Постанова 4855 № 640/12182/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12182/19 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Коротких А.Ю., Федотова І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, - В С Т А Н О В И Л А: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправними та скасувати накази від 13 червня 2019 року № 434, від 20 червня 2019 року № 448 о/с, поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні позову. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що під час розгляду справи повністю підтверджені встановлені висновком службового розслідування обставини, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що відповідач неповно дослідив усі обставини справи. Як наслідок за наявності значної кількості доган та враховуючи негативну характеристику з місця служби, обраний відповідачем захід впливу у формі звільнення зі служби у поліції повністю відповідає характеру проступку, ступеню вини, поведінці поліцейського та його ставленню до служби. При цьому порушення строку притягнення до відповідальності спростовується матеріалами справи. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування фактичних обставин справи та на невідповідність висновків суду обставинам справ. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що матеріали службового розслідування не містять достатніх доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку за порушення службової дисципліни, що виразилося у створенні аварійної обстановки, раптову зупиненню пасажирського автобуса, що здійснював перевезення пасажирів та розбиття вітрового скла вказаного автомобіля, а також за фактом сну під час несення служби. Позивач вказує, що при виникненні конфліктної ситуації на дорозі він не перебував при виконанні службових обов`язків, внаслідок чого його неправомірно притягнули до дисциплінарної відповідальності, оскільки норми Правил етичної поведінки поліцейських стосуються лише поліцейського під час виконання ним службових обов`язків, що, в свою чергу, зумовлює неможливість вчинення дисциплінарного проступку. Висновки суду першої інстанції, які базуються на відео про зафіксоване порушення службової дисципліни, не містять жодного мотивування, що це за відео, звідки воно з`явилось в матеріалах справи та чи відповідає воно, як доказ, вимогам ч. 2, 4 ст. 99 КАС України. Внаслідок чого залишено поза увагою, що даний електронний доказ було подано відповідачем з порушенням ч. 2, 4 ст. 99 КАС України, а також те, що зазначений доказ був одержаний з порушенням порядку, встановленого закону, оскільки позивач, як фізична особа, який не був при виконанні своїх службових обов`язків, не надавав свою згоду щодо проведення відео зйомки, а тому зазначений електронний доказ є не допустимим і не може бути покладений в основу обґрунтування рішення. З цього приводу додатково зазначає, що в процесі повторного перегляду матеріалів справи виявив умисне приховування даних по справі та ознаки підробки чи умисного приховування інформації на диску з відео матеріалами. Також судом першої інстанції не була надана оцінка постанові Солом`янського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року по справі № 760/15918/19, згідно якої провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП, було закрито в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. А також не обґрунтовано вчинення порушення у вигляді сну під час проходження служби 22 березня 2019 року. Судом першої інстанції не було враховано, що в порушення ч. 4 ст. 15 Дисциплінарного статуту до складу комісії було включено зацікавлену особу. Наказ № 434, яким на накладено дисциплінарне стягнення, датується 13 червня 2019 року, проте наказ про призначення службового розслідування датований - 10 квітня 2019 року, тобто стягнення накладено за межами місячного строку, що є порушенням ч. 1 ст. 16 Дисциплінарного статуту та підставою для визнання його незаконним. Зокрема, матеріали справи не містять доказу потреби продовження проведення службового розслідування на виконання вимог ч. 2 ст. 16 Дисциплінарного статуту. З наведеного слідує, що оскаржений наказ є необґрунтованим, тобто винесений без урахуванням усіх обставин, що мають значення для притягнення до дисциплінарної відповідальності та не містить достатніх доказів вчинення дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю). Насамкінець, суд першої інстанції, розглядаючи дану справу в спрощеному проваджені без виклику сторін, позбавив позивача можливості на повноцінний захист, висловити свої доводи та міркування, скористатись правовою допомогою адвоката тощо. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтовані, просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає з посиланням на аналогічну правову позицію, викладену Верховним судом у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 815/3636/15, що працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових обставинах не допускати проявів неправомірної поведінки, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту. Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Відзначає, що на підставі доповідної записки заступника начальника УПП у м. Києві ДПП про необхідність продовження строку проведення службового розслідування та у відповідності до вимог ч. 2 ст. 16, ч. 2 ст. 21 Дисциплінарного статуту, наказом Департаменту патрульної поліції від 06 травня 2019 року № 814 продовжено термін проведення службового розслідування, призначеного наказом Департаменту патрульної поліції від 10 квітня 2019 року № 662 на один місяць та встановлено днем виявлення дисциплінарного проступку не 25 березня 2019 року (день виникнення конфлікту), а 10 червня 2019 року (день затвердження висновку за результатами службового розслідування). Щодо відсутності електронного цифрового підпису на електронних доказах вказує, що відеозаписи надані в суд першої інстанції вважаються оригіналами. Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». При цьому скаржником не враховано, що названий Закон втратив чинність на підставі Закону № 2155-VІІІ від 05 жовтня 2017 року. Відповідач акцентує увагу суду, що відповідно до постанови Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 751/6069/19: «відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-ІVу випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.». В той же час, зауваження скаржника, що у складі Дисциплінарної комісії перебувала особа, яка була заінтересована в результатах проведення службового розслідування не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_2 було виключено зі складу Дисциплінарної комісії наказом ДПП від 10 травня 2019 року №

888. Позивач скористався правом подання відповіді на відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що службове розслідування тривало 61 день, що перевищує строки службового розслідування на 1 день. Наказ № 814 про продовження строків службового розслідування виданий 06 травня 2019 року, відтак строком закінчення службового розслідування мало бути 5 червня 2019 року. Визнання позивача невинним постановою Солом`янського районного суду м. Києва у справі 760/15918/19 виключає накладення дисциплінарного стягнення. Відео матеріали відредаговані та не цілісні, умисно відрізаний момент порушення водієм маршрутного таксі правил дорожнього руху та про створення саме ним аварійної ситуації. Дуже значним порушенням наказу № 662 від 10 квітня 2019 року є неповідомлення позивачу форми здійснюваного провадження (відкритого засідання або письмового провадження). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів під час розгляду в порядку письмового провадження, дослідивши заявлене клопотання позивача про участь, врахувавши обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, та перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебував на службі в Національній поліції України та станом на час виникнення спірних правовідносин обіймав посаду інспектора роти № 4 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берегу) Управління патрульної поліції у місті Києва Департаменту патрульної поліції. 25 березня 2019 року до відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції надійшла скарга від директора ТОВ «Тетавто» ОСОБА_3 з приводу того, що 18 березня 2019 року приблизно о 15 год. 15 хв. на автомобільній дорозі М-05 «Київ - Одеса» біля населеного пункту Саливінки, Васильківського району Київської області інспектором роти № 4 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у місті Києва Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «Citroen C 4», номерний знак НОМЕР_1 (реєстрація республіки Польща), було здійснено випередження пасажирського автобусу «Mercedes-Benz Sprinter», номерний знак НОМЕР_2 , який здійснював пасажирські перевезення, після чого ОСОБА_1 різко здійснив маневр у смугу, по якій рухався вказаний автобус, внаслідок чого водій автобусу різко змінив швидкість та напрямок руху, після чого зупинився. ОСОБА_1 підійшов до водія автобусу, почав звинувачувати в порушення вимог Правил дорожнього руху, ображати його честь та гідність, нецензурно висловлюватися в його сторону. Під час розмови водій автобусу вирішив поїхати з місця події та продовжувати рух до пункту кінцевого призначення з метою доставлення пасажирів автобусу, проте ОСОБА_1 перекрив дорогу водію автобуса та рукою розбив лобове вітрове скло, що було зафіксовано на спеціальний пристрій з функцією фото-, кінозйомки. Із наявного у справі відеозапису судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 незаконно обмежив право на пересування водія та пасажирів рейсового автобуса, що виразилося у його блокуванні та пошкодженні вітрового скла. Погрожував водію іншого транспортного засобу фізичним впливом, нецензурно висловлювався, умисно виходив на траєкторію руху автобуса та здійснив удар правою рукою по вітровому склу автобуса, внаслідок чого скло розбивається. При цьому пояснення ОСОБА_1 стосовно подій, що відбулись, нічим не підтверджуються та не відповідають наданим доказам. Також надійшов рапорт інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції у місті Києва Департаменту патрульної поліції рядового поліції Шелестуна М.Ю. стосовно того, що 21 березня 2019 року під час несення служби по охороні адміністративної будівлі було зафіксовано, як ОСОБА_1 під час несення служби в приміщенні адміністративної практики, що було зафіксовано на спеціальний пристрій з функцією фото-, кінозйомки. Наказом Департаменту патрульної поліції від 10 квітня 2019 року № 662 за вказаними фактами призначено службове розслідування. Наказом Департаменту патрульної поліції від 06 травня 2019 року продовжено термін проведення службового розслідування на один місяць. За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 10 червня 2020 року, яким встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 1 частини першої статті 18, пункту 2 частини першої статті 18, частини першої статті 8 та пунктів 1, 2 статті 7 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1-3, 6-8, 10 частини третьої статті 1 Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України», пункту 3 розділу XIV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, пункту 1 розділу І пункту 1 розділу ІІ та пункту 1 розділу ІІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, пункту 2 доручення начальника УПП у місті Києві ДПП від 21 травня 2019 року № 71д/41/11/2 «Про впорядкування режиму пропуску до адміністративних приміщень УПП у місті Києві ДПП». Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 13 червня 2019 року № 434 за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у створенні аварійної обстановки, раптовому зупиненню пасажирського автобуса, що здійснював перевезення пасажирів та розбиття на ньому вітрового скла, а також за фактом сну під час несення служби, до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Наказом від 20 червня 2019 року № 448 о/с ОСОБА_1 відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнити зі служби в поліції. Судом першої інстанції також встановлено, що у спірних правовідносинах днем виявлення правопорушення є 10 червня 2020 року, тоді як дисциплінарне стягнення накладене 13 червня 2019 року, тобто відповідачем дотримано місячний строк накладення стягнення. При цьому шестимісячний строк з дня вчинення проступку (квітень 2019 року) також не минув, відтак відповідач не порушив й строки притягнення до відповідальності. Не погоджуючись з фактом притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, оскарживши накази про накладення дисциплінарного стягнення та про звільнення. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580 -VIII (далі - Закон № 580 -VIII). Відповідно до вимог статті 1 цього Закону Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Згідно статті 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 580-VIII рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції. Положеннями частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Згідно з частини 2 статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. Частинами 1 та 2 статті 19 Закону № 580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Згідно з пунктом 4 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Так, сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут). Відповідно до приписів статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень. Статтею 11 Дисциплінарного статуту закріплено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Згідно зі статтею 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (стаття 14 Дисциплінарного статуту). Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Як обумовлено частиною шостою статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Згідно з частинами сьомою-восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Відповідно до вимог статті 20 Дисциплінарного статуту, застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь здійснюється керівниками, які уповноважені приймати на службу до поліції, призначати на посаду та присвоювати спеціальне звання. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Відповідно до приписів пункту 1 Розділу ІІ Правил, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики. Пунктом 1 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. В той же час, під порушенням Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них. Зважаючи на вимоги вищенаведених норм, колегія суддів вбачає законні підстави погодитись з висновком суду першої інстанції, що встановлені високі стандарти поведінки поліцейського полягають у тому, що поліцейській як під час несення служби, так і поза її межами, в повсякденному житті має демонструвати таку поведінку, щоб сторонні бачили в ньому еталон порядності і справедливості - високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому поліцейський має не лише подавати особистий приклад, але й пропагувати етичну поведінку серед оточення та вимагати такої поведінки від інших. Поліцейський має дотримуватись встановлених правил поведінки як під час несення служби, так і поза її межами. При цьому перебування поліцейського поза межами служби не звільняє його від дотримання інших вимог законодавства і загальноприйнятих правил поведінки. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав правильну юридичну оцінку обставинам конфліктної ситуації під час перебування позивача поза межами виконання службових обов`язків, а твердження позивача про те, що Правила етичної поведінки поліцейських стосуються лише поліцейського під час виконання ним службових обов`язків є такими помилково трактують норму права. В той же час, за результатами перегляду наявних у справі відеозаписів, колегія суддів також цілком погоджується з наданою їм судом першої інстанції правовою оцінкою. Колегія суддів відзначає, що відповідачем у рамках службового розслідування правильно кваліфіковано порушення позивачем службової дисципліни як дисциплінарний проступок саме у тих межах, у яких означені відповідачем дії позивача не можуть бути визнані адміністративним чи кримінальним правопорушенням або віднесені до компетенції інших органів. Саме за означених обставин виклад установлених службовим розслідуванням обставин не міг стосуватись адміністративного правопорушення, відповідно й результат вирішення справи № 760/15918/19 Солом`янським районним судом м. Києва про адміністративне правопорушення є безвідносним до предмету спору даної справи, а також не позбавляє відповідача права застосувати дисциплінарне стягнення за порушення дисципліни та/або правил службової етики та/або присяги. Визнання районним судом не порушення Правил дорожнього руху не є прямо пропорційним та безумовним доказом не порушення позивачем дисципліни та/або правил службової етики та/або присяги, а також не впливає на наявність чи відсутність у діянні позивача складу дисциплінарного проступку. Колегія суддів вважає, що відповідачем при звільненні позивача за наявності беззаперечних доказів вчинення ним дисциплінарного проступку, проаналізованих під кутом зору правил службової етики, дотримано необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу. Вид застосованого до позивача дисциплінарного стягнення відповідає ступеню тяжкості скоєного проступку, оскільки позивач, будучи обізнаним зі своїми посадовими обов`язками, окресленими посадовою інструкцією та наведеними вище нормативно-правовими актами, діяв усупереч їх положенням та вчинив проступки, які порочить честь працівника поліції. Такі висновки зроблено з урахуванням чіткої і послідовної практики Верховного Суду, викладеної зокрема у постановах від 24 лютого 2020 року у справі № 804/2711/17, від 30 березня 2021 року у справі № 824/1349/19-а. Підсумовуючи зазначене в сукупності в частині обґрунтованості застосованого дисциплінарного стягнення, колегія суддів не вбачає достатніх підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, навіть з-за відсутності ретельного мотивування судом першої інстанції проступку за фактом сну позивача під час несення служби, що не призвело до неправильного вирішення справи. Згідно частини другої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Водночас, відсутність у матеріалах справи доказів, що спростовують висновки суду першої інстанції, позбавляє суд апеляційної інстанції дійти протилежного висновку. В свою чергу, суть детально наведених позивачем в апеляційній скарзі обставин його невинуватості та недопустимості доказів, що, на його думку, не було враховано судом першої інстанції, жодним чином не нівелюють його обов`язок дотримуватись правил службової дисципліни та/або правил службової етики та/або присяги, а також не змінює правову природу вчинених порушень. Застосування до позивача найбільш суворого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, у даному випадку є виправданою та необхідною мірою відповідальності, відповідає меті застосування дисциплінарного стягнення - виховання поліцейського для безумовного дотримання службової дисципліни. В ході апеляційного розгляду не знайшли також підтвердження стверджувані позивачем порушення щодо порядку та процедури проведення службового розслідування. Так, приписами ст. 16 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Статтею 21 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Як правильно встановлено судом першої інстанції днем виявлення правопорушення, починаючи з якого обраховується місячний термін застосування дисциплінарного стягнення, є день затвердження висновку за результатами службового розслідування - 10 червня 2020 року, який, в свою чергу, є понеділком, тобто наступним днем після вихідного. Беручи до уваги, що наказ про призначення службового розслідування датований 10 квітня 2019 року, відтак й не перевищено загальний строк у 60 календарних днів для проведення службового розслідування. Окрім того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що в силу вимог пункту 3 Розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок № 893) розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. При цьому, матеріали свідчать, що позивач брав участь у проведенні службового розслідування, подавав рапорт про відсторонення ОСОБА_2 , внаслідок чого відсутні підстави вважати, що неповідомлення позивачу форми здійснюваного провадження (відкритого засідання або письмового провадження) порушило права позивача на належний захист. Матеріали справи не містять жодних доказів або посилань на наявність перешкод у реалізації позивачем його прав. В силу вимог ст. 32 Конституції України, ст. 307 ЦК України, ст. 11, 21 Закону України «Про інформацію», неприйнятними є твердження позивача про неможливість покладення в основу обґрунтування рішення відеозйомки водія маршрутного транспортного засобу. Спростовуються доказами у справі доводи скаржника про те, що у складі Дисциплінарної комісії перебувала особа, яка була заінтересована в результатах проведення службового розслідування - ОСОБА_2 , оскільки останній був виключений зі складу Дисциплінарної комісії наказом ДПП від 10 травня 2019 року № 888 і про його відсторонення позивач подавав рапорт. Правильність визначення судом першої інстанції достовірності та допустимості електронних доказів узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 751/6069/19: «відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-ІV у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.». Насамкінець, зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет даного спору, його суб`єктний склад і предмет доказування у справі, а також враховуючи те, що така не віднесена до жодної з категорій адміністративних справ, для розгляду яких КАС України встановлено порядок розгляду виключно у загальному позовному провадженні, колегія суддів не знаходить підстав для визнання обґрунтованими мотивів, наведених в апеляційній скарзі, стосовно неможливості здійснення провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження. Аргументація ж апеляційної скарги зводиться до формулювань загального характеру без конкретизації того, як саме розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження вплинув на можливість реалізації позивачем його прав, передбачених процесуальним законом. Зокрема, позивач не зазначає, які саме конкретні докази, пояснення, клопотання тощо останній не зміг подати до суду першої інстанції внаслідок здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Даний висновок також узгоджується із правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 640/21828/18. Додатково колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що, в силу вимог частин 3-5 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Колегія суддів вважає, що позивач під час апеляційного розгляду справи, зазначаючи про виявлення ним умисного приховування даних по справі та ознак підробки чи умисного приховування інформації на диску з відео матеріалами, фактично змінює підстави позову шляхом визначення нових, що є недопустимим в силу статті 308 КАС України, відповідно до якої позивач може змінити підставу адміністративного позову лише до початку судового розгляду справи по суті. Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя:Н.М. Єгорова Судді:А.Ю. Коротких І.В. Федотов