Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/4163/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2021 р.Справа № 520/4163/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Головного управління ДПС у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2020, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, по справі № 520/4163/2020 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ У березні 2020 року фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області (далі за текстом відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, податковий орган, контролюючий орган), в якій просила визнати протиправним та скасувати повністю: - рішення № 000000103306 від 10 січня 2020 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченою Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 10.01.2020 на суму 170 (сто сімдесят гривень 00 копійок) гривень; - рішення № 000000113306 від 10.01.2020 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 86617,15 (вісімдесят шість тисяч шістсот сімнадцять гривень 00 копійок) гривень; - податкове повідомлення рішення № 000000123306 про збільшення грошового зобов`язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 595125,00 (п`ятсот дев`яносто п`ять тисяч сто двадцять п`ять гривень 00 копійок) гривень; - податкове повідомлення рішення № 000000133306 про збільшення грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість на суму 721500,00 (сімсот двадцять одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок) гривень; - податкове повідомлення рішення № 000000143306 про збільшення грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 149593,75 (сто сорок дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять гривень 00 копійок) гривень; - визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00000043306 від 10.01.2020 на суму 393168,64 (триста дев`яносто три тисячі сто шістдесят вісім гривень 64 копійки) гривень. Також просила про розподіл судових витрат. В обґрунтування позову зазначила, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки ґрунтуються на помилкових висновках контролюючого органу про те, що позивач мала у 2015 році перейти зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування, оскільки надавала в оренду приміщення юридичним особам, які перебували на загальній системі оподаткування. Позивач стверджує, що з вказаними в акті перевірки юридичними особами господарських взаємовідносин ніколи не мала, майно в оренду їм не передавала, а надані до податкового органу документи від таких юридичних осіб вважає підробленими. Крім того, заперечуючи надання відповідних послуг з оренди вказаним у акті перевірки підприємствам, неодноразово зверталась до відповідача з вимогою перевірити касову дисципліну останніх на предмет відображення ними у своїй податковій звітності відомостей щодо господарських операцій з позивачем. Однак, відповідачем не було надано відповіді на вказані звернення позивача. Щодо твердження контролюючого органу про заниження позивачем ПДВ до сплати в бюджет в розмірі 557 200,00 грн, вказує, що в силу приписів ст.ст. 180, 181 ПК України вона не є особою, яка вважається платником податку згідно вимог цього кодексу та не підлягає реєстрації як платник відповідного податку, у зв`язку з чим відсутні підстави для висновку про наявність вказаної недоплати з ПДВ. З приводу посилання в акті перевірки на те, що ФОП ОСОБА_1 відповідно до положень п.п. 1.4 п. 16 підрозділу 10 розділу ХХ статті 168 ПК України занизила суму військового збору, що підлягала сплаті до бюджету на суму 39 675,00 грн, вказує, що враховуючи, що вона, як платник єдиного податку, який не має найманих працівників, здійснює господарську діяльність самостійно, відсутні підстави для утримання податків від третіх осіб податковим агентом. Із аналізу актів перевірки від 31.07.2019 та від 14.11.2019 можна дійти висновку, що перевіркою не було встановлено операцій, які б стали підставою для утримання податків та зборів ФОП ОСОБА_1 як податковим агентом. У зв`язку з чим, зазначила, що не є платником військового збору, а тому висновок відповідача про те, що вона занизила розмір військового збору на суму 39 675,00 грн. є неправомірним. З огляду на викладене, просила суд визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій, податкові повідомлення-рішення та вимогу про сплату недоїмки. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 по справі № 520/4163/2020 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) про скасування податкових повідомлень-рішень та вимогу про сплату недоїмки задоволено в повному обсязі. Скасовано рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 000000103306 від 10 січня 2020 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченою Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 10.01.2020 на суму 170 (сто сімдесят гривень 00 копійок) гривень; № 000000113306 від 10.01.2020 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску на суму 86617,15 (вісімдесят шість тисяч шістсот сімнадцять гривень 00 копійок) гривень. Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 000000123306 податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 595125,00 (п`ятсот дев`яносто п`ять тисяч сто двадцять п`ять гривень 00 копійок) гривень; № 000000133306 податок на додану вартість на суму 721500,00 (сімсот двадцять одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок) гривень; № 000000143306 військовий збір на суму 149593,75 (сто сорок дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять гривень 00 копійок) гривень. Скасовано вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00000043306 від 10.01.2020 на суму 393168.64 (триста дев`яносто три тисячі сто шістдесят вісім гривень 64 копійки) гривень. Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 12612 (дванадцять тисяч шістсот дванадцять) грн 00 коп. Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 по справі № 520/4163/2020 клопотання позивача про вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харкв, вул. Пушкінська, буд. 46) про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисячі) грн 00 коп. В іншій частині заяву залишено без задоволення. Представник позивача, не погодившись із додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 по справі № 520/4163/2020, подав апеляційну скаргу, в якій, просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 в частині відмови у задоволенні клопотання позивача та ухвалити нове, яким в цій частині задовольнити вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, вказав, що до клопотання про розподіл судових витрат позивачем було додано квитанцію про оплату на користь Адвокатського бюро «Євгенія Гринишина» гонорару у розмірі 105 500,00 грн. та детальний опис робіт (наданих послуг) адвокатом. Однак, суд першої інстанції, в порушення приписів ч.ч. 6,7 ст. 134 КАС України, з аналізу яких випливає, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, обсягом та витраченим часом, необґрунтовано, без відповідного клопотання відповідача, зменшив суму витрат до 15000 грн. Вказує, що такий висновок суду першої інстанції суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 902/347/18. Зауважує, що в матеріалах справи відсутнє клопотання представника відповідача про зменшення розміру судових витрат, що унеможливлює їх зменшення судом самостійно. Враховуючи наведене, посилаючись на приписи ст.ст. 315, 317 КАС України, просить задовольнити апеляційну скаргу, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 в частині відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат скасувати, прийняти в цій частині постанову, якою задовольнити заяву про стягнення судових витрат. Відповідач, не погоджуючись з додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 по справі № 520/4163/2020, подав апеляційну скаргу, в якій, просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Полтавській області на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 17.09.2019 по справі №810/3806/16, відповідно до якої при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, його співмірність із складністю справи, об`ємом наданих послуг, ціною позову та (або) значенням справи, зазначає, що обсяг отриманих позивачем послуг не є співмірним зі складністю справи, об`ємом наданих послуг, ціною позову та значенням справи. Пояснив, що визначена позивачем в акті приймання-передачі наданих послуг № 1 до договору про надання правової допомоги ціна за складання позовної заяви у сумі 15000,00 грн. із розрахунку 500 грн. за 1 аркуш, не відповідає рекомендованим ставкам адвокатського гонорару Ради адвокатів Харківської області, що становить 2000 грн. Крім того вказує, що підготовка позовної заяви не займала значного часу та зусиль на виготовлення, оскільки є ідентичною за змістом запереченню на акт перевірки та скарзі на рішення, прийняті контролюючим органом та є технічним дублюванням тексту, відтак, стягнення з відповідача суми витрат на складання позовної заяви у розмірі 15000,00, заперечень на акт перевірки 17500,00 грн, скарги на рішення про застосування штрафних санкцій 15000,00 грн. є безпідставним та свідчить про завищення вартості послуг. Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг додаткове рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 07.09.2019 року позивач звернувся до суду із клопотанням про винесення додаткового рішення щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 105 500,00 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 105 500,00 грн. позивачем до заяви від 07.09.2020 року додано акт приймання-передачі наданих послуг № до договору про надання правової допомоги № б/н від 08.05.2019 року, з детальним описом виконаних робіт, рахунок № 0104092020 від 04.09.2020 відповідно до якого підтверджено, що позивачем сплачений гонорар Адвокатському бюро "Євгенія Гринішина" за надання правничої допомоги позивачу у суді у сумі 105 500,00 грн., квитанцію № 32500627 від 07.09.2020 року у сумі 105 500,00 грн. Задовольняючи частково заяву представника позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу лише у розмірі 15000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що визначена представником позивача сума витрат на правничу допомогу в розмірі 105500,00 є неспівмірною із обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, їх обсягом, а також є значно завищеною, у зв`язку з чим вважав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за представництво інтересів позивача має бути зменшений. Надаючи оцінку вказаному додатковому рішенню першої інстанції, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За приписами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України). Відповідно до ч.3, 4 ст.143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України). Згідно з ч.6 ст.135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.135 КАС України). З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 105 500,00 грн позивачем до заяви від 07.09.2020 додано акт приймання-передачі наданих послуг № 1 до договору про надання правової допомоги № б/н від 08.05.2019, з детальним описом виконаних робіт, рахунок № 0104092020 від 04.09.2020 на сплату гонорару Адвокатському бюро "Євгенія Гринишина" за надання правової допомоги позивачу у зв`язку з розглядом справи в Харківському окружному суді на суму 105500,00 грн, квитанцію №32500627 від 07.09.2020 про сплату ОСОБА_1 на рахунок Адвокатського бюро "Євгенія Гринишина" грошових коштів у розмірі 105500,00 грн. за надання правової допомоги. Так, дослідивши зміст вказаного акту приймання-передачі наданих послуг №1 до договору про надання правової допомоги №б/н від 08.05.2019 судом встановлено, що позивачем отримано наступні послуги адвоката:

1. Складання позовної заяви (30 арк. по 500,00 гривень) - 15000,00 гривень.

2. Складання клопотання про витребування доказів: - у ТОВ «Укртрейдінвест» (3арк. по 500,00) - 1500,00 гривень, - у ТОВ «Харвест-СВ» (4 арк. по 500,00) - 2000,00 гривень, - у ТОВ «СВ-У» (4 арк. по 500,00) - 2000,00 гривень, - у ТОВ «Сапекс груп»» (5 арк. по 500,00) - 2500,00 гривень,

3. Складання клопотання про витребування доказів у ГУ ДПС України у Харківській області (4 арк. по 500 грн) - 2000,00 гривень,

4. Запит ТОВ «Укртрейдінвест» (2 арк. по 500,00 грн.) - 1000,00 гривень,

5. Запит ТОВ «Харвест-СВ» (2 арк. по 500 грн.) - 1000,00 гривень,

6. Запит ТОВ «СВ-У» (2 арк. по 500 грн.) - 1000,00 гривень,

7. Запит ТОВ «Сапекс груп» (2 арк. по 500 грн.) - 1000,00 гривень

8. Запити ГУ ДПС України в Харківській області - 0203102019 від 03.10.2019 (1 арк. по 500грн) - 500,00грн, - 0103102019 від 03.10.2019 (1 арк. по 500 грн) - 500,00 грн, - 0603102019 від 03.10.2019 (1 арк. по 500 грн) - 500,00 грн, - 0403102019 від 03.10.2019 (1 арк. по 500грн) - 500,00 грн, - 0303102019від 03.10.2019 (1 арк. по 500грн) - 500,00грн, - 0503102019від 03.10.2019 (1 арк. по 500 грн) - 500,00грн, -0110092019 від 10.09.2019 (1 арк. по 500 грн) - 500,00 грн, -0123102019 від 23.10.2019 (2 арк. по 500 грн) - 1000,00 грн, -0423102019 від 23.10.2019 (2 арк. по 500 грн) - 1000,00 грн, -00303102019 від 23.10.2019 (2 арк. по 500 грн) - 1000,00 грн, -0223102019 від 23.10.2019 (2 арк. по 500 грн) - 1000,00 грн, -0510092019 від 10.09.2019 (1 арк. по 500 грн) - 500,00 грн, -0610092019 від 10.09.2019(1 арк. по 500грн) - 500,00грн, -0710092019 від 10.09.2019 (1 арк. по 500 грн) - 500,00 грн, -0410092019 від 10.09.2019 (1 арк. по 500 грн) - 500,00 грн.

9. Запит до Слідчого СВ Київського ВПГУНП в Харківській області (2 арк. по 500,00 грн) - 1000,00 грн.

10. Запит до директора Харківської дирекції AT «Укрпошта» (1арк. по 500,00 грн) - 500,00 грн,

11. Запит до директора адміністративних послуг та споживчого ринку ХМР (1 арк. по 500,00 грн) - 500,00 грн,

12. Складання заперечень на акт № 2606/20-40-13-06-07/ НОМЕР_1 від 31.07.2019 (13арк. по 500,00 грн) - 6500,00 грн.

13. Складання заперечень на акт № 758/20-40-33-06-07/ НОМЕР_1 від 14.11.2020 (22 арк. по 500,00 грн) - 11000,00 грн.

14. Складання скарги на рішення за номером 000000103306 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності (30 арк. по 500,00 грн) - 15000,00 грн,

15. Участь у розгляді заперечень: - на акт № 2606/20-40-13-06-07/ НОМЕР_1 від 31.07.2019 у ГУДПС України у Харківській області - 2500,00 грн, - на акт 758/20-40-33-06-07/ НОМЕР_1 від 14.11.2020 у ГУ ДПС України у Харківській області - 2500,00 грн, - на акт 758/20-40-33-06-07/ НОМЕР_1 від 14.11.2020 ГУ ДПС України у м. Києві -2500,00 грн.

