Постанова 4821 № 711/841/14-ц

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/750/21Головуючий по 1 інстанції Справа №711/841/14-ц Категорія: на ухвалу Демчик Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2021 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Новікова О.М., Фетісової Т.Л. секретар Торопенко Н.М. учасники справи: скаржник ОСОБА_1 ; виконавець Центральний відділ ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); стягувач ОСОБА_2 ; особа, яка подала апеляційну скаргу представник скаржника ОСОБА_3 ; розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Драченка Владислава Вікторовича на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії Центрального відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в с т а н о в и в: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії Центрального відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 17 березня 2014 року у справі № 711/841/14 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. На виконання виконавчого листа у даній справі, Центральним відділом ДВС міста Черкаси ГТУЮ в Черкаській області відкрито виконавче провадження № 42978813. Пізніше, стягувач повторно пред`явила виконавчого листа до виконання та Центральним відділом ДВС у місті Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) 16 січня 2020 року відкрите виконавче провадження №60982525. 23 грудня 2020 року постановою державного виконавця накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника, в тому числі на рахунок відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» який має статус спеціального призначення (для отримання соціальних виплат). 06 січня 2021 року представник боржника звернувся до сторони виконавчого провадження з клопотанням про скасування арешту з рахунку з наданням документального підтвердження, що ОСОБА_1 отримує соціальні виплати на зазначений рахунок. 18 січня 2021 року за № 131/19.25.-35/1858 скаржником отримано відмову у скасуванні арешту з пропозицією звернутися до суду за захистом своїх прав. ОСОБА_1 вважає такі дії виконавця протиправними, оскільки вони порушують його конституційні права, та просив суд: визнати відмову Центрального відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо скасування арешту у виконавчому провадженні №60982525 протиправною; зобов`язати уповноважених осіб Центрального відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про скасування арешту, накладеного на рахунок зі спеціальним призначенням IBAN НОМЕР_1 відкритий в АТКБ «Приватбанк», що належить ОСОБА_1 ; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 1500 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2021 року в задоволенні скарги відмовлено. Ухвала суду обґрунтована тим, що державний виконавець в межах наданих йому повноважень правомірно наклав арешт на кошти боржника, зазначивши у постанові про заборону накладення арешту на рахунки, на які законом заборонено накладати арешт. АТ КБ «ПриватБанк» після отримання постанови державного виконавця про арешт коштів, які знаходяться на рахунках, що належать ОСОБА_1 , повинен був повідомити, що рахунки, на які накладено арешт, є рахунками зі спеціальним режимом призначення, на які законом заборонено накладення арешту і повернути зазначену постанову без виконання. Однак, таких повідомлень від банку на адресу державного виконавця не надійшло. Суд вказав, що державний виконавець не може відповідати за дії іншої юридичної особи, якщо банком при виконанні постанови державного виконавця не було враховано викладене у постанові застереження щодо накладення арешту на рахунки боржника зі спеціальним режимом. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Драченко Владислав Вікторович подав апеляційну скаргу та просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця. В апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції, дослідивши довідку АТ КБ «ПриватБанк» від 29 грудня 2020 року, встановив, що ОСОБА_1 отримує на неї соціальні виплати, а саме пенсію по інвалідності. Стороною виконавчого провадження доказів того, що на зазначеному рахунку боржника є інші кошти, не надано. Скаржник вважає, що суд повинен був задовольнити скаргу боржника, встановивши, що накладення арешту на рахунок, з якого ОСОБА_1 отримує пенсію, яка є його єдиним джерелом доходу, поставило його у скрутне матеріальне становище, даних про наявність у боржника інших доходів, крім пенсії, матеріали справи не містять. Центральний відділ ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав відзив на апеляційну скаргу та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. У відзиві вказує, що АТ КБ «ПриватБанк», на яке нормами статті 52 Закону України № 1404-VIII покладений обов`язок визначати статус рахунку та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення, тобто, вказаний рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу. Стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_2 також подала відзив на апеляційну скаргу та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. У відзиві вказує, що рахунок, відкритий на ім`я боржника у АТ КБ «ПриватБанк» та на який державним виконавцем накладений арешт, не є рахунком зі спеціальним призначенням, оскільки до таких рахунків належать лише рахунки, які призначені для виплат заробітної плати та податків та які належать виключно юридичним особам або фізичним особам-підприємцям, а не рахунки фізичних осіб, на які надходять такі виплати. Звертає увагу суду, що банк не повідомляв державного виконавця про спеціальний режим коштів боржника та не повертав виконавцю його постанову без виконання, хоча це є прямим обов`язком банку і тому, якщо боржник вважає, що його кошти арештовані на рахунку безпідставно, то він має звернутись зі скаргою на дії або бездіяльність саме банку, а не державного виконавця. Також вказує, що боржник вводить суд в оману, зазначаючи, що єдиним джерелом його доходу є пенсія, та накладення арешту на вказані кошти поставило його у скрутне матеріальне становище, оскільки він систематично отримує короткострокові візи та їздить на заробітки до іноземних держав. Заслухавши учасників справи, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавче провадження №60982525 відкрите 16 січня 2020 року на підставі виконавчого листа № 711/841/14-ц від 09 квітня 2014 року, виданого Придніпровським районним судом міста Черкаси, відповідно до якого з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання малолітньої дитини. Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Костогриз К.В. від 23 грудня 2020 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 . Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» № D9JMKTR29E9QJFR9 від 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 станом на 29 грудня 2020 року має в АТ КБ «ПриватБанк» картку НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ), на яку отримує соціальні виплати. Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ). Представник ОСОБА_4 адвокат Драченко В.В. звернувся до Центрального відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із клопотанням про скасування арешту коштів боржника. На вказане клопотання ДВС у листі № 131/19.25-35/1858 від 18 січня 2021 року вказало, що прийняття Банком постанови про арешт коштів боржника № 60982525 свідчить про те, що звернення стягнення на кошти по даному рахунку дозволено. У зв`язку із наявністю непогашеної заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 січня 2021 року у розмірі 30876,36 грн, у державних виконавців відсутні підстави для зняття арешту з коштів боржника ОСОБА_1 (а.с. 9). Відмовляючи в задоволенні скарги на дії державного виконавця, суд першої інстанції вказав, що державний виконавець в межах наданих йому повноважень правомірно наклав арешт на кошти боржника ОСОБА_1 , які знаходяться на рахунку у ПАТ КБ «ПриватБанк». Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України. З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19. З установлених судом обставин вбачається, що рахунок боржника ОСОБА_1 не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено. Також судом вірно вказано, що ПАТ КБ «ПриватБанк», на яке нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку IBAN НОМЕР_1 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. Виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). У зв`язку з тим, що державним виконавцем не було отримано документального підтвердження, що рахунок боржника ОСОБА_1 має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, ним обґрунтовано не було знято арешт із вказаного рахунку боржника. Додана представником до клопотання про скасування арешту коштів боржника довідка ПАТ КБ «ПриватБанк» також не свідчить про те, що рахунок ОСОБА_1 має спеціальний режим використання. Враховуючи наведене, судом першої інстанції винесено законну та обґрунтовану ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, яка зміні чи скасуванню не підлягає. Відповідно до статті 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Драченка Владислава Вікторовича слід залишити без задоволення, а ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2021 року залишити без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Драченка Владислава Вікторовича залишити без задоволення. Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді Повний текст постанови складений 22 квітня 2021 року.