Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/1708/21

Справа № 344/1708/21 Провадження № 33/4808/174/21 Категорія ст.173-2 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Тринчук В. В. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2021 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю потерпілої ОСОБА_1 , розглянувши матеріали за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на постанову судді Івано-Франківського міськогол суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2021 року, якою провадження по справі відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає по АДРЕСА_1 , громадянина України про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення,- в с т а н о в и в : Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 045084 від 28.01.2021 року ОСОБА_2 звинувачувався у вчиненні адміністративного правопорушенні, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, яке полягало в тому, що 28.01.2021 року близько 21 год. 00 хв., в АДРЕСА_1 , чинив перешкоди у користуванні будинком колишній дружині ОСОБА_1 , в якому вона зареєстрована, чим здійснив відносно неї економічне насильство. Постановою судді Івано-Франківського міськогол суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2021 року провадження відносно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. На вказану постанову суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що суд першої інстанції провів розгляд справи поверхнево та однобічно, без виклику потерпілої в судове засідання, а тому вона була позбавлена надати пояснення. Зазначає, що обставини справи зазначені в мотивувальній частині постанови суду не відповідають дійсності. Стверджує, що колишній чоловік поміняв замки від вхідних дверей, в якому вона прописана та проживає, та не впускає її до будинку. Вказує на те, що у діях її колишнього чоловіка наявний умисел на вчинення домашнього насильства, він у вказаний день зарився в будинку і нікого в нього не впускав. Звертає увагу на те, що на даний час в суді знаходиться справа щодо поділу майна між ними. Просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою притягнути ОСОБА_2 до відповідальності за ст.73-2 ч.1 КупАП та вирішити питання про направлення її колишнього чоловіка на проходження програми передбаченої ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству». В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з`явився. 16.03.2021 року на електронну адресу апеляційного суду ОСОБА_2 надіслав заяву, в якій просив перенести слухання справи, розгляд якої було призначено на 17.03.2021 року, на більш пізній термін, у зв`язку із його відсутністю на території України з 07.03.2021 року по 07.09.2021 року. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказана заява подана ОСОБА_2 в електронному вигляді та підписана 14.03.2021 року. Апеляційний суд, враховуючи думку потерпілої ОСОБА_1 , яка наполягала на розгляді її апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_2 , та приймаючи до уваги, що зі змісту заяви останнього вбачається, що він, знаючи про наявність відповідної справи про притягнення його до адміністративної відповідальності добровільно виїхав за межі країни на тривалий строк, що унеможливлює забезпечення його участі в судовому засіданні апеляційної інстанції, враховуючи що участь останнього в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою, з метою розгляду справи в розумний строк, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності, особи, стосовно якої провадження по справі закрито. В судовому засіданні апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_1 повністю підтримала вимоги апеляційної скарги та просила постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою притягнути ОСОБА_2 до відповідальності за ст.73-2 ч.1 КУпАП та вирішити питання направлення її колишнього чоловіка на проходження програми передбаченої ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду необхідно залишити без змін. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 045084 від 28.01.2021 року ОСОБА_2 28.01.2021 року близько 21 год. 00 хв., в АДРЕСА_1 , чинив перешкоди у користуванні будинком колишній дружині ОСОБА_1 , в якому вона зареєстрована, чим здійснив відносно неї економічне насильство та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. В протоколі визначено процесуальний статус ОСОБА_1 та зазначено, що вона є потерпілою. ОСОБА_2 було роз`яснено його права та обов`язки відповідно до ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, а також повідомлено про розгляд справи в Івано-Франківському міському суді. Зазначено про те, що пояснення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, по суті правопорушення надано на окремому аркуші, заяв та клопотання не надходили. Зі змістом протоколу ОСОБА_2 було ознайомлено та вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_2 . Протокол підписаний особою органу поліції, яка склала протокол, та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 . Разом з тим, формулювання обвинувачення у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки не є конкретним та не містить всіх необхідних ознак, які повинні бути вказані в обвинуваченні. Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність за домашнє насильство настає за вчинення насильства в сім`ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачає, що психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. В силу ст. 1 Закону України «Про попередження насильства в сім`ї» насильство в сім`ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї стосовно іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю. Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (стаття 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"). Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. В той час, як під конфліктом необхідно розуміти таких стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що застосував економічне насильство стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 , яке полягало в тому, що він чинив перешкоди у користуванні будинком колишній дружині ОСОБА_1 . При цьому, в протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано спосіб вчинення правопорушення та не вказано які саме дії було вчинено ОСОБА_2 , яким чином він чинив перешкоди потерпілій ОСОБА_1 у користуванні будинком, не зазначені форма вини, мотив і мета вчинення правопорушення, не вказані наслідки, які були спричиненні чи могли бути спричиненні правопорушенням. Апеляційний суд звертає увагу на те, що при доказуванні вчиненого правопорушення мають бути встановлені обставини, які належать до події правопорушення, яка розуміється як елемент об`єктивної сторони складу правопорушення, що відбувається у певному часі, місці та певним способом. Спосіб вчинення правопорушення є обов`язковим елементом предмету доказування по кожному провадженню, оскільки дозволяє встановити які саме дії були вчинені правопорушником та призвели до певних протиправних наслідків. Крім того, при доказуванні правопорушення також має значення встановлення суб`єктивної сторони правопорушення, яка полягає у з`ясуванні форми вини, мотиву, яким керувався правопорушник, вчиняючи правопорушення, та мети, яку він намагався досягти певними протиправними діями. Відсутність в протоколі про адміністративне правопорушення даних про спосіб вчинення правопорушення, форму вини правопорушника, мотив та мету вчинення правопорушення, протиправні наслідки, які були спричиненні чи могли бути спричиненні правопорушенням, свідчить про неконкретність обвинувачення, порушує право особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення на організацію ефективного захисту своїх інтересів. Неконкретність висунутого обвинувачення не дозволяє суду встановити обставини правопорушення, які мають істотне значення для розгляду справи та вирішення питання про доведеність вини правопорушника, оскільки суд розглядає справу тільки в межах висунутого обвинувачення. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. В рішенні у справі "Абрамян проти Росії" Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення». В цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до норм КУпАП, справа розглядається в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення було складено на підставі відповідної заяви ОСОБА_1 від 28.01.2021 року (а.с.1), в якій остання просила вжити заходів щодо її колишнього чоловіка , який 28.01.2021 року о 21 год. перешкоджав їй потрапити у помешкання, закривши двері на нижній замок, ключа від якого у неї не було та який останній відмовлявся їй надати. Так, зі змісту показань потерпілої ОСОБА_1 вбачається, що вона є колишньою дружиною ОСОБА_2 , оскільки перебувала з ним у шлюбі протягом 20 років, після чого шлюб між ними був розірваний у березні 2019 року. Вказує, що проживає спільно із колишнім чоловіком ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 . Потерпіла зазначила, що на даний час в суді перебуває справа про поділ майна між нею та її колишнім чоловіком. Вказує, що вказаний будинок належить на праві власності її колишньому чоловікові та їй, у вказаному будинку знаходяться її особисті речі та за адресою вказаного будинку вона зареєстрована. Стверджує, що ОСОБА_2 не впустив її до будинку, зачинивши двері на нижній замок, від якого в неї не було ключа, а надати ключ від нижнього замка ОСОБА_2 відмовлявся. Вона викликала працівників поліції, які склали протокол про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. Надані пояснення ОСОБА_1 є аналогічними письмовим поясненням, які вона надала при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 (а.с.2). у відповідності до яких, ОСОБА_1 зазначила, що шлюб між нею та ОСОБА_3 був розірваний у березня 2019 року. В будинку по АДРЕСА_1 вона проживає разом із колишнім чоловіком ОСОБА_2 та з сім`єю його сина. 28.01.2021 року близько 21 год. вона прийшла за адресою проживання, в яке не могла потрапити, оскільки ОСОБА_2 закрив будинок на нижній замок, від якого вона не мала ключів, а тому не могла потрапити в середину до будинку. Надати ключ для виготовлення дублікату ключа ОСОБА_2 відмовлявся, а тому вона не мала можливості потрапити до будинку. Нею було викликано працівників поліції. Вищевказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 та потерпіла ОСОБА_1 не є подружжям і не є членами однієї сім`ї, оскільки шлюб між ними розірвано в установленому законом порядку, спільно проживають, однак є колишнім подружжям, на яке відповідно до ст.3 Закону України « Про запобігання та протидію домашньому насильству» розповсюджується дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання. До матеріалів справи долучено письмові пояснення ОСОБА_2 (а.с.4) у відповідності до яких він зазначив, що з ОСОБА_1 розлучений майже 2 роки. Вказав на те, що часто допомагав колишній дружині, в якої були певні проблеми та депресія. Зазначив, що ОСОБА_1 перед Новим роком покинула будинок, не приїжджала більше 2 тижнів. Після повернення психологічний стан ОСОБА_1 був збуджений, кричала на двох річну внучку. 26.01.2021 року він не був вдома, телефон залишив вдома, а сам був в гостях. Близько 22 год. колишня дружина з невідомими людьми пошкодила вхідні двері будинку бруківкою. ОСОБА_2 вказав на те, що ОСОБА_1 мабуть загубила ключ від вхідних дверей будинку. У доступі до будинку потерпілій він вчиняє та не обмежує. Вказав, що у випадку неадекватної поведінки колишньої дружини буде звертатись у поліцію. В суді першої інстанції ОСОБА_2 вину не визнав та зазначив, що жодних перешкод своїй колишній дружині в користуванні житловим будинком, який належить йому на праві приватної власності та в якому зареєстрована його колишня дружина, не здійснював. До моменту подій описаних в протоколі ОСОБА_1 протягом майже двох місяців не з`являлась до будинку. Ключі від вхідних дверей до будинку наявні як в нього, так і в ОСОБА_1 . Замки від вхідних дверей не змінював. Про те, що ОСОБА_1 повернеться додому саме 28.01.2021 року йому відомо не було. Жодного умислу на вчинення домашнього насильства в нього не було. Зазначив, що передавати свої ключі від вхідних дверей ОСОБА_1 відмовився в зв`язку з тим, що вони є в нього тільки в одному екземплярі, про те не заперечив, що може особисто виготовити їх дублікат для своєї дружини, якщо вона оплатить кошти за їх виготовлення. Також вказав, що з моменту складання протоколу і до сьогоднішнього дня ОСОБА_1 користується належним йому будинком. Вважає, що винуватою в тому, що трапилось винувата сама ОСОБА_1 , яка втратила свої ключі від вхідних дверей будинку та не попередила, що планує повернутись додому. До матеріалів справи долучено пояснення свідка ОСОБА_4 (а.с.3), яка є дочкою ОСОБА_1 , та зазначила, що разом із матір`ю приїхала та намагалась потрапити до квартири, яка навмисно була закрита на нижній замок. На прохання надати копію ключа ОСОБА_2 категорично відмовлявся. Після цього її матір ОСОБА_1 викликала працівників поліції. зазначила, що ОСОБА_1 прописана за вказаною адресою і має право на проживання. Пояснення написані зі слів свідка, ОСОБА_4 підписані власноручно. Зі змісту мотивувальною частини судового рішення суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції намагався встановити обставини правопорушення у вчиненні якого звинувачувався ОСОБА_2 та прийшов до висновку, що в діях останього відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КупАП. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що сукупність досліджених судом доказів доводить вину ОСОБА_2 в тому, що він застосовував до потерпілої ОСОБА_1 домашнє насильство у вигляді економічного насильства. Зокрема, зі змісту мотивувальної частини вбачається, що суд першої інстанції прийшов до висновку, що відмова ОСОБА_2 надати потерпілій свій особистий єдиний ключ від замка не утворює складу правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КупАП. Апеляційний суд вважає що вказані дії, дійсно не виходять за межі звичайних конфліктних відносин між колишнім подружжям, не містять відповідних ознак домашнього насильства та не вказують на їх навмисний характер та наявність наміру спрямованого на спричинення їй перешкод у користуванні будинком, заподіяння шкоди фізичному або психологічному здоров`ю потерпілої, не свідчать про порушення прав і свобод потерпілої з використанням значної переваги в силі, яка дозволяє досягти бажаного результату. В той же час, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до висунутого обвинувачення ОСОБА_2 не обвинувачувався в тому, що не надав ключ від нижнього замка вхідних дверей потерпілій ОСОБА_1 , оскільки в обвинуваченні взагалі не конкретизовано яким чином він перешкоджав потерпілій у користуванні будинком. Як вбачається з матеріалів справи, протокол про вчинення ОСОБА_2 правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП був складений за результатами письмового звернення його колишньої дружини ОСОБА_1 . Причиною звернення ОСОБА_1 став конфлікт, який виник між нею та колишнім чоловіком ОСОБА_2 в результаті неможливості потрапити до помешкання, в якому потерпіла зареєстрована. У відповідності до рапорту старшого дільничного офіцера поліції Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції М.-Т.Юрінець (а.с.5) та довідки за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 29.01.2021 року (а.с.6) 28.01.2021 року надійшла письмова заява від ОСОБА_1 . Заява була зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події №3378 від 28.01.2021 року. ОСОБА_1 повідомила, що 28.01.2021 року близько 21 год. її колишній чоловік замкнув вхідні двері на нижній замок, хоча раніше вони користувались лише верхнім і вона не мала ключів від нижнього замка. На її прохання відчинити двері ОСОБА_2 відмовився, а також надати ключ для виготовлення дублікату ключа останній також відмовився. Свідок ОСОБА_4 підтвердила наведене у заяві ОСОБА_1 . На підставі перевірки за письмовим зверненням Вишневської С.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.173-2 КУпАП. Апеляційний суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Апеляційний суд вважає, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які підтверджують обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні домашнього насильства стосовно потерпілої ОСОБА_1 . Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_1 , то у даному випадку вони не свідчать про наявність істотного порушення, яке у даному випадку може бути правовою підставою для скасування судового рішення, оскільки потерпілій було відомо про те, що в провадженні суду перебуває на розгляді справа за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення. Зокрема, відповідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії», заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що його безпосередньо стосуються, утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України», справа «Трух проти України» ). Апеляційний суд, переглянувши справу за апеляційною скаргою потерпілої в межах висунутого обвинувачення, оцінюючи сукупність досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП. Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи у вчиненні правопорушення тлумачаться на її користь. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на недосконалість існуючого КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на те, що вказаний кодекс не передбачає можливості закриття провадження за недоведеністю вини у вчиненні правопорушення. За таких обставин, у разі встановлення недоведеності вини у вчиненні правопорушення, суд зобов`язаний закривати провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, оскільки саме ця правова підстава для закриття провадження відповідає інтересам особи, вину якої не було доведено в суді. В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить вирішити питання про направлення її колишнього чоловіка на проходження програми передбаченої ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» суд визначено як орган, на який покладаються функції зі здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Відповідно до ст.24 вказаного Закону визначені спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству, такі як терміновий заборонний припис стосовно кривдника, обмежувальний припис стосовно кривдника, взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи, направлення кривдника на проходження програми для кривдників. Згідно зі ст. 39-1 КупАП У разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" чи Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків". Враховуючи, що ОСОБА_2 не був визнаний судом винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КупАП, апеляційний суд вважає, що відсутні правові підстави для застосування відповідних заходів до нього. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляції ОСОБА_1 про скасування постанови суду та ухвалення нової постанови про визнання ОСОБА_2 винним за ст.273-2 ч.1 КУпАП, та направлення її колишнього чоловіка на проходження програми передбаченої ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Апеляційний суд вважає, що постанова судді першої інстанції законна та обґрунтована, а підстав для її скасування чи зміни за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не вбачається. Керуючись 294 КУпАП, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2021 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв