Постанова 4855 № 580/5163/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5163/20 Суддя (судді) першої інстанції: С.О. Кульчицький ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИЛА : У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунку пенсії № 1 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 16 жовтня 2020 року та визнати протиправною відмову від 16 жовтня 2020 року № 2300-0305-8/52143 та відмову від 14 серпня 2020 року № 4662-4905/К-03/8-2300 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно із заявами від 31 липня 2020 року та від 09 жовтня 2020 року на підставі виданої Господарським судом Черкаської області довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці від 16 березня 2020 року № 02/2883/2020; - зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного грошового утримання, згідно з довідкою Господарського суду Черкаської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці від 16 березня 2020 року № 02/2883/2020, з урахуванням фактично виплачених грошових сум, починаючи з 19 лютого 2020 року; - допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати щомісячного грошового утримання судді у відставці за один місяць; - встановити місячний строк для подання відповідачем звіту про виконання постанови суду. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю: - визнано протиправним та скасовано Рішення відділу перерахунку пенсії № 1 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 16 жовтня 2020 року та визнано протиправною відмову від 16 жовтня 2020 року № 2300-0305-8/52143 та відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 14 серпня 2020 року № 4662-4905/К-03/8-2300 у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання згідно із заявами від 31 липня 2020 року та від 09 жовтня 2020 року на підставі виданої Господарським судом Черкаської області довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці від 16 березня 2020 року № 02/2883/2020; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного грошового утримання, згідно з довідкою Господарського суду Черкаської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці від 16 березня 2020 року № 02/2883/2020, з урахуванням фактично виплачених грошових сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Апелянт вказує на те, що відповідно до норм ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді після 18 лютого 2020 року не змінювався, тому відсутні підстави для проведення перерахунку. Відповідач просить врахувати, що 01 січня 2020 року позивачу було здійснено перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці у відповідності до норм чинного законодавства. Стверджує, що довідка Господарського суду Черкаської області від 16 березня 2020 року № 02/2883/2020 містить відомості щодо грошового утримання судді станом на 01 січня 2020 року, тобто до моменту прийняття рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, відтак не є підставою для здійснення перерахунку. Крім того апелянт наголошує на тому, що ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди, що суперечить ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що рішення суду першої інстанції є правомірним і обґрунтованим, а підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом голови Господарського суду Черкаської області від 05 серпня 2015 року №95-к ОСОБА_1 відраховано зі штату суду, у зв`язку із звільненням з посади судді у відставку. З 10 серпня 2016 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 % грошового забезпечення. У зв`язку зі змінами розміру складових суддівської винагороди, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, та зважаючи на отримання довідки Господарського суду Черкаської області від 16 березня 2020 року № 02/2883/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, ОСОБА_1 31 липня 2020 року звернулася до відповідача з заявою про проведення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом від 14 серпня 2020 року № 4662-4905/К-03/8-2300/20 повідомило, що надіслана заява від 31 липня 2020 року не відповідає встановленій формі, тому розглянута відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Відповідач зазначив, що з 01 січня 2020 року позивачу проведено перерахунок щомісячного грошового утримання на підставі поданої нею заяви та довідки Господарського суду Черкаської області від 09 січня 2020 року № 02/205/2020, тому відсутні підстави для проведення перерахунку на підставі довідки Господарського суду Черкаської області від 16 березня 2020 року № 02/2883/2020. Позивач 09 жовтня 2020 року повторно звернулася до відповідача з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці. Рішенням відділу з питань перерахунків пенсій № 1 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі заяви від 09 жовтня 2020 року. Вказану відмову відповідач обґрунтував тим, що рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII та рекомендовано Верховній Раді України невідкладно привести положення законодавства України у відповідність, однак станом на 09 жовтня 2020 року відповідні зміни до Закону № 1402-VIII не внесено. Вважаючи зазначені відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді протиправними, позивач звернулася з позовом до суду. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач з 19 лютого 2020 року має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідки Господарського суду Черкаської області від 16 березня 2020 року № 02/2883/2020, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені п. 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII. Враховуючи те, що позивач вийшла у відставку з посади судді до проходження кваліфікаційного оцінювання суддів щодо неї щодо неї і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, на переконання суду першої інстанції, в межах розгляду даної адміністративної справи, встановлено протиправність рішення відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Черкаської області від 16 березня 2020 року № 02/2883/2020, починаючи з 19 лютого 2020 року у розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом ст.ст. 21, 22 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Частиною 1 ст. 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (ст. 130 Конституції України). Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII). У відповідності до ч. 4 ст. 142 вказаного Закону у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Положеннями ч. 5 ст. 142 Закону № 1402-VIII передбачено, що пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Отже, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (п. 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII). При цьому, згідно з пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Разом з тим, Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07 листопада 2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами. У вказаному рішенні Конституційний Суд зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абз. 4 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013). Отже, судді, які вже перебувають у відставці та з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20 (провадження Пз/9901/5/20). Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Крім того, Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 638/12586/16-а та від 11 лютого 2020 року у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме з 19 лютого 2020 року, тобто з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII. Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності підстав для здійснення перерахунку грошового утримання позивача у зв`язку з тим, що довідка Господарського суду Черкаської області від 16 березня 2020 року № 02/2883/2020 містить відомості щодо грошового утримання судді станом на 01 січня 2020 року, тобто до моменту прийняття рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, колегія суддів не приймає до уваги у зв`язку з тим, що пп. 4 п. 24 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII передбачено, що розмір посадового окладу судді місцевого суду збільшено саме з 1 січня 2020 року та становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року Тобто, факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді відбувся станом саме на 1 січня відповідного року. Проте, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що підлягають задоволенню позовні вимоги про здійснення перерахунку, виходячи з 90 % від суддівської винагороди працюючого судді без обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання, з огляду на таке. Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зі змісту вказаних процесуальних норм вбачається, що судовому захисту підлягає лише порушене право позивача. Колегія суддів акцентує увагу на тому, що у даній справі спір між сторонами виник з приводу наявності права позивача на перерахунок щомісячного грошового утримання. Разом з тим враховуючи, що відповідач перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача не здійснив, та підставою для відмови у здійсненні перерахунку є відсутність, на думку відповідача, права на такий перерахунок, право позивача щодо розміру щомісячного довічного грошового утримання станом на час звернення до суду з вказаним позовом не було порушене. За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовна вимога про визначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання саме в розмірі 90 % грошового утримання судді без обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час розгляду судом даної справи не були порушені, відповідно така вимога є заявленою передчасно. Аналогічний підхід застосування зазначених норм права висловлений Верховним Судом у постановах від 13 грудня 2018 року у справі № 712/10074/15-а (2а/712/436/15) від 15 травня 2019 року у справі № 712/6486/16-а, від 25 вересня 2019 року у справі № 805/121/16-а, від 23 грудня 2019 року у справі № 200/25803/15-а. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині, тому в їх задоволенні слід відмовити. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, є підставою для скасування судового рішення. Керуючись ст. ст. 242 - 244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 % без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У задоволенні позову в цій частині - відмовити. В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко І.В. Федотов