16. Участь в судовому засіданні: - яке відбулось 29.04.2020 - 2500,00 грн, - яке відбулось 14.05.2020 - 2500,00 грн, - яке відбулось 02.06.2020 - 2500,00 грн, - яке відбулось 15.06.2020 - 2500,00 грн, - яке відбулось 23.06.2020 - 2500,00 грн, - яке відбулось 06.07.2020 - 2500,00 грн, - яке відбулось 14.07.2020 - 2500,00 грн, - яке відбулось 20.08.2020 - 2500,00 грн, - яке відбулось 01.09.2020 - 2500,00 грн. Вартість послуг виконавця за цим актом складає 105500,00 грн. Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 ст.134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17). У ч. 7 ст. 134 КАС України вказано, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц). Так, представник відповідача в апеляційній скарзі на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2020, в обґрунтування заперечень щодо задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн., вказав на те, що вказана сума є неспівмірною, завищеною та такою, що не відповідає рекомендованим ставкам адвокатського гонорару Ради адвокатів Харківської області, що становить 2000 грн. Крім того, на думку контролюючого органу підготовка позовної заяви не потребувала значного часу та зусиль на виготовлення, є ідентичною за змістом запереченню на акт перевірки та скарзі на рішення, прийняті контролюючим органом. За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у КАС, колегія суддів, враховуючи заперечення відповідача, зазначає наступне. Так, з приводу заявлених до відшкодування представником позивача витрат на правничу допомогу за складання позовної заяви у розмірі 15000,00 грн. на 29 аркушах з розрахунку 500 грн. за 1 аркуш, колегія суддів, враховуючи складність справи, що розглядається, ціну позову, що становить 1 224 674,54 грн., а також обсяг інформації, яку необхідно було опрацювати представнику позивача для складання позовної заяви, вважає вказану вартість за надання правничої допомоги в цій частині обґрунтованою та пропорційною обсягу виконаної адвокатом роботи. Щодо заяви в частині відшкодування витрат на правничу допомогу за складання клопотань про витребування доказів, загальна вартість яких визначена представником позивача у розмірі 8000 грн, колегія суддів вважає такі витрати необґрунтованими, оскільки, по-перше, обсяг інформації, зазначеної в останніх є не значним ( в середньому клопотання на 3-4 аркушах), а по-друге, зміст вказаних клопотань фактично повторюється, за виключенням найменування контрагентів та документів, які просив витребувати заявник, всі інші змістовні складові цих клопотань є ідентичними, що в свою чергу свідчить про те, що їх підготовка не потребувала додаткових зусиль та знання, як наслідок сума витрат на їх написання є завищеною. З огляду на викладене, обґрунтованою та співмірною сумою витрат на надання правничої допомоги в частині складання вказаних клопотань про витребування доказів колегія суддів вважає суму у розмірі, що відповідає сумі, визначеною представником позивача за складання одного такого клопотання про витребування доказів у розмірі 2000 грн. Щодо витрат на правничу допомогу, пов`язану зі складання запитів (загальна вартість яких визначена у розмірі 15500 грн), колегія суддів, враховуючи зміст досліджених судом апеляційної інстанції адвокатських запитів, направлених до ТОВ «Укртрейдінвест», ТОВ «Харвест-СВ», ТОВ «СВ-У» , ТОВ «Сапекс груп» та запитів до ГУ ДПС в Харківській області, вважає розмір таких витрат завищеним. Так, по-перше, зміст запитів, направлених до вказаних товариств фактично збігається зі змістом зазначених вище клопотань про витребування доказів за винятком лише, що останні адресовані суду, а адвокатські запити безпосередньо юридичним особам, по-друге, порівнюючи вказані адвокатські запити між собою вбачається, що їх зміст фактично повторюється, змінюється лише найменування адресата та дати документів, які просить витребувати у даних запитах представник позивача, запити ж адресовані до ГУ ДПС у Харківській області відрізняються лише найменування контрагентів та періоди надходження запитуваної інформації. Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, зазначені види правничої допомоги не пов`язані з розглядом справи у суді, а охоплюються наданням послуг в порядку досудового врегулювання спору, в разі позитивного результату якого, у позивача не було б підстав для звернення до суду з цим позовом. Щодо надання позивачу правничої допомоги в частині складання запитів до слідчого СВ Київського ВП ГУНП в Харківській області, запиту до директора Харківської дирекції АТ «Укрпошта» та запиту до Директора адміністративних послуг та споживчого ринку ХМР, колегія суддів з огляду на відсутність вказаних документів в матеріалах справи, позбавлена можливості надати їм оцінку з точки зору обґрунтованості заявлених представником позивача витрат з їх складання (в загальному розмірі 2000 грн). З огляду на викладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи всіх визначених в акті приймання-передачі наданих послуг запитів, беручи до уваги, що складання наявних в матеріалах справи запитів не потребувало від представника позивача додаткових зусиль та знань, що свідчить про завищення суми витрат на їх написання, у зв`язку з чим, обґрунтованою та співмірною сумою витрат на надання правничої допомоги в частині складання вказаних запитів, колегія суддів вважає суму у розмірі, що відповідає сумі, визначеною представником позивача за складання одного такого запиту, що з урахування ціни за 1 аркуш такого запиту 500 грн., становить 1000 грн. З приводу відшкодування витрат на правову допомогу в частині, що стосується складання заперечень на акти (у загальній сумі 17500 грн), складання скарги на рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не встановленою формою звітності (за яким позивачем сплачено 15000 грн), колегія суддів так само позбавлена можливості надати оцінку таким послугам, оскільки в матеріалах справи відсутні вказані документи (заперечення на акти та скарга на рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не встановленою формою звітності), що в свою чергу свідчить про неможливість задоволення заяви представника позивача в частині стягнення витрат за надання таких послуг. Не надано до матеріалів справи і доказів участі представника позивача у розгляді вказаних заперечень на акти, загальна вартість яких відповідно до акту приймання-передачі послуг становить 7500 грн. При цьому колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), відповідно до яких розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід враховувати, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. З приводу відшкодування витрат на правничу допомогу в частині що стосується участі представника позивача в судових засіданнях 29.04.2020, 14.05.2020. 02.06.2020, 15.06.2020, 23.06.2020, 06.07.2020, 14.07.2020, 20.08.2020, 01.09.2020, загальну вартість яких оцінено останнім в 25000,00 грн з розрахунку 2500,00 грн. за участь в одному судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне. По-перше, слід зазначити, що вказана загальна вартість за участь представника в судових засіданнях розрахована останнім з огляду на його участь в десяти судових засіданнях, в той час як у вказаному акті приймання-передачі послуг зазначено лише про участь останнього в дев`яти судових засідання, тобто загальна вартість за надання правових послуг в цій частині має становити 22500,00 грн з розрахунку 2500,00 грн за участь в одному судовому засіданні. Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що судове засідання, призначено по даній справі на 29.04.2020 було відкладено з метою убезпечення працівників та відвідувачів Харківського окружного адміністративного суду від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу СОVID-19 та в судових засіданнях, призначених на 14.05.2020 та на 06.07.2020 представник позивача не брав участі, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви останнього в цій частині. Отже, матеріалами справи підтверджено участь представника позивача в 6 судових засіданнях, що з урахуванням розміру вартості участі представника позивача в одному судовому засіданні (2500 грн) становить 15000 грн. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що лише послуги зі складання позовної заяви (15000 грн), складання клопотань про витребування доказів (2000 грн), складання запитів (1000 грн) та участь в судових засіданнях (15000 грн) є видами правничої допомоги, які можливо віднести до складу витрат на правничу допомогу за актом приймання-передачі наданих послуг № 1 від 04.09.2020 до договору № 1 про надання правової допомоги від 08.05.2019. Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що відображено в акті приймання-передачі послуг, а також задоволення позовних вимог в повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви представника позивача щодо розподілу судових витрат, понесених на правничу допомогу, та стягнення на користь позивача суми таких витрат в розмірі 33 000 грн, що є співмірною сумою відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача з огляду на складність даної справи та ціну позову (1 224 674,54 грн.). З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а, апеляційну скаргу відповідача, з огляду на відсутність в ній аргументованих доводів щодо необґрунтованості всіх заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, слід залишити без задоволення. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Підставами для зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи (частина перша статті 317 КАС України). Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України). З огляду на викладене, враховуючи, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення клопотання представника позивача про вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи, однак, невірно визначив розмір вказаних витрат, які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 року по справі № 520/4163/202 слід змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови та замінивши в абзаці другому резолютивної частини рішення суму 15000 (п`ятнадцять тисячі) грн 00 коп на суму 33 000 (тридцять три тисячі) грн 00 коп. Керуючись ст.ст.134, 139, ч.4 ст.241, ст.ст. 242, 243, 250, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 по справі № 520/4163/2020 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови та замінивши в абзаці другому резолютивної частини рішення суму «15000 (п`ятнадцять тисячі) грн 00 коп» на суму «33 000 (тридцять три тисячі) грн 00 коп.». Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Л.В. Любчич С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 23.04.2021 року