Постанова 4855 № 620/1651/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1651/20 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю., за участю секретаря Юрковець А.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив: - визнати протиправними дії щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 89% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення; - зобов`язати здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії за вислугу років у розмірі 89% від відповідних сум грошового забезпечення; - зобов`язати виплатити різницю між нарахованою та отриманою пенсією за період з 01.01.2018 по день, з якого почнеться виплата перерахованої пенсії за вислугу років. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 за вислугу років під час її перерахунку з 89% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років у розмірі 89% від відповідних сум грошового забезпечення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю, у якій просив - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подати у місячний строк звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 року по справі № 620/1651/20. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року заяву про встановлення судового контролю задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області протягом одного місяця з дати отримання копії вказаної ухвали подати до канцелярії Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 24.06.2020 в адміністративній справі № 620/1651/20. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та відмовити в задоволенні заяви повністю. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду необхідно залишити без змін, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частиною 1 ст. 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Таким чином, судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №800/592/17 від 20.06.2018 у якій зазначено, що встановлення судового контролю може здійснюватися й після завершення розгляду справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Частиною 6 ст. 383 КАС України передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги, що включення позивача до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою є правомірним, оскільки, на час прийняття рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 була чинна Постанова, прийнята Кабінетом Міністрів України №649 від 22.08.2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду». Крім того, прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №649 від 22.08.2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» (далі -Постанова №649) не має наслідком саме істотного ускладнення виконання судового рішення або неможливість його виконання. Колегія суддів також звертає увагу на набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 по справі №640/5248/19, якою рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 змінено, а пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: «Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду». Отже, на даний час у відповідача по справі відсутні підстави для невиплати позивачу заборгованості з пенсійних виплат із застосуванням приписів Постанови №649, що втратила чинність. Однак, в матеріалах справи відсутні докази повного виконання рішення суду, що не заперечується сторонами у справі. Зважаючи на це, доводи відповідача щодо відсутності фінансових ресурсів не може вважатись обставиною, що виправдовує невиконання судового рішення. Невиплата особі коштів з посиланням на їх відсутність без будь-яких належних доказів, які це підтверджують порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право мирно володіти своїм майном. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які виплати проводити громадянам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити такі виплати, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату коштів, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У справі «Шмалько проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. У справі «Півень проти України» Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади. Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість поданої заяви, та наявності підстав для її задоволення і встановлення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області строку для подання звіту про виконання судового рішення у справі № 620/1651/20. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, адже оскаржувану ухвалу суд першої інстанції постановив з дотриманням норм процесуального права. Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 321, 322, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Л.В. Бєлова А.Ю. Кучма