Постанова 4824 № 757/42204/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 757/42204/20 Головуючий у суді першої інстанції - Литвинова І.В. Номер провадження № 22-ц/824/4057/2021 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, - ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, відповідно до якого просив суд стягнути з відповідача грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 01 грн, а також покласти на відповідача судові витрати. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він виступав на економічному форумі BigMoney, на якому один із запрошених спікерів - відповідач ОСОБА_2 під час свого виступу почав нецензурно лаятися та поводити себе доволі агресивно, жбурляв на сцену мікрофон та посвідчення. Вважає, що вказаними діями відповідач виявив повну зневагу до оточуючих, у тому числі до присутніх на форумі спікерів та відвідувачів загалом, та, зокрема, до позивача особисто, чим було зіпсовано подальший перебіг форуму, відповідного настрою на прослуховування інших лекторів не було, їх подальші виступи були скуті. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просив апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити вимоги позовної заяви, посилаючись на наступне. Апелянт вказує, що в оскаржуваному рішенні, як на підставу відмови у позові, суд першої інстанції посилається на те, що позивачем не надано доказів, що він був присутнім на бізнес-форумі «BigMoney», однак вказує, що ним не надано таких доказів внаслідок порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки він, як і більшість учасників форуму, був запрошений організаторами в усному порядку, тому письмові докази, які б підтвердили його участь у такому форумі відсутні. Однак, апелянт вказує, що він є успішним бізнесменом, постійно приймає участь у бізнес-форумах «BigMoney», в тому числі й на тому, що відбувся ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником онлайн-університету «BigMoney», постійно дає інтерв`ю на ютуб каналі «BigMoney». Окрім того, на веб-сторінці «BigMoney» міститься перелік учасників, що виступали у ролі спікерів на форумі, що проходив ІНФОРМАЦІЯ_1, серед яких є і позивач, що є належним доказом того, що він дійсно приймав участь у зазначеному форумі і безпосередньо був очевидцем протиправної поведінки відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_1 зазначає, що предметом доказування у даній справі є моральна шкода, що полягає у завданні душевних страждань, обґрунтування якої потребує його пояснень, допиту свідків, висновку лінгвістичної експертизи, а також можливо й призначення судом психологічної експертизи для визначення рівня душевних страждань. Вказано, що для апелянта справа має особливе значення та становить суспільний інтерес. Таким чином, апелянт вважає неправомірним рішення суду щодо розгляду справи без виклику сторін та відмови у задоволенні його клопотання про проведення розгляду справи з викликом сторін лише у зв`язку із ціною позову та ненадання доказів направлення до Дніпровського НДІ заяви про проведення експертизи та доказів отримання експертною установою такої заяви. Вважає, що розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи позбавило його права бути заслуханим, надати докази та пояснення по суті справи. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також посилається на незаконність відмови йому у задоволенні клопотанні про витребування від Голосіївського УП ГУНП у м. Києві інформації щодо того, чи складався протокол про вчинення відповідачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП України та/або чи вносились відомості про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 , передбаченого ст. 296 КПК України до ЄРДР, на підставі вчинення останнім ІНФОРМАЦІЯ_1 хуліганських дій на бізнес-форумі. Вказує на безпідставність посилання суду на те, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення та інформація про внесення відомостей до відповідного реєстру не мають доказового значення для розгляду справи, так як не є судовими рішеннями, які набрали законної сили та не мають преюдиційного значення, оскільки для обґрунтування вимог позовної заяви позивачу необхідно довести, а суду дослідити, факт наявності протиправного діяння з боку відповідача, що спричинили душевні страждання позивачу, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням, вини відповідача в її заподіянні. Таким чином, апелянт вважає, суд першої інстанції не в повній мірі оцінив докази, дослідив обставини справи, порушив норми процесуального права, внаслідок чого й було ухвалено незаконне та необґрунтоване рішення. Враховуючи вищевикладене, апелянт просив задовольнити подану апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 мотивував своє рішення тим, що позивачем не було належними і допустимими доказами доведено факт того, що він був присутнім на згаданому економічному форумі BigMoney, а тому доказів, що відповідач своєю поведінкою завдав моральної шкоди позивачеві, матеріали справи не містять. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду. Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача. Таким чином, причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до положень ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України). Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди). Так, позивачем по справі було вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відбувся економічний форум BigMoney, на якому виступали ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також відповідач по справі ОСОБА_2 . У позовній заяві позивач вказує, що мав виступати на форумі з лекцією на тему « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Однак, під час форуму, як вказує позивач, відповідач по справі ОСОБА_2 під час свого виступу почав агресивно поводитись, жбурляв на сцену мікрофон та посвідчення. Вказаними діями відповідача було завдано моральної шкоди позивачу по справі, яку останній оцінює в розмірі 01 грн. На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 надав до суду експертний висновок за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07 жовтня 2020 року №284/2020-ЕВ, оптичний диск із записом відео, що містилось за вказаним посиланням на зазначеній веб-сторінці. При дослідженні вказаного відеозапису із оптичного диску, а саме відеозапису з веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_3, судом не було встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 був присутнім на вказаному форумі. Щодо документів, які були додані до апеляційної скарги, зокрема скріншоти з веб-сторінки BigMoney, як підтвердження того, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 виступав на вказаному форумі та був присутнім, то слід зазначити наступне. Відповідно до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Враховуючи зазначене, нові докази, які додані до апеляційної скарги, а саме скріншоти з веб-сторінки BigMoney, як підтвердження того, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 виступав на вказаному форумі та був присутнім, не можуть бути враховані апеляційним судом, оскільки докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, проте представником апелянта не було наведено жодного аргументу щодо причин неможливості подання зазначених доказів до суду першої інстанції. Крім того, в апеляційній скарзі апелянт посилається на той факт, що у зв`язку із розглядом справи без повідомлення учасників по справі, не було допитано в якості свідків інших учасників бізнес-форуму BigMoney. Вказано, що позивач станом на 24 листопада 2020 року не заявляв відповідного клопотання про допит свідків, оскільки позивачу спочатку необхідно було отримати згоду таких осіб та з`ясувати позицію відповідача, чи визнає останній позовні вимоги. Однак, апеляційний суд сприймає вказані доводи апеляційної скарги критично, оскільки відповідно до положень ч.2 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідно до положень ч.6 ст.279 ЦПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Так, ОСОБА_1 разом із позовною заявою мав надати всі необхідні й наявні в нього докази, на підтвердження своїх позовних вимог, які стосуються предмета доказування. Однак, ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про проведенні розгляду справи із викликом учасників по справі, де лише висловлює свої міркування щодо необхідності допиту в якості свідків інших учасників бізнес-форуму BigMoney, проте не заявляє відповідного клопотання. Крім того, ціна позову становить 01 грн. Враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позивачем по справі не було належними і допустимими доказами доведено факт того, що він був присутнім на згаданому економічному форумі. Враховуючи вищевикладене, оскільки із наданих матеріалів справи неможливо встановити чи дійсно був присутній ОСОБА_1 на економічному форумі ІНФОРМАЦІЯ_1 й чи існує причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та шкодою, яку, на думку позивача, йому було завдано, то апеляційний суд доходить висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону. Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає. Судді : _______________ ________________ ______________ М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв