Постанова 4857 № 140/15384/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/15384/20 пров. № А/857/4182/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.; розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу приватного підприємства АВГ КАРС на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2020 року, прийняте суддею Ксензюк А. Я., в м. Луцьк, за правилами спрощеного позовного провадження, у справі №140/15384/20 за адміністративним позовом приватного підприємства АВГ КАРС до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, - ВСТАНОВИВ: ПП АВГ КАРС звернулося з позовом до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення від 04 вересня 2020 року № UA204000/2020/000162/2 про коригування митної вартості товарів. В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що у 04 вересня 2020 року позивачем з метою декларування легкового автомобіля марки - LAND ROVER, моделі - RANGE ROVER, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 до Поліської митниці ДМС подано в митну декларацію №UA204130/2020/009313, де його митна вартість зазначена у розмірі 79 049,62 дол. США та визначена за основним методом, та ряд інших необхідних документів. Однак, відповідач не погодився із визначеною декларантом митною вартістю та 04.09.2020 виніс рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2020/000162/2. Вважає, що ним подано усі документи, які не містять розбіжностей, а в оскаржуваному рішенні відповідачем не зазначено наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявлених відомостей, а також належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю визначення митної вартості щодо вичерпного роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість оформлення товарів. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, приватне підприємство АВГ КАРС подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору та неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Вказано на безпідставність висновків суду першої інстанції відносно того, що в оскаржуваному рішенні митний орган навів достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості, зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом. А рішенню про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару передувала процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості транспортного засобу відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України, як це встановлено частиною 4 статті 57 цього Кодексу, а також витребувано відомості на підтвердження митної вартості вказаного товару. Зазначено, що з поданих до митного оформлення документах однозначно вбачається, що позивач придбав автомобіль, митне оформлення якого здійснювалося за МД від 07.09.2020 №UA204130/2020/009414 за ціною 78 695 доларів США, що підтверджується: інвойсом проформа ESTIMATE 1788 від 23.07.2020; міжнародною товаро - транспортною накладною від 28.08.2020; сертифікатом про походження товару А995083 від 30.07.2020; платіжним дорученням № 67 від 31.07.2020; висновком про якісні характеристики товарів - експертна довідка № 23347/20 від 02.09.2020; контракт № 03/20-CAS/AWG від 25.05.2020; договором про надання транспортних послуг № 01-07-20/ТР від 01.07.2020; рахунком на сплату транспортних послуг № 1 /09/UKR/2020 від 02.09.2020; довідкою № 18149с/2-5 від 02.09.2020; витяг по він-коду з Інтернет-ресурсу; сертифікатом про походження товару LA593676 від 23.04.2020; копією транзитної декларації; інвойсом №INV14566 від 31.07.2020; скріншот, які наявні в матеріалах справи. При цьому, ПП "АВГ КАРС" сплатило на користь продавця 78 695 доларів США за автомобіль марки LAND ROVER модель; RANGE ROVER, 2020 року виготовлення, VIN: НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Південний» від 31.07.2020 №67. З вказаного слідує, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортного засобу, який імпортується, відтак, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого митницею рішення. Поліською митницею Держмитслужби подано відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 25.05.2020 між ПП АВГ КАРС (Покупець) та Компанією CAS AUTO LLC (Продавець) укладено контракт №03/20-CAS/AWG, за умовами якого Продавець зобов`язаний передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язаний прийняти та розрахуватися за транспортні засоби (надалі- "Товар"), як це буде визначено у проформі (Замовленні), причому відповідно до умов дійсного Договору Товар повинен мати характеристики та конфігурацію, вказану в замовленні на купівлю товару. Відповідно до п. 2.2 Контракту № 03/20-CAS/AWG сторони погодили, що загальна вартість контракту складає 1 000 000,00 дол. США, п. 2.1 Контракту № 03/20-CAS/AWG встановлено, що Ціни на Товар будуть зазначені у проформі (Замовлення) на купівлю в графі Сума. На виконання вказаного пункту сторонами погоджено рахунок- проформу (замовлення) № ESTIMATE 1788 від 23.07.2020, згідно з якою узгоджено сторонами вартість Товару - автомобіля LAND ROVER модель RANGE ROVER, 2020 року виготовлення, VIN: НОМЕР_1 - 78500,00 дол. США. 04.09.2020 ПП АВГ КАРС з метою митного оформлення в режимі імпорту товару легковий автомобіль марки - LAND ROVER, моделі - RANGE ROVER, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , загальна кількість місць включаючи місце водія - 5, призначений для використання по дорогах загального користування (перевезення пасажирів), тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 4367 см3, потужність - 250 kW, тип кузову - універсал, колісна формула - 4x4, новий, рік виготовлення 2020, подано до Поліської митниці Держмитслужби митну декларацію (далі - МД) № UA204130/2020/009313, в якій визначено митну вартість товару в сумі 2 188 947,08 грн., що згідно курсу валюти, зазначеній в графі 23 декларації становить 79049,62 дол. США та документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), із заявленою митною вартістю за ціною Контракту. На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та методу її визначення декларант надав митному органу наступні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: інвойс проформа ESTIMATE 1788 від 23.07.2020; міжнародну товаро - транспортну накладну від 28.08.2020; сертифікат про походження товару А995083 від 30.07.2020; платіжне доручення №67 від 31.07.2020; висновок про якісні характеристики товарів - експертна довідка №23347/20 від 02.09.2020; контракт № 03/20-CAS/AWG від 25.05.2020; договір про надання транспортних послуг №01-07-20/ТР від 01.07.2020; заява про надання дозволу на проведення фізичного огляду товарів та інших предметів №03-1/09 від 03.09.2020; рахунок на сплату транспортних послуг № 1/09/UKR/2020 від 02.09.2020; акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 04.09.2020; довідка № 18149с/2-5 від 02.09.2020; витяг по він-коду з Інтернет-ресурсу. За результатами опрацювання митницею поданих документів, 04.9.2020 декларанту направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до положень статті 53 МК України: висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно формування вартості імпортованого товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (за наявності); документи, що містять відомості про вартість транспортування; проформу (Замовлення) відповідно до умов договору від 25.05.2020 №03/20- CAS/AWG; переклад контракту на продаж, заявленого до митного оформлення у якості рахунку-проформи; рахунок-фактуру, інвойс, що можливо кореспондувати з імпортованим транспортним засобом; копію митної декларації країни-відправлення. Додатково на вимогу про надання додаткових документів, ПП «АВГ КАРС», надано митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару: сертифікат про походження товару LA593676 від 23.04.2020р.; копію транзитної декларації; інвойс № INV14566 від 31.07.2020 року; скріншот. Заявою від 04 вересня 2020 року ПП «АВГ КАРС» повідомило митний орган, що відповідно до ч.2 ст.53 МК України декларантом подано вичерпний перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, надати додаткові документи не має змоги у зв`язку з їх відсутністю. Через ненадання додатково витребуваних документів з підстав ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України (далі МК України), наявністю розбіжностей у поданих до митного оформлення відомостях, зокрема щодо числових значень вартості автомобіля, відповідно до частини 5 статті 54 МК України уповноваженою посадовою особою Поліської митниці Держмитслужби було винесені рішення про коригування митної вартості товарів від 04.09.2020 №UA204000/2020/000162/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2020/00223, в якій роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: здійснивши коригування заявленої митної вартості відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів від 04.09.2020 №UA204000/2020/000162/2. Вартість транспортного засобу визначено на підставі інформації щодо рівня митної вартості схожого із імпортованим за призначенням, виробником, моделлю, об`ємом двигуна, потужністю, країною виробництва за МД від 31.08.2020 №UA100360/2020/582595 94 774,07 Євро. Числове значення вартості транспортного засобу, з врахуванням курсу валют, встановленого Національним банком України на день подання митної декларації до митного оформлення становить 3 102 135,5275 грн. (94 774,07 EUR*32,7319 грн), або у валюті рахунку 112 027,66 дол. США. 07 вересня 2020 року декларантом подано митну декларацію № UA204130/2020/009414, за якою товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України. Не погоджуючись з прийнятим Поліською митницею Держитслужби рішенням про коригування митної вартості товарів від 04 вересня 2020 року № UA204000/2020/000162/2 та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з позовом до суду про його скасування. Відмовляючи у задоволенні даного позову, суд першої інстанції мотивував це тим, що оскільки документи, надані позивачем до митної декларації, не містять достатньої інформації щодо заявленої вартості товару, а декларантом не надано додаткових документів на пропозицію митного органу, відповідачем правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 04.09.2020 № UA204000/2020/000162/2. Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції не погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини 1 та 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно з частиною четвертою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. За правилами статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Отже, передбачене ч.5 ст.54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені цим кодексом, а саме ч.3 ст.53 МК України надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо піни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Саме по собі спрацювання автоматизованої системи аналізу і управління ризиками не є безумовною підставою витребувати додаткові документи. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. З декларації вбачається, що до неї було подано додатки в яких були наявні всі обов`язкові документи передбачені ч. 1, 2 ст.53 МК України і даних документів було цілком достатньо для підтвердження митної вартості і відповідно завершення митного оформлення. