прокуратури, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру»; 1.2. зобов`язати Житомирську обласну прокуратуру нарахувати їй заробітну плату (включаючи оплату часу відпусток) за період з 27.03.2020 по день постановлення судового рішення, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період, а також здійснювати подальше нарахування її заробітної плати як начальника відділу організаційного та правового забезпечення виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру»; 1.3. звернути до негайного виконання рішення суду у частині виплати їй заробітної плати.

2. В обґрунтування позову зазначила, що рішенням Конституційного суду від 26.03.2020 №6р/2020 визначено, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яким передбачено що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

3. Пояснює, що з 26.03.2020 прокуратурою Житомирської області, а з 11.09.2020, у зв`язку з перейменуванням останньої, Житомирською обласною прокуратурою, безпідставно не приведено розмір її посадового окладу до встановленого ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" розміру та, як наслідок, недоплачено їй заробітну плату з урахуванням надбавок і премій та інші передбачені платежі.

4. Вважає, що порушення її прав є реальним, оскільки порушує її конституційне право на заробітну плату, не нижчу ніж від визначеної законом, тому й звернулася до суду за захистом своїх прав. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 5. 15 лютого 2021 року рішенням Житомирського окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено частково.

6. Визнано протиправною бездіяльність Житомирської обласної прокуратури щодо не нарахування ОСОБА_1 з 27.03.2020 року заробітної плати відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру».

7. Зобов`язано Житомирську обласну прокуратуру нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату (включаючи оплату часу відпусток) за період з 27.03.2020 року, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій, й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період.

8. В іншій частині позовних вимог відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. Апелянт Житомирська обласна прокуратура, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

10. Апелянт зазначив, що позивач як особа, яка порушила норми Порядку проходження прокурорами атестації та не подала заяву встановленої форми про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію, підлягає звільненню з посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-УІІ (відповідно до вимог підпункту 1 пункту 19 розділу II Закону № 113-ІХ). Разом з тим, ОСОБА_1 має статус одинокої матері дитини віком до 14 років. Відповідно до ч. З ст. 184 Кодексу законів про працю України звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. У зв`язку з вищевикладеним, після неподання заяви, відповідно до п. 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» ОСОБА_1 не було звільнено. ОСОБА_1 не переведена до Житомирської обласної прокуратури, вона продовжує перебувати на посаді начальника відділу організаційного та правового забезпечення прокуратури Житомирської області. Враховуючи вищевикладене, її закріплено за відділом організаційного та правового забезпечення Житомирської обласної прокуратури з визначенням робочого місця відповідно до наказу керівника Житомирської обласної прокуратури від 11.09.2020 №109к. ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

11. ОСОБА_1 відповідно до записів у трудовій книжці працює з 18.06.2001 в органах Житомирської обласної прокуратури, та з 25.01.2016 відповідно до наказу №101к її переведено на посаду начальника відділу організаційного та правового забезпечення прокуратури Житомирської області.

12. Генеральним прокурором України видано наказ №410 від 03.09.2020, яким наказано перейменувати без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичну особу "Прокуратура Житомирської області" у "Житомирська обласна прокуратура" та наказом Генерального прокурора України №414 від 08.09.2020 визначено днем початку роботи обласних прокуратур 11.09.2020.

13. Позивачем надано суду довідку Житомирської обласної прокуратури від 07.10.2020 про її заробітну плату з 26.03.2020 до 30.09.2020, з якої видно, що заробітна плата ОСОБА_2 в цей період складалась з посадового окладу 7210 грн. ; надбавки за вислугу років (25%) - 1802,50 грн. ; надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи (70%) -6308,75 грн. ; щомісячна премія (від 66% до 84%) від 10112,03 грн. до 12869,85 грн. ; індексації 372,05 грн. Всього позивач отримала з 26.03.2020 до 31.03.2020 - 5177 грн. , за квітень 2020 року - 25805,33 грн. , за травень 2020 року - 28563,15 грн. , за червень 2020 року - 27184,24 грн. , за липень 2020 року -27201,06 грн. , за серпень 2020 року - 25811,98 грн. , за вересень 2020 року - 16443,07 грн.

14. Для порівняння ОСОБА_1 надала суду копію штатного розпису на 11.09.2020 апарату Житомирської обласної прокуратури, в якому у пункті ХІ начальник відділу організаційно правового забезпечення (аналогічна посаді позивача) має посадовий оклад в розмірі 46160 грн.

