Постанова 4851 № 440/5996/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2021 р.Справа № 440/5996/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , П`янової Я.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 року, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/5996/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Полтавській області щодо відмови у вирішенні по суті заяви від 31 липня 2020 року, - зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області списати несплачені ОСОБА_1 станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" суми недоїмки, а також штрафи та пеню, нараховані на ці суми недоїмки. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2020р. позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Полтавській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 31 липня 2020 року у строк і порядку встановленому пунктом 915 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ. Зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області розглянути заяву ОСОБА_1 про списання недоїмки, штрафів та пені від 31 липня 2020 року та прийняти рішення у строк і порядку встановленому пунктом 915 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ, з урахуванням висновку суду. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 681,60 грн. Відповідач, Головне управління ДПС у Полтавській області, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС у Полтавській області із заявами від 23 липня 2020 року про зняття з обліку платника єдиного внеску та про ліквідацію або реорганізацію платника податків (а.с. 28-29). До заяв додано рішення Ради адвокатів Полтавської області, оформлене протоколом № 14 від 22 жовтня 2019 року, яким зупинено право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 з 21 жовтня 2019 року (а.с. 30). У подальшому ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС у Полтавській області із заявою від 31 липня 2020 року в якій просив списати нараховані та несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" суми недоїмки, а також штрафи та пеню, нараховані на суми недоїмки (а.с. 31). 10 серпня 2020 року Управлінням у м. Полтаві ГУ ДПС у Полтавській області складено висновок про надання відмови щодо списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені по єдиному внеску особі, яка провадить незалежну професійну діяльність ОСОБА_1 (а.с. 32). Складаючи даний висновок контролюючий орган виходив з того, що право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 зупинено 21 жовтня 2019 року. Відповідно до пункту 11.1 розділу XI Порядку обліку платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, із змінами і доповненнями, платник податку зобов`язаний повідомляти контролюючі органи за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення. Таким чином суми недоїмки, штрафи та пеня по єдиному внеску особі, яка проводить незалежну професійну діяльність (адвокату) ОСОБА_1 не підлягають списанню, у зв`язку з тим, що право на заняття адвокатською діяльністю зупинено з 31 жовтня 2019 року, згідно рішення ради адвокатів Полтавської області від 22 жовтня 2019 року. 30 вересня 2020 року до ГУ ДПС у Полтавській області надійшла заява ОСОБА_1 про прискорення розгляду заяви про списання недоїмки, штрафів та пені від 31 липня 2020 року (а.с. 35). Листом від 28 жовтня 2020 року ГУ ДПС у Полтавській області повідомив ОСОБА_1 , що за даними інформаційно-телекомункаційної системи податкових органів станом на 27 жовтня 2020 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 17 630,14 грн, яка виникла за період з 21 січня 2019 року по 31 липня 2020 року. Державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності проведено 21 жовтня 2019 року, тобто до набрання чинності пункту 915 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464. При цьому пунктом 915 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 чітко не визначено питання щодо списання платникам заборгованості з єдиного внеску, які перебували в стані припинення до дня набрання чинності пункту 5 розділу I Закону №

592. Враховуючи вищевикладене має місце правова невизначеність, тому необхідне додаткове законодавче врегулювання питання поширення положень пункту 915 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 на фізичних осіб-підприємців, щодо яких до ЄДРПОУ внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності до набрання чинності пунктом 5 розділу I Закону №

