LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС757/15461/19-ц

від 14.04.2021 · Цивільна
Резолютивна:Відмовити акціонерному товариству «Українська залізниця» у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, яка підписана представником Чаруковським Романом Володимировичем, на рішення Печерського районного суду …

Ухвала 14 квітня 2021 року м. Київ справа № 757/15461/19-ц провадження № 61-5076cк21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця», яка підписана представником Чаруковським Романом Володимировичем, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року у складі судді: Писанця В. А., та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Гуля В. В., Суханової Є. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати сум та компенсації втрати частини грошових доходів, ВСТАНОВИВ: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») про стягнення заборгованості із заробітної плати, у тому числі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку у розмірі 13 769,11 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 121 142,55 грн та компенсації втрати частини грошових доходів у загальному розмірі 2 421,82 грн. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, середній заробіток за час затримки виплати сум та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 137 333,48 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Постановою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року скасовано і ухвалено у справі нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 13 769,11 грн, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку - 3 042,00 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку - 77 453,68 грн, компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати - 2 421,82 грн. Решту заявлених позовних вимог ОСОБА_1 залишено без задоволення. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У березні 2021 року засобами поштового зв`язку АТ «Українська залізниця» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Чаруковським Р. В., рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року. АТ «Українська залізниця» посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права та просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенніпозовних вимог. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Ціна позову у справі № 757/15461/19-ц становить 137 333,48 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 757/15461/19-ц є малозначною у силу вимог закону. АТ «Українська залізниця» у касаційній скарзі вказує, що справа є малозначною, але касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судами вирішено питання стосовно стягнення середнього заробітку, а судова практика, зокрема, постанова Верховного Суду від 07 лютого 2020 року у справі № 236/396/18 визначає незаконність таких стягнень. Проте АТ «Українська залізниця» не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Вказівка в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Таким чином, оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга АТ «Українська залізниця» подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити акціонерному товариству «Українська залізниця» у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, яка підписана представником Чаруковським Романом Володимировичем, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати сум та компенсації втрати частини грошових доходів. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. І. Крат Н. О. Антоненко М. М. Русинчук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»