15. ОСОБА_1 вважає, що з 27.03.2020 на підставі рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6р/2020 її посадовий оклад має становити не 7210 грн. , а обчислюватись відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» тому наголошує, що порушене її конституційне право на заробітну плату, не нижчу ніж від визначеної законом, і вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав. ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

16. Апелянт зазначив, що абзацом третім пунктом 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (Далі - Закон №113) передбачено, що за прокурорами та керівниками регіональних прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до обласної прокуратури.

17. Пунктом 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113 передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом обіймають посади прокурорів у регіональних прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в обласних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

18. Отже, позивачем згідно Порядку проходження прокурорами атестації не подано заяву встановленої форми про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію. Внаслідок чого рішення кадровими комісіями про результати проходження атестації ОСОБА_1 як прокурора регіональної прокуратури не приймалося. Саме тому відсутні підстави та не відбулося переведення позивача до Житомирської обласної прокуратури. Таким чином, підстави для здійснення позивачу перерахунку заробітної плати у період з 26.03.2020 відсутні.

19. Позивач вказала, що доводи відповідача є безпідставними і вважає, що факт проходження прокурором атестації, запровадженої Законом №113 жодним чином не впливає на порядок визначення розміру її посадового окладу, який встановлено статтею 81 Закону України "Про прокуратуру". Жодних застережень щодо цього Рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 не містить, натомість стосується розміру заробітної плати усіх прокурорів. ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

20. Згідно з частинами першою та другою статті 81 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон №1697), заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами та складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

21. Відповідно до частини першої статті 49 Закону України Про прокуратуру (у редакції 1991 року) заробітна плата прокурорів складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов`язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України.

22. Згідно з пунктом 1 Розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури від 19 вересня 2019 року №113-IX (далі - Закон №113), визнано такими, що втратили чинність норми Закону України Про прокуратуру у редакції 1991 року, у тому числі частина перша статті 49, якою однією зі складових заробітної плати прокурорів визначалась надбавка за класні чини.

23. Нарахування заробітної плати прокурорів після набрання чинності з 25 вересня 2019 року Закону №113 проводиться без врахування зазначеної надбавки.

24. В той же час, відповідно пункту 3 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №113 від 19.09.2019, за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

25. У додатку 8 до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 за №505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури (далі - Постанова №505) визначено розмір надбавок до посадових окладів працівників органів прокуратури за класні чини.

26. Вказана постанова була чинною на день прийняття Закону України від 19.09.2019 №113.

27. Додаток 8 Постанови №505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури виключено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2020 №171 Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України у зв`язку з прийняттям Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури. V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ 28 . Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.

29. Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що у спірний період посадовий оклад позивачки становив 7210,00 грн. і їй нараховувалась заробітна плата, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного постановою КМУ від 31.05.2012 №505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури, тобто, з урахуванням положень Закону України Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин від 28.12.2014 № 79-VIII, у розмірі, встановленому Законом.

30. Відповідно до норм ч. 3 ст. 81 Закону №1697 посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

31. Між тим, рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 року у справі №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697 зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

32. Пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020 визначено, що положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

33. Таким чином, положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 №1697 зі змінами втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто, з 26.03.2020 року.

34. Разом з тим, колегія суддів відмічає, що Законом №113, який набрав чинності 25.09.2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури.

35. Так, у частині 1 статті 7 Закону України від 14.10.2014 року №1697 Про прокуратуру слова регіональні та місцеві замінено відповідно на обласні та окружні, а пункт 4 цієї частини 1 та статті стосовно військових прокуратур в системі органів прокуратури виключено.

36. Отже, статтею 15 Закону №1697 зазначено виключний перелік посад в обласних та окружних прокуратурах (в редакції Закону №113).

37. Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №113 за прокурорами та керівниками регіональних і місцевих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до обласної чи окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників регіональних прокуратур та місцевих прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (зі змінами)).

38. Разом з тим, колегія суддів відмічає, що Конституційний Суд України у рішенні від 3 жовтня 2001 року № 12-рп/2001 зазначив, що стале забезпечення фінансування, зокрема, органів прокуратури, робота якої тісно пов`язана з діяльністю судів, є однією з конституційних гарантій реалізації прав і свобод громадян, їх судового захисту (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини). Потреба у належному матеріальному забезпеченні прокурорів випливає з характеру покладених на них службових обов`язків у зв`язку з виконанням ними функцій держави, є гарантією незалежності їх діяльності у ефективному судовому захисті прав громадян.

39. У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, ухваленій на її 724-му засіданні 6 жовтня 2000 року, № Rec (2000)19 зазначено, що «у країнах, у яких прокуратура є незалежною від уряду, держава має вжити ефективних заходів для того, щоб гарантувати закріплення в законі суті й обсягу незалежності прокуратури» (пункт 14).

