Постанова 4873 № 910/17425/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" квітня 2021 р. Справа№ 910/17425/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Яковлєва М.Л. суддів: Куксова В.В. Шаптали Є.Ю. за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А. за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 20.04.2021 року у справі №910/17425/20 (в матеріалах справи). Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021, повний текст якого складено та підписано 01.03.2021 у справі №910/17425/20 (суддя Карабань Я.А.) за позовом Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Інституту археології Національної академії наук України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про виселення. В С Т А Н О В И В: У листопаді 2020 року Департамент комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Інституту археології Національної академії наук України (далі - відповідач), в якому просить усунути перешкоди в користуванні майном шляхом виселення відповідача з орендованого майна, а саме: нежитлового приміщення, загальною площею 661,30 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 3, літера А. Позовні вимоги, з посиланням на ст.759, 763, 764, 777, 785 Цивільного кодексу України, ст.181, 284, 291 Господарського кодексу України, ст.17, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», мотивовані тим, що 17.05.2018 закінчився термін дії договору оренди нежилого приміщення від 19.05.2015 на підставі якого відповідачу були передані в оренду приміщення загальною площею 661,30 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 3, літера А, однак після його закінчення відповідач не повернув нежитлові приміщення за актом приймання-передачі та не звільнив їх. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі №910/17425/20 у задоволенні позову відмовлено повністю. Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції виходив із того, що договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 19.05.2015 є продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, а отже, підстави для виселення відповідача із орендованого приміщення відсутні. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі №910/17425/20 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, прийняте з неповним з`ясуванням та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Закону України «Про місцеві самоврядування в Україні», Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Твердження скаржника загалом зводяться до того, що оскільки строк дії договору оренди закінчився та сторонами відповідно до вимог законодавства не було укладено додаткову угоду про продовження його дії, тому вказаний договір не може вважатись продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2021, справу №910/17425/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Куксов В.В., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі №910/17425/20; розгляд апеляційної скарги Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі №910/17425/20 призначено на 20.04.2021 о 10:15 год.; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. 15.04.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України. Третя особа наданим їй процесуальним правом не скористалася та у судове засідання, яке відбулося 20.04.2021, не з`явилась, своїх представників не направила, про причини своєї неявки суд не повідомила. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі дії з метою належного повідомленні їх про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Враховуючи викладене та те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників учасників справи не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення третьої особи не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності останньої. 20.04.2021 в судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив задовольнити її, а оскаржуване судове рішення скасувати. Представник відповідача в даному судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та підтримав доводи викладенні у відзиві на апеляційну скаргу. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду першої інстанції, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав. У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно із ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 09.05.2015 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, а також третьою особою, був укладений договір №273-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 17.03.2015 №29 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об`єкт оренди, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 3 літ. А, для розміщення бюджетної установи, що утримується за рахунок місцевого або державного бюджетів (Інститут археології Національної академії наук України). У відповідності до п.п.2.1, 2.2, 2.4 Договору об`єктом оренди є: нежиле приміщення, загальною площею 661, 30 кв.м, в т.ч. у цоколі - 183,10 кв.м, 1-му поверсі - 367,10 кв.м, мезоніні - 111, 10 кв.м, згідно з викопіюванням поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору. Вартість об`єкта оренди згідно із затвердженим актом оцінки майна станом на 31.01.2015 становить 832 629, 41 грн. Об`єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій. Згідно з п.п.3.1, 3.2 Договору за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок здійснюється на підставі п.21 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 №34/6250, та на дату підписання договору в цілому становить 1 грн на рік. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому поточному місяці. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України (п.3.3. договору). Орендна плата сплачується орендарем на рахунок третьої особи, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача) Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій, яке знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Спаська, 12, р/р_35429006001850 в ГУДКСУ у м.Києві, код банку 82001, ЄДРПОУ 21507625, Св. №38250822, ІПН 215076226113, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при повернення об`єкта оренди орендодавцеві. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця (п.п.3.5, 3.6 Договору). Відповідно до п.5.2. Договору при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежів, орендодавець має право відмовитися від договору та вжити відповідних заходів для примусового виселення орендаря. При невиконанні або порушенні однією з сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду (п.6.7. Договору). Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 19.05.2015 до 17.05.2018. Одностороння відмова від договору не допускається, крім випадку, передбаченого пунктом 5.2. цього договору (п.п.9.1, 9.3 Договору). Пунктом п.9.7 Договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Колегією суддів встановлено, що Договір укладений належним чином, підписаний повноваженими особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним та не розірваний. Доказів протилежного учасниками справи не надано. Тобто, вказаний Договір був чинним і обов`язковим для його сторін. Предметом спору в даній справі є вимоги позивача про виселення відповідача з нежитлового приміщення, загальною площею 661, 30 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 3, літера А, яке перебувало в оренді на підставі договору оренди нежилого приміщення від 19.05.2015. Колегія суддів проаналізувавши умови укладеного між сторонами Договору вважає, що останній за своїм змістом та правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України. Спеціальним законом, що регулює здачу в оренду державного та комунального майна, є Закон України «Про оренду державного та комунального майна» та Закон України «Про управління об`єктами державної власності». Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення містяться і в ч.1 ст.283 Господарського кодексу України. Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст.764 ЦК України). Дана норма кореспондується зі ст.284 Господарського кодексу України. У відповідності до ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору. Пунктом п.9.7 Договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Згідно із ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Таким чином, для продовження дії Договору оренди на підставі ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.9.7 Договору необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору, у встановлений строк, про припинення або зміну умов договору. Отже, Закон та умови Договору визначають можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди державного та комунального майна передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії. В свою чергу, чинне законодавство не містить заборони на повідомлення орендодавцем орендаря про закінчення договірних відносин після визначеного строку дії договору ще під час його дії. Відтак, якщо на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. З огляду на що, істотне значення у даному випадку має факт направлення такого повідомлення в межах відповідного строку, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов`язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як відповідна форма вираження волевиявлення орендодавця. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 03.09.2019 по справі №920/960/18, від 09.07.2019 по справі N 906/745/18 та від 22.10.2019 по справі №910/3705/19. Відтак, оскільки строк дії Договору закінчився 17.05.2018, тому відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна" та п.9.7 Договору орендодавець мав право заперечити стосовно поновлення договору оренди, і таке обґрунтоване заперечення проти продовження строку його дії він мав заявити до закінчення строку дії Договору оренди або протягом одного місяця після закінчення дії Договору, тобто до 17.06.2018. Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів направлення позивачем до закінчення строку дії Договору або протягом одного місяця після закінчення строку його дії, тобто до 17.06.2018, заяви відповідачу про припинення з 17.05.2018 дії Договору, в зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений. Також матеріали справи не містять та учасниками справи не надано доказів направлення позивачем в строк до 17.06.2018 заяв про зміну умов Договору. Про відсутність звернень з заявами про припинення дії Договору сторонами не оспорюється. Водночас, матеріалах справи містяться листи відповідача, в яких останній просив позивача продовжити строк дії Договору. Вказані листи надсилалися з дотриманням ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна" та п.9.7 Договору. Також, як свідчать матеріали справи та не спростовано учасниками справи, відповідач продовжує користуватися вказаними приміщення та сплачує орендну плату за них, яка була передбачена Договором. Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки Договір є продовженим на тих самих умовах і на той самий строк, тобто на 2 роки 364 дні. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 12.03.2019 по справі №911/536/18. Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено. Твердження скаржника про те, що Договорі є припиненим внаслідок закінчення строку його дії та не укладання між сторонами додаткової угоди про продовження строку дії Договору, колегією суддів відхиляються, оскільки спростовуються вищевикладеним. Також відхиляються посилання скаржника, як на підставу для задоволення позову, на факт направлення відповідачу на підпис проектів договорів оренди на користування вказаними приміщеннями, не підписання та не повернення відповідачем останніх на реєстрацію, оскільки питання щодо продовження договірних відносин, так і надсилання проектів договорів, було вчинено після того, як Договір вже було продовжено. Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що у разі відмови відповідача вносити змін до Договору, позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом про зобов`язання його вчинити вказані дії або розірвання його. Посилання скаржника в якості судової практики на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 у справі №910/32189/15, постанову Вищого господарського суду від 22.08.2013 у справі №9/76/5022-1070/2012 та від 14.12.2016 у справі №910/10805/16, постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 у справі №910/4130/20, колегію суддів відхиляються, оскільки норми ГПК України не передбачають як застосування прецедентів, так і обов`язковість вказівок (правових позицій), що містяться у вказаних судових рішеннях, а під визначені ст.75 ГПК України умови щодо встановлення зазначеними судовими рішенням обставин, які не потребують доведення, не підпадають. Крім того, фактичні обставини, установлені у цих справах, є іншими, ніж у справі №910/17425/20, яка розглядається, тому ці справи не є подібними. Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильність вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В : 1.Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі №910/17425/20 залишити без задоволення. 2.Рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі №910/17425/20 залишити без змін. 3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника. 4.Матеріали справи №910/17425/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст судового рішення складено 22.04.2021. Головуючий суддя М.Л. Яковлєв Судді В.В. Куксов Є.Ю. Шаптала