Постанова 4809 № 396/47/17

ПОСТАНОВА Іменем України 15 квітня 2021 року м. Кропивницький справа № 396/47/17 провадження № 22-ц/4809/649/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І., учасники справи: позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 , відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 , треті особи на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , служба у справах дітей Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області, розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 січня 2021 року у складі судді Майстер І.П, ВСТАНОВИВ: У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування спільним майном. В обґрунтування позову зазначала, що їй та відповідачу на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частині житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі - продажу від 18.12.2009. В даному будинку вона зареєстрована з 16.10.2008, відповідач з 12.06.2008. Також зареєстровані члени її сім`ї - дочка ОСОБА_3 та онук - ОСОБА_4 , для яких вказаний житловий будинок є єдиним житлом. Вказала, що з лютого 2016 року у зв`язку із вкрай неприязними відносинами та негідною поведінкою відповідача, вона та члени її сім`ї були вимушені тимчасово покинути вказаний будинок та перейти проживати до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який зареєстрований на праві власності лише за відповідачем. З лютого 2016 року відповідач чинить позивачеві та її близьким родичам перешкоди у користуванні спільним будинком, що спонукало її порушувати питання щодо встановлення порядку користування спільним майном. З урахуванням того, що разом із нею проживає її дочка та онук просила виділити їй у володіння та користування житлові кімнати № 2 площею 12,1 кв.м. та № 3 площею 13,4 кв.м., а у володіння та користування ОСОБА_2 житлові кімнати № 4 площею 8,8 кв.м. та № 5 площею 7,1 кв.м., інші приміщення в будинку, в тому числі господарські приміщення, які знаходяться на території домоволодіння, залишити у спільному користуванні сторін. У лютому 2017 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку в натурі, в якому зазначив, що кожному із них належить по 1/2 частці спірного нерухомого майна. З технічного паспорта вказаного житлового будинку вбачається, що його конструктивні елементи збудовані таким чином, що кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом, оскільки можливо технічно переобладнати житловий будинок в ізольовані квартири. Із запропонованим ОСОБА_1 варіантом щодо користування житловим будинком відповідач не погоджується та вважає, що таким чином порушуються його права, передбачені ч. 3 ст.358 ЦК України. Крім того, рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області шлюб між сторонами розірвано, від спільного проживання спільних дітей не мають. Зазначені у первісному позові ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не мають жодних родинних зв`язків із ним. ОСОБА_2 у зустрічному позові просив поділити житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за адресою по АДРЕСА_1 в натурі між власниками і виділити йому у власність Ѕ частину цього нерухомого майна. Постановою Верховного Суду від 17 червня 2020 року, рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2018 року скасовано. Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , служба у справах дітей Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області, про встановлення порядку користування спільним майном, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_1 , служба у справах дітей Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області, про поділ житлового будинку в натурі між співвласниками (виділення частки) передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В січні 2021 року на стадії підготовчого судового засідання ОСОБА_2 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив: 1) припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за адресою АДРЕСА_1 шляхом поділу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою АДРЕСА_1 в натурі по 1\2 часток та виділення в натурі 1\2 частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями між власниками, виділити ОСОБА_2 у власність 1\2 частину: веранду 4,1 м2, житлову кімнату -12,10 м2, житлову кімнату 13,40 м2, загальною площею 29,60 м2 та господарсько-побутові будівлі: літня кухня «Е», погріб з шийкою «Ж», гараж «Ж-1», вигрібна яма «5» і ОСОБА_1 виділити у власність 1\2 частину: веранду 7,20 м2, веранду 3,50 м2, сіни 4,30 м2, житлова кімна 8,8 м2, кухня 7,10 м2, загальною площею 30,90 м2 та господарсько-побутові будівлі: гараж «Б», баня «В», сарай «Г», вигрібна яма - «4»; 2) залишити в загальному користуванні за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - басейн для збору води «к», колодязь інженерних мереж «к-1», колодязь інженерних мереж «6», ворота «3», огорожа «1», прибудова «а2»; 3) відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на сторонні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба в справах дітей Новоукраїнської райдержадміністації про встановлення порядку користування спільним майном за безпідставністю позовних вимог та вирішити питання про стягнення з відповідача на його користь судових витрат. Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 січня 2021 року повернуто ОСОБА_2 уточнену позовну заяву від 15 січня 2021 року про припинення права спільної часткової власності шляхом поділу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями в натурі по 1/2 часток. Ухвала суду мотивована тим, що наявні уточнення позовних вимог містять зміну предмета позову, водночас під час їх подачі не були дотримані вимоги ЦПК України, а саме: позивачем не було надано доказів направлення копії такої заяви та доданих до неї документів усім учасникам справи, тому суд дійшов до висновку про повернення заявнику уточненої позовної заяви. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 січня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає, що вищезазначена ухвала суду являється незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням процесуальних норм права. Зокрема зазначає, що в оскаржуваній ухвалі судом зазначено лише, що ним не надано доказів направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. При цьому суд не зазначає в ухвалі спосіб і строк усунення недоліків. Вважає, що на підставі частин 1-3 статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього кодексу, протягом п?яти днів з дня надходження до суду позовної заяви повинен був постановити ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Також, вказує, що зі змісту ухвали вбачається, що позивач по первісному позову ОСОБА_1 та її представник не з?явившись в підготовче судове засідання були ознайомлені з уточненою позовною заявою, а представник позивача надала заперечення на неї, які він не отримував. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену в пункті 6 частини першої статті 353 цього Кодексу, а саме ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Повертаючи уточнену позовну заяву ОСОБА_2 суд першої інстанції керувався ч. 5 ст. 49 ЦПК України й виходив із того, що позивачем до вказаної заяви не додано докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно з ч. 5 ст. 49 ЦПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду. Системний правовий аналіз зазначених процесуальний норм свідчить про те, що ст.49 ЦПК України передбачено імперативний обов`язок позивача подавати суду докази направлення заяви про збільшення позовних вимог та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Цієї ж статтею встановлений імперативний обов`язок суду не приймати до розгляду та повертати заявнику відповідну заяву у разі неподання доказів її направлення разом з доданими до неї документами іншим учасникам справи. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до додатків, що зазначені в уточненій позовній заяви, відсутні відомості про направлення уточненого позову іншим учасникам по справі. Встановивши, що до уточненої позовної заяви, в якій позивач збільшив свої позовні вимоги, ОСОБА_2 не подано доказів її направлення разом з доданими до неї документами іншим учасникам справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення цієї заяви позивачу на підставі ч.5 ст.49 ЦПК України. Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 та її представник були ознайомлені з уточненою позовною заявою, не спростовують висновків суду першої інстанції. 26.01.2021 представником позивача за первісним позовом - ОСОБА_5 було подано заяву про розгляд справи без її участі та її довірителя. В заяві вона зазначила, що стороні ОСОБА_1 стало відомо про подання до суду ОСОБА_2 заяви про уточнення позовних вимог та зауважила, що вказана заява не була надіслана позивачу ОСОБА_1 . Відповідно до ч.1 ст.42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Отже, встановивши, що позивач за зустрічним позовом не направив учасникам справи копії заяви про уточнення позовних вимог, докази направлення вказаної заяви учасникам справи відсутні, суд першої інстанції відповідно до вимог цивільного процесуального закону повернув позивачу подану заяву. Таким чином ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і не свідчить про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому її відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Колегія суддів також роз?яснює, що позивач має право звернутись з позовом з вимогами, що зазначені в уточненій позовній заяві в загальному порядку, передбаченому ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 січня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Карпенко С.І. Мурашко