40. Отже, незалежність прокурорів не є прерогативою або наданим привілеєм, а є гарантією справедливого, неупередженого та ефективного здійснення ними своїх повноважень (своєї діяльності).

41. Згідно Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19). Виключно законами України визначаються, зокрема, організація і діяльність прокуратури (пункт 14 частини першої статті 92, частина друга статті 131-1 Основного Закону України). Оскільки норми Основного Закону України, якими передбачено перелік питань, що регулюються виключно законами України, мають імперативний характер, то всі рішення мають бути ухвалені у формі закону.

42. Закон №1697, із змінами, як передбачено у його преамбулі, визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Однією із засад, на яких ґрунтується діяльність прокуратури, визначено незалежність прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов`язків (пункт 5 статті 3 Закону).

43. Згідно приписів ч. 1 ст. 16 Закону №1697, незалежність прокурора забезпечується, зокрема, забороною незаконного впливу, тиску чи втручання у здійснення повноважень прокурора (пункт 3); установленим законом порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності прокуратури (пункт 4); належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора (пункт 5).

44. Здійснюючи функції прокуратури, прокурор керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України (частина друга статті 16 Закону). Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші державні органи, їх посадові та службові особи, а також фізичні та юридичні особи і їх об`єднання зобов`язані поважати незалежність прокурора та утримуватися від здійснення у будь-якій формі впливу на прокурора з метою перешкоджання виконанню службових обов`язків або прийняття ним незаконного рішення (абзац перший частини п`ятої статті 16 Закону).

45. Статтею 87 Закону №1697 встановлено особливості забезпечення функціонування прокуратури, які полягають у тому, що держава забезпечує фінансування та належні умови функціонування прокуратури і діяльності прокурорів; забезпечення функціонування системи прокуратури передбачає: визначення у Державному бюджеті України видатків на фінансування прокуратури не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення нею повноважень відповідно до закону; законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування прокуратури; гарантування достатнього рівня соціального забезпечення прокурорів.

46. Нормою ст. 89 Закону №1697 визначено засади фінансування прокуратури: фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку; функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора.

47. Відповідно до статті 90 Закону №1697, фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

48. Колегія суддів вважає, що однією з необхідних передумов незалежної діяльності прокуратури, неупередженого, об`єктивного, безстороннього виконання прокурорами своїх функцій є заходи щодо їх юридичного захисту, належного рівня матеріального та соціального забезпечення прокурорів, які мають бути гарантовані таким чином, щоб не допустити тиску, що може спричинити вплив на прийняті ними рішення. Це може бути реалізовано лише шляхом визначення відповідним законом України належних умов для функціонування прокуратури та системи фінансування, у тому числі регулювання заробітної плати прокурора для забезпечення неупередженості при реалізації встановлених Конституцією та законами України повноважень.

49. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8).

50. Юридична визначеність є ключовою у розумінні верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми мають бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правовідносин.

51. Таку позицію зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020.

52. З наведеного вбачається, що заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом, а тому положення абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113, в частині, що «На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури», є таким, що суперечить частині другій статті 131-1 Основного Закону України.

53. Суд відмічає, що вимоги пункту 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» передбачають, що до дня початку роботи обласних прокуратур, окружних прокуратур, їх повноваження здійснюють відповідно регіональні прокуратури, місцеві прокуратури, однак такий підхід стосовно прокурорів регіональних та місцевих прокуратур є дискримінаційним та порушує права прокурорів на забезпечення належних умов праці, створює передумови для посягань на їх незалежність, а також порушує положення ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

54. Разом з тим, позиція апелянта пов`язана з відмовою виплачувати позивачці грошове забезпечення у розмірі, встановленому ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», призводить до того, що за аналогічну діяльність, передбачену Законом України «Про прокуратуру», позивачка та прокурор, який вже призначений до Офісу Генерального Прокурора, обласних та окружних прокуратур, отримують заробітну плату (грошове забезпечення), яка/яке суттєво відрізняється за своїм розміром та структурою.

55. Таким чином, колегія суддів вважає, що припис абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113, «На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури», який застосовано відносно позивача, не відповідає сукупності приписів частини 1 та 2 статті 24 Основного Закону і частини 2 статті 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

56. Відповідно до вимог частини 3 статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акту Конституції України, суд першої інстанції правильно застосував правовий акт, який має вищу юридичну силу.

57. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині наявності у позивача права на перерахунок заробітної плати за період із 26.03.2020 р., виходячи з розміру посадового окладу, визначеного ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», були обґрунтованими і підлягали задоволенню. VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

58. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

59. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

60. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

61. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 62 . Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

63. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 22 квітня 2021 року. Головуючий Мацький Є.М. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.