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України. За правилами частини третьої, восьмої згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України). Таким чином, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти. Витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей. Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Відповідно до п. 5 «Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 року № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет. Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами передбачено Розділом XII Митного кодексу України. У відповідності до ч 1 ст. 364 МК України цей розділ регулює умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності. Згідно з митної декларації одержувачем товару є юридична особа. Враховуючи, що товар, який переміщувався через митний кордон України для особистих потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, відповідно до вказаних правовідносин підлягає застосуванню Розділом XII Митного кодексу України. Відповідно до ст. 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу. Положення ст. 368 МК України надає право митному органу визначити вартість самостійно на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари лише у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів, які митний орган у своєму рішенні про коригування митної вартості товару не навів. Крім того, положення ст. 368 МК України наділяє правом митний орган самостійно визначити митну вартість товару лише на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Як встановлено з матеріалів справи, в підтвердженням оплати товару було надано відповідачу інвойс проформа ESTIMATE 1788 від 23.07.2020 (а. с. 19, 52), яка завірена підписами сторін. Згідно вказаної фактури вартість товару становить 78 695 дол. США. Зазначену вартість ПП "АВГ КАРС" сплатило на користь продавця за автомобіль марки LAND ROVER модель; RANGE ROVER, 2020 року виготовлення, VIN: НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Південний» від 31.07.2020 №67 (а. с. 24). Крім цього, позивачем до митної декларації додано договір про надання транспортних послуг № 01-07-20/ТР від 01.07.2020р. та рахунок на сплату транспортних послуг №1/09/UKR/2020 від 02.09.2020, що в повній мірі підтверджує 300 євро включених ним витрат. Відтак, сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях. Поряд з цим, у своїй постанові від 29.05.2019 у справі №818/6493/13-а Верховний Суд зазначає, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. При цьому, рішення про коригування митної вартості товарів таких відомостей не містить. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18). Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (Ь) статті VII цієї угоди під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (Ь) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку з наявними сумнівами у правильності визначення митної вартості автомобіля декларантом. Поряд з цим, відповідно до норм статей 51-58 МК України, самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення. Імпортований позивачем автомобіль має свої особливості, як і кожен транспортний засіб в частині комплектації, пробігу, амортизації в ході експлуатації, поломок та пошкоджень. Разом з тим, митний орган зазначає, що вартість транспортного засобу визначено на підставі положень наказу ДМСУ від 13.10.2006 №885 Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів, наказу ДФСУ від 11.09.2015 №689 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, наказу МФУ від 31.07.2015 №684 Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, виходячи з вартості аналогічного транспортного засобу наявного в ЄАІС Держмитслужби згідно рівня вартості за МД від 31.08.2020 №UA100360/2020/582595, з розрахунку: 94774,07 EUR. (рівень вартості ТЗ за МД від 31.08.2020 №UA100360/2020/582595) * 1шт. (обсяг партії товару) * 32,7319 (курс UAH/EUR) = 3102135,5275 грн, або у валюті рахунку - 112027,66 USD. Однак, вказаний метод не враховує індивідуальні особливості придбаного позивачем транспортного засобу, що мають суттєвий вплив на його ринкову вартість. Крім цього, в підтвердження своєї позиції відносно визначеної вартості транспортного засобу, митним органом не надано жодного доказу, який би спростував зміст інвойсу проформи ESTIMATE 1788 від 23.07.2020 та платіжного доручення № 67 від 31.07.2020, в яких вказано узгоджену вартість автомобіля в сумі 78 695 дол. США, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів країни експорту інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу транспортного засобу марки: LAND ROVER, модель: RANGE ROVER, 2020 року виготовлення, VIN: НОМЕР_2 та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 78 695 дол. США та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а). Безпідставними є доводи митного органу про те, що декларантом не надано комерційного документу (рахунку, інвойсу), оскільки таким було подано замовлення- проформу до митного оформлення, а саме ESTIMATE1788 від 23.07.2020, в якому і визначено всі умови поставки та суму, проте митним органом помилково його охарактеризовано як контракт на продаж, оскільки зовнішньоекономічний договір 03/20- CAS/AWG від 25.05.2020 декларантом надано окремо. Відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту та проформи ESTIMATE 1788 від 23.07.2020 умови поставки визначені сторонами як - EXW Антверпен згідно правил "Інкотермс" за редакцією 2020 року, відповідно до яких Поставка відбулася - у момент, коли продавець надав товар покупцю на площі підприємства-продавця або в іншому вказаному місці. Так, сторонами погоджено місце передачі транспортного засобу м. Антверпен, Бельгія. А, відтак, перехід ризиків та витрат щодо товару від продавця до покупця відбувається саме в цьому місці за домовленістю сторін. Тому, вимога щодо надання додаткових документів по даному факту, враховуючи надання підтвердження витрат на транспортування від м. Антверпен, Бельгія, є безпідставною, оскільки такі документи не могли бути подані декларантом, в зв`язку із їх правомірною відсутністю. Твердження контролюючого органу щодо можливого порушення умов п. 4.1 Договору поставки також не відповідає дійсності зважаючи на те, що покупцем здійснено оплату вартості товару 31.07.2020, і згідно інвойсу INV14566 товар поставлено 31.07.2020, що не суперечить умовам договору поставки. Щодо вимоги контролюючого органу надати виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару слід зазначити що виписка з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару це документи які належать і формуються експортером (продавцем товару). Оскільки чинним законодавством, а також умовами договору не передбачено обов`язку надання цих документів, а також враховуючи, що вони можуть містити ознаки комерційної таємниці, дана документація не була надана експортером для ПП «АВГ КАРС», відтак, дана вимога не може і не могла бути виконана підчас митного оформлення товару, не може носити обов`язковий характер, тому не може бути причиною відмови у митному оформлені за поданими документами. Що стосується вимоги митного органу надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування за наявності, слід зазначити, що в рахунку № 1/09/UKR/2020 страхування товару, що доставляється не проводилось, а, відтак, надати документи щодо страхування товару декларант не мав можливості по причині їх відсутності. Враховуючи те, що суб`єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення, а подані позивачем до митного оформлення документи є достатніми для підтвердження заявленої вартості спірного транспортного засобу, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Поліської митниці Держмитслужби від 04 вересня 2020 року №UA204000/2020/000162/2 про коригування митної вартості товарів є протиправним, а відтак підлягає безумовному скасуванню. За пунктами 3, 4 ч.1 ст.317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. В підсумку, такі обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про задоволення позову з наведених вище підстав. Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як встановлено з матеріалів справи, Приватне підприємство АВГ КАРС згідно квитанції №ПН 26302 від 20.10.2020 (а. с. 10) за подання позовної заяви сплатило судовий збір у розмірі 4 389, 80 грн, а за подання апеляційної скарги згідно квитанції №ПН 24554 від 28.01.2021 сплатило судовий збір у розмірі 6 584,70 грн. Враховуючи повне задоволення позову та вимоги ст.139 КАС України, слід стягнути на користь Приватного підприємства АВГ КАРС за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби судовий збір в розмірі 10 974,50 грн. Відносно стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу необхідно зазначити наступне. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Склад та обсяг судових витрат визначено у частині 3 статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України). При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат відповідно до вимог частини сьомої цієї статті покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №01/01-19 від 02.01.2019, укладений між ПП «АВГ КАРС» та Адвокатським об`єднанням "Бона Фіде", платіжне доручення від 20.10.2020 №10 на суму 5000,00грн., акт наданих послуг №48 від 20.10.2020 (а.с. 66-69) Апеляційний суд вважає, що витрати позивача на правову допомогу в сумі 5000,00 грн пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, співмірним виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Відповідачами не спростовано розміру заявлених витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката. Таким чином, оскільки документально підтвердженими судовими витратами позивача є витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. вказані витрати пов`язані з розглядом справи, розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, відтак, такі підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Керуючись ст. ст. 139, 243, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємства АВГ КАРС задоволити. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2020 року у справі № 140/15384/20 скасувати та прийняти постанову, якою позов задоволити. Визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA204000/2020/000162/2 від 04 вересня 2020 року. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, код ЄДРПОУ 43350097) на користь Приватного підприємства АВГ КАРС (45603, Волинська область, Луцький район, село Струмівка, вулиця Рівненська, 74, ЄДРПОУ 41400897) 10 974 (десять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) гривні 50 копійок судового збору. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, код ЄДРПОУ 43350097) на користь Приватного підприємства АВГ КАРС (45603, Волинська область, Луцький район, село Струмівка, вулиця Рівненська, 74, ЄДРПОУ 41400897) понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула