Ухвала КЦС ВС № 643/9557/20

Ухвала Іменем України 19 квітня 2021 року м. Київ справа № 643/9557/20 (643/1147/20) провадження № 61-6028ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 25 серпня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмили Іванівни, ОСОБА_1 про скасування запису державної реєстрації права власності на нерухоме майно, ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Л. І., ОСОБА_1 , в якому просив визнати протиправним і скасувати запис про право власності від 10 березня 2020 року на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , вчинений державним реєстратором Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Л. І. У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. Заява мотивована тим, що, звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_2 оскаржує законність набуття права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 . У випадку реалізації спірної квартири відповідачем, ОСОБА_2 буде змушений заявляти клопотання про заміну відповідача та вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння. У випадку задоволення позовних вимог у цій справі після продажу квартири скасування запису про право власності не призведе до поновлення порушених прав ОСОБА_2 , оскільки йому необхідно буде також скасовувати запис про право власності на квартиру нового власника. Крім того, 16 липня 2020 року невідомі особи виселили ОСОБА_2 з квартири, що може свідчити про бажання відповідача відчужити спірну квартиру. Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_2 просив суд забезпечити позов шляхом накладення заборони відчужити квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 . Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 25 серпня 2020 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Забезпечено позов шляхом заборони відчужити нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . Постановою Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 25 серпня 2020 року залишено без змін. Судові рішення мотивовані тим, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження квартири може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі. Заявлений ОСОБА_2 захід забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами, оскільки фактично забезпечує можливість реального виконання рішення суду у майбутньому. Отже, оскільки між сторонами існує спір щодо захисту права власності на спірну квартиру, тому є необхідність забезпечення позову шляхом накладення заборони відчужити квартиру, що зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 . У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права. Також до касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст постанови Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року отримано 10 березня 2021 року, що підтверджується копією конверта Харківського апеляційного суду щодо направлення копії постанови від 18 лютого 2021 року на адресу скаржника, а також інформацією щодо направлення поштових відправлень УДППЗ «Укрпошта», з вказівкою часу приймання та отримання, згідно з номером ідентифікатора поштового відправлення. Відповідно до частин другої, третьої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, наявні підстави для його поновлення. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав. Суди встановили, що у червні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Л. І., ОСОБА_1 про скасування запису державної реєстрації права власності на нерухоме майно. У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 25 серпня 2020 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Забезпечено позов шляхом заборони відчужити нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . Постановою Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 25 серпня 2020 року залишено без змін. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Частиною третьою статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб правового захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Враховуючи викладене, оскільки існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій. За наведених обставин судом першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на законних підставах вжито заходів забезпечення позову. Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Частинами п`ятою, шостою статті 394 ЦПК України передбачено, що питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтею 390, частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Московського районного суду міста Харкова від 25 серпня 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року. У відкритті касаційного провадження за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмили Іванівни, ОСОБА_1 про скасування запису державної реєстрації права власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 25 серпня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. М. Фаловська С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук