Постанова 4820 № 687/143/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 687/143/20 Провадження № 22-ц/4820/351/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Грох Л.М., Костенка А.М., секретар судового засідання - Дубова М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Чемеровецької селищної ради, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру частки на спадкове майно з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 17 грудня 2020 року, встановив: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Чемеровецької селищної ради про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 40,4 кв.м. Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю у неї правовстановлюючого документа на квартиру. Ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 24.06.2020 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залучено ОСОБА_2 , яка в серпні 2020 року звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про зменшення частки права власності відповідача на квартиру в порядку спадкування за заповітом, на розмір вартості майна, одержаного ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до часу відкриття спадщини. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 отримала частину спадкового майна ОСОБА_3 , тому в порядку ч.ч. 2, 3 ст. 1241 ЦК України розмір її частки в спадщині підлягає зменшенню на вартість отриманого майна. Заочним рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 17.12.2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 40,4 кв.м. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольнити її позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне встановлення обставин справи. На думку апелянта, суд неправильно застосував приписи ст. 1241 ЦК України, оскільки не врахував вартості спадкового майна ОСОБА_3 , яке було фактично отримано спадкоємцем ОСОБА_1 при визначенні частки у спадковій масі. Крім того, судом порушено норми процесуального права, оскільки рішення суду безпосередньо впливає на її право на спадщину, тому вона повинна була бути залучена до участі в справі в якості відповідача, а не третьої особи. В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. В письмових заявах просили суд апеляційної інстанції провести розгляд справи без їх участі. Перевіривши матеріали справи апеляційний суд приходить до висновку про необхідність залишення без змін оскаржуваного рішення з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 03.03.1998 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб. ОСОБА_5 , (до реєстрації шлюбу ОСОБА_6 ), була власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 26.03.1998 року, в порядку приватизації державного житлового фонду. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцями майна померлої на підставі заповіту є ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину шляхом подання заяви приватному нотаріусу Чемеровецького районного нотаріального округу від 09.09.2014 року та чоловік померлої, ОСОБА_3 , який 12.02.2015 року подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом, як особа, яка постійно проживала зі спадкодавцем та має право на обов`язкову частку в спадковому майні в порядку ч. 1 ст. 1241 ЦК України. ОСОБА_3 згідно довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0354702 від 14.03.2014 року мав першу А групу інвалідності та потребував стороннього догляду, тому згідно рішення виконавчого комітету Чемеровецької селищної ради від 29.01.2015 року ОСОБА_1 призначено помічником ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина за заповітом, єдиними спадкоємцем якої є ОСОБА_1 , яка 19.11.2015 року звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд виходив з доведеності її вимог, встановивши її право на спадщину та неможливість оформлення спадкових прав внаслідок відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно. Відмовляючи у позовних вимогах ОСОБА_2 суд вказав на відсутність доказів на підтвердження обставин щодо порушення її прав з боку ОСОБА_1 . Такі висновки суду є обґрунтованими з огляду на наступне. Відповідно до ч.ч. 1 ст.ст. 328, 392 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно з вимогами ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. До обов`язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов`язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкодавцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України). Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України). Пунктами 4.15., 4.18., 4.20. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом МЮ України від 22.02.2012 року, №296/5 передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу 1 цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступну до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Встановивши у справі обставини на підставі доказів суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в порядку ч. 1 ст. 1241 ЦК України ОСОБА_3 , після смерті дружини, ОСОБА_5 успадкував Ѕ частину спадкового майна, до складу якого входить, зокрема, квартира АДРЕСА_1 . В той же час ОСОБА_1 , як єдиний спадкоємець ОСОБА_3 за заповітом, має право на Ѕ частину вказаної квартири, однак позбавлена можливості оформити своє право у зв`язку з відмовою нотаріуса через відсутність у неї правовстановлюючих документів на нерухоме майно. З урахуванням таких обставин, діючи у відповідності з вимогами ст.ст. 15, 16 ЦК України, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та захистив порушене право позивача у спосіб, передбачений нормами цивільного закону. Посилання апелянта на необхідність зменшення розміру частки ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що вона отримала раніше деякі речі домашнього вжитку, які входять до спадкової маси, є необґрунтованим, оскільки приписи ч. 2 ст. 1241 ЦК України вказують на необхідність зарахування вартості речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартості інших речей та майнових прав, які перейшли до спадкоємця до обов`язкової частки у спадщині, при цьому не зменшуючи саму частку у спадковому майні, яка в даному випадку є сталою та становить Ѕ. Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд зазначає наступне. Частинами 2, 3 ст. 376 ЦПК України, зокрема, передбачено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Посилання апелянта на необхідність скасування судового рішення у зв`язку з незалученням її до участі у справі в якості відповідача є необґрунтованим, оскільки на стадії судового розгляду суд першої інстанції залучив Бойко С.Ю. до участі у справі в якості третьої особи. При цьому слід врахувати, що ОСОБА_2 реалізувала своє право на суд, звернувшись до суду з відповідним позовом, який було по суті розглянуто судом першої інстанції та, скориставшись своїм процесуальним правом, звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою. В той же час необхідно зауважити, що оскаржуване судове рішення не стосується безпосередньо прав та інтересів ОСОБА_2 , оскільки її право на Ѕ частину спадкового майна після смерті ОСОБА_5 судовим рішенням не спростовано, в той же час як право ОСОБА_1 на Ѕ частку спадщини є похідним від права спадкодавця ОСОБА_3 на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 і на пряму не залежить від спадкових прав ОСОБА_2 внаслідок прийняття спадщини ОСОБА_5 . Не спростовують висновків суду також й інші доводи апеляційної скарги. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням вимог закону, тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Заочне рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 17 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 квітня 2021 року. Судді: Р.С. Гринчук Л.М. Грох А.М. Костенко