592. У разі внесення відповідних законодавчих змін податкові органи будуть проводити списання заборгованості з єдиного внеску зазначеній категорії платників (а.с. 36). Позивач вважаючи, що ГУ ДПС у Полтавській області не вчиняючи дій щодо списання недоїмки, штрафних санкцій і пені по єдиному внеску допускає протиправну бездіяльність, звернувся до суду. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 не прийнявши у строки і порядок жодного із рішень передбачених абзацом четвертим пункту 915 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ, допустив протиправну бездіяльність. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі по тексту Закон № 2464). 13 травня 2020 року Верховною радою України прийнято Закон України №592-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (далі - Закон №592-ІХ). З пояснювальної записки до проекту Закону № 592-ІХ слідує, що його прийняття було обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов`язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об`єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід. Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 592-ІХ цей Закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Днем опублікування Закону № 592-ІХ є 02 червня 2020 року, а тому з 03 червня 2020 року набрав чинності пункт 5 розділу І Закону № 592-ІХ, відповідно до положень якого розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-15 такого змісту: "Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників": а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше; б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше. Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені. Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що: 1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників"; 2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом. У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою. Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються. Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені. Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню". Аналіз вищенаведених норм пунктів 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI дозволяє визначити коло осіб, на яких поширює свою дію вказана норма, порядок та умови подання відповідної заяви про списання про списання недоїмки за період з 01.01.2017, алгоритм дій податкового органу при розгляді такої заяви, вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні такої заяви, а також наслідки прийняття рішення про списання податкового боргу, а тому посилання відповідача на необхідність отримання від Міністерства фінансів України роз`яснення для вирішення спірного питання є невмотивованим та безпідставним усуненням від виконання покладених на контролюючих орган повноважень. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено, що позивач віднесений до кола осіб, що мають право на списання недоїмки, штрафів та пені на підставі Закону № 592-ІХ, ним виконано всі вимоги пункту 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI для списання заборгованості, а саме: протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності п. 5 розділу І Закону № 592-ІХ до податкового органу за основним місцем обліку подано відповідну заяву про списання недоїмки та заяву про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітність за 2017-2020 роки. Однак відповідач, з посиланням на припинення позивачем адвокатської діяльності 21.10.2019, тобто до 03 червня 2020 року та звернення з відповідною заявою про зняття з обліку платника податків не у строки визначені Порядком № 1588, дійшов висновку про порушення позивачем п. 11.1 та п.п. 2 п. 11.18 розділу ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 р. за № 1562/20300 (надалі Порядок № 1588), разом з цим рішення про відмову у списанні недоїмки не прийняв. Натомість, з аналізу приписів Закону № 2464, з урахуванням Закону № 592-ІХ, та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну України за № 449 від 20.04.2015, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953 (далі по тексту Інструкція № 449), вбачається, що жоден з вказаних нормативно-правових актів не наділяє контролюючий орган правом відмовляти у задоволенні заяви про списання недоїмки в порядку, визначеному пунктом 9-15 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI з підстав порушення позивачем вимог Порядку № 1588, або припинення підприємницької діяльності до 03.06.2020. Несвоєчасне подання позивачем заяви про зняття з податкового обліку не створює для ОСОБА_1 жодних негативних наслідків при вирішенні питання про списання боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки законодавець не ставить в залежність вирішення такого питання від часової дати припинення діяльності, у тому числі від дати набрання чинності п. 5 розділу I Закону № 592-ІХ. Вказане свідчить, що висновок контролюючого органу про надання відмови щодо списання суми недоїмки є протиправним та таким, що не узгоджується з вимогами Закону № 2464 та Інструкції №

449. Також, з огляду на те, що на дату подання заяви від 31.07.20 ОСОБА_1 був зареєстрований як самозайнята особа (адвокат), не отримував доходів від такої діяльності з 01.01.2017 та мав непогашені суми недоїмки, штрафів та пені у періоді з 01.01.2017 по 03.06.2020, хибними є і посилання відповідача на непоширення на спірні правовідносини дії Закону України від 13 травня 2020 року № 592-IX "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації по колу платників". Слід відмітити, що відповідачем не надано жодних доказів в обґрунтування наявності підстав для відмови у списанні недоїмки, штрафів та пені, нарахованих позивачу по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (отримання позивачем доходу (прибутку) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності пунктом 5 розділу I Закону № 592-ІХ та відсутності у нього суми недоїмки, у тому числі штрафів та пені, нарахованих на суми недоїмки). При цьому, колегія суддів зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що відповідач за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 не прийнявши рішення, передбаченого абзацом четвертим пункту 9-15 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ, допустив протиправну бездіяльність. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Полтавській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 у строк і порядку встановлений пунктом 915 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ. В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що захист прав позивача буде повним та достатнім шляхом зобов`язання Головного управління ДПС у Полтавській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 31 липня 2020 року та прийняти рішення у строк і порядку встановлений пунктом 915 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ, з урахуванням висновку суду. Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 року по справі № 440/5996/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 24.04